ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/4442/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В.,

за участю представників:

Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство

"Чорноморнафтогаз" - Кириленко О. П.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-комплект" - Ващенко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СП "Стан-комплект"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021

(головуючий - Скрипка І.М., судді Іоннікова І.А., Тищенко А.І.)

у справі за позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю СП "Стан-комплект"

про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2020 Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" про визнання недійсною з моменту укладання додаткової угоди від 14.09.2012 № 1/978 до договору № 1042 від 16.09.2012, що укладена між АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", як замовником та ТОВ "СП "Стан-Комплект", як виконавцем.

2. Позов обґрунтований тим, що додаткова угода №1/978 від 14.09.2012 до договору №1042 від 06.09.2012 не відповідає правовим приписам ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/4442/20 у задоволенні позову АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" відмовлено повністю.

4. Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що позивачем під час розгляду справи не доведено суду, що сторонами було порушено ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" та внесено зміни щодо істотних умов договору. Зокрема, суд першої інстанції зазначив про те, що у пункті 11.1 договору вказано, що термін дії цього договору становить 12 місяців з моменту його укладення, а в додатковій угоді №1/978 від 14.09.2012 сторонами було погоджено, що договір діє до 20.12.2012, а отже спірною додатковою угодою сторони не змінили строк дії договору. Також, не прийняті судом доводи позивача щодо застосування вимог ст. 41 Закону України "Про здійснення державних закупівель", якою визначено перелік істотних умов договору, оскільки станом на дату укладення спірної додаткової угоди стаття 41 Закону України "Про здійснення державних закупівель" виключена на підставі Закону № 5044-VI ( 5044-17 ) від 04.07.2012.

При прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції враховано, що рішенням Господарського суду м. Києва від 12.06.2018 у справі № 910/15483/16, яке набрало законної сили, було встановлено виконання ТОВ "СП "Стан-Комплект" своїх зобов`язань за договором № 1042 від 16.09.2011, а ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" прийняття вказаних виконаних робіт (наданих послуг) та неналежне виконання своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг, а тому такі обставини в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доведенню при розгляді даної справи. Тобто, на думку суду, зазначене вище рішення свідчить про неналежну обґрунтованість тверджень позивача щодо невчинення ТОВ "СП "Стан-Комплект" як підрядником дій, які передбачені умовами п.п. 4.1, 5.9 договору №1042 від 16.09.2011, а також наявність прямого умислу у останнього на незаконне заволодіння грошовими коштами позивача.

В частині заяви відповідача про застосування строків позовної давності, місцевий суд враховував, що у задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав його необґрунтованості, у зв`язку з чим суд не застосовує при цьому позовну давність та наслідки її спливу до вимог про визнання договору недійсним, оскільки позовна давність застосовується лише за наявності порушення прав особи.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/4442/20 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсною, з моменту укладення, додаткову угоду від 14.09.2012 №1/978 до договору №1042 від 16.09.2012, укладену між ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", як замовником та ТОВ "СП "Стан-комплект", як виконавцем.

6. Суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки тим, що обґрунтованими є доводи позивача про зміну оспорюваною додатковою угодою істотних умов договору до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, що суперечить законодавству, зокрема ч. 5 ст. ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель". При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що строк позовної давності за вимогами позивача, заявленими у даній справі, не сплинув.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів

7. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, ТОВ СП "Стан-комплект" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду.

8. Підставою касаційного оскарження є п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Так, скаржник стверджує, що постанова апеляційного суду винесена без урахування висновків Верховного Суду у постановах від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 19.11.2020 у справі № 910/10245/19, від 24.06.2021 у справі №910/16328/19, від 17.06.2021 у справі № 910/2478/20, від 27.01.2021 у справі № 911/2076/19, від 01.09.2020 у справі № 911/162/19, від 13.04.2021 у справі № 904/2344/19. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст. 3 ГПК України та не виносив правового висновку щодо застосування ст. 41 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

10. За результатами проведення процедур відкритих торгів 16.09.2011 між ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", як замовником, та ТОВ "Спільне Українсько-Російське підприємством "Стан-Комплект" (правонаступник - ТОВ "СП "Стан-Комплект"), як виконавцем, був укладений договір №1042, відповідно до якого виконавець зобов`язався надати послуги з ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5,-6 на самопідіймальній плавучій буровій установці "Таврида" загальною вартістю 6 280 437,60 грн., а замовник зобов`язався прийняти та сплатити за надані послуги (п.1.1, 3.1 договору).

