ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1485/21

Провадження № 2/210/1057/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"14" вересня 2021 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду 22.03.2021 року з вищезгаданим позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» ( далі ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія») на його користь завдані матеріальні збитки в розмірі 40926,11 коп.; з стягнути ОСОБА_2 на його користь завдані матеріальні збитки 2600,00 грн. розмір франшизи за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, моральну шкоду в сумі 100000,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу 6000,00 грн., судовий збір 3705,26 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 12 вересня 2020 року о 07 годині 00 хвилин у місті Кривому Розі по вулиці Цимлянській, сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення транспортних засобів автомобіля «ВАЗ-2106» реєстраційний номер НОМЕР_1 під його керуванням та автомобіля «Фольксваген Туарег» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано збитки. Відносно нього, позивача, складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП, але постановою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 21.12.2020 року , залишеною без змін 18.02.2021 року Дніпровським апеляційним судом, провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Йому завдано шкоду винною в ДТП особою ОСОБА_2 , який 22 вересня 2020 року о 07 годині 00 хвилин, керуючи у місті Кривому Розі по вулиці Цимлянській, 3 транспортним засобом автомобілем «Фольксваген Тайпер» реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснюючи маневр обгону, в порушенні п. п.14.2 б), г), п.14.6 а) Правил дорожнього руху України допустив зіткнення з транспортним засобом, яким керував він, позивач. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника наземного транспортного засобу застрахована ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». За висновком експертного автотоварознавчого дослідження №Д18/12/20 від 30.12.2020 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 41026,11 грн., вартість дослідження 2500,00 грн. Крім того, діями відповідача ОСОБА_2 йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що розколола його життя на до і після ДТП він перестав спати вночі, йому ввижаються жахи, які , як правило, закінчуються головним болем та емоційною пустотою. Особливо важко він переніс страждання літнього батька, який був пасажиром у його автомобілі , важко пережив аварію та її наслідки. Також, сильні моральні страждання він переніс через складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, яке він не вчиняв. Попри встановлену в суді вину в ДТП відповідача ОСОБА_2 , він навіть не вибачився, не кажучи про відшкодування завданої шкоди. Автомобіль придбаний ним за рахунок жорсткої економії, тому має для нього велике значення. Крім того, у день ДТП він їхав влаштовуватися на роботу до бази водяного господарства міста, куди його приймали за умови наявності автомобіля. Все це призвело до сильних моральних страждань. Транспортний засіб належить йому на праві титульного володіння.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» 08.06.2021 року подав відзив на позов, в якому заперечував проти позову, посилаючись на те, що позивачем не надано документа, що підтверджує майновий інтерес щодо пошкодженого майна та встановлює право на отримання їм страхового відшкодування, оскільки він не є власником транспортного засобу «ВАЗ-2106» реєстраційний номер НОМЕР_1 ; ним не надано документу, що посвідчує його право на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину). Крім того, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «ВАЗ 2106» номерний знак НОМЕР_1 згідно із Ремонтної калькуляції № Д18/12/20 від 30.12.2020 р. складає 41 026,11 грн., а ринкова вартість цього транспортного засобу до ДТП, згідно із Аварійного сертифіката № 54-D/78/9 від 29.09.2020 р. складає 20052,00 грн., тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним. А отже, відповідно до умов, встановлених у п. 12.1 ст. 12 та ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з пошкодженням транспортного засобу, наступна сума: 20052,00 грн. (вартість транспортного засобу до ДТП) - 8 910,00 гри. (вартість транспортного засобу після ДТП) - 2 