-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №296/665/12-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.2 ст. 115 КК України Доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
09 вересня 2021 року Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду ОСОБА_3
з участю: секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора: ОСОБА_5 ,
підсудного: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 ,
розглянув одноособово у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження підсудному ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб у кримінальній справі за апеляціями підсудного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 13 липня 2020 року відносно ОСОБА_6 за ст.185 ч.5; ст.263 ч.1; ст.187 ч.3 та ч.4, ст.ст.15 ч.2, 115 ч.2 п.п.1, 2, 6, 9, 12, ст.115 ч.2 п.п.6, 12, 13 КК України, ОСОБА_8 за ст.187 ч.4; ст.115 ч.2 п.1, 2, 6, 12, ст.ст.15 ч. 2, 115 ч.2 п.1 КК України.
в с т а н о в и в:
В Житомирському апеляційному суді на розгляді перебуває кримінальна справа за апеляціями підсудного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 13 липня 2020 року відносно ОСОБА_6 за ст.185 ч.5; ст.263 ч.1; ст.187 ч.3 та ч.4, ст.ст.15 ч.2, 115 ч.2 п.п.1, 2, 6, 9, 12, ст.115 ч.2 п.п.6, 12, 13 КК України, ОСОБА_8 за ст.187 ч.4; ст.115 ч.2 п.1, 2, 6, 12, ст.ст.15 ч.2, 115 ч.2 п.1 КК України.
Вказаним вироком суду від 13.07.2020 року у кримінальній справі ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.185 ч.5, ст.263 ч.1, ст.187 ч.4, ст.115 ч.2 п.п.1, 2, 6, ст.ст.15 ч.2, 115 ч.2 п.п.1, 2, 6, 12, 13 КК України та на підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Цим же вироком міру запобіжного заходу відносно підсудного ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено попередню тримання під вартою.
Ухвалами Житомирськогоапеляційного судуза клопотаннямипрокурора ОСОБА_5 підсудному ОСОБА_6 неодноразово продовжувалися строки запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній з яких по 19 вересня 2021р.
На електронну адресу Житомирського апеляційного суду 08.09. 2021 року від прокурора ОСОБА_5 надійшло клопотання про продовження підсудному ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, мотивуючи його тим, що наразі триває апеляційний розгляд апеляцій підсудного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок суду першої інстанції та продовжують існувати ризики ухилення підсудного від суду з метою уникнення від покарання.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Житомирського апеляційного суду від 27.08.2020 року головуючим суддею обрано ОСОБА_2 склад колегії - ОСОБА_3 , ОСОБА_9 . Головуючий суддя ОСОБА_2 з 06.09.2021 року перебуває у відпустці.
Нормами кримінально процесуального кодексу України в редакції 1960 року питання щодо продовження строку тримання під вартою під час апеляційного розгляду кримінальної справи суддею одноособово не регулюється.
13 квітня 2020 року прийнято Закон України № 558-IX «Про внесення зміни до п.205 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Відповідно до п.205 перехідних положень КПК України, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
За таких обставин, апеляційний суд враховуючи вимоги ст.ст.7, 9 КПК України вважає за можливе застосувати п.205 перехідних положень КПК України та здійснити розгляд клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підсудного ОСОБА_6 строком на 60 діб апеляційним судом одноособово.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав своє клопотання та просив його задовольнити.
Підсудний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечили проти клопотання прокурора, наполягали на обрані іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.
Перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підсудного ОСОБА_6 , заслухавши думку прокурора, який підтримав своє клопотання, підсудного та його захисника, які заперечили проти задоволення клопотання, апеляційний суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.165-3 КПК України (1960 року) за відсутностіпідстав длязміни запобіжного заходу чи уразі неможливостізакінчення розслідуваннясправи вчастині доведеногообвинувачення, слідчий за погодженнямз відповідним прокурором або прокурорзвертається до суду з поданнямпро продовження строку тримання під вартою.У поданнізазначаються причини,у зв`язкуз якиминеобхідно продовжитистрок,обставини тафакти,що належитьдослідити, докази, які підтверджують, що злочин вчинено особою, яка тримається під вартою, і обґрунтування необхідності збереження цього запобіжного заходу.
