Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/469/21

номер провадження 1-кп/368/148/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.09.2021 рокум.КагарликКиївської області

Кагарлицький районнийсуд Київської області у складі:

Головуючий: суддя ОСОБА_1

При секретарі: ОСОБА_2

З участю сторін:

Сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_3

ОСОБА_4 .

Сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_5

-розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області в м. Кагарлик суддею одноособово кримінальне провадження за № 120211164300000004 від 07.04.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця село Гришине Первомайського району АР Крим, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, раніше не судимого, -

-якому в рамках даного кримінального провадження дізнавачем 14.05.2021 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), який передбачено:

- ч. 1 ст. 185 КК України, - у вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка),

-відносно якого в рамках даного кримінального провадження запобіжний захід не обрано, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_5 відповідно до наказу № 6/21 від 21.01.2021 по ФОП « ОСОБА_6 » був призначений на посаду вантажника відділення Нова Пошта в м. Кагарлик Київської області.

31.03.2021 року близько 11 год. 20 хв. обвинувачений ОСОБА_5 перебував у складському приміщенні відділення № 2 ТОВ «Нова Пошта», яке розташоване за адресою: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 22, м. Кагарлик, Київської області, де здійснював виробничу діяльність, передбачену умовами трудового договору.

Під час фасування товару, який підлягав до видачі, обвинувачений ОСОБА_5 виявив взуття, - кросівки «Adidas» Originals ozweego ЕЕ7002, які перебували у посилці (експресс - накладна № 20450366921557), вартість яких відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/111-21/19851-ТВ від 29.04.2021, складає 3893 гривні., та які належать потерпілій ОСОБА_7 .

В цей час у обвинуваченого ОСОБА_5 виник раптовий (з моменту виявлення майна), прямий (на крадіжку чужого майна), визначений (на крадіжку вищевказаних кросівок) умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжку) з корисливих мотивів, з метою збагачення за рахунок чужого майна.

Реалізуючий свій злочинний прямий умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), керуючись корисливим мотивом та з метою незаконного збагачення чужого майна, обвинувачений ОСОБА_5 , усвідомлюючи характер та суспільну небезпечність своїх дій, - переконався, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, взяв належні ОСОБА_7 кросівки «Adidas» Originals ozweego ЕЕ7002, які перебували в посилці (експрес-накладна № 20450366921557), вартість яких відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/111-21/19851-ТВ від 29.04.2021, складає 3893 гривні, після чого заховав їх від сторонніх осіб в приміщенні складу, поклавши на їх місце свої, бувші у використанні кросівки.

В подальшому, під час обідньої перерви, орієнтовно о 12 год. 00 хв. обвинувачений ОСОБА_5 з викраденим майном у виді кросівок «Adidas» Originals ozweego ЕЕ7002 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 3893 (три тисячі вісімсот дев`яносто три) грн. 00 коп.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України як умисні, протиправні дії, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка).

Згідно ч. 1 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Згідно ч.2ст.12КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Санкція ч. 1 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді штрафу в розмірі від однієї тисячі до трьох тисяч непоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до двох років, арешт на строк до шести місяців, обмеження волі на строк до п`яти років.

Відповідно, враховуючи положення ч.ч. 1, 2 ст. 12 КК України, та санкцію кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, - ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), яке передбачене ч. 1 ст. 185 КК України.

Отже, при визнанні обвинуваченого ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, та, відповідно, при винесенні обвинувального вироку судом було враховано положення ст. 2 КК України.

Так, згідно ст. 2 КК України:

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Зглядаючись на положення ст. 2 КК України, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення під час розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 наведено належні, допустимі, прямі та не прямі докази, які свідчать про ту обставину, що в діях обвинуваченого ОСОБА_5 містяться ознаки, які слугують підставою для кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Також при винесенні вироку судом було враховано положення ст. 62 Конституції України.

Так, згідно ст. 62 Конституції України:

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Слід зазначити, що обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Відповідно до закону доказами в кримінальній справі є сукупність фактичних даних, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність суспільно небезпечного діяння, винуватість особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, докази повинні бути отримані тільки уповноваженими на те органами чи посадовими особами, законним способом, з точно і вичерпно передбачених законом джерел, а форма їх фіксації має бути передбачена законом.

Обґрунтування судом правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 .

В даномувипадку об`єктомкрадіжки є право власності на майно фізичної особи потерпілої ОСОБА_7 .