600,00 гри. (безумовна франшизи) = 8 542,00 грн. У ПрАТ «УПСК» не виник обов`язок щодо відшкодування позивачу витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, оскільки страховик оглянув пошкоджений транспортний засіб у встановлений п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП. Окрім того, проведений на замовлення позивача Висновок експертного автотоварознавчого дослідження № Д18/12/20 від 30.12.2020 р. не відповідає вимогам до висновку експерта, складеного на замовлення учасника справи, що визначені cт. 106 ЦПК України, так як складений поза межами судового розгляду. Просив у позові відмовити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 подав 12.05.2021 року відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що розписка, яка на думку, позивача підтверджує його право власності на автомобіль «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не є документом, який посвідчує право власності на автомобіль. Позивачем не надано жодного доказу, що свідчить про факт родинних відносин між ОСОБА_3 та померлим власником транспортного засобу ОСОБА_4 та доказів, що ОСОБА_3 є спадкоємцем ОСОБА_4 . До того ж сам по собі договір купівлі-продажу вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця. Отже, позивач не є власником транспортного засобу, а тому, навіть , у разі встановлення його, ОСОБА_2 вини, не міг би звертатися до нього з позовом щодо відшкодування збитків. Його вина у ДТП рішенням суду або будь-якими іншими фактичними обставинами справи не встановлена та не підтверджена позивачем, як і статус його - статус потерпілого, натомість відповідно до протоколу ДПР №145532 від 30.09.2020 року встановлено, що саме він, відповідач, є потерпілим у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Таким чином, оскільки неналежним відповідачем є та особа, що не повинна відповідати по пред`явленому до неї в суді позову, його вина у скоєнні ДТП, в результаті якого було пошкоджено неналежний позивачеві автомобіль не встановлена, тому відсутні правові підстави для покладення на нього відповідальності по відшкодуванню, як матеріальних так і моральних збитків, нібито завданих позивачеві. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Лише наявність та доведеність всіх чотирьох елементів такої типової для правопорушення формули дає право на відшкодування моральної шкоди. Таким чином, враховуючи відсутність протиправного діяння з його сторони та його вини, можна констатувати той факт, що жодними належними і допустимими доказами не підтверджена моральна шкода завдана позивачеві. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 у відповіді на відзив відповідача ОСОБА_2 зазначив, що право позивача на звернення до суду, як потерпілої сторони, визначено обставинами, встановленими судовими рішеннями, що набрали законної сили. Титульність володіння визначається фактом наявності у його розпорядженні та віданні транспортного засобу, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, договором страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного ним із страхувальником. Його позовна заява не містить вимог про визнання права власності на автомобіль, тому доводи відповідача ОСОБА_2 щодо розписки, наявності родинних зв`язків , статусу спадкоємиці померлої є виходом за межі позовних вимог. Відзив на позов подано з порушенням вимог ч.3 ст.178 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 у відповіді на відзив відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» зазначив, що відзив не містить правової оцінки та аналізу предмету та підстав позову, поданий з порушенням вимог ч.3 ст.178 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності надані суду докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18, № 145532 від 30.09.2020 року, 22.09.2020 року о 07 год. 00 хв. у м.Кривому Розі по вул.Цимлянській 3, е/о №94, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 2106, держномер НОМЕР_1 , був недостатньо уважним та під час зміни напрямку руху не переконався в безпечності свого маневру для інших учасників дорожнього руху, та виконуючи маневр лівого повороту, скоїв зіткнення з автомобілем Фольксваген держномер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався позаду ліворуч та виконував маневр обгону, після чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки (а.с.26).

