УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/14667/21

Провадження №: 1-кс/755/3914/21

"04" вересня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі Суд) у складі слідчої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040002377 від 12.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України, установив:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_6 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернулися до слідчого судді з цим клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, яке умотивували дійсністю у провадженні обставин визначених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. ст. 177, 184 КПК України.

Встановлені обставини у ході розслідування цього кримінального провадження органом досудового розслідування та наведені заявником у клопотанні відомості на їх підтвердження щодо доцільності застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження

Слідчим відділом Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві розслідується кримінальне провадження зареєстроване в ЄРДР за № 12021100040002377 від 12.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 перебуваючи на посаді державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), згідно наказу №2575/03 від 07.06.2021 (до цього відповідно до наказу № 1356/03 від 28.04.2020 ОСОБА_5 був переведений з посади державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на посаду державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), якому, відповідно до ст. 31 Закону України «Про державну службу», Порядку присвоєння рангів державних службовців, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 20.04.2016 №306 присвоєно 8 ранг державного службовця в межах категорії «В» посад державної служби, а також будучи суб`єктом відповідальності за корупційне правопорушення, згідно п.п. «в», ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» - вчинив одержання службовою особою неправомірної вигоди, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди за наступних обставин.

Так, згідно посадової інструкції, затвердженої 09.06.2021 начальником Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міненком Кирилом, державний виконавець Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_5 безпосередньо підпорядковується начальнику Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до п. 2 «Мета посади» - державний виконавець забезпечує своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень у порядку, встановленому законодавством.

Згідно п. 3 «Основні посадові обов`язки» посадової інструкції державний виконавець дотримується етики поведінки державного службовця, зобов`язаний сумлінно виконувати службові обов`язки, постійно вдосконалювати організацію своєї роботи і підвищувати професійну кваліфікацію, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України; здійснює примусове виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб), виконання яких відповідно до законів України покладено на державну виконавчу службу; зобов`язаний вживати необхідних заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії; забезпечує виконання покладених на відділ завдань в закріпленому за ним напрямі роботи; контролює, аналізує та оцінює стан справ на відповідній ділянці роботи; бере участь в узагальненні практики застосування законодавства та ходу реалізації державної політики з питань діяльності органів державної виконавчої служби та забезпеченні їх виконання у межах своїх повноважень, бере участь у підготовці проектів організаційно-методичних документів та інформації про результати цієї роботи, бере участь в організації та проведенні нарад, семінарів, конференцій з питань, віднесених до повноважень відділу; забезпечує само представництво без окремого доручення керівника, а саме бере участь у судових справах з метою захисту інтересів відділу, його посадових та службових осіб, як суб`єктів владних повноважень, в судах України, з усіма правами, що надані процесуальним законодавством України стороні, третій особі, в тому числі з правом оскарження судових рішень (подання апеляційної та касаційної скарги) та сплати судових витрат, окрім права відмови від позову, його відкликання та зміни, відкликання та відмови від апеляційних та касаційних скарг, досягнення примирення та укладення мирової угоди; представляє інтереси Відділу, його посадових та службових осіб, як суб`єктів владних повноважень, у випадках передбачених законом, на стадії виконавчого провадження в межах компетенції Відділу; готує проекти інформаційно-аналітичних матеріалів, пов`язаних з роботою відділу, а також проекти відповідей на доручення та звернення, що надійшли до нього на розгляд; безпосередньо виконує покладену на нього роботу згідно з Положенням про відділ та планом роботи відділу, а також іншу роботу за дорученням начальника відділу.

Державний виконавець зобов`язаний виконувати обов`язки визначені ст. 8 Закону України «Про державну службу», а також не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця.

З вищевказаного слідує, що ОСОБА_5 обіймає посаду в органі державної влади пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, тобто є службовою особою.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що 23.03.2020 на підставі вимоги №ф-45533-17-у виданої 08.05.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві про стягнення з ОСОБА_7 на користь ГУ ДПС у м. Києві 21030 гривень 90 копійок на відшкодування боргу державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_8 , відкрито виконавче провадження ВП № 61611987.

На початку 2021 року ОСОБА_7 разом зі своєю сестрою звернулися до нотаріуса з приводу переоформлення частини квартири, однак нотаріус повідомив останньому, що не зміг вчинити нотаріальну дію, оскільки Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження та накладено арешт на його майно.

