ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1613/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нечепуренко А.П.,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1613/21

за позовом: Приватного підприємства «O.L.KAR. ФАРМ-СЕРВІС» (вул. Героїв Майдану, № 272-В, м. Шаргород, Вінницька обл., 23500, код ЄДРПОУ 13334866)

до відповідача: Комунального підприємства «Кодимська аптека» Кодимської міської ради Одеської області (вул. Академіка Амосова, № 2, м. Кодима, Одеська обл., 66000, код ЄДРПОУ 33775594)

про стягнення 496 639,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Приватне підприємство «O.L.KAR. ФАРМ-СЕРВІС» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Кодимська аптека» Кодимської міської ради Одеської області 496639,74 грн. заборгованості, з яких: 493718,02 грн. основного боргу, 2434,77 грн. пені та 486,95 грн. 3% річних.

Підставою названого позову позивач визначив невиконання відповідачем укладеного між ними договору поставки товарів №9530 від 06.02.2020р. в частині проведення розрахунків за ним щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Позов також ґрунтується на тому, що позивачем, відповідно до умов договору, було поставлено товар в період з 06.02.2020р. по 10.05.2021р., проте відповідачем проведено розрахунки за поставлений товар з порушенням обумовлених строків.

Таким чином, за твердженням позивача, станом на 19.05.2021р. сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений за договором товар склала 493718,02 грн.

Тому, позивач, посилаючись на умови договору та чинне законодавство просить суд стягнути з відповідача вищезазначену заборгованість з урахуванням пені та 3% річних на загальну суму 496639,74 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2021 року позовна заява вх.№1673/21 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.06.2021 року прийнято позовну заяву (вх.№ 1673/21) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1613/21. Справу №916/1613/21 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.07.2021р. о 12:40 год.

Цією ж ухвалою суд запропонував учасникам провадження у встановлені строки надіслати (надати) до суду: відповідачу - відзив на позовну заяву (одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду надіслати (надати) іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, а відповідні докази представити суду), та позивачу відповідь на відзив.

24.06.2021 року за вх.№2-805/21 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, відповідно до якої останній просив суд заборонити КП «Кодимська аптека» Кодимської міської ради Одеської області і Кодимській міській раді Подільського району Одеської області, а також всім державним реєстраторам суб`єктів державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, включаючи державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, нотаріусам та акредитованим суб`єктам державної реєстрації, вчиняти реєстраційну дію державної реєстрації припинення КП «Кодимська аптека» Кодимської міської ради Одеської області в результаті її ліквідації та внесення до відомостей про КП «Кодимська аптека» Кодимської міської ради Одеської області, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, запису щодо припинення КП «Кодимська аптека» Кодимської міської ради Одеської області в результаті її ліквідації.

25.06.2021 року ухвалою Господарського суду Одеської області у задоволенні заяви Приватного підприємства «O.L.KAR. ФАРМ-СЕРВІС» (вх.№2-805/21 від 24.06.2021р.) про забезпечення позову відмовлено.

08.07.2021 року за вх.№2-853/21 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, відповідно до якої останній просив суд заборонити ліквідаційній комісії КП «Кодимська аптека» Кодимської міської ради Одеської області вчиняти подання будь-якому державному реєстраторові суб`єктів державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, включаючи державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, нотаріусам та акредитованим суб`єктам державної реєстрації, документів, які передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи КП «Кодимська аптека» Кодимської міської ради Одеської області.

08.07.2021 року ухвалою суду задоволено заяву Приватного підприємства «O.L.KAR. ФАРМ-СЕРВІС» (вх. № 2-853/21 від 08.07.2021р.) про забезпечення позову у справі №916/1613/21. Заборонено ліквідаційній комісії (ліквідатору) Комунального підприємства «Кодимська аптека» Кодимської міської ради Одеської області вчиняти подання будь-якому державному реєстраторові суб`єктів державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, включаючи державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, нотаріусам та акредитованим суб`єктам державної реєстрації, документів, які передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Комунального підприємства «Кодимська аптека» Кодимської міської ради Одеської області до набрання законної сили рішення у даній справі.

08.07.2021 року судом, з метою надання можливості учасникам справи реалізувати свої процесуальні права, проголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду та протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до "17" серпня 2021 р. о 12:40 год. Відповідач про дату та час підготовчого судового засідання по справі №916/1613/21 був повідомлений відповідною ухвалою суду від 08.07.2021 року в порядку ст. 120 ГПК України.

