ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2021 р. м. Київ Справа № 911/700/21

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)

до Бориспільської районної державної адміністрації (08300, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 74)

та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Парк-3000" (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14-Б),

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" (08324, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Лісова, буд. 1),

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Парк 3000" (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14Б),

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),

3) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ),

4) ОСОБА_3 (АДРЕСА_3),

5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-торгівельна група "Самшит" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 8, кімн. 414),

про визнання недійсним розпорядження № 6662 від 30.10.2008 р., скасування державної реєстрації та повернення земельних ділянок

секретар судового засідання: Павлюк В.Г.

Представники сторін:

від прокурора: Білоконь І.А. (посвідчення № 064675);

від позивача: Довгань О.О. (витяг з ЄДРПОУ);

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Самборська Г.М. (довіреність б/н від 23.03.2021 р.: свідоцтво № 4200/10 від 17.06.2010 р.);

від ДП "Бориспільське лісове господарство": Рибак Р.В. (довіреність № 337 від 17.08.2021 р.); Бобровська А.О. (довіреність № 236 від 25.06.2021 р.);

від решти третіх осіб: не з`явились.

Обставини справи:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач) з позовом до Бориспільської районної державної адміністрації (далі - відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Парк-3000" (далі - відповідач 2), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Парк 3000", 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2 , 4) ОСОБА_3 , 5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-торгівельна група "Самшит", про визнання недійсним розпорядження № 6662 від 30.10.2008 р., скасування державної реєстрації та повернення земельних ділянок.

За змістом прохальної частини позовної заяви прокурор, зокрема, просить суд: 1) Визнати недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 30.10.2008 р. № 6662 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Щасливської сільської ради Бориспільського району»; 2) Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 03.10.2019 р. за індексним номером 48973887 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,3425 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0103 за ТОВ «Бізнес-Парк-3000» з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 1,3425 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0103; 3) Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 03.10.2019 р. за індексним номером 48972256 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0197 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0108 за ТОВ «Бізнес-Парк-3000» з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,0197 га та з кадастровим номером 3220888000:06:001:0108; 4) Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 02.10.2019 р. за індексним номером 48977713 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0206 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0100 за ТОВ «Бізнес-Парк-3000» з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,0206 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0100; 5) Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 02.10.2019 р. за індексним номером 48977174 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0092 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0104 за ТОВ «Бізнес-Парк-3000» з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,0092 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0104; 6) Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 02.10.2019 р. за індексним номером 48972689 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0161 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0105 за ТОВ «Бізнес-Парк-3000» з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,0161 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0105; 7) Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 02.10.2019 р. за індексним номером 48978745 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,039 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0101 за ТОВ «Бізнес-Парк-3000» з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,039 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0101; 8) Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 02.10.2019 р. за індексним номером 48971634 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0341 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0107 за ТОВ «Бізнес-Парк-3000» з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,0341 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0107; 9) Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 02.10.2019 р. за індексним номером 48971388 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0131 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0099 за ТОВ «Бізнес-Парк-3000» з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,0131 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0099; 10) Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 02.10.2019 р. за індексним номером 48973481 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0057 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0102 за ТОВ «Бізнес-Парк-3000» з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,0057 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0102; 11) Усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельними ділянками лісового фонду з кадастровими номерами: 3220888000:06:001:0103, 3220888000:06:001:0108, 3220888000:06:001:0100, 3220888000:06:001:0104, 3220888000:06:001:0105, 3220888000:06:001:0101, 3220888000:06:001:0107, 3220888000:06:001:0099, 3220888000:06:001:0102, шляхом їх повернення на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах позивача безпідставним володінням та користуванням відповідачем 2 вищевказаними земельними ділянками, що належать державі на праві власності та незаконно вибули з її володіння внаслідок прийняття відповідачем 1 оспорюваного розпорядження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.03.2021 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.04.2021 р.; залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Бориспільське лісове господарство"; залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Парк 3000", 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2 , 4) ОСОБА_3 , 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-торгівельна група "Самшит".

Підготовче засідання відкладалось.

31.03.2021 р. до господарського суду Київської області від Заступника керівника Київської обласної прокуратури надійшло клопотання № 15/1-299вих-21 від 31.03.2021 р. (вх. № 7558/21 від 31.03.2021 р.), відповідно до якого прокурор просить суд об`єднати в одне провадження справу № 911/700/21 за позовом Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Бориспільської районної державної адміністрації, ТОВ «Бізнес-Парк-3000», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство «Бориспільське лісове господарство», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ТОВ «Бізнес-Парк 3000», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Промислово-торгівельна група «Самшит» про визнання недійсним розпорядження від 30.10.2008 р. № 6662, скасування державної реєстрації та повернення земельних ділянок зі справою № 911/1758/19 за позовом прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» до Бориспільської районної державної адміністрації, ТОВ «Бізнес-Парк-3000», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство «Бориспільське лісове господарство», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ТОВ «Бізнес-Парк 3000», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Промислово-торгівельна група «Самшит» про визнання недійсним розпорядження від 30.10.2008 р. № 6662 та повернення земельних ділянок.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.04.2021 р. було відмовлено у задоволенні клопотання Заступника керівника Київської обласної прокуратури № 15/1-299вих-21 від 31.03.2021 р. (вх. № 7558/21 від 31.03.2021 р.) про об`єднання справ № 911/1758/19 та № 911/700/21 в одне провадження.