Предметом крадіжкиє саме майно потерпілої особи, - фізичної особи, - ОСОБА_7 , а саме, - річ матеріального світу, - кросівки «Adidas» Originals ozweego ЕЕ7002, вартість яких відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/111-21/19851-ТВ від 29.04.2021, складає 3893 гривні.

Об`єктивна сторонаскладу злочину,- дії обвинуваченого ОСОБА_5 , спрямовані на умисне, протиправне заволодіння майном потерпілої особи, які виразилися в незаконному фізичному переміщенні викраденої речі, яке було спрямоване на викрадення майна.

В даному випадку злочинні дії обвинуваченого виразилися в тому, що він непомітно для власника та третіх осіб взяв до рук викрадені кросівки, після чого з викраденим майном полишив місце вчинення злочину, - складське приміщення відділення № 2 ТОВ «Нова Пошта», яке розташоване за адресою: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 22, де здійснював виробничу діяльність, передбачену умовами трудового договору.

Суд зазначає, що в даному випадку важливою обставиною здійснення крадіжки обвинуваченим ОСОБА_5 , яка впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого є те, що обвинувачений ОСОБА_5 будучи працівником підприємства, та, відповідно, виконуючи свої посадові обов`язки, - мав прямий доступ до складських приміщень та товарно матеріальних цінностей, а тому такої кваліфікуючої ознаки крадіжки, як проникнення, - немає.

Суб`єктом даногозлочину є обвинувачений ОСОБА_5 , як фізична особа, яка на момент вчинення кримінального правопорушення досягла віку кримінальної відповідальності.

Суб`єктивна сторона даного злочину, - раптовий, прямий, визначений умисел обвинуваченого ОСОБА_5 на умисне, протиправне, таємне заволодіння майном потерпілої особи, - фізичної особи, - потерпілої ОСОБА_7 .

Окрім того, що стосується суб`єктивної сторони складу злочину, в даному випадку суд наголошує на тій обставині, що в діях обвинуваченого ОСОБА_5 має місце вчинення саме кримінального правопорушення (проступку), - крадіжки, а не привласнення майна, що звісно, передбачало б лише цивільно правові відносини між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілою ОСОБА_7 .

Свою правову позицію суд обгрунтовує наступним.

Так, на відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, якщо:

- воно вибуло з володіння власника;

- місцезнаходження цього майна власнику не відомо;

- між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим;

- особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не вчинила будь яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника;

- відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.

Однак, - за результатами судового розгляду відповідних обставин, - не встановлено.

Отже, заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала кому належить це майно або мала підстави вважати, де знаходиться власник речі, і усвідомлювала, що він може за нею повернутися, або ж, у разі появи власника з метою поновлення свого права володіння майном, умисно перешкоджала йому в цьому, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку цього майна.

Вищевказану правову позицію викладено в правовій позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 02 жовтня 2018 року у справі № 686/23920/16 к.

Відповідно, застосовуючи вищевказані норми права, суд в даному конкретному випадку зазначає, що має місце не привласнення майна, а має місце факт вчинення простої ( не кваліфікованої) крадіжки, так як обвинувачений ОСОБА_5 , хоча і особисто не знав потерпілу ОСОБА_7 , проте, в силу виконання ним робіт по сортуванню товарно матеріальних цінностей третіх осіб, - він усвідомлював, що, вилучаючи кросівки з посилки, яка адресована третій особі, - вчиняє крадіжку майна у такої особи, також слід підкреслити, що обвинувачений сам вчинив активні дії, спрямовані на протиправне вилучення кросівок з володіння власника, які виразилися у прихованні кросівок у речах самого обвинуваченого, та подальше полишення місця вчинення злочину з викраденим майном.

Окрім того, під час досудового розгляду та судового розгляду даного кримінального провадження вдалося ідентифікувати законного власника майна, - кросівок, яким є потерпіла в даному кримінальному провадженні, - фізична особа ОСОБА_7 .

Відповідно, суд наголошує, що в даному випадку суттєве значення має саме суб`єктивна сторона складу злочину, а саме, - обвинувачений ОСОБА_5 , який усвідомлював, що він здійснює крадіжку майна, а саме, - кросівок, усвідомлював, що він здійснює крадіжку майна в фізичної особи, яка є потерпілою в даному кримінальному провадженні, відповідно, обвинувачений ОСОБА_5 усвідомлював, що річ ним не знайдена, а здійснюється проста крадіжка, що і є, зокрема, в сукупності з іншими складовими частинами складу кримінального правопорушення, - підставою для притягнення обвинуваченого ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (проступку), - яке передбачено ч. 1 ст. 185 КК України.

