ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року Справа № 918/1197/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Петухова М.Г.

судді Мельника О.В.

секретар судового засідання Орловська Т.Й.

за участю представників:

прокурор: Ренковський С.О. прокурор

позивача 1: Солтисюк А.П. адвокат

позивача 2: не з"явився

відповідача: Лавренчук Т.В. адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.06.2021 року у справі №918/1197/20 (суддя Політика Н.А., м. Рівне, повний текст складено 24 червня 2021 року) та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2021 року у справі №918/1197/20 (суддя Політика Н.А., м. Рівне, повний текст складено 09 липня 2021 року)

за позовом Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня"Волинської обласної ради,

Волинської обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна"

про визнання недійсним п. 2.2 договору поставки №2020-04-07-2 від 07.04.2020 р. та зобов`язання повернути сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 216 052 грн. 80 коп.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради, Волинської обласної ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" про визнання недійсним п. 2.2 договору поставки № 2020-04-07-2 від 07.04.2020 р. та зобов`язання повернути сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 216 052 грн 80 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні Договору поставки від 7 квітня 2020 року № 2020-04-07-2 сума ПДВ безпідставно була включена сторонами, оскільки предмет договору віднесено до товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість, у зв`язку з чим виникли підстави для визнання в судовому порядку недійсним пункту 2.2. вказаного договору, а також стягнення безпідставно набутих відповідачем бюджетних коштів у сумі 216 052 грн 80 коп.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.06.2021 року у справі №918/1197/20 у задоволенні позову заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради, Волинської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" про визнання недійсним п. 2.2 договору поставки № 2020-04-07-2 від 07.04.2020 р. та зобов`язання повернути сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 216 052 грн. 80 коп., відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що прокурором не доведено, а судом не встановлено на підставі зібраних в матеріалах справи доказів існування обставин, якими було мотивовано звернення до суду з вимогами про визнання недійсним п. 2.2 договору поставки № 2020-04-07-2 від 07.04.2020 р. та зобов`язання Товариства повернути Лікарні сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 216 052 грн 80 коп., а саме наявності правових підстав для звільнення спірної операції поставки товарів за Договором від оподаткування податком на додану вартість в силу присів п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Відтак, за відсутності будь-якого іншого обґрунтування прокурором його доводів щодо наявності підстав для визнання п. 2.2 Договору в частині включення до загальної суми договору податку на додану вартість у розмірі 216 052 грн 80 коп. згідно ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та зобов`язання Товариства повернути Лікарні грошові кошти у наведеній сумі згідно ст. ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, суд, враховуючи такі основні засади (принципи) господарського судочинства як: змагальність сторін, диспозитивність та пропорційність, приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Комунальне підприємство «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 14.06.2021 у справі №918/1197/21 про відмову у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким позов Комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради, Волинської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фапомед Україна» про визнання недійсним договору поставки №2020-04-07-2 від 07.04.2020, укладеного між ТзОВ «Фапомед Україна» та КП «Волинська обласна клінічна лікарня» в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, передбаченого п.2.2 договору та специфікацією, а також зобов`язання ТзОВ «Фапомед Україна» повернути КП «ВОКЛ» сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 216 052,80 грн задовольнити в повному обсязі.

Скаржник зазначає, що ним здійснювалась закупівля халату медичного, який не є одноразовим, не потребує пакування і стерилізації, а відтак не може бути напівфабрикатом, оскільки, є готовим виробом, призначеним до щоденного використання. З огляду на викладене, безпідставними та необґрунтованими є твердження Господарського суду Рівненської області про те, що придбані позивачем - 1 медичні халати являються напівфабрикатами.

Наголошує, що «халат ізоляційний медичний багаторазовий», якими фактично являються медичні халати, придбані позивачем - 1, включено до Переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2020 №224.

При цьому, до виробу «халат ізоляційний медичний багаторазовий» вказаною постановою чи іншими нормативно-правовими актами не встановлено будь-які додаткові вимоги чи обов`язок відповідати вимогам ДСТУ EN 14126:2008, ДСТУ EN 13034:2017 та ДСТУ EN 14605:2017.

З огляду на викладене, ТзОВ «Фапомед Україна» безпідставно враховано податок на додану вартість в розмірі 216 052,80 грн при визначенні вартості медичних халатів.

Скаржник вважає, що Господарським судом Рівненської області вказані обставини не враховано, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.06.21 р. у справі №918/1197/20 та розгляд апеляційної скарги призначити на 02 вересня 2021 року.