16.04.2021 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "Бізнес-Парк-3000" надійшов відзив б/н від 14.04.2021 р. (вх. № 9058/21 від 16.04.2021 р.), відповідно до якого відповідач 2 проти позову заперечує з наступних підстав. За твердженням відповідача 2, прокурор подав до суду разом з позовною заявою документи, які не можуть підтвердити обставини, на які він посилається, у зв`язку з чим такі обставини є недоведеними, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Також, на переконання відповідача 2, спірні земельні ділянки не відносились та не відносяться до земель лісогосподарського призначення. При цьому, чинне законодавство передбачає можливість передачі у приватну власність земель лісогосподарського призначення. Окрім того, прокурором не обгрунтовано, які конкретно права та інтереси порушують відповідачі у даній справі, а саме - із змісту позовної заяви не зрозуміло, чиї саме інтереси порушують відповідачі - ДП «Бориспільське лісове господарство» чи Кабінету Міністрів України, тому позовна вимога про усунення перешкод у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом їх повернення на користь держави в особі Кабінету Міністрів України задоволенню не підлягає. Також відповідач 2 повідомляв, що на розгляді господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/1758/19 за позовом першого заступника прокурора Київської області, поданого в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області та ТОВ «Бізнес-Парк-3000», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «Бізнес-Парк 3000», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «ПТГ «Самшит», про визнання недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 30.10.2008 р. № 662 та усунення перешкод у здійсненні Державним підприємством «Бориспільське лісове господарство» права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення: 3220888000:06:001:0100, 3220888000:06:001:0101, 3220888000:06:001:0102, 3220888000:06:001:0103, 3220888000:06:001:0104, 3220888000:06:001:0105. 3220888000:06:001:0107. 3220888000:06:001:0108, 3220888000:06:001:0099 шляхом їх повернення на користь держави у постійне користування Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство». Отже, до суду подано 2 позови до тих же відповідачів за участі тих же третіх осіб щодо усунення перешкод у користуванні тими ж земельними ділянками. При цьому, у даній справі № 911/700/21 позивач не обгрунтував, які саме права та інтереси Кабінету Міністрів України порушені відповідачами, тому позов задоволенню не підлягає. Також відповідач 2 звертає увагу на те, що позивач не навів підстав для скасування реєстраційних дій, зазначених в прохальній частині позову, та не вказав, які саме норми діючого законодавства України порушені реєстратором при здійсненні цих реєстраційних дій.

Поряд з цим, відповідач 2 зазначав, що договір та виписка про рух коштів по рахунку ТОВ «Бізнес-Парк 3000» підтверджують оплатність набуття ТОВ «Бізнес-Парк 3000» права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 322088800:06:001:0056, яка була передана власником в статутний фонд відповідача 2. Отже, попередній власник земельної ділянки - ТОВ «Бізнес-Парк 3000» є добросовісним набувачем земельної ділянки, тому набув права власності на неї та міг вільно нею розпоряджатись, у тому числі - і передати до статутного фонду відповідача 2. У зв`язку з цим, внаслідок можливого задоволення позову у даній справі добросовісний набувач земельної ділянки - ТОВ «Бізнес-Парк 3000» внаслідок фактичної втрати свого внеску до статутного фонду ТОВ «Бізнес-Парк-3000» понесе надмірний тягар без будь-якої компенсації та відшкодування збитків, що суперечить усталеній практиці Європейського суду з прав людини.

Водночас, відповідач 2 вказував, що до позовної заяви у даній справі позивач додав листування з Кабінетом Міністрів України, яке свідчить про те, що позивач дізнався про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку у 2021 році. В той же час, в позовній заяві у справі № 911/1758/19 від 02.07.2019 р., копія якої додана до даного відзиву, прокурор вказував на те, що дізнався про необхідність захисту прав держави в 2009 році. Оскільки позивачу стало відомо про необхідність захисту прав та інтересів держави в 2009 році, даний позов подано з пропущенням строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові. На думку відповідача 2, у даному випадку позовна давність не переривалась, оскільки подання позову з іншими позовними вимогами до суду неналежної юрисдикції не може бути визнано належним зверненням до суду. Зважаючи на викладене, відповідач 2 просить суд застосувати позовну давність та відмовити в позові на цій підставі.

11.05.2021 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення б/н від 30.04.2021 р. (вх. № 10691/21 від 11.05.2021 р.), відповідно до яких Кабінет Міністрів України повністю підтримує позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області та зазначає, що розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 30.10.2008 р. № 6662 прийнято поза межами її компетенції, у зв`язку з чим набуття права власності на вищевказані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства відбулось із порушенням вимог земельного та лісового законодавства. Крім цього, під час затвердження спірної землевпорядної документації були порушені й інші вимоги земельного законодавства, що стосуються її погодження. Таким чином, зміна цільового призначення лісових земель відбулася у спосіб, не передбачений законом, без погодження відповідного органу лісового господарства, у зв`язку з чим спірні розпорядження прийняті всупереч вимогам закону та не можуть вважатися вираженням волі держави.