11. Відповідно до п. 4.1. та 4.2. договору розрахунок за надані виконавцем послуги проводиться замовником поетапно (додаток № 5), на банківський рахунок виконавця по рахунку - фактурі на оплату послуг, складеному на підставі підписаних сторонами актів прийому-здачі наданих послуг, протягом 120 (сто двадцять) календарних днів від дати підписання сторонами акту здачі - приймання наданого етапу послуг. До рахунку додається підписаний сторонами акт здачі-приймання наданого етапу послуг.

12. Пунктом 5.1. договору термін надання послуг: - 7 (сім) місяців з моменту отримання виконавцем письмової заявки замовника.

13. Після закінчення надання послуг по відповідному етапу, виконавець оформляє в 2-х екземплярах акт прийому-здачі наданого етапу послуг (окремо по кожній одиниці устаткування) і передає їх представникові замовника. Акт прийому-здачі наданого етапу послуг, оформляється виконавцем у вигляді калькуляції з додатком дефектного акту і бухгалтерської довідки вартості змінно-запасних частин та допоміжних витратних матеріалів (п. 5.10. договору).

14. У пункті 11.1 договору вказано, що термін дії цього договору становить 12 місяців з моменту його укладення.

15. Згідно Додатків № 1 та № 3 сторонами визначено технічне завдання на надання послуг з ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5,-6 на СПБУ "Таврида" та Календарний план по ремонту допоміжних дизель-генераторів.

16. 14.09.2012 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1/978 до договору № 1042 від 16.09.2011 (надалі - додаткова угода), у якій сторони дійшли згоди викласти п. 5.1. договору у наступній редакції: «термін надання послуг: до 20 грудня 2012 року, виконавець приступає до надання послуг з моменту отримання письмової заявки замовника».

17. Відповідно до п. 3 додаткової угоди сторонами визначено, що календарний план по ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ- 5, -6 на СПБУ «Таврида» (додаток № 3 до договору) вважати таким, що втратив силу.

18. Також, у п.п. 4 та 5 додаткової угоди викладено п. 4.1. договору в новій редакції, згідно якої розрахунки за надані виконавцем послуги проводяться замовником, на банківський рахунок виконавця по рахункам фактурам на оплату послуг, складених на підставі підписаних сторонами актів прийому-здачі наданих послуг, протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів від дати підписання сторонами актів-здачі приймання наданих послуг. У тексті договору та додатках до договору термін «акт здачі приймання наданого етапу послуг» замінити у всіх відмінках на термін «акт здачі приймання наданих послуг».

19. Викладено п. 11.1 договору у наступній редакції "Цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 20 грудня 2012 року".

20. Пунктом 12.1. договору сторонами погоджено, що до договору можуть вноситися зміни, які оформляються додатковою угодою і підписуються сторонами, за умовами, що зміни, які вносяться, не протирічать чинному законодавству України.

Позиція Верховного Суду

21. За змістом ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

22. При цьому, відповідно до приписів вказаної статті суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

23. Як було зазначено, на підтвердження наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, передбачених п. 1 ст. ст. 287 ГПК України, позивач посилається на те, що суди не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 19.11.2020 у справі № 910/10245/19, від 24.06.2021 у справі №910/16328/19, від 17.06.2021 у справі № 910/2478/20, від 27.01.2021 у справі № 911/2076/19, від 01.09.2020 у справі № 911/162/19, від 13.04.2021 у справі № 904/2344/19.

24. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

25. Зі змісту перелічених судових рішень вбачається, що наведені в них висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

26. Так, у даній справі №910/4442/20 суд апеляційної інстанції, постанова якого оскаржується скаржником, дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсним додаткової угоди до договору, з огляду на наступне.

Апеляційним судом встановлено, що згідно з положеннями договору від 16.09.2011 №1042, викладених у пункті 12.3, умови договору про закупівлю послуг не повинні змінюватися після підписання договору, до повного виконання зобов`язань сторонами, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків та узгодженого зменшення сторонами договору ціни договору про закупівлю. Оспорювана додаткова угода від 14.09.2012 № 1/978 до договору від 16.09.2011 № 1042 не відповідає вимогам ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" у зв`язку зі зміною цією угодою істотних умов договору до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі та умовам договору погодженим сторонами у п. 12.3 при укладанні договору від 16.09.2011 № 1042. Укладення спірної додаткової угоди не обумовлено випадками зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків, не мало місця і узгодженого зменшення сторонами договору ціни договору про закупівлю, а відтак додаткова угода порушує умови п. 12.3 договору, внаслідок чого є свідченням порушення прав позивача зміною умов договору в частині встановлення іншого строку договору (зміни п. 11.1 договору) та інших підстав для проведення платежів за договором (зміни п. 4.1 договору).

