МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2021 р. № 400/4083/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, вул. Дружби народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000,

про:відшкодування 115 303,50 грн. за час вимушеного прогулу за період з 22.12.2019 - 05.05.2020,

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (далі відповідач) з вимогами: стягнути з виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області відшкодування за час вимушеного прогулу за період з 22.12.2019 року по 05.05.2020 рік в сумі 115303,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем на виконання постанови ПААС від 23.04.2020 року здійснено виплату коштів за час вимушеного прогулу у сумі 165 268,35 грн, але оскільки фактично датою поновлення позивача на посаді є 06.05.2020 рік, тобто період вимушеного прогулу становить з 20.06.2019 року по 05.05.2020 рік, 219 робочих днів, тоді як оплата за вимушений прогул здійснена відповідачем лише за 129 робочих днів, тому сума недоплаченого відшкодування становить 115 303,50 грн., тобто ще за 90 днів.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, з якої відповідач не погоджується, та просить відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Свою позицію аргументує наступним. Постановою ПААС від 23.04.2021 року рішення суду першої інстанції скасовано в повному обсязі та прийнято нове рішення. Даною постановою з відповідача було стягнуто 165 268,35 грн на користь позивача в якості відшкодування за час вимушеного прогулу за період з 22.06.2019 року по 21.12.2019 рік. Сума вказаного відшкодування була виплачена позивачу. Оскільки відповідачем було вжито дії відповідно до вимог чинного законодавства, тому позов не підлягає задоволенню.

Ухвалою суду 08.06.2021 року відкрито провадження за правилами спрощеного провадження.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Рішення суду від 21.12.2019 року по справі 400/2295/19 Позов ОСОБА_1 до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області та Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області задоволено в повному обсязі.

В частині поновлення на посаді за стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць 22.12.2019 року видано виконавчі листі та рішення суду допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу.

Постановою Пятого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, поновлено позивача на посаді з 20.06.2019 року, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.06.2019 рік по 21.12.2019 рік у сумі 165 268,35 грн. Постанова допущена до негайного виконання в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць та поновлення на посаді.

На виконання постанови ПААС від 23.04.2020 року відповідачем здійснено виплачу позивачу за період вимушеного прогулу з 20.06.2019 по 21.12.2019 рік у сумі 165 268,35 грн.

30.04.2020 року Южноукраїнською міською радою прийнято рішення №1891, яким поновлено позивача на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Дане рішення виконано Южноукраїнським міським головою 06.05.2020 року.

Оскільки фактично позивача поновлено на посаді з 06.05.2020 року, тому він вважає, що виплата за час вимушеного прогулу здійснена не в повному обсязі, вважає, що виплата за час вимушеного прогулу повинна бути здійснена по 05.05.2020 рік включно, звернувся до суду з позовною заявою.

Позивача звільнено з посади з 20.06.2019 року.

Постановою ПААС від 23.04.2020 року позивача поновлено на посаді з 20.06.2019 року та зобов`язано виплатити компенсацію за час вимушеного прогулу з 20.06.2019 по 21.12.2019 рік.

Позиція відповідача свідчить про те, що оскільки на рішення суду першої інстанції від 21.12.2019 року ним подано апеляційну скаргу, то виконання рішення в частині допущення до негайного виконання саме в частині поновлення позивача на посаді не підлягало виконанню, тому що тривало апеляційне оскарження рішення з метою захисту прав та інтересів Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради як сторони по справі та встановлення всіх обставин у справі.

Суд вважає позицію відповідача хибною та такою, що потягло за собою порушення прав та інтересів позивача з таких підстав.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Згідно ч. 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі №П/9901/101/18, постановах Верховного Суду від 15.04.2020 року по справі № 826/5596/17, від 19.05.2020 року по справі № 9901/226/19.

Згідно з вимогами частини п`ятої статті 235 Кодексу законів про працю України та ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (п. 1 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження»).

Питання, пов`язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93 №58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним.

Отже, поновлення на попередній роботі відбувається не з дати винесення судом рішення про таке поновлення, а з дати звільнення працівника, яка відповідно до цього рішення визнається недійсною.

Сутність та сенс негайного виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується якнайшвидший захист прав та інтересів громадян та юридичних осіб.

Суд звертає увагу сторін, що хоча рішення суду і оскаржувалось в апеляційному порядку відповідачем, однак, судом першої інстанції 21.12.2019 року його допущено до негайного виконання і позивач, як звільнений працівник, у відповідності до вимог чинного законодавства повинен був бути допущений до роботи на наступний робочий день, хоча справа ще й розглядалась в судовому порядку.

Це служить своєрідною гарантією для працівника щодо адекватного та швидкого поновлення його законних прав.

Оскільки відповідачем фактично рішення суду про поновлення позивача на посаді виконано 06.05.2020 року, тому дії відповідача, що полягають у невиконанні рішення суду щодо поновлення на посаді є протиправними. Рішення суду про поновлення працівника на роботі вказує на обов`язок, а не на право роботодавця не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення незалежно від відкриття виконавчого провадження видати наказ (розпорядження) про поновлення на роботі і фактично допустити його до виконання попередніх обов`язків.

Оскільки у період з 22.12.2019 року по 05.05.2020 рік рішення суду про поновлення позивача на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів всупереч зазначеним вимогам закону не виконувалося, а фактично рішення виконано 06.05.2020 року, про що зазначає сам відповідач, тому цей період часу є вимушеним прогулом, який підлягає оплаті на підставі статті 236 КЗпП України, з огляду на середньоденний заробіток позивача- 1281,15 грн., визначеного в постанові ПААС від 23.04.2020 року.

Оскільки вимушений прогул становить 90 робочих днів, відповідно сума відшкодування, відповідно до проведення арифметичних дій над числами становить 90*1281,15 = 115303,50 грн (сто п`ятнадцять тисяч триста три гривні 50 копійок).

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (частина п`ята статті 124 Конституції України). Отже, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенні.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією № 5619-1463-0615-8627 від 03.06.2021 року, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статями 2, 9, 19, 77, 139, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, вул. Дружби народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000, код ЄДРПОУ 20910974) задовольнити.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, вул. Дружби народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000, код ЄДРПОУ 20910974) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) недоплачений розмір відшкодування за час вимушеного прогулу за період з 22.12.2019 року по 05.05.2020 рік включно в сумі 115303,50 грн. (сто п`ятнадцять тисяч триста три гривні 50 копійок).

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, вул. Дружби народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000, код ЄДРПОУ 20910974) сплачений судовий збір відповідно до квитанції № 0.0.2140889304.1 від 26.05.2021 року у розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст. ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя В. С. Брагар