11.05.2021 р. до господарського суду Київської області від Київської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив № 15/1-438вих-21 від 29.04.2021 р. (вх. № 10780/21 від 11.05.2021 р.), відповідно до якої прокурор зазначав, що за інформацією ДП «Бориспільське лісове господарство» від 10.02.2021 р. № 98, земельні ділянки з кадастровими номерами 3220888000:06:001:0103, 3220888000:06:001:0108, 3220888000:06:001:0100, 3220888000:06:001:0104, 3220888000:06:001:0105, 3220888000:06:001:0101, 3220888000:06:001:0107, 3220888000:06:001:0099, 3220888000:06:001:0102 розташовані на землях лісогосподарського призначення кварталу 16 Вишеньківського лісництва ДП «Бориспільске лісове господарство» згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2003 та 2014 років. Факт віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років, інформацією ДП «Бориспільське лісове господарство» та ВО «Укрдержліспроект». Планово планово-картографічні матеріали лісовпорядкування та інформація, що надана ВО «Укрдержліспроект», є належними, достатніми та достовірними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства та віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення. Також прокурор відзначав, що повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені статтею 27 Лісового кодексу України, до яких, зокрема, належить передача у власність, у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності. Таким чином, районна державна адміністрація не мала повноважень на вилучення і розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення загальною площею 1,5 га за межами населеного пункту, які перебувають у постійному користуванні державного підприємства. Вказане свідчить про те, що розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 30.10.2008 р. № 6662 спрямоване на розпорядження землями лісового фонду у вигляді окремого масиву, який площею перевищує 1 га, так як на момент відведення спірні земельні ділянки знаходились в одному виділі та кварталі лісництва, являлись суміжними та межували між собою, що свідчить про перевищення районною державною адміністрацією передбачених законом повноважень. При цьому, прокурор відзначає, що звернення до суду в даних спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про повернення державі незаконно наданих у власність земельних ділянок лісового фонду, які на даний час вільні від забудови об`єктами нерухомості, і, таким чином, не порушується баланс державних (суспільних) і приватних інтересів та відсутній факт надмірного втручання держави у спірні правовідносини.

Крім того, прокурор зазначав і про те, що у провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/1758/19 за позовом прокуратури Київської області в інтересах ДП «Бориспільське лісове господарство», Київського обласного управління лісового та мисливського господарства до Бориспільської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Парк-3000» про визнання недійсним розпорядження, витребування спірних земельних ділянок. Водночас, позивачами у справі № 911/1758/19 є ДП «Бориспільське лісове господарство» та Київське обласне управління лісового та мисливського господарства, а у справі № 911/700/21 - Кабінет Міністрів України, тобто вказані справи мають різний суб`єктний склад.

Щодо застосування наслідків спливу позовної давності, заявленої відповідачем 2, прокурор зазначав, що враховуючи, що жодним уповноваженим органом державної виконавчої влади рішення про вилучення спірних земель з державного лісового фонду, зміну їх цільового призначення та передачу їх у приватну власність громадянам не приймалось, відтак право дійсного володільця спірних земель - Народу України та постійного користувача - ДП «Бориспільське лісове господарство», до цього часу у законний спосіб не припинене, що вказує на те, що право власності спірними землями у відповідачів, в силу законодавчо встановлених обмежень на оборот земель лісогосподарського призначення, не виникло, тому ефективним способом захисту, спрямованим на повернення земельних ділянок, є негаторний позов (ст. 391 Цивільного кодексу України), який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного власника відповідних земельних ділянок, та строки позовної давності на який не поширюються.

У судовому засіданні 17.05.2021 р. представник відповідача 2 заявила усне клопотання про закриття провадження у даній справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 та ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, в обґрунтування якого зазначала, що господарським судом Київської області розглядається справа № 911/1758/19 між тими сторонами і про той же предмет, де позивач - Держава, предмет позову - та ж сама земельна ділянка, що і у даній справі, з огляду на що судом не можуть одночасно розглядатись два аналогічних позови.

Прокурор проти даного клопотання заперечував та зазначав, що сторони і предмет у даній справі та у справі № 911/1758/19 різняться, у зв`язку з чим підстав для закриття провадження немає; позицію прокурора підтримали представник позивача та ДП «Бориспільське лісове господарство».

Дослідивши мотиви заявленого представником відповідача 2 клопотання та позиції присутніх представників решти учасників процесу, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про залишення клопотання представника ТОВ "Бізнес-Парк-3000" про закриття провадження у даній справі без задоволення.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне відзначити, що ухвалою господарського суду Київської області від 31.05.2021 р. позов прокурора у справі № 911/1758/19 було залишено без розгляду.

У судовому засіданні 17.06.2021 р. прокурор та представник третьої особи на стороні позивача зазначали про надання суду всіх наявних у них доказів, що мають значення для вирішення спору, а також про надання у судове засідання з розгляду справи по суті оригіналів долучених до матеріалів справи доказів для їх огляду і дослідження судом; представники позивача, відповідачів 1, 2 та третіх осіб на стороні відповідачів у судове засідання не з`явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно в порядку, передбаченому ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.06.2021 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.07.2021 р.