Апеляційний суд також вказав, що додаткову угоду датовано 14.09.2012 за два дні до закінчення строку договору; при цьому, порушення прав позивача додатковою угодою № 1/978 від 14.09.2012 до договору від 16.09.2011 № 1042 обумовлено виникненням можливості отримання відповідачем коштів, сплачених за договором без дотримання порядку оформлення виконання робіт як те було визначено п. 5.10, 5.11, 5.12 договору, тобто шляхом формального складання актів здачі-приймання наданих послуг в обхід визначеної процедури складання актів прийому-здачі наданого етапу послуг окремо по кожній одиниці обладнання у вигляді калькуляції, з додатком бухгалтерської довідки вартості змінно-запасних частин та допоміжних витратних матеріалів, з наданням виконавцем бухгалтерської довідки про підтвердження фактичних витрат на відрядження виконавця.

При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що строк позовної давності за вимогами позивача у даній справі не сплинув, оскільки пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила), а саме форс-мажорні обставини, що згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України є підставою для зупинення перебігу строку давності.

27. Водночас у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц предметом позову були вимоги Поручителя до Банку про визнання припиненою поруки та визнання недійсним договору поруки в частині укладення третейської угоди у формі третейського застереження, яке викладено в пункті договору поруки. При цьому суд касаційної інстанції зауважив, що судові рішення оскаржуються лише в частині визнання поруки припиненою, а тому в іншій частині (визнання недійсним договору поруки) судові рішення в касаційному порядку не переглядались. Так, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови в позові в оскаржуваній частині - визнання поруки припиненою, зазначивши про те, що позивач (поручитель) не довів, що відповідач вважає наявними будь-які свої права, крім тих, за захистом яких Банк звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості, у тому числі до Поручителя (позивача у зазначеній справі), а тому позивач повинен захищати свій інтерес під час судового розгляду у справі за зазначеними позовними вимогами, а не ініціювати окрему судову справу. У цій справі позивач не довів наявності окремого спору, а отже, і наявності свого правомірного інтересу в правовій визначеності. Натомість у діях позивача вбачається прагнення переглянути в межах цієї справи судові рішення, прийняті в іншій справі, що є неприпустимим.

28. У постанові від 19.11.2020 у справі № 910/10245/19 Верховний Суд визнав передчасними висновки апеляційного суду щодо задоволення позову про визнання припиненим зобов`язання Державної іпотечної установи перед Банком щодо сплати відсоткового доходу за одинадцятий відсотковий період за облігаціями серій "В3", "С3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", А3", "В3", "С3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи постанову та даючи оцінку тим обставинам, чи суперечить зарахування спірних вимог приписами п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не врахував норм п. 5 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-ІХ.

29. Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 у справі № 911/2076/19 визнав передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволення позову про визнання недійсною додаткової угоди до договору підряду, зазначивши про те, що суди з огляду на подані сторонами докази належним чином не з`ясували характер спірних правовідносин, обставини того, чи суперечить зміст оспорюваної додаткової угоди ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" з урахуванням наявності або відсутності випадків, передбачених п. 1-5 ч.5 статті 40 зазначеного Закону, чи зумовили зміни умов договору в частині строку договору порушення права позивача, на захист якого подано позов. Водночас, суд апеляційної інстанції, зазначивши у судовому рішенні, що права позивача не порушено, не навів обґрунтування такого висновку, та не надав оцінки тим обставинам, що за договором підряду від 11.07.2012 № 749 та додатковою угодою № 1/1480 до цього договору з позивача стягнуто заборгованість у судовому порядку, що також свідчить про передчасність відповідних висновків суду.

30. У справі № 911/162/19 суд касаційної інстанції у постанові від 01.09.2020 визнав передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсними з моменту укладення договору поставки та додаткових угод до цього договору, та зазначив про те, що обмежившись неправильним посиланням на те, що позивач просив визнати недійсними договір та додаткові угоди лише на підставі ст. 228 ЦК України, суди належним чином з дослідженням поданих сторонами доказів не з`ясували, чи суперечить зміст договору зі змінами, внесеними додатковими угодами, ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", з урахуванням наявності або відсутності випадків, передбачених п. 1-5 частини першої цієї статті, чи зумовили зміни умов договору в частині характеристик труб та умов оплати порушення цивільного права, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, якщо воно мало місце, з урахуванням того, що позивач без заперечень прийняв та частково оплатив товар за договором на змінених умовах.