17.08.2021 року судом постановлено в судовому засіданні протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/1613/21 до судового розгляду по суті на 09.09.2021р. об 11:20 год.

Відповідно до ст. 120 ГПК Комунальне підприємство «Кодимська аптека» Кодимської міської ради Одеської області повідомлено про дату, місце та час судового засідання по суті у справі №916/1613/21 ухвалою суду від 18.08.2021р.

08.09.2021 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання Приватного підприємства «O.L.KAR. ФАРМ-СЕРВІС» (вх. №23363/21 від 06.09.2021р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 916/1613/21.

Представник позивача 09.09.2021р. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання (вх. № 23754/21 від 08.09.2021р.) про проведення розгляду справи за відсутністю представника за наявними матеріалами справи.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи № 916/1613/21, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявними в матеріалах справи, але процесуальним правом участі в судовому засіданні 09.09.2021р. не скористався, повноважного представника не направив.

Заяв та клопотань, в тому числі в порядку ст. 207 ГПК України, від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 14.06.2021 було встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

Оскільки відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, повноважного представника в судові засідання для дачі пояснень по справі не направив, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

09.09.2021 року судом закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення після виходу із нарадчої кімнати.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

03.02.2020 року між ПП «O.L.KAR. ФАРМ-СЕРВІС» та КП «Кодимська аптека» Кодимської міської ради Одеської області (покупець) укладено договір поставки товарів № 9530 (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю лікарські препарати, засоби санітарії, гігієни та предмети догляду за хворими, в подальшому «Товар», а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 1.2. договору постачання товару здійснюється частинами, асортимент, кількість та ціна якого зазначені в накладних та інших супровідних документах, що є невід`ємною частиною договору.

Підпунктом 2.1. передбачено, що кількість та асортимент товару зазначається в товарних накладних, на кожну партію товару.

Відповідно до п. 3.1. договору доказом передачі партії товару у власність покупця є товарна накладна, оформлена належним чином, з підписом уповноваженої особи покупця та прикладенням печатки чи штампу покупця.

Згідно з п.п. 4.1. 4.3. договору ціна на товар відповідно до цього договору є погодженою між сторонами та зазначена у товарних накладних на кожну партію товару. Розрахунки за товар здійснюються у строк, зазначений у товарній накладній. Загальна вартість договору складається з сумарної вартості відвантажених партій товару.

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату отриманого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу, пеня нараховується і стягується за весь період прострочення платежу. В разі, якщо оплату товару прострочено більше ніж на тридцять днів, за кожний наступний день прострочення Покупець сплачує Постачальнику 1 % від суми такого прострочення.

Пунктом 2.5. договору встановлено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії договору до 31.12.2023р.

На виконання умов укладеного договору позивачем було передано у власність відповідачу КП «Кодимська аптека» Кодимської міської ради Одеської області товар на суму 493718,02 грн., відповідно до накладних, де узгоджений термін оплати до 20.05.2021р.

Факт наявності заборгованості в розмірі 493718,02 грн. підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 25.05.2021р. за період з 01.03.2021р. по 25.05.2021р., який підписаний головним бухгалтером КП «Кодимська аптека» Кодимської міської ради.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.05.2021р. внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи, Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, отже КП «Кодимська аптека» Кодимської міської ради Одеської області знаходиться в стані припинення. Крім того, засновником встановлено строк для заявлення кредиторами свої вимог 07.07.2021р.

Відповідно до листа-повідомлення № 7 від 25.05.2021р. голова ліквідаційної комісії з припинення КП «Кодимська аптека» Кодимської міської ради Одеської області повідомила позивача, що рішенням Кодимської міської ради від 29.04.2021 року №1264-VIII «Про припинення комунального підприємства «Кодимська аптека» Кодимської міської ради Одеської області шляхом його ліквідації» утворено ліквідаційну комісію з припинення комунального підприємства «Кодимська аптека». При цьому, підтверджено існування станом на 25.05.2021 року заборгованості КП «Кодимська аптека» перед приватним підприємством «O.L.KAR Фарм - Сервіс» в сумі 493 718,02 грн. та гарантовано здійснення оплати.

Також, 02.07.2021 року позивач звернувся до відповідача з вимогою кредитора щодо здійснення погашення заборгованості КП «Кодимська аптека» перед ПП «O.L.KAR. ФАРМ-СЕРВІС» в сумі 493718,02 грн. за отримані аптекою товари.