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.06.2021 року Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" від 16.06.2021 р. про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/1197/20 - задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн 00 коп., витрати, пов`язані із залученням перекладачів у розмірі 120 грн 00 коп. та витрати на проведення експертизи у розмірі 5 000 грн 00 коп.Стягнуто з Волинської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн 00 коп., витрати, пов`язані із залученням перекладачів у розмірі 120 грн 00 коп. та витрати на проведення експертизи у розмірі 5 000 грн 00 коп.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Комунальне підприємство «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2021 у справі №918/1197/21 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фапомед Україна» від 16.06.2021 про ухвалення додаткового рішення у справі №918/1197/20 відмовити.

Скаржник зазначає, що відповідач не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Отримання висновку експерта за результатами призначення судово-економічної експертизи від 16.02.2021 №61 є виключною ініціативою ТОВ «Фапомед України», при цьому, позивачі були позбавлені прав, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 99 ГПК України при вирішенні питання доцільності її призначення, визначення обсягу питань, які ставляться експерту та обрання експертної установи. Господарським судом Рівненської області вищевказані норми не враховано, що призвело до безпідставного задоволення вимог Відповідача щодо відшкодування відповідних витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

У вартість 240,00 грн. відповідно до поданих відповідачем документів включено надання послуг перекладу та нотаріального завірення документа. Однак, послуги на нотаріальне завірення документів не входять до витрат, пов`язаних із залученням перекладача. Крім того, ні рахунок, ні акт виконаних робіт не містять чіткого визначення окремо вартості послуг перекладу і окремо вартості нотаріального завірення документу, що виключає можливість суду визначити розмір витрат ТзОВ «Фапомед Україна», пов`язаних саме з залученням перекладача. Судом першої інстанції зазначені обставини не враховано, що призвело до безпідставного задоволення вимоги відповідача про відшкодування витрат, пов`язаних із залученням перекладачів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2021 року у справі №918/1197/20. Об`єднано апеляційні скарги Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.06.21 року у справі №918/1197/20 та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2021 року у справі №918/1197/20 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд об`єднаних апеляційних скарг призначено на 02 вересня 2021 року.

26 серпня 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" надійшов відзив в якому просить суд залишити рішення господарського суду Рівненської області від 14.06.2021 року у справі №918/1197/20 без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради без задоволення.

В судовому засіданні 02.09.2021 року адвокат Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради підтримав вимоги апеляційних скарг на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.06.21 р. у справі N 918/1197/20 та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2021 року у справі N 918/1197/20, та надав відповідні пояснення.

Прокурор в судовому засіданні 02.09.2021 року підтримав вимоги апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2021 року у справі №918/1197/20. Щодо апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.06.21 р. у справі №918/1197/20 пояснень не надано.

Адвокати відповідача в судовому засіданні 02.09.2021 року заперечили вимоги апеляційних скарг на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.06.21 р. у справі №918/1197/20 та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2021 року у справі №918/1197/20, та надали відповідні пояснення в обґрунтування своїх заперечень.

В судове засідання 02.09.2021 року Волинська обласна рада своїх представників не направила, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки представника суду не повідомила.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 року оголошено перерву у судовому засіданні по справі №906/1139/20 до 10:30 год. 09 вересня 2021 р. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №6.Витребувано у Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради: належним чином завірену копію звіту результатів державного фінансового аудиту проведеного органами Державної аудиторської служби України щодо закупівель товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої распіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на території України, яким встановлено порушення щодо сплати податку на додану вартість за договором №2020-04-07-2 від 07.04.2020 року в сумі 216052,80 грн.

06 вересня 2021 року на виконання вказаної ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду Комунальним підприємством "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради надано завірену належним чином копію акту Держаудистлужби від 09.10.2020.

В судовому засіданні 09.09.2021 року представник Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради підтримав вимоги апляційної скарги та просив суд скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 14.06.2021 у справі №918/1197/21 про відмову у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким позов Комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради, Волинської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фапомед Україна» про визнання недійсним договору поставки №2020-04-07-2 від 07.04.2020, укладеного між ТзОВ «Фапомед Україна» та КП «Волинська обласна клінічна лікарня» в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, передбаченого п.2.2 договору та специфікацією, а також зобов`язання ТзОВ «Фапомед Україна» повернути КП «ВОКЛ» сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 216 052,80 грн задовольнити в повному обсязі та скасувати додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2021 у справі №918/1197/21 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фапомед Україна» від 16.06.2021 про ухвалення додаткового рішення у справі №918/1197/20 відмовити.