Власником автомобіля ВАЗ 2106, держномер НОМЕР_1 є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 11.02.2005 року (а.с.31). Цивільно-правова відповідальність страхувальника ОСОБА_1 на час вчинення ДТП застрахована ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», забезпечений транспортний засіб ВАЗ 2106, держномер НОМЕР_1 , строк дії з 10.08.2020 року до 09.08.2021 року включно ( поліс №АР/8109332) (а.с.34). Страхова сума на одного потерпілого: заподіяну життю і здоров`ю на суму 200000,00 грн., заподіяну майну на суму 100000,00 грн., розмір франшизи складає 2600,00 грн.

Власником автомобіля Фольксваген держномер НОМЕР_2 є відповідач ОСОБА_2 (а.с.123). Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника наземного транспортного засобу, на час вчинення ДТП застрахована ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», строк дії з 07.08.2020 року до 06.08.2021 року включно ( поліс №АР/8189693) (а.с.30). Страхова сума на одного потерпілого: заподіяну життю і здоров`ю на суму 200000,00 грн., заподіяну майну на суму 100000,00 грн., розмір франшизи складає 2600,00 грн.

Постановою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 21.12.2020 року провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.25,26).

Постанова мотивована тим, що у діях ОСОБА_1 відсутні порушення Правил дорожнього руху України, які мали б причинний зв`язок з настанням ДТП а також відсутні належні докази його вини у скоєнні ДТП в силу визнання протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 145532 від 30.09.2020 року неналежним та недопустимим доказом у справі. Натомість, в мотивувальній частині постанови судом встановлено порушення ОСОБА_2 вимог п.п. «г» п.14.2 та п.п. «а» п.14.6 ПДР України.

Постанова суду першої інстанції оскаржена до суду апеляційної інстанції. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.02.2021 року, залишено без змін постанову Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 21.12.2020 року (а.с.29).

Згідно з висновком №Д18/12/20 експертного автотоварознавчого дослідження від 30 грудня 2020 року, складеного судовим експертом Чивчиш О.П. на замовлення ОСОБА_1 , сума матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 станом на 22.09.2020 року складає 22560,00 грн. ( вартість відновлювального ремонту 41026,11 грн., ринкова вартість досліджуваного КТЗ 22560,00 грн.) (а.с.35-56).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В силу ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. При цьому шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст.1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст.1188 ЦК України).

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Право на відшкодування шкоди, завданої майну фізичної та юридичної особи, згідно з вимогами ч. 3 ст. 386 ЦК України має власник. Згідно з ч. 1 ст. 395 ЦК України речовим правом на чуже майно є право володіння. Під поняттям "власник" транспортного засобу слід розуміти, в чиєму реальному володінні знаходиться джерело, тобто хто безпосередньо його експлуатує або зберігає.

На підтвердження свого права власності на зазначений автомобіль позивачем надано розписку від 27.02.2021 року, відповідно до якої ОСОБА_3 , яка зазначена дочкою ОСОБА_4 підтверджує, що ВАЗ 2106, держномер НОМЕР_1 , який належав її матері , нею ( матір`ю ) продано та він не входить до складу спадщини після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Претензій на володіння цим транспортним засобом вона ні до кого не має (а.с.32,33).

Позивач вважає, що зазначений транспортний засіб належить йому як титульному володільцю , тобто особі, яка відповідно до ст.387 ЦК України , володіє майном за цивільно-правовими договорами найму, підряду, зберігання, застави та інше, особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом.

Проте, суд не може визнати розписку документом, що підтверджує належить позивачу як титульному володільцю зазначеного транспортного засобу, навіть за умови підтвердження факту родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , та доказів того, що ОСОБА_3 є спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 .

Позивач зазначає, що придбав автомобіль у ОСОБА_4 у квітні 2013 року, проте згідно зі статтею 34 Закону України «Про дорожній рух» власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Отже, спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку.

Разом із цим, як роз`яснено у п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» відповідно до статей 386,395,396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених п.2.1. Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14. Таким чином, особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має також право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну (постанова Верховного Суду України від 11.10.2017 р. у спразі 12 55цс 17).

Оскільки позивач має документи, визначені в п.2.1. Правил дорожнього руху України - посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб, він має право на відшкодування завданої шкоди.

При розгляді таких спорів суд має вирішити питання про залучення до участі у справі власника майна як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у порядку, передбаченому статтями 35, 36 ЦПК, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов`язки щодо однієї зі сторін.

Так, як зазначалося вище власником транспортного засобу ВАЗ 2106, держномер НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 11.02.2005 року є ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.32). Станом на день ДТП 12.09.2020 року ( тобто через 6 років після смерті власника) позивач користувався зазначеним автомобілем, маючи всі необхідні документи на право керування автомобілем та поліс цивільно-правової відповідальності, укладений ним із страховиком.

Особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду ( п.1.4 ст.1 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, позивач має статус потерпілого в розумінні положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а отже,- має право на отримання страхового відшкодування у спірних правовідносинах без надання йому відповідних повноважень на це власником пошкодженого транспортного засобу.