14.07.2020 року відповідачем в особі голови ліквідаційної комісії з припинення надіслано на адресу позивача повідомлення про розгляд кредиторських вимог та прийняття рішення про включення зазначених вимог в розмірі 493 718,02 грн. до переліку вимог кредиторів.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості та штрафних санкцій.

Під час розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу п. 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У ч.2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 105 Цивільного кодексу України передбачений порядок виконання рішення про припинення юридичної особи, а саме: учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяці (п.п. 3,4,5 ст. 105 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6 цієї статті зазначено, що кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Згідно приписів ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Статтею 107 Цивільного кодексу України передбачено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення.

Згідно приписів вищезазначеної статті кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, що виникли між сторонами, носять характер таких, що виникають з договору поставки, про що, зокрема, свідчать договірні зобов`язання сторін - постачальник зобов`язується здійснити поставку товару в порядку та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов`язується прийняти і здійснити оплату за поставлений товар в порядку передбаченому цим договором.

Суд встановив, що в даному випадку відносини між ПП «O.L.KAR. ФАРМ-СЕРВІС» та КП «Кодимська аптека» Кодимської міської ради Одеської області носять договірний характер, укладений між ними договір поставки № 9530 від 03.02.2020р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.

Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договору накладних.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 104, 105, 110 Цивільного кодексу України ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов`язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (ст. ст. 104 - 109 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.07.2012 у справі № 6-65цс12.

Відповідачем факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований, сума існуючої заборгованості визнається в повному обсязі, що підтверджується, зокрема, листами відповідача № 7 від 25.05.2021р. та № 12 від 14.07.2021р.

Крім того, сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.03.2021 року по 25.05.2021 року, з якого вбачається наявність заборгованості відповідача перед позивачем станом на 25.05.2021 року у розмірі 493718,02 грн., яка містить заборгованість відповідача облікована як початкове сальдо, загальна сума боргу погоджена відповідачем.

Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі № 916/1727/17.

Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер або інші уповноважені особи, які підписали складені між сторонами акти звірки, мають такі повноваження в межах здійснення ними бухгалтерського обліку та посадових обов`язків.

Акти звіряння взаєморозрахунків є зведеними обліковими документами, які відображають загальну суму заборгованості на певну дату та фіксують стан розрахунків між сторонами.

Суд звертає увагу на те, що під час розгляду даної справи відповідачем не вчинено жодної дії і не надано жодного доказу з метою спростування факту існування у нього заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку про те, що наданий до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків підтверджує факт (стан) здійснення відповідних взаєморозрахунків між сторонами на відповідну дату.

Зважаючи на викладене, господарський суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов правочину в частині виконання зобов`язань з належної оплати за поставлений позивачем товар та встановленим наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки товарів № 9530 від 03.02.202р. у розмірі 493718,02 грн.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повної сплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 493718,02 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, позивач виконав свої зобов`язання щодо поставки товару, а тому відповідно до ст.538 Цивільного кодексу України, у відповідача виникло зустрічне зобов`язання розрахуватись за отриманий товар.

Стосовно нарахування 3% річних судом зазначається наступне.

За змістом статті 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Враховуючи положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Так, відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 статті 255 ЦК України встановлено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Терміни виконання відповідачем свого обов`язку зі сплати вартості товару узгоджені сторонами, пов`язані з настанням певного числа місяця наступного за звітним, шляхом зазначення в них прийменника «до», який в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

Згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972р. строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом ст.2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до ч.2 ст.4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

Відповідно до ст.5 Конвенції при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem (означає день, у який цей строк спливає, стаття 2) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.

Дана позиція суду аналогічна висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах у справах №820/3917/17 від 24.01.2019р., №813/4630/16 від 02.04.2020р.

При цьому, відповідно до правової позиції викладеної в постановах Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №803/350/17, від 25.04.2018р. у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018р. у справі №815/1298/17, від 14.08.2018р. у справі №803/1387/17, від 28.08.2018р. у справі №814/4170/15, від 08.10.2018р. у справі №927/490/18, прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

Господарський суд враховує, що згідно накладних товар був поставлений відповідачу 10.05.2021р. та відповідач був зобов`язаний оплатити вартість товару в узгоджений між сторонами строк, до 20.05.2021р., а прострочення виконання грошового зобов`язання розпочинається саме з 21.05.2021р.

Отже, правильним періодом для нарахування 3% річних є з 21.05.2021р. по 31.05.2021р.