Крадіжка майнає закінченою з моменту, коли обвинувачений ОСОБА_5 повністю здійснив умисел на заволодіння майном потерпілої особи, - фізичної особи ОСОБА_7 , а саме, - з того моменту, коли він отримав змогу розпоряджатися викраденим майном, - з моменту полишення складського приміщення з викраденими кросівками.

Підстав длякваліфікації дійобвинуваченого ОСОБА_5 за ч.ч.2 5ст.185КК України,-немає,так яквідсутні кваліфікуючіознаки вчиненнязлочину,передбаченого ст.185КК України, а саме, - відсутні повторність (так як раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, відповідно, - раніше не судимий), відсутня попередня змова групою осіб (так як кримінальне правопорушення обвинуваченим вчинено одноособово), вісутнє проникнення у житло чи інше приміщення чи сховище (що обгрунтовано судом вище при оцінці об`єктивної сторони кримінального правопорушення), відсутня ознака, - завдання значної шкоди потерпілому, відсутня ознака, - великі розміри крадіжки, особливо великі розміри, чи вчинення крадіжки організованою групою осіб.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Винність обвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України повністю доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами:

- показами обвинуваченого ОСОБА_5 , який в судовому засіданні показав наступне:

Положення ст. 63 Конституції України та положення ст. 18 КПК України йому судом роз`яснено та зрозумілі.

Свої інтереси в судовому засіданні буде захищати самостійно, це не викликано відсутністю коштів для укладення угоди з захисником для захисту його законних прав та інтересів в судовому засіданні, а викликано лише тими обставинами, що він свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, - визнає повністю, щиро розкаюється та бажає сприяти розкриттю кримінального правопорушення.

По суті справи, а саме, - вчиненого кримінального правопорушення (проступку), може пояснити наступне.

В третій половині січня місяця 2021 року він влаштувався вантажником на підприємство «Нова Пошта», де здійснював розгрузку погрузку товарно матеріальних цінностей, а саме, - різноманітних речей, які приходили людям по пошті.

31.03.2021 року він, як зазвичай, - прийшов на робоче місце в складське приміщення, яке розміщене за адресою: АДРЕСА_2 , де почав працювати.

Під час роботи з посилками він побачив посилки, розкрив одну з них, і побачив в ній кросівки «Adidas», які йому сподобалися, і він вирішив їх викрасти.

Він подивився, що ніхто не помітив, що він зацікавився посилкою, після чого взяв свої бувші у використанні кросівки, та поклав їх до посилки, а нові кросівки поклав серед своїх речей в роздягальні, - приховавши їх від сторонніх.

В обідню перерву він пішов до хати та виніс з роботи викрадені кросівки, які потім залишив вдома.

Через незначний проміжок часу, - день чи два, - до нього підійшли працівники поліції, та запитали, чи не він здійснив крадіжку кросівок, на що він відповів, що крадіжку кросівок здійснив саме він, та видав кросівки працівникам поліції.

У вчиненому щиро розкаюється, обіцяє більше не вчиняти кримінальних правопорушень, йому соромно за вчинене, адже він ніколи такого раніше не вчиняв.

Щодо виду та розміру покарання, - погоджується цілком з позицією прокурора, яку вона висловила в судових дебатах.

Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), яке передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, його вина у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, підтверджується матеріалами кримінального провадження, однак, за клопотанням прокурора ОСОБА_3 та в силу ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, зокрема, - суд визнав за не доцільне допит потерпілої, яка надіслала на адресу суду письмову заяву, в якій вона просить суд слухати справу без її участі в зв`язку з тим, що претензій до обвинуваченого ні матеріального, ні моральнго характеру, - не має, просить суд слухати кримінальне провадження без її участі, у вирішенні питання щодо призначення виду та розміру покарання покладається на розсуд суду, а також суд визнав за недоцільне допит свідків, дослідження матеріалів справи, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_5 , дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема, висновок органу пробації, дослідженням доказів, які стосуються речових доказів, дослідженням доказів, які стосуються судових витрат, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Згідно ч.3ст.349КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України обвинуваченому ОСОБА_5 було роз`яснено судом в судовому засіданні, які йому зрозумілі.