Прокурором зазначені вимоги кримінально-процесуального закону якого було виконано, і апеляційний суд, виходячи з наведених вище правових норм, зобов`язаний розглянути вказане клопотання прокурора в межах дії строку запобіжного заходу визначеного оскаржуваним вироком суду.
Що стосується самого клопотання про продовження підсудному ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, то воно підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, згідно ч.ч.1,2 ст.148 КПК України (1960 року) запобіжні заходизастосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного,засудженого зметою запобігтиспробам ухилитисявід дізнання,слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Запобіжні заходизастосовуються занаявності достатніхпідстав вважати,що підозрюваний, обвинувачений, підсудний,засуджений буденамагатися ухилитисявід слідстваі суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Згідно ст.155 КПК України (1960 року) взяття підварту якзапобіжний західможе бутизастосовано у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, під час досудового слідства ОСОБА_6 , враховуючи характер та тяжкість інкримінованих йому злочинів, було обрано запобіжний захід взяття під варту.
Так, підсудний ОСОБА_6 засуджений вироком суду першої інстанції, який наразі оскаржується, за умисні злочини, з поміж яких злочини за ст.ст.187, 115 КК України відносяться до тяжкого та особливо тяжкого злочинів.
Крім того, ОСОБА_6 раніше вже був судимий, зокрема 1999 року Корольовським районним судом м. Житомира за ч.2 ст.206 КК України, і в подальшому, згідно вказаного оскаржуваного вироку суду, вже 2002 року вчинює інші тяжкі злочини, що може свідчити про продовження вчинення ОСОБА_6 протиправної поведінки чи дій. Підсудний не одружений, дітей та родичів у Житомирській області не має, що свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зв`язків. Крім того, враховуючи, що за інкриміновані йому злочини судом першої інстанції призначено покарання у виді довічне позбавлення волі, ОСОБА_6 , усвідомлюючи можливість його подальшого перебування у місцях позбавлення волі без перспективи звільнитись з них, з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від суду.
Зазначені ризики на час розгляду апеляційним судом даної кримінальної справи, не зменшилися та не перестали існувати. За віком обвинувачений хоч і є особою похилого віку, але даних про те, що за станом здоров`я не може утримуватися в умовах попереднього ув`язнення, в матеріалах провадження відсутні. Враховуючи наведені вище обставини, апеляційний суд вважає, що тільки такий запобіжних захід, як тримання під вартою, може забезпечити належну процесуальну поведінку підсудного ОСОБА_6 та запобігти наведеним вище ризикам.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.
На підставі наведеного клопотання прокурора про продовження терміну даного запобіжного заходу щодо підсудного підлягає задоволенню, оскільки підстави для його застосування не зникли, ризики не зменшилися, продовжують існувати, а апеляційний розгляд справи неможливо завершити до закінчення строку тримання під вартою, визначеного попередньою ухвалою апеляційного суду. Можливості застосувати до обвинуваченого інший запобіжний захід, в тому числі і домашній арешт, навіть враховуючи тривалий термін його тримання під вартою, апеляційний суд не вбачає, в тому числі і з огляду на призначення судом першої інстанції покарання підсудному у виді довічного позбавлення волі.
Разом з тим, в судовому засіданні апеляційного суду підсудний ОСОБА_6 зазначив, що хворіє та потребує обстеження та лікування, однак в умовах утримання в слідчому ізоляторі ні обстеження ні лікування йому не надається.
У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що підсудному ОСОБА_6 необхідно забезпечити проведення належного медичного обстеження для визначення стану його здоров`я в умовах утримання в слідчому ізоляторі та в разі необхідності надати відповідне лікування.
Керуючись ст.ст.155, 165-3 КПК України 1960 року, апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в:
Клопотання прокурора ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити підсудному ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк по 05 листопада 2021 року включно.
Зобов`язати начальника ДУ «Житомирська УВП №8» відповідно організувати надання підсудному ОСОБА_6 медичної допомоги (обстеження та лікування).
Ухвала набирає законної сили негайно та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя:
скопійовано
-
скопійовано
-