Через деякий проміжок часу, точної дати та часу досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_7 переглядаючи інформацію у мережі Інтернет, через веб-сайт «Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень» виявив, що відносно нього відкрито виконавче провадження № 61611987 як боржника та перебуває на виконанні державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_5 .

Окрім цього, у невстановлений досудовим слідством час та дату, ОСОБА_7 з метою з`ясування обставин виконавчого провадження, приїздив до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що за адресою: місто Київ, вулиця Ломоносова, будинок 22/15 та у ході розмови з державним виконавцем ОСОБА_5 , ОСОБА_7 повідомив про намір вчинити певні нотаріальні дії, щодо права власності на майно, однак у зв`язку з відкритим виконавчим провадженням та накладенням арешту на його майно, вчиняти будь-які нотаріальні дії унеможливлюється.

Так, державний виконавець ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_7 , що сума боргу за виконавчим провадженням складає 23000 гривень, яку ОСОБА_7 необхідно сплатити на користь ГУ ДПС у м. Києві.

У цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди поєднаним з вимаганням, так останній висунув прохання про передачу йому неправомірної вигоди у сумі 300 доларів США за закінчення виконавчого провадження № 61611987 після сплати боргу та зазначив, що з ОСОБА_7 зв`яжеться його довірена особа, яка не встановлена органом досудового слідства на ім`я « ОСОБА_9 ».

Так, 01.09.2021 о 14 год. 35 хв. ОСОБА_7 в месенджері «Viber» з абонентського номеру НОМЕР_1 зателефонував, не встановлена досудовим розслідуванням особа на ім&apo ОСОБА_9 Євген», який представився помічн ОСОБА_5 М.М. і повідомив, що для закінчення державним викона ОСОБА_5 М.М. виконавчого проваджен ОСОБА_7 А.В., повинен сплатити офіційний борг перед ГУ ДПС у м. Києві, а також додатково неправомірну вигоду вже у сумі 500 доларів США на наданий ним картковий рахунок.

При ць ОСОБА_5 М.М. пояснив ОСОБА_7 А.В., повинен сплатити офіційний державний збір за виконавчі дії у розмірі 10 відсотків від суми боргу, яка складає 2472,09 грн. та неправомірну вигоду у розмірі 500 доларів США на банківську карту, невстановленою досудовим слідством особі на і ОСОБА_9 Євген».

Переслідуючи свій прямий ум ОСОБА_5 М.М. повідомив, що після сплати офіційного платежу за виконавче провадження та неправомірної вигоди, останній закінчить виконавче провадження № 61611987, скасує накладений арешт на його майно, та на підтвердження своїх протиправних ОСОБА_7 А.В. ним будуть надані підтверджуючі документи, а також будуть внесені відповідні відомості до Автоматизованої системи виконавчого провадження, тим с ОСОБА_5 М.М. умисно створив умови, за ОСОБА_7 А.В. був вимушений надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Так, 02.09.2021 близько 15 год. 30 хв. у відділенні АТ КБ "Приватб ОСОБА_7 А.В., здійснив офіційну оплату за виконавче провадження на казначейський рахунок у сумі 2472,09 грн. та отримав відповідну квитанцію № 0.0.2252449868.1. Після чого, останній здійснив перерахунок готівкових грошових коштів на карту «Монобанк НОМЕР_2 4459, що належить невстановленій досудовим слідством особі на і ОСОБА_9 Євген», яка представилась як довірена о ОСОБА_5 М.М., трьома платежами на загальну суму 13 600 (тринадцять тисяч шістсот) гривень, що еквівалентно 500 доларів США про що отримав відповідні квитанції № 733561359, № 733559992, №733562635, тим самим виконав прохання державного викон ОСОБА_5 а М.М.