Відповідно, суд на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_5 , та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 , дослідженням доказів, які стосуються речових доказів, дослідженням доказів, які стосуються судових витрат, а саме:

-Згідно паспортугромадянина Українисерії НОМЕР_1 ,який видано17квітня 2003року Первомайським РВ ГУ МВС України в Криму, Україна, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Гришине Первомайського району АР Крим, Україна, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно, гр. ОСОБА_5 є громадянином України, на час вчинення ним кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, - досягнув віку кримінальної відповідальності;

-згідно карткифізичної особи платникаподатків ОСОБА_5 має ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ;

-згідно довідки-характеристики,виданої виконавчимкомітетом Кагарлицькоїміської радиКиївської області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по місцю проживання характеризується позитивно;

-згідно довідки№ 179,яка видана12.05.2021року КНПКМР «Кагарлицькабагатопрофільна лікарня», ОСОБА_5 , 1986 року народження, зареєстрований по АДРЕСА_1 за психіатричною допомогою не звертався, в психіатричному кабінеті КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» не спостерігався;

-згідно довідки№ 323,яка видана27.07.2017року КНПКМР «Кагарлицькабагатопрофільна лікарня», ОСОБА_5 , 1986 року народження, зареєстрований по АДРЕСА_1 в наркологічному кабінеті КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» не спостерігався, за наркологічною допомогою не звертався;

-згідно довідки вимогипро судимість№ 44 08042021/32012, станом на 08.04.2021 року відомостей про притягнення до кримінальної відповідальності та судимостей у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гришине Первомайського району АР Крим, Україна, - немає.

- згідно досудової доповіді органу пробації від 13.07.2021 року, беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого ОСОБА_5 , його спосіб життя, відсутність історії правопорушень, готовність до змін, середній рівень ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень безпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, Кагарлицький МРС філії ДУ «Центр Пробації» у м. Києві та Київській області вважає, що виправлення обвинуваеного ОСОБА_5 без обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб).

Якщо суд дійде до висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, буде доцільно з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень у майбутньому застосувати заходи нагляду, соціально виховні заходи, які можуть вплинути на фактор ризику та знизити ризик повторного кримінального злочину. Орган пробації вважає доцільним покладення на правопорушника обов`язку відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

-Обставинами,що згідноп.1ч.1ст.66КК Українипом`якшують покаранняобвинуваченого ОСОБА_5 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

-Обставин,які бзгідно ст.67КК Україниобтяжували бпокарання обвинуваченого ОСОБА_5 , - під час досудового розслідування кримінального провадження та під час судового слухання справи, - не виявлено.

Мотиви призначення покарання.

Суд, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , керувався, перш за все, - положенням ст. 65 КК України.

Так, згідно положень ст. 65 КК України:

Суд призначає покарання:

- у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК України;

- відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

- враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення цією особою нових кримінальних правопорушень.

Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються статтею 69 КК України.

Отже,суд увідповідності доположень ст.65КК Українипри призначенніпокарання обвинуваченому ОСОБА_5 враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наслідки вчиненого кримінального правопорушення, наявності відомостей про судимість, позицію потерпілої сторони, позицію прокурора.

Так,санкція кримінальногоправопорушення (проступку),яке передбаченеч.1ст.185КК України передбачає покарання в виді штрафу в розмірі від однієї тисячі до трьох тисяч непоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років.

Отже, зглядаючись на структуру санкції кримінального правопорушення (проступку), яке вчинив обвинувачений ОСОБА_5 , - санкція ч. 1 ст. 185 КК України є альтернативною, а тому, враховуючи положення ч. 4 ст. 52 КК України за вчинення даного кримінального правопорушення (проступку) суд призначає лише одне основне покарання.

Згідно ч.2ст.12КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення кого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі, відповідно, - обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення проступок.

Отже,враховуючи тіобставини, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, відповідно, - раніше не судимий, кримінальне правопорушення у виді проступку, - вчинив вперше, тяжких наслідків від вчинення кримінального правопорушення не настало, шкода, заподіяна кримінальним правопорушенням, - відшкодована в повному обсязі, обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні (проступку), активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення (проступку), раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, зокрема, за вчинення дрібних крадіжок, що передбачено ст. 145 КУпАП, по місцю проживання характеризується позитивно, потерпіла особа не має до обвинуваченого претензій ні матеріального ні морального характеру, враховуючи висновок органу пробації, в якому вказано, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 можливо без ізоляції від суспільства, враховуючи позицію сторони обвинувачення, - прокурора, то суд приходить до висновку що подальше виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 можливо здійснити в умовах без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України, причому, слід призначити обвинуваченому ОСОБА_8 такий вид покарання, як обмеження волі, з застосування положень ст.ст. 75, 76 КК України (як превентивний захід до вчинення обвинуваченим повторних кримінальних правопорушень) що, на думку суду, - відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, обставинам справи, характеризуючим обставинам обвинуваченого ОСОБА_5 .