У судовому засіданні 15.07.2021 р., з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів належного повідомлення про час та місце судового засідання ТОВ «Промислово-торгівельна група «Самшит», суд дійшов висновку щодо відкладення судового засідання з розгляду справи; прокурор, представники позивача, відповідача 2 та третьої особи 1 на стороні позивача були присутніми та проти відкладення судового засідання з розгляду справи по суті, з огляду на відсутність доказів належного повідомлення третьої особи, не заперечували; представники відповідача 1 та третіх осіб на стороні відповідачів у судове засідання не з`явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно в порядку, передбаченому ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.07.2021 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 09.08.2021 р.

У судовому засіданні 09.08.2021 р. прокурор, представники позивача, відповідача 2 та третьої особи 1 на стороні позивача були присутніми; представники відповідача 1 та третіх осіб на стороні відповідачів у судове засідання не з`явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

У судовому засіданні 09.08.2021 р. судом було розпочато розгляд справи по суті та заслухано вступні слова учасників процесу. Водночас, з огляду на відсутність на час судового засідання в учасників процесу необхідних для дослідження оригіналів документів, копії яких містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку щодо оголошення перерви в судовому засіданні до 30.08.2021 р.

У судовому засіданні 30.08.2021 р. прокурор підтримував позовні вимоги; представник позивача підтримував позицію прокурора; представник відповідача 2 проти позову заперечувала; представники третьої особи на стороні позивача підтримували позицію прокурора. Представники відповідача 1 та третіх осіб на стороні відповідачів у судове засідання не з`явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно в порядку, передбаченому ГПК України.

У судовому засіданні 30.08.2021 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації від 30.10.2008 р. № 6662 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,4999 га на території Щасливської сільської ради Бориспільського району ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

На підставі вищезазначеного розпорядження ОСОБА_2 виготовлено та зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 348642, виданий 17.06.2009 р. Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі на земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3220888000:03:004:0063, розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області; ОСОБА_1 виготовлено та зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 348641, виданий 17.06.2009 р. Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі на земельну ділянку площею 04999 га з кадастровим номером 3220888000:03:004:0062, розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області; ОСОБА_3 виготовлено та зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 348643, виданий 17.06.2009 р. Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі на земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3220888000:03:004:0064, розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 14.08.2009 р. за №№ 963, 975, 987 відчужили спірні земельні ділянки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит».

На підставі вищезазначених договорів купівлі-продажу земельних ділянок ТОВ «Промислово-торгівельна група «Самшит» виготовлено та зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,5 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0056 серії ЯД № 322673, виданий 14.08.2009 р. Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі на земельну ділянку, розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області.

У подальшому, ТОВ «Промислово-торгівельна група «Самшит» було відчужено вказану земельну ділянку площею 1,5 га на підставі договору купівлі-продажу від 05.12.2009 р. № 3447 на користь ТОВ «Бізнес-Парк 3000».

Пунктом 4 рішення єдиного учасника та засновника ТОВ «Бізнес-Парк 3000» ОСОБА_4 від 21.08.2019 р. було створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Парк-3000», встановлено розмір статутного капіталу у сумі 19500000,00 грн. та сформовано його за рахунок земельних ділянок площею 9,7751 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0054 та площею 1,5 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0056.

Відповідно до акту прийому-передачі № 881, 882 від 27.08.2019 р. ТОВ «Бізнес-Парк 3000» було передано, а ТОВ «Бізнес-Парк-3000» прийнято у власність земельну ділянку площею 1,5 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0056, про що здійснено відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 06.09.2019 р. за № 48563388.

Між тим, за інформацією ДП «Бориспільське лісове господарство» № 208 від 19.04.2019 р. земельна ділянка з кадастровим номером 3220888000:06:001:0056 була розташована на землях лісогосподарського призначення кварталу 16 Вишеньківського лісництва згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2003 та 2014 років.

Крім того, за інформацією ВО «Укрдержліспроект» № 196 від 23.04.2019 р. відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 та 2014 років земельна ділянка з кадастровим номером 3220888000:06:001:0056 була розташована в межах 16 кварталу Вишеньківського лісництва ДП «Бориспільське лісове господарство».

Як слідує з матеріалів справи, на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Парк-3000» № 3123 від 13.09.2019 р. про поділ земельної ділянки площею 1,5 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0056, її було поділено на 9 земельних ділянок, інформацію про реєстрацію яких 02.10.2019 р. внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: площею 0,0131 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0099; площею 0,0206 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0100; площею 0,0390 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0101; площею 0,0057 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0102; площею 1,3425 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0103; площею 0,0092 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0104; площею 0,0161 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0105; площею 0,0341 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0107; площею 0,0197 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0108.

Відповідно до інформації ВО «Укрдержліспроект» № 454 від 29.12.2020 р. за матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220888000:06:001:0103, 3220888000:06:001:0108, 3220888000:06:001:0100, 3220888000:06:001:0104, 3220888000:06:001:0105, 3220888000:06:001:0101, 3220888000:06:001:0107, 3220888000:06:001:0099, 3220888000:06:001:0102, які утворені за рахунок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:06:001:0056, розташовані в межах 16 кварталу Вишеньківського лісництва ДП «Бориспільське лісове господарство».

Відповідно до інформації ДП «Бориспільське лісове господарство» № 98 від 10.02.2021 р. земельні ділянки з кадастровими номерами 3220888000:06:001:0103, 3220888000:06:001:0108, 3220888000:06:001:0100, 3220888000:06:001:0104, 3220888000:06:001:0105, 3220888000:06:001:0101, 3220888000:06:001:0107, 3220888000:06:001:0099, 3220888000:06:001:0102 розташовані на землях лісогосподарського призначення кварталу 16 Вишеньківського лісництва ДП «Бориспільське лісове господарство» згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2003 та 2014 років.