Крім того, 03.09.2021 приблизно о 11 годині 20 хвилин державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. К ОСОБА_5 М.М. реалізуючи до кінця свій злочинний намір направлений на одержання неправомірної вигоди поєднаний вимаганням, за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, зустрівся біля будівлі виконавчої служ ОСОБА_7 А.В. та передав підписану ним особисто постанову про закінчення виконавчого провадження відносно останнього на підставі п. 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким ч ОСОБА_5 М.М. висунуто підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Під ОСОБА_5 М.М.у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у своїй сукупності, та зокрема: протоколомобшуку; протоколом допиту свідка; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину; протоколом особистого обшуку особи, затриманої в порядку ст. 208 КПК України; протоколами огляду речей та документів та іншими матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою до застосування відн ОСОБА_5 М.М. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нимтяжкого злочину, передбаченого ч. 3ст. 368 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюв ОСОБА_5 М.М. покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто в межах вказаного кримінального провадження існують ризики, а саме: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюв ОСОБА_5 М.М., перебуваючи на свободі будучи обізнаним з санкцією статі, яка йому інкримінується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюв ОСОБА_5 М.М., перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків, оскільки підозрюваний шляхом підмовляння, підкупу, погроз може схиляти їх до дачі неправдивих показань; п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюв ОСОБА_5 М.М., перебуваючи на свободі може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти зазначеним ризикам.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.

Згідно п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, у межах від двадцятидо вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, існує необхідність у визначені суми застави у розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, так як саме такий розмір застави буде достатній для забезпечення виконання підозрюв ОСОБА_5 М.М. обов`язків, передбачених КПК України.

Беручи до уваги, що підозрюв ОСОБА_5 М.М., може бути причетним до вчинення інших кримінальних правопорушень вчинених на території міста Києва, будучи обізнанимпро кримінальну відповідальність, може в подальшому переховуватися від органів досудового розслідування, впливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинівза яке передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від п`яти до десяти років сторона обвинувачення просить застосувати щодопідозрюваного запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартоюстроком на60днів,та, на підставі ст. ст. 182, 183 КПК України, визначати заставу у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позиція сторін

У судовому засіданні прокурор групи прокурорів прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста К ОСОБА_3 Я.А. заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, з підстав викладених у його мотивувальній частині, у т.ч. з урахуванням того, що обставини визначені у п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. ст. 177, 184 КПК є дійсними.

Сторона захисту заперечувала проти застосування заходу забезпечення кримінального провадження відносно підозрюваного у розрізі не доведення, на їх переконання обставин регламентованих п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК.

Щодо ризиків, то захист зауважив на тому, що стороною обвинувачення вони не є доведеними у дійсності та обумовлюються припущеннями учинення певних дій, а не фактами.

Мотиви, з яких виходила слідча суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким вона керувалася у ракурсі встановлених обставин із даного питання

Слідча суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни,цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Так, останній (порядок) визначає, що запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження (ч. 2 ст.131КПК України).

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст.131КПК України).

При цьому, порядок встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к), з питання порушеного заявниками у даному зверненні (застосування запобіжного заходу) регламентує таке.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст.132КПК України), відповідно останні застосовуються тільки при дійсності цих даних.

Метою застосування запобіжного заходу, згідно ч. 1 ст.177КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст.177КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків,які даютьдостатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний, згідно ст.178КПК України , оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу, згідно ст.184КПК України, повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Урахуванням того, що в цій ситуації відносно підозрюваного установлено такі дані, як ОСОБА_5 ло ІНФОРМАЦІЯ_1 ження, уродженець м. Київ, громадянин України,з вищою освітою, працюючий державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ), не одружений, зареєстрований та проживаючий за адре АДРЕСА_2 в. 72, раніше не судимий.

Установлено, що підозрюваний, на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров`я не має специфічних особливостей стану здоров`я, має задовільні соціальні зв`язки для особи його віку та статусу, прийнятну репутацію.

Підозрюваному у цьому провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, а саме, кваліфіковано, як одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Відповідно, аналізуючи указані фактори у цьому провадженні слідча суддя ураховує, що застосування до підозрюваного будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9КПК України), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Тобто, вимога щодо розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином; вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З урахуванням того, що (1) докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16), у той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст.84КПК України ), а (2) слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Проаналізувавши долучені до даного клопотання документи за своїм внутрішнім переконанням, у порядку ст.94КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, слідча суддя вважає, що наявні у провадженні фактичні дані, передбачені параграфами 3-5 Глави 4КПК України (показання, документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, у якому йому повідомлено про таку підозру, оскільки в своїй сукупності указують на існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що цей підозрюваний, міг вчинити правопорушення.