Що стосується розміру призначеного покарання, то слід призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, - в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України, що судом обгрунтовано нижче, окрім цього саме на такому розмірі покарання у виді обмеження волі наполягав представник державного обвинувачення, - прокурор, з позицією якого і погодився сам обвинувачений, а тому суд вважає, що призначення саме такого виду покарання, як обмеження волі, та в такому розмірі, - 1 (один) рік, - буде відповідати обставинам вчиненого кримінального правопорушення, та, особливо, особі обвинуваченого ОСОБА_5 .

Також при призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом було враховано положення ст. 50 КК України, - поняття покарання та його мета.

Так, згідно ст. 50 КК України:

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Зглядаючись на положення ч. 2 ст. 50 КК України, закон чітко визначає такі цілі покарання, як:

- кара, як відплата засудженому за вчинене кримінальне правопорушення;

- виправлення засудженого;

- запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень самим засудженим;

- запобіганню вчинення кримінальних правопорушень з боку інших осіб.

Зглядаючись навищевказану метупокарання,суд вважає,що призначеннямпокарання обвинуваченому ОСОБА_5 увиді обмеженняволі строкомна 1(один)рік будедосягнута метапокарання, причому у поєднанні її каральної та виправної складової, так як на думку суду, - буде досягнуто мети кари, - як відплати засудженому за вчинене кримінальне правопорушення, буде досягнута мета виправлення засудженого, запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, та вчинення аналогічного кримінального правопорушення іншими особами.

Окрім того, при призначенні виду та міри покарання судом було враховано висновок про можливість виправлення без обмеження або позбавлення волі на певний строк, який міститься в досудовій доповіді органу пробації з інформацією про соціально психологічну характеристику у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 , яка на підставі ст. 314 1 КПК України надана органом пробації, згідно якої:

- беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого ОСОБА_5 , його спосіб життя, відсутність історії правопорушень, готовність до змін, середній рівень ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень безпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, Кагарлицький МРС філії ДУ «Центр Пробації» у м. Києві та Київській області вважає, що виправлення обвинуваеного ОСОБА_5 без обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб).

Якщо суд дійде до висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, буде доцільно з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень у майбутньому застосувати заходи нагляду, соціально виховні заходи, які можуть вплинути на фактор ризику та знизити ризик повторного кримінального злочину. Орган пробації вважає доцільним покладення на правопорушника обов`язку відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Також при вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 було враховано положення ППВСУ № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Так,згідно п.1ППВСУ №7від 24.10.2003року «Пропрактику призначеннясудами кримінальногопокарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так,згідно п.1ППВСУ №7від 24.10.2003року «Пропрактику призначеннясудами кримінальногопокарання» судам при призначенні покарання висновки з усіх питань, пов`язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу, судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на грунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки, тощо.

Коли санкціязакону,за якимособу визнановинною,нарівні зпозбавленням воліна певнийстрок передбачаєбільш м`яківиди покарання,при постановленнівироку потрібнообговорювати питанняпро призначенняпокарання,не пов`язаногоз позбавленнямволі. У разі обрання покарання у виді позбавлення волі, це рішення повинно бути вмотивовано у вироку.

Відповідно,на підставіположень ст.ст.50,65КК України,враховуючи положенняППВС України,суд вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 покарань у виді штрафу, громадських робіт, виправних робіт, арешту, - з урахуванням особи обвинуваченого та його характеризуючих обставин, які були досліджені судом, - будуть занадто м`якими покараннями, які не співрозмірні вчиненому кримінальному правопорушенню, особі обвинуваченого, висновку органу пробації, а покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік, - буде достатнім та необхідним покаранням для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 .

Окрім того, суд вважає, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 підстав длязастосування положеньст.69КК України, - призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, - немає.

Цивільний позов

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні відсутній, напроти, в матеріалах кримінального провадження міститься письмова заява потерпілої ОСОБА_7 , в якій потерпіла зазначає, що претензій ні матеріального ні морального характеру до обвинуваченого не має.