Прокурор в судовому засіданні 09.09.2021 року підтримав вимоги апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2021 року у справі №918/1197/20. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.06.21 р. у справі №918/1197/20 не підтримав, оскільки зазначив, що прокуратура вважає вказане оскаржуване рішення законними та підстав для оскарження не вбачає.

Адвокат відповідача в судовому засіданні 09.09.2021 року заперечила вимоги апеляційних скарг на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.06.21 р. у справі №918/1197/20 та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2021 року у справі №918/1197/20, просила суд залишити рішення господарського суду Рівненської області від 14.06.2021 року та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2021 року у справі №918/1197/20 без змін, а апеляційні скарги Комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради без задоволення.

В судове засідання 09.09.2021Волинська обласна рада своїх представників не направила, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки представника суду не повідомила.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Волинської обласної ради.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення прокурора, адвокатів позивача 1 та відповідача в судових засіданнях 02.09.2021, 09.09.2021, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.06.2021 року та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2021 року у справі №918/1197/20 залишити без задоволення, мотивувальну частину рішення Господарського суду Рівненської області від 14.06.2021 року доповнити в редакції даної постанови. Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2021 року у справі №918/1197/20, залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення закупівлі, 7 квітня 2020 року між Комунальним підприємством "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" (постачальник) укладено договір поставки № 2020-04-07-2 (далі за текстом - Договір, а.с. 59-60 т. 1).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник передає у власність Покупця товар Н/ф медичних халатів, розмір L, у кількості, за цінами та у термін, які зазначені у специфікації (Додаток № 1), що додається до цього Договору і є його невід`ємною частиною. Специфікація повинна містити найменування товару, одиницю виміру, загальну кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару.

Загальна сума Договору складає 1 296 345 грн 60 коп. (п. 2.2. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, наведений в реквізитах Постачальника, на підставі видаткової накладної.

Вартість товару має бути оплачена на підставі рахунку/видаткової накладної на товар в день поставки товару (п. 3.4. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору товар повинен передаватися Покупцю в упаковці, яка відповідає характеру товару, забезпечує цілісність товару та збереження його якості під час перевезення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 9.1. Договору).

Згідно п. 9.2. Договору усі додатки до Договору набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін та діють протягом дії Договору.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їхніми печатками.

Згідно специфікації сторони погодили поставку товару Н/ф медичних халатів, розмір L, в кількості 30 008 шт., на загальну суму 1 296 345 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ 216 057 грн. 60 коп. Специфікація підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їхніми печатками. (а.с. 61 т. 1).

15 квітня 2020 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (а.с. 62 т.1), згідно якої п. 1.1. Договору викладено в наступній редакції:

"1.1. Постачальник передає у власність Покупця товар Н/ф медичних халатів, розмір L, у кількості, за цінами та у термін, які зазначені у специфікації (за формою згідно з Додатком № 1), що додається до цього Договору і є його невід`ємною частиною. Специфікація узгоджується та підписується сторонами на поставку кожної окремої партії товару та повинна містити найменування товару, одиницю виміру, загальну кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару.".

Пункт 2.2. Договору викладено в наступній редакції:

"2.2. Загальна сума Договору складає суму вартості всіх поставок товару в межах строку дії Договору.".

Додаткова угода від 15 квітня 2020 року № 1 до Договору підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.

Сторонами підписано специфікацію № 1 від 15.04.2020 р. (а.с. 63 т.1).

Згідно зазначеної специфікації сторони погодили поставку товару Н/ф медичних халатів, розмір L, в кількості 10 044 шт., на загальну суму 433 900 грн 80 коп., в тому числі ПДВ 72 316 грн 80 коп.

Також між сторонами підписано специфікацію № 2 від 15.04.2020 р. (а.с. 64 т.1).

Згідно зазначеної специфікації сторони погодили поставку товару Н/ф медичних халатів, розмір L, в кількості 10 044 шт., на загальну суму 482 112 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 80 352 грн 80 коп.

Крім того між сторонами підписано специфікацію № 3 (а.с. 65 т.1).

Згідно зазначеної специфікації сторони погодили поставку товару Н/ф медичних халатів, розмір L, в кількості 9 920 шт., на загальну суму 476 160 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 79 360 грн 00 коп.

Зазначені Специфікації підписані уповноваженими представниками сторін та скріплена їхніми печатками.