31. У постанові від 13.04.2021 у справі № 904/2344/19 Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції під час розгляду спору про визнання недійсним з моменту укладення договору поставки, додаткової угоди до нього та доповнення № 1 до договору. Верховний Суд визнав передчасними висновки апеляційного суду про те, що додаткова угода № 1/650/1 від 20.06.2020 змінила умови договору в частині характеристик труб (що були предметом договору), що суперечить правовим приписам ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель". В свою чергу, за висновком суду першої інстанції, додатковою угодою від 20.06.2012 сторони внесли зміни щодо номенклатури товару закупівлі, і відхилення для товщин стінки у 12,5%, що допускається ГОСТом № 632-80 "Трубы обсадные и муфты к ним" і Стандартом API Spec 5СТ-2011 "Обсадні та насосно-компресорні труби", і не є тотожним поняттям з внесенням змін до умов договору.

Водночас спростовуючи вказаний висновок місцевого суду апеляційний господарський суд зазначених ГОСТу № 632-80 "Трубы обсадные и муфты к ним" і Стандарту API Spec 5СТ-2011 "Обсадні та насосно-компресорні труби" не дослідив і не описав у тексті оскаржуваної постанови, хоча відповідач і сам позивач посилались на них у поданих до суду процесуальних документах, і не встановив чи можливе відхилення за даними документами та чи буде вважатися таке відхилення зміною умов договору, і чи не буде (у випадку підтвердження) воно підпадати під дію положень п. 3 ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", відповідно до яких істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі.

32. У постанові від 24.06.2021 у справі №910/16328/19 предметом позову були вимоги про:

- тлумачення умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0291-03024 таким чином: визначення фактичного обсягу послуги за цим договором у розрахунковому місяці здійснюється з урахуванням кількості електричної енергії, переданої мережами оператора системи передачі - відповідача, без урахування обсягів електричної енергії, переданих без використання мереж відповідача;

- визнання відсутнім у відповідача права нараховувати платіж позивачу за послуги з передачі електричної енергії за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2019 року з урахуванням обсягів наданих послуг з передачі електричної енергії, що були надані без використання мереж відповідача;

- зобов`язання відповідача провести перерахунок вартості послуг з передачі електричної енергії позивачу за спірний період з урахуванням фактичних обсягів наданих послуг з передачі електричної енергії, що були надані без використання мереж відповідача за відповідний період виключно з використанням мереж відповідача.

Підставою позову є посилання позивача на те, що відповідач неправомірно виставляє позивачу рахунки та акти з врахуванням обсягів електричної енергії, послуги з передачі якої ним не надавалися, з огляду на що, позивач вважає, що умови договору про передачу щодо визначення обсягів наданих послуг з метою їх оплати є нечіткими, сприймаються по різному сторонами договору про передачу та підлягають тлумаченню.

33. У постанові від 17.06.2021 у справі № 910/2478/20 предметом позову були вимоги про

- визнання недійсним протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку відповідного ОСББ;

- скасування запису про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, а саме: зміна керівника ОСББ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані загальні збори ОСББ, були проведені з порушенням вимог статей 6, 9, 10, 11 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статуту ОСББ, оскільки у зборах та у прийнятті рішень брали участь особи, які не є співвласниками будинку, листки письмового опитування були оформленні неналежним чином у частині зазначення дати голосування. Також позивач послався на те, що прийняте на зборах рішення про обрання головою правління ОСББ Корчева Григорія Юрійовича суперечить ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статуту ОСББ оскільки обраний голова правління не є співвласником зазначеного багатоквартирного будинку.

34. З наведеного вбачається, що висновки судів попередніх інстанцій у даній справі не суперечать висновкам, що викладені у постановах Верховного Суду, на які посилаються скаржники. Такі висновки не є різними, а зроблені з урахуванням різних фактичних обставин справ, що не дає підстав вважати правовідносини у даній справі та справах, на які посилаються скаржники подібними, як не дає і можливості касаційному суду проводити касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень, оскільки неподібність правовідносин у справі, що переглядається та справах, які розглядалися Верховним Судом виключає здійснення касаційного провадження з підстави касаційного оскарження, що визначена у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

35. Разом з тим, Верховний Суд враховує, що касаційна скарга подана також з підстави оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, за якою відсутні підстави для закриття провадження, та виходить з наступного.

36. За змістом п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

37. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник зазначає про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ст. 41 Закону України "Про здійснення державних закупівель" у подібних правовідносинах.

38. У постанові від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19 Верховний Суд зазначив про те, що з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.