Для визначення правильності покладення відповідальності за завдану шкоду, необхідно визначити чи є вина у діях одного водія, чи у діях обох водіїв, і якщо встановлена вина у діях обох, то в якому розмірі необхідно визначити відповідальність між учасниками ДТП.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При оцінці доказів суд враховує положення ст.ст. 79, 80 ЦПК України, відповідно до яких достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Таким чином, постановою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 21.12.2020 року провадження відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 судова автотехнічна експертиза не призначалась. Однак, відсутність вини ОСОБА_1 у скоєнні ДТП встановлено преюдиційним судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Протокол про адміністративне правопорушення відносно водія автомобіля Фольксваген держномер НОМЕР_2 ОСОБА_2 органами поліції не складався, питання щодо наявності в його діях ознак адміністративного правопорушення та відповідно наявності вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди судом не вирішувалося.

Отже, на даний час, відсутнє будь-яке відповідне рішення суду, що набрало законної сили, яким би встановлювалася вина відповідача ОСОБА_2 у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 361/10096/14-ц від 17.06.2020 року.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд частково погоджується з вимогами позивача до ПрАТ «УПСК» про відшкодування шкоди, пов`язаної із пошкодженням транспортного засобу.

Вирішуючи питання розміру матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 суд враховує наступне.

У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Volkswagen Tuareg» номерний знак НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «УПСК» за Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/8189693 від 06.08.2020 р. Страхова сума на одного потерпілого: заподіяну життю і здоров`ю на суму 200000,00 грн., заподіяну майну на суму 100000,00 грн., розмір франшизи складає 2600,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 направив до ПрАТ «УПСК» повідомлення про ДТП за вх. № 396, відповідач ОСОБА_2 - 24.09.2020 р. за вх. №401 (а.с. 121-124).

У відповідності до вимог п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» представником ПрАТ «УПСК» 29.09.2020 року здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу «ВАЗ 2106» номерний знак НОМЕР_1 та складено протокол огляду транспортного засобу (а.с.125-126).

ПрАТ «УПСК» у листі за вих. № 3666/18 від 18.11.2020 р. було рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до ПрАТ «УПСК» із заявою про страхове відшкодування. Перелік документів, які мають бути додані до заяви про страхове відшкодування, було зазначено у зазначеному листі (а.с. 132).

Для отримання страхового відшкодування позивач у порядку, встановленому п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», із заявою про страхове відшкодування до ПрАТ «УПСК» не звертався. Відповідно, страховиком не приймалося рішення про здійснення ОСОБА_1 страхового відшкодування, проте це не є перешкодою для вирішення питання стягнення страхового відшкодування в судовому порядку.

Відповідно до cт. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує установлену цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з висновком №Д18/12/20 експертного автотоварознавчого дослідження від 30 грудня 2020 року, складеного судовим експертом Чивчиш О.П., сума матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 станом на 22.09.2020 року складає 22560,00 грн. (вартість відновлювального ремонту 41026,11 грн., ринкова вартість досліджуваного КТЗ 22560,00 грн.) (а.с.35-56).

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «ВАЗ 2106» номерний знак НОМЕР_1 згідно із Ремонтною калькуляцією № Д18/12/20 від 30.12.2020 р. складає 41026,11 грн. Ринкова ж вартість цього транспортного засобу до ДТП, згідно із Аварійним сертифікатом № 54-D/78/9 від 29.09.2020 р. складає 20052,00 грн. (а.с.127-130).

Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (п.15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).

Положеннями п. 30.1. ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки витрати на відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу (41026,11 грн.) перевищують вартість транспортного засобу до ДТП (20052,00 грн.), ремонт транспортного засобу «ВАЗ 2106» номерний знак НОМЕР_1 в розумінні п. 30.1. ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є економічно необґрунтованим.

Відповідно до п. 30.2 ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У Аварійному сертифікаті № 54-D/78/9 від 29.09.2020 р. ринкова вартість транспортного засобу «ВАЗ 2106» номерний знак НОМЕР_1 до ДТП складає 20052,00 грн., ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу «ВАЗ 2106» номерний знак НОМЕР_1 (вартість після ДТП)- 8910,00 грн.