З інформації ДП «Бориспільське лісове господарство» № 208 від 19.04.2019 р. та № 98 від 24.02.2021 р., а також Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства № 04-48/996 від 11.05.2019 р. та № 04-48/238 від 15.02.2021 р. вбачається, що останні згоди на вилучення чи припинення права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3220888000:06:001:0056 та утворених за її рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами 3220888000:06:001:0103, 3220888000:06:001:0108, 3220888000:06:001:0100, 3220888000:06:001:0104, 3220888000:06:001:0105, 3220888000:06:001:0101, 3220888000:06:001:0107, 3220888000:06:001:0099, 3220888000:06:001:0102 не надавали.

Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, просить суд: 1) Визнати недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 30.10.2008 р. № 6662 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Щасливської сільської ради Бориспільського району»; 2) Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 03.10.2019 р. за індексним номером 48973887 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,3425 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0103 за ТОВ «Бізнес-Парк-3000» з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 1,3425 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0103; 3) Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 03.10.2019 р. за індексним номером 48972256 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0197 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0108 за ТОВ «Бізнес-Парк-3000» з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,0197 га та з кадастровим номером 3220888000:06:001:0108; 4) Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 02.10.2019 р. за індексним номером 48977713 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0206 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0100 за ТОВ «Бізнес-Парк-3000» з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,0206 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0100; 5) Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 02.10.2019 р. за індексним номером 48977174 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0092 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0104 за ТОВ «Бізнес-Парк-3000» з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,0092 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0104; 6) Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 02.10.2019 р. за індексним номером 48972689 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0161 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0105 за ТОВ «Бізнес-Парк-3000» з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,0161 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0105; 7) Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 02.10.2019 р. за індексним номером 48978745 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,039 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0101 за ТОВ «Бізнес-Парк-3000» з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,039 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0101; 8) Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 02.10.2019 р. за індексним номером 48971634 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0341 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0107 за ТОВ «Бізнес-Парк-3000» з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,0341 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0107; 9) Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 02.10.2019 р. за індексним номером 4897138 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0131 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0099 за ТОВ «Бізнес-Парк-3000» з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,0131 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0099; 10) Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 02.10.2019 р. за індексним номером 48973481 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0057 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0102 за ТОВ «Бізнес-Парк-3000» з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,0057 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0102; 11) Усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельними ділянками лісового фонду з кадастровими номерами: 3220888000:06:001:0103, 3220888000:06:001:0108, 3220888000:06:001:0100, 3220888000:06:001:0104, 3220888000:06:001:0105, 3220888000:06:001:0101, 3220888000:06:001:0107, 3220888000:06:001:0099, 3220888000:06:001:0102, шляхом їх повернення на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Дослідивши наявні у справі матеріали, оцінивши подані докази в їх сукупності, вивчивши позиції учасників процесу та заслухавши пояснення їх представників, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі у повному обсязі з огляду на таке.

Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, зазначав, що розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 6662 від 30.10.2008 р. було прийнято поза межами компетенції останньої, у зв`язку з чим набуття права власності на вищевказані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства відбулось із порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Слід зазначити, що згідно приписів ст.ст. 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 ЗК України).

Прокурор стверджує, що згідно положень ст. ст. 19, 55, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України (в редакції станом на час прийняття спірного розпорядження) спірні земельні ділянки належали до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалися для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються Земельним кодексом України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України).

За основним цільовим призначенням Земельного кодексу України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (п. «е» ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України, ч. 1 статті 17 Лісового кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

При цьому, використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини 1 статті 164 ЗК України).

Водночас, оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду.

Також слід зазначити, що основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що, за змістом ст. 63 Лісового кодексу України, полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається й реалізується державою в особі Кабінету Міністрів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом.

Статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення.

Інших випадків, які б передбачали надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення, законодавство не містить.

Слід зазначити, що за приписами статей 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування. Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України. Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства. У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986 р., планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Як встановлено судом, факт віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років, оригінали яких були оглянуті та досліджені судом у судовому засіданні з розгляду справи по суті, інформацією ДП «Бориспільське лісове господарство» та ВО «Укрдержліспроект».

Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція з приводу того, що планово планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (постанови Верховного Суду України від 24.12.2014 р. у справі № 6-212цс14, від 21.01.2015 р. у справі № 6-224цс14, постанови Верховного Суду від 30.01.2018 р. у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 р. у справі № 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 р. у справі № 369/16418/18, від 30.09.2020 р. у справі № 363/669/17 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16 та від 13.06.2018 р. у справі № 369/1777/13-ц) та інформація, що надана ВО «Укрдержліспроект», який здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування (постанова Верховного Суду від 13.11.2019 р. у справі № 361/6826/16), є належними, достатніми та достовірними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства та віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення.

При цьому, суд зауважує, що інформації ДП «Бориспільське лісове господарство» № 208 від 19.04.2019 р. та ВО «Укрдержліспроект» № 196 від 23.04.2019 р., які, на переконання відповідача 2, не мають відношення до спірних земельних ділянок, містять відомості про віднесення до земель лісогосподарського призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:06:001:0056, за рахунок яких у подальшому були утворені спірні земельні ділянки, та підтверджують їх належність до земель лісового фонду.