Уважати підозру явно не прийнятною, не дивлячись на пояснення захисту, усе ж таки не можливо, так як, на їх противагу стороною обвинувачення надано не менш важливі дані (протоколи слідчих дій) та які усе ж таки указують на те, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, у той, час як оцінка наданих доказів, з точки зору їх належності та допустимості, не у питанні вірогідності причетності особи до певного діяння, а наявності факту вини, має бути забезпечена судом.

Адже факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Щодо ризиків, передбачених статтею 177КПК України, то слід відмітити метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час, як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177КПК України (частина 2 статті 177КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагаєдоказів того,що підозрюванийобов`язково(позавсяким сумнівом)здійснюватиме відповіднідії,однак вимагаєдоказів того,що вінмає реальнуможливість їхздійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) слідча суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.

Та з його урахуванням слідчий суддя погоджується з висновком про наявність ризику впливу на свідків та переховування.

Оцінюючи наявність «ризику впливу» у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого Кримінальним процесуальнимкодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та уважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинення злочинів у яких останній підозрюється, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Тим самим, наявності ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Реальним на переконання слідчого судді є і ризик переховування, адже наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)), а у даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема такий (ризик) є дійсним не тільки, однак у тому числі і в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Дійсним є такий ризик і у розрізі того, що перебуваючи на свободі будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Щодо ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, то Суд сприймає такі доводи критично, так як вони не ґрунтуються на матеріалах провадження наданих суду.

Як наслідок є дійсними обставини визначені п. п. 1-2 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Відповідно ж до ст.194КПК України наявність ризику є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід на даному етапі у кримінальному провадженні убезпечить від його настання, слідчий суддя ураховує таке.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-3, 5 частини 1 статті 177КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене слідчий суддя у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є достатнім заходом забезпечення кримінального провадження, таким, потреба у застосуванні якого, на сьогодні є дійсною, та сприймає його застосування, як доречне (слушне) в цей час, адже саме він (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та (2) зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177КПК України, та які були встановлені судом.

У ході даного розгляду не установлено факту того, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж домашній арешт зможуть запобігти встановленим ризикам.

Підстав виняткових для утримання під вартою підозрюваного не установлено. У той час, як ч. 1 ст. 183 КПК регламентує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу, а у цій ситуації установлено, що більш м`який запобіжний захід зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченіпунктами 1та2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбаченіпунктом 3 частини першоїцієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостоюцієї статті.

За таких обставин, слідча суддя, враховує той факт, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор довів наявність всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України, уважає за доречне застосувати відповідний запобіжний захід у виді домашнього арешту та покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбаченічастинами п`ятою статті 194 КПК.

Відповідно з урахуванням установлених обставин цього кримінального провадження на переконання слідчого судді слушним є покладення на підозрювану у разі унесення застави наступних обов`язків: прибувати до слідчого із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження.

Адже саме вони будуть пропорційними, помірними, та такими, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваної, у зв`язку з чим не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.).

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 1-29, 131-132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 309, 372-376, 395 КПК України, Суд постановив :

клопотання - задовольнити частково.

Відмовити у застосуванні відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, звільнивши ІНФОРМАЦІЯ_1 ження, негайно з-під варти у залі суду.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 s2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ження, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло, за адресою: цілодобово, до 01.11.2021.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ження, прибувати за кожною вимогою до слідчого в межах строку дії заходу забезпечення кримінального провадження та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, до 01.11.2021 покласти обов`язки:

? прибувати до слідчого із встановленою періодичністю;

? не відлучатися із населеного пункту м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

? повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження;

Роз`яснити підозрюваному, що УП з метою контролю за його поведінкою, має право з`являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Ухвала слідчого судді, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з урахуванням того, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2ст.376КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється, відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеного у постанові від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18, з дня оголошення резолютивної частини ухвали.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати через слідчого та прокурора для виконання органу УП за місцем проживання підозрюваного та зобов`язати останніх негайно поставити його на облік і повідомити про це суд.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. К ОСОБА_6 С.С. та прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 14:00 год. 08.09.2021.

Слідча суддя Оксана БІРСА