Враховуючи зазначене, господарським судом здійснено власний розрахунок 3% річних за період з 21.05.2021р. по 31.05.2021р., відповідно до якого розмір 3% річних складає 446,38 грн.

Також, судом встановлено, що пунктом 5.2. договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату отриманого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу, пеня нараховується і стягується за весь період прострочення платежу.

Суд, провівши перерахунок пені, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та встановлений період заборгованості відповідача, дійшов висновку, що за період з 21.05.2021р. по 31.05.2021р. правомірним до стягнення буде пеня в сумі 2231,88 грн.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів належного виконання ним грошових зобов`язань за договором поставки товарів № 9530 від 03.02.2020р. та доказів, які підтверджують здійснення ним повної оплати за отриманий товар, а також доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної та повної оплати, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлений товар є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором поставки товарів № 9530 від 03.02.2020р. підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає задоволенню в сумі 496396,28 грн. заборгованості, в т.ч.: 493718,02 грн. - сума основної заборгованості, 2231,88 грн. пеня та 446,38 грн. 3% річних. В решті позову слід відмовити.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді (Руїс Торіха проти Іспанії).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (Ван де Гурк проти Нідерландів).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (Гірвісаарі проти Фінляндії).

Згідно ж із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, слід зазначити, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір в сумі 7445,95 грн.

Також, відповідно до змісту викладених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу. У позовній заяві зазначено, що попередня сума витрат на правничу допомогу становить 5000,00 грн.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст.ст. 129, 130 ГПК України.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В свою чергу, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Так, 11.01.2021 року між ПП «O.L.KAR. ФАРМ-СЕРВІС» (Клієнт) та адвокатом Комар О.Г. (Адвокат) було укладено договір № 3/1/2021 про надання правничої допомоги, на умовах якого Адвокат зобов`язався надати правову допомогу щодо: надання усних і письмових консультацій, висновків, правової інформації і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій, заперечень, пояснень) та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову, пояснень та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів Клієнта, зокрема, у судах під час здійснення господарського судочинства. (пункт 1.1 договору).

Пунктами 3.1 3.4. договору про надання правової допомоги передбачено, що розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правничу допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.

Гонорар може мати фіксований розмір за визначений період часу. Фіксований розмір гонорару та період часу, за який сплачується гонорар, встановлюється окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Розмір гонорару може визначатися виходячи з обсягу робіт з надання правничої допомоги, які надані Адвокатом Клієнту. Розмір гонорару та обсяг робіт, за який сплачується гонорар, встановлюється окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Обсяг робіт, виконаних Адвокатом та переданих Клієнту, підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт.

14.05.2021 адвокат Комар О.Г. та ПП «O.L.KAR. ФАРМ-СЕРВІС» уклали додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги від 11.01.2021р. № 3/1/2021, згідно якої погодили, що предметом цієї додаткової угоди є права та обов`язки Сторін і стосуються представництва інтересів Клієнта у судах господарської юрисдикції всіх інстанцій з метою стягнення заборгованості з КП «Кодимська аптека» Кодимської міської ради Одеської області на користь Клієнта. Також сторони погодили вартість робіт, які має виконати адвокат для виконання доручення, вказаного в п.1.1. цієї додаткової угоди.

Відповідно до розрахунку вартості виконаних робіт по наданню правничої допомоги на виконання, зокрема, додаткової угоди № 1 від 14.05.2021р., загальна вартість виконаних адвокатом робіт становить 5000,00 грн.

31.08.2021 адвокат Комар О.Г. та ПП «O.L.KAR. ФАРМ-СЕРВІС» уклали додаткову угоду № 2 до договору про надання правничої допомоги від 11.01.2021р. № 3/1/2021, згідно якої погодили, що предметом цієї додаткової угоди є права та обов`язки Сторін і стосуються представництва інтересів Клієнта у судах господарської юрисдикції всіх інстанцій з метою стягнення заборгованості з КП «Кодимська аптека» Кодимської міської ради Одеської області на користь Клієнта.

Сторони погодили додатковий перелік робіт, який має виконати адвокат, а саме: виїзд в м. Одеса для участі в засіданнях Господарського суду Одеської області та участь в судовому засіданні, також погодили обсяг витрат, понесених адвокатом у зв`язку з виконанням робіт.

Відповідно до розрахунку вартості виконаних робіт по наданню правничої допомоги на виконання, зокрема, додаткової угоди № 2 від 31.08.2021р., загальна вартість виконаних адвокатом робіт становить 5600,00 грн.