Речові докази по справі:

Вирішення питання щодо речових доказів врегульовано ст. 100 КПК України, так:

-згідно ч.9 ст.100КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

- згідно п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

В матеріалах кримінального провадження міститься постанова дізнавача сектору дізнання ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області від 14.04.2021 року «Про визнання вилученого майна речовими доказами та передачу його на зберігання», згідно постановляючої частини якої:

1. Видані 14.04.2021 ОСОБА_5 та оглянуті дізнавачем 14.04.2021 кросівки «Adidas» ozweego originals ЕЕ7002, що мають значення речових доказів у кримінальному провадженні №12021116430000004 від 07.04.2021 - приєднати до кримінального провадження №12021116430000004 від 07.04.2021 в якості речового доказу.

2. Речовий доказ передати на зберігання власнику - ОСОБА_7 .

Отже, враховуючи вищевказані обставини кримінального провадження щодо речових доказів та вищевказану норму процесуального права, суд в частині вирішення подальшої долі речових доказів приходить до наступного:

- кросівки «Adidas» ozweego originals ЕЕ7002, які знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки місто Миколаїв, Україна, громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_3 , виданий 2 березня 1998 року Заводським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_4 , тел. моб.: НОМЕР_4 , - залишити потерпілій на підставі п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі.

- згідно ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.

В матеріалах кримінального провадження міститься довідка про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні № 12021116430000004 (висновок експерта від 29.04.2021 № СЕ 19/111 21/19851 - ТВ), з якого вбачається, що вартість залучення експерта за проведення судово товарознавчої експертизи становить 326 (триста двадцять шість) грн. 90 коп.

Суд вважає, що вищевказану суму витрат на залучення експерта слід стягнути на користь держави з обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця село Гришине Первомайського району, АР Крим, Україна, громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 17 квітня 2003 року Первомайським РВ ГУ МВС України в Криму, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Заходи забезпечення кримінального провадження.

Заходи забезпечення кримінального провадження передбачені ст. 131 КПК України.

Накладення грошового стягнення, тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, відсторонення від посади, арешт майна, затримання особи, запобіжні заходи, - в даному кримінальному провадженні не застосовувалися.

Підсумовуючи вищевикладене,враховуючи положенняст.368КПК України,суд приходитьдо висновку,що:

- мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 ;

- це діяння містить склад кримінального правопорушення (проступку), яке передбачено ч. 1 ст. 185 КК України;

- обвинувачений ОСОБА_5 винний у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), яке передбачене ч. 1 ст. 185 КК України;

- обвинувачений ОСОБА_5 підлягає покаранню за вчинення кримінального правопорушення (проступку), яке передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України, підстав для застосування положень ст. 69 КК України, - немає.

- встановлено, що є обставини, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , та які судом вказані вище, та, напроти, встановлено, що обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , - відсутні;

- обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік, з застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України;

- питання про речові докази вирішити в порядку, який передбачено ст. 100 КПК України, та який судом наведено вище;

- витрати на залучення експерта слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.ч. 1, 2 ст. 12, 50, 65, ч. 1 ст. 185 КК України, ст. 368, ч. 1 ст. 369, 370, 371, ч.ч. 2, 3 ст. 373, 374 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати винуватиму вчиненніним кримінальногоправопорушення (проступку),який передбаченоч.1ст.185КК України, як за вчинення умисних, протиправних дій, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка) і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Відповідно до положень ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_5 звільнити відвідбування призначеногопокарання увиді обмеженняволі зіспитовим строкомна 1(один)рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

В порядку п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.

Цивільний позов.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Речові докази.

-кросівки «Adidas»ozweegooriginalsЕЕ7002,які знаходятьсяна відповідальномузберіганні употерпілої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки місто Миколаїв, Україна, громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_3 , виданий 2 березня 1998 року Заводським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_4 , тел. моб.: НОМЕР_4 , - залишити потерпілій на підставі п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця село Гришине Первомайського району, АР Крим, Україна, громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 17 квітня 2003 року Первомайським РВ ГУ МВС України в Криму, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , тел.: НОМЕР_5 , на користьдержави коштив сумі326(тристадвадцять шість)грн.90коп., - вартість витрат за проведення судово товарознавчої експертизи (висновок експерта від 29.04.2021 № СЕ 19/111 21/19851 - ТВ), - на підставі ч. 1 ст. 126 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження.

Заходи кримінального провадження, питання яких слід вирішувати суду при винесенні вироку, в даному кримінальному провадженні не застовувалися.

Запобіжний західу відношенніобвинуваченого ОСОБА_9 до вступу вироку в законну силу, - не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Київського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Кагарлицький районний суд Київської області.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку на підставі ч. 6 ст. 376 КПК України вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право на підставі ч. 6 ст. 376 КПК України отримати в суді копію вироку.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1