Згідно з ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 149 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Згідно з ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Отже, рішення про вилучення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення має право приймати відповідний орган державної виконавчої влади, який в силу вимог ст.ст. 6, 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені статтею 27 Лісового кодексу України, до яких належить передача у власність, у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

Таким чином, районна державна адміністрація не мала повноважень на вилучення і розпорядження земельною ділянкою державної власності лісогосподарського призначення загальною площею 1,5 га поза межами населеного пункту, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства.

З огляду на викладене, суд констатує, що розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 6662 від 30.10.2008 р. спрямоване на розпорядження землями лісового фонду у вигляді окремого масиву, який площею перевищує 1 га, так як на момент відведення спірні земельні ділянки знаходились в одному виділі та кварталі лісництва, являлись суміжними та межували між собою, що свідчить про перевищення районною державною адміністрацією передбачених законом повноважень.

З урахуванням зазначеного, розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 6662 від 30.10.2008 р. про передачу у власність громадян земель лісогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства прийнято всупереч вимогам Земельного кодексу України.

Водночас, як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, під час відведення спірних земельних ділянок у власність було порушено порядок зміни цільового призначення земель, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Згідно з приписами ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до інформації, яка міститься в матеріалах справи, від Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства за № 04-48/996 від 11.05.2019 р. та за № 04-48/238 від 15.02.2021 р., відповідних погоджень на зміну цільового призначення земельних лісових ділянок отримано не було.

Поряд з цим, згідно ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України та переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

Як свідчать матеріали даної справи, в порушення вимог ст. 20 Земельного кодексу України рішення органів державної влади в межах компетенції про зміну цільового призначення лісогосподарських земель не приймалось, відповідні проекти не затверджувались.

Враховуючи викладене, у даному випадку спірні земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220888000:06:001:0103, 3220888000:06:001:0108, 3220888000:06:001:0100, 3220888000:06:001:0104, 3220888000:06:001:0105, 3220888000:06:001:0101, 3220888000:06:001:0107, 3220888000:06:001:0099, 3220888000:06:001:0102 було набуто у приватну власність всупереч порядку зміни цільового призначення земельних ділянок, визначеному ст. 20 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України, а саме - без погодження відповідним органом державної влади з питань лісового господарства.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Поряд з цим, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 610-р від 10.04.2008 р. «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері було зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Отже, розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 6662 від 30.10.2008 р. було прийнято також і з порушенням вищевказаного розпорядження Кабінету Міністрів України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту можуть бути в тому числі визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 ЦК України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно зі ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положення ст. 152 ЗК України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

З огляду на все викладене вище, суд дійшов висновку, що розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 6662 від 30.10.2008 р. в частині відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийнято всупереч ст.ст. 20, 56, 84, 122, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України, у зв`язку з чим на підставі ст.ст. 21, 152, 155 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу України, ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» підлягає визнанню недійсним.

У зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка незаконно вибула з власності держави поза волею особи, яка розпоряджається нею, і набута у власність від особи, яка не мала права її відчужувати, прокурором було заявлено до суду вимогу про усунення перешкод у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування і розпорядження земельними ділянками лісового фонду з кадастровими номерами: 3220888000:06:001:0103, 3220888000:06:001:0108, 3220888000:06:001:0100, 3220888000:06:001:0104, 3220888000:06:001:0105, 3220888000:06:001:0101, 3220888000:06:001:0107, 3220888000:06:001:0099, 3220888000:06:001:0102 шляхом їх повернення на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Разом з цим, негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У пункті 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 р. у справі № 469/1044/17 зроблено висновок, що зайняття земельної ділянки, яка належить до категорії обмежених в обороті з порушенням Земельного кодексу України, Лісового кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки лісового фонду.

Власник земельної ділянки з обмеженим оборотом може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (абзац 5 пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 р. у справі № 487/10128/14-ц, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного суду від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14, пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 р. у справі 372/1684/15).

Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом норм Земельного та Лісового кодексів України, землі лісогосподарського призначення мають особливий статус, а тому є обмеженими в обороті, тобто можуть надаватися у власність або користування лише у виняткових випадках.

Зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень Земельного кодексу України та Лісового кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку лісового фонду слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (постанови Верховного Суду від 04.02.2020 р. у справі № 911/3897/17, від 10.06.2020 р. у справі № 366/3242/17).

Враховуючи, що відповідачем 2 незаконно зайнято земельну ділянку лісогосподарського призначення з порушенням Земельного кодексу України та Лісового кодексу України, то вказані правовідносини необхідно розглядати як не пов`язані з позбавленням володіння порушення права власності держави та титульного володільця.

Поряд з цим, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, серед іншого, шляхом визнання угоди недійсною, застосування інших, передбачених законом, способів.

Слід відзначити, що згідно зі статтями 317, 319 Цивільного кодексу України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Виходячи з положень зазначених статей, право витребувати майно з чужого незаконного володіння має тільки власник цього майна.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно, зокрема, в добросовісного набувача.