На підтвердження обсягу і видів правової допомоги адвоката Комара О.Г. суду наданий акт приймання-передачі виконаних робіт з переліком наданих позивачеві послуг на суму 15000,00 грн. (з розрахунку 2000,00 грн. за 1 годину роботи згідно з додатковим угодами від 14.05.2021р. та від 31.08.2021р., а саме:

-аналіз ситуації по взаємодії Клієнта з КП «Кодимська аптека» - 500 грн.;

-підготовка позову, направлення матеріалів відповідачу та в суд - 2 500 грн.;

-робота по справі на етапі розгляду справи в суді І інстанції - 2 000 грн.;

-виїзд в м. Одеса та повернення в м. Вінницю 08.07.2021р. - 1 500 грн.;

-участь в судовому засіданні Господарського суду Одеської області по справі стягнення заборгованості з КП «Кодимська аптека», яке відбулося 08.07.2021р. - 500 грн.;

-виїзд в м. Одеса та повернення в м. Вінницю 17.08.2021р. - 1 500 грн.;

-вартість представництва адвокатом Клієнта на стадії прибуття на судове засідання та очікування цього засідання - 1 600 грн.=8 год. * 200 грн., а саме: вартість однієї години представництва на вказаній стадії - 200 грн.;

- загальна кількість часу в годинах - 8: (6 год, в дорозі потягом - відправка 17.08.2021 р. з м. Вінниці в 04:19 год., прибуття 17.08.2021 ,р. в м. Одеса - 10:33 год.; + 2 год. очікування засідання, яке було призначене на 12-40 год. 17.08.2021 р.;

-участь в судовому засіданні Господарського суду Одеської області по справі стягнення заборгованості з КП «Кодимська аптека», яке відбулося 17.08.2021р. - 500 грн.

Загальна вартість виконаних за договором робіт становить 10 600,00 грн.

Відтак, матеріалами справи підтверджується надання адвокатом Комаром О.Г. зазначених вище правничих послуг з аналізу ситуації, підготовки позову, направлення матеріалів відповідачу та в суд, та роботі по справі на етапі розгляду справи в суді першої інстанції: позовна заява складена, укомплектована додатками і підписана адвокатом Комаром О.Г.

Згідно протоколів судових засідань адвокат Комар О.Г. приймав участь у засіданнях 08.07.2021р. 10 хвилин та 17.08.2021р. 5 хвилин.

Проаналізувавши матеріали справи та вищеназвані документи, суд дійшов висновку, що витрати позивача на оплату правової допомоги у справі підтверджуються на суму 6000,00 грн.

Крім того, щодо витрат на виїзд адвоката в м. Одеса та повернення в м. Вінницю позивачем надано лише залізничний квиток АТ «Укрзалізниця» (посадочний документ) за напрямком Вінниця-Одеса на суму 553,53 грн., не надано жодних інших доказів на підтвердження цих витрат та на підтвердження часу, витраченого на проїзд, а тому вимога щодо їх компенсації є необґрунтованою.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.05.2021 року у справі № 910/7586/19 звернув увагу, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. З огляду на що колегія суддів вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що понесені стороною витрати щодо вартості представництва адвокатом позивача на стадії прибуття в судове засідання 17.08.2021р. та його очікування в розмірі 1600,00 грн. є обґрунтованими та реальними.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 916/1613/21, у сумі 8153,53 грн. Такий розмір витрат є підтвердженим доказами, обґрунтованим та співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Разом із тим, враховуючи часткове задоволення позову суд відмічає таке.

Відповідно до положень п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як було зазначено вище, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру правомірно заявлених позовних вимог) 8149,53 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Кодимська аптека» Кодимської міської ради Одеської області (вул. Академіка Амосова, № 2, м. Кодима, Одеська обл., 66000, код ЄДРПОУ 33775594) на користь Приватного підприємства «O.L.KAR. ФАРМ-СЕРВІС» (вул. Героїв Майдану, № 272-В, м. Шаргород, Вінницька обл., 23500, код ЄДРПОУ 13334866) суму основної заборгованості у розмірі 493718 (чотириста дев`яносто три тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 02 коп., пеню в розмірі 2231 (дві тисячі двісті тридцять одна) грн. 88 коп., суму 3% річних в розмірі 446 (чотириста сорок шість) грн. 38 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 7445 (сім тисяч чотириста сорок п`ять) грн. 95 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8149 (вісім тисяч сто сорок дев`ять) грн. 53 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17 вересня 2021 р.

Суддя О.В. Цісельський