Окрім того, відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього Закону. Згідно з Полісом № АР/8189693 розмір франшизи складає 2600,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зроблено висновок, що «відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність».

Отже, при визначенні розміру страхового відшкодування суд враховує показники вартість автомобіля позивача , зазначені у Аварійному сертифікаті , оскільки огляд пошкодженого транспортного засобу «ВАЗ 2106» номерний знак НОМЕР_1 здійснено ПрАТ «УПСК» у відповідності до вимог п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Таким чином, сума відшкодування складає 8542,00 грн. ( 20052,00 грн.(вартість транспортного засобу до ДТП) - 8910,00 грн. (вартість транспортного засобу після ДТП) - 2600,00 грн. (безумовна франшизи) , яку слід стягнути з ПрАТ «УПСК» на користь позивача.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_2 суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (ст.12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У відповідності до п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

З матеріалів справи та полісу №АР/8189693від 07.08.2020 року вбачається, що розмір франшизи становить 2600,00 грн.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний відшкодувати позивачу ОСОБА_1 франшизу у розмірі 2600,00 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, слід зазначити наступне.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зокрема моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховує роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р., з подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди знайшли своє підтвердження, оскільки ОСОБА_1 дійсно зазнав моральних страждань у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу та необхідністю захищати свої права у судовому порядку. З урахуванням вимог справедливості вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами ( ч. ст.137 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу надано договір про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 24.02.2021 року ( далі Договір) (а.с.20), копію ордеру на надання правничої правової допомоги (а.с.19), копію квитанції №042683 від 24.02.2021 про оплату послуг адвоката за договором №б/н від 24.02.2021 року - 6000,00 грн. (а.с.60). Згідно з п.3 Договору розмір гонорару є фіксованим , пов`язаний з представництвом інтересів позивача у даній справі відповідно до умов договору, може бути збільшений при зростанні обсягу правової допомоги. Додаткові витрати щодо надання правничої допомоги позивачем не заявлялися.

З урахуванням часткового задоволення позову, суд стягує на користь позивача витрати з правничої допомоги з відповідачів пропорційно до задоволених вимог.

Так, з ПрАТ «УПСК» на користь позивача слід стягнути 1239,11 грн. (6000,00 х 8452,00: 40926,11), з ОСОБА_2 210,53 грн. (6000,00 х 3600,00: 102600,00).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 3705,30 грн. (а.с.1).

Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» , ст.141 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача ПрАТ «УПСК» на користь позивача судовий збір в сумі 765,21 грн. (3705,30 х 8452,00: 40926,11), з ОСОБА_2 130,01 грн. (3705,30 х 3600,00: 102600,00).

Керуючись ст. ст. 16,23, 386,395,980,1167,1187, 1188,1189 ЦК України, ст. ст. 12,30,34,35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтею 34 Закону України «Про дорожній рух» , ст.1 Закону України «про Страхування», ст.ст. 4,5,12,13,77,121,141,265, 354 ЦПК України , суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 завдані матеріальні збитки в рахунок страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з пошкодженням транспортного засобу в розмірі 8452,00 грн.( вісім тисяч чотириста п`ятдесят дві гривні 00 копійок), витрати на правничу допомогу - 1239,11 грн. ( одна тисяча двісті тридцять дев`ять гривень 11 копійок), судовий збір - 765,21 грн. ( сімсот шістдесят п`ять гривень 21 копійка).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 розмір франшизи за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності 2600,00 грн.( дві тисячі шістсот дві гривні 00 копійок), моральну шкоду 1000,00 ( одна тисяча гривень 00 копійок), витрати на правничу допомогу - 210,53 грн. ( двісті десять гривень 53 копійки), судовий збір - 130,01 грн. ( сто тридцять гривень 01 копійка).

В решті позові відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», ідентифікаційний код юридичної особи 20602681, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул.Кирилівська, буд.40;

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_2 .

Суддя: Н. Ю. Вікторович