При цьому, право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсними правочинів, за якими майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

Згідно з ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно приписів ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що уповноваженим органом державної виконавчої влади рішення про вилучення спірних земель з державного лісового фонду, зміну їх цільового призначення та передачу їх у приватну власність громадянам не приймалось, відтак право постійного користувача та дійсного володільця спірних земель - Народу України та ДП «Бориспільське лісове господарство», до цього часу у законний спосіб не припинене, що вказує на те, що право власності спірними землями у відповідача 2, в силу законодавчо встановлених обмежень на оборот земель лісогосподарського призначення, не виникло, тому ефективним способом захисту, спрямованим на повернення земельних ділянок, є негаторний позов (ст. 391 Цивільного кодексу України), який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного власника відповідних земельних ділянок.

Як встановлено судом, спірні земельні ділянки, надані у приватну власність, мали лісогосподарське призначення. Тобто фактично відбулася незаконна зміна цільового призначення землі, яку було поділено на окремі ділянки та безоплатно приватизовано громадянами, що призвело до одержання у власність лісових земель площею близько 1,5 га.

За правилами статей 83, 84 Земельного кодексу України до земель державної та комунальної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, віднесено землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини другої статті 56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Таке саме правило встановлене статтею 12 Лісового кодексу України.

Відносно земель лісогосподарського призначення закон встановлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Таким чином, законно набути права приватної власності на спірні земельні ділянки, які накладаються на землі лісогосподарського призначення із земель державної чи комунальної власності, не могла жодна юридична чи фізична особа, в тому числі й відповідач 2 у справі.

Відтак, оскільки спірне майно було набуте відповідачем 2 від особи, яка не мала права його відчужувати, відповідне майно може бути витребувано у набувача такого майна.

Суд констатує, що доказів на заперечення чи спростування наведених вище обставин незаконності вибуття спірних земельних ділянок з власності держави до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, заявлена прокурором вимога щодо усунення перешкод у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування і розпорядження земельними ділянками лісового фонду з кадастровими номерами: 3220888000:06:001:0103, 3220888000:06:001:0108, 3220888000:06:001:0100, 3220888000:06:001:0104, 3220888000:06:001:0105, 3220888000:06:001:0101, 3220888000:06:001:0107, 3220888000:06:001:0099, 3220888000:06:001:0102 шляхом їх повернення на користь держави в особі Кабінету Міністрів України, є доведеною та обґрунтованою.

Також прокурором були заявлені вимоги про скасування рішень державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. з одночасним припиненням речових прав ТОВ "Бізнес-Парк-3000" на спірні земельні ділянки.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникають із дня такої реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою тактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових трав на нерухоме майно.

Таким чином, записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права приватної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю за особою, яка протиправно його набула, може бути перешкодою у реалізації державою та територіальною громадою речових прав на зазначений об`єкт.

Положеннями п. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, на даний час спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за відповідачем 2. Як наслідок, їх власник в особі Кабінету Міністрів України позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись спірними земельними ділянками лісового фонду.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21 серпня 2019 року у справі № 805/2857/17-а, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26 лютого 2020 року у справі № 287/167/18-ц (пункт 52)).

За вказаних обставин записи та рішення про державну реєстрацію права приватної власності на оспорювані земельні ділянки за відповідачем 2 підлягають скасуванню в судовому порядку відповідно до положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а вимоги прокурора в цій частині - задоволенню.

Поряд з цим, аналізуючи підстави подання позову прокурором в інтересах Кабінету Міністрів України, суд зазначає таке.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 р. № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 р. № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Також слід відзначити, що процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

У даному випадку підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України шляхом подання позову є неправомірне вибуття вказаної земельної ділянки із державної власності та з користування постійного користувача, що, у свою чергу, призвело до заподіяння шкоди інтересам держави, при тому, що Кабінетом Міністрів України як уповноваженим суб`єктом не було вжито заходів, у тому числі - позовного характеру, щодо повернення її у державну власність та в користування постійного лісокористувача. Тобто, в даній справі має місце "нездійснення захисту" уповноваженим на це органом - Кабінетом Міністрів України.

Так, Київською обласною прокуратурою на адресу Кабінету Міністрів України було направлено лист № 15/1-83вих-21 від 29.01.2021 р., в якому викладено виявлені порушення вимог законодавства щодо незаконності відведення земель лісового фонду та запитано про вжиті Кабінетом Міністрів України заходи реагування до усунення цих порушень і повернення відповідних земель у розпорядження держави або повідомлення про неможливість звернення до суду, з метою захисту інтересів держави в судовому порядку Київською обласною прокуратурою.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, вказаним уповноваженим органом своєчасних та достатніх заходів щодо повернення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення на користь держави вжито не було, що є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави.

З висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, слідує, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Підсумовуючи наведене, суд констатує, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив належного позивача, а також дотримався порядку його повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

За таких обставин, враховуючи встановлення обставин порушення прав держави за спірними у даній справі правовідносинами, обґрунтованість звернення прокурора до суду із відповідним позовом в особі визначеного ним позивача, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог прокурора про визнання недійсним розпорядження № 6662 від 30.10.2008 р., скасування державної реєстрації та повернення земельних ділянок у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову у даній справі не спростовує.

Поряд з цим, відповідачем 2 було заявлено про застосування до вимог прокурора у даній справі наслідків спливу строку позовної давності.

Слід зазначити, що згідно з приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної даності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною третьою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 ст. 267 ЦК України).

Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, пред`явив такі позовні вимоги: про визнання недійсним розпорядження № 6662 від 30.10.2008 р., про скасування державної реєстрації прав та про усунення перешкод у користуванні шляхом повернення земельних ділянок.

Відповідно, перша вимога заявлена до Бориспільської районної державної адміністрації, яка прийняла оскаржене розпорядження, а інші вимоги - до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Парк-3000".

Як зазначено у п.п. 70, 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; частина перша статті 48 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

ТОВ "Бізнес-Парк-3000" заявило про сплив позовної давності щодо всіх позовних вимог, тоді як Бориспільська районна державна адміністрація не заявляла про сплив позовної давності щодо пред`явленої до неї вимоги. Отже, суд не має підстав вирішувати питання стосовно застосування норм про позовну давність до вимоги про визнання недійсним розпорядження № 6662 від 30.10.2008 р., заявленої до відповідача 1, а тому доводи відповідача 2 про сплив позовної давності до цієї вимоги залишаються судом без урахування.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Приписами ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України визначено вимоги, позовна давність на які не поширюється, тоді як друга частина вказаної норми права презюмує, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України), а наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Поряд з тим, покладення обов`язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб`єктивного прав та, зокрема, застосовується у справах за позовами про усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду стосовно застосування позовної давності до негаторних позовів, викладеної у постанові 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, а тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Як зазначалось вище, зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень Земельного кодексу України та Лісового кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку лісового фонду слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (постанови Верховного Суду від 04.02.2020 р. у справі № 911/3897/17, від 10.06.2020 р. у справі № 366/3242/17).

З огляду на вище викладене, оскільки вимога прокурора про повернення земельних ділянок лісового фонду спрямована на усунення перешкод у користуванні майном, суд дійшов висновку, що на вказану вимогу позовна давність та наслідки її спливу не поширюються, а тому відповідна заява відповідача 2 в цій частині задоволенню не підлягає.

Що ж до заявлених прокурором вимог про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав власності на земельні ділянки за відповідачем 2 з одночасним припиненням речових прав останнього, суд відзначає, що вказані рішення реєстратора були прийняті у 2019 році. Відтак, звернення прокурора до суду з даними позовними вимогами у 2021 році відбулося в межах загального трирічного строку позовної давності, у зв`язку з чим заява відповідача 2 про застосування наслідків спливу строку позовної давності в цій частині також задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності у даній справі за заявою відповідача 2.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів відповідно до кількості заявлених до кожного з них немайнового вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації (08300, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 74, код 24209740) від 30.10.2008 р. № 6662 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Щасливської сільської ради Бориспільського району».

3. Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 03.10.2019 р. за індексним номером 48973887 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,3425 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0103 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Парк-3000" (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14-Б, код 43186140) з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 1,3425 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0103.

4. Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 03.10.2019 р. за індексним номером 48972256 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0197 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0108 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Парк-3000" (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14-Б, код 43186140) з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,0197 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0108.

5. Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 02.10.2019 р. за індексним номером 48977713 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0206 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0100 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Парк-3000" (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14-Б, код 43186140) з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,0206 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0100.

6. Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 02.10.2019 р. за індексним номером 48977174 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0092 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0104 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Парк-3000" (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14-Б, код 43186140) з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,0092 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0104.

7. Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 02.10.2019 р. за індексним номером 48972689 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0161 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0105 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Парк-3000" (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14-Б, код 43186140) з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,0161 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0105.

8. Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 02.10.2019 р. за індексним номером 48978745 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,039 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0101 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Парк-3000" (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14-Б, код 43186140) з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,039 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0101.

9. Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 02.10.2019 р. за індексним номером 48971634 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0341 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0107 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Парк-3000" (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14-Б, код 43186140) з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,0341 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0107.

10. Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 02.10.2019 р. за індексним номером 48971388 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0131 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0099 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Парк-3000" (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14-Б, код 43186140) з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,0131 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0099.

11. Скасувати рішення державного реєстратора Бориспільської районної державної адміністрації Митько Т.М. від 02.10.2019 р. за індексним номером 48973481 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0057 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0102 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Парк-3000" (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14-Б, код 43186140) з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Бізнес-Парк-3000» на земельну ділянку площею 0,0057 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0102.

12. Усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) права користування та розпорядження земельними ділянками лісового фонду з кадастровими номерами: 3220888000:06:001:0103, 3220888000:06:001:0108, 3220888000:06:001:0100, 3220888000:06:001:0104, 3220888000:06:001:0105, 3220888000:06:001:0101, 3220888000:06:001:0107, 3220888000:06:001:0099, 3220888000:06:001:0102, шляхом їх повернення на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

13. Стягнути з Бориспільської районної державної адміністрації (08300, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 74, код 24209740) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, код 02909996) судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. за наступними реквізитами: отримувач - Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - ДКСУ м. Київ; МФО банку: 820172; рахунок отримувача - UA028201720343190001000015641.

14. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Парк-3000" (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14-Б, код 43186140) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, код 02909996) судовий збір в сумі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн. 00 коп. за наступними реквізитами: отримувач - Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - ДКСУ м. Київ; МФО банку: 820172; рахунок отримувача - UA028201720343190001000015641.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписане 13.09.2021 р.

Суддя В.М. Бабкіна