24 квітня 2020 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору (а.с. 66 т.1), згідно якої п. 1.1. Договору викладено в наступній редакції:

"1.1. Постачальник передає у власність Покупця товар Н/ф медичних халатів, розмір L, у кількості, за цінами та у термін, які зазначені у специфікації (за формою згідно з Додатком № 1), що додається до цього Договору і є його невід`ємною частиною. Специфікація узгоджується та підписується сторонами на поставку кожної окремої партії товару та повинна містити найменування товару, одиницю виміру, загальну кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару.".

Пункт 2.2. Договору викладено в наступній редакції:

"2.2. Загальна сума Договору складає 1 392 172 грн 80 коп., в тому числі ПДВ 232 028 грн 80 коп.".

Додаткова угода від 24 квітня 2020 року № 2 до Договору підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.

Сторонами підписано узагальнену специфікацію до Договору (а.с. 67 т.1).

Згідно специфікації сторони погодили поставку товару Н/ф медичних халатів, розмір L, в кількості 30 008 шт., на загальну суму 1 392 172 грн 80 коп., в тому числі ПДВ 232 028 грн 80 коп.

На виконання умов Договору відповідачем було поставлено лікарні товар на загальну суму 1 296 316 грн 80 коп., що підтверджується видатковими накладними від 7 квітня 2020 року № 47 на суму 433 900 грн 80 коп., в тому числі ПДВ 72 316 грн 80 коп., від 15 квітня 2020 року № 67 на суму 482 112 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 80 352 грн 00 коп., від 18 травня 2020 року № 104 на суму 380 304 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 63 384 грн 00 коп. (а.с. 90-92 т.1). Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін.

Лікарня розрахувалася з відповідачем за товар в повному обсязі. що підтверджується платіжними дорученнями від 9 квітня 2020 року № 615 на суму 433 900 грн 80 коп., в тому числі ПДВ 72 316 грн 80 коп., від 22 квітня 2020 року № 664 на суму 482 112 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 80 352 грн 00 коп., від 18 травня 2020 року № 798 на суму 380 304 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 63 384 грн 00 коп. (а.с. 87-89 т.1).

Листом №1259/1-08.20 від 14.07.2020 року КП «Волинська обласна клінічна лікарня» звернулась до ТОВ «Фапомед Україна» в якому зазначило, що в ході ревізії Державною аудиторською службою України здійснених закупівель товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій госпотрої распіратороної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2 на території України здійснюється перевірка договору №2020-04-07-2 від 07.04.2020 року в сумі 1296345,6 грн. з ПДВ, а тому просить надати дослівне роз`яснення позиції «Н/ф медичних халатів, розмір L» та надати усі наявні до них сертифікати відповідності. (а.с.68 т.1).

Листом №1333/2-08.20 від 20.07.2020 року КП «Волинська обласна клінічна лікарня» звернулась до ТОВ «Фапомед Україна» в якому зазначило, що в ході ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Державною аудиторською службою України здійснених закупівель товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію сплахів, епідемій та пандемій гострої распіраторної хвороби COVID-19 спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, на території України, лікарня отримала припис від начальника відділу Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області щодо необхідності проведення претензійної роботи з повернення податку на додану вартість за договорами, зокрема №2020-04-07-2 від 07.04.2020 року в сумі 216052,80 грн. Просить розглянути можливість повернення податку на додану вартість протягом 14 календарних днів(а.с. 71 т.1).

ТОВ «Фапомед Україна» листом №79 від 22.07.2020 року повідомило КП «Волинська обласна клінічна лікарня» про те, що предметом поставки за договорами є «напівфабрикати медичних халатів» то сертифікати відповідності на такий товар не оформляються та не видаються. Враховуючи наведене, правові підстави для повернення податку на додану вартість за поставками «напівфабрикатів медичних халатів» відповідно до укладених договорів між ТОВ «Фопомед Україна» та КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради, відсутні (а.с. 69-70 т.1).

12 серпня 2020 року КП «Волинська обласна клінічна лікарня» звернулося до ТОВ «Фапомед Україна» з вимогою про повернення 231 924,80 грн. сплачених як податок на додану вартість, оскільки вважає, що ТОВ «Фапомед Україна» в порушення положень постанови Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020 року здійснило нарахування податку на додану вартість при встановлення ціни на медичні халати(а.с. 38 т.1).

Заступник керівника Луцької місцевої прокуратури звернувся до КП «Волинська обласна клінічна лікарня» з листом №03.33-63-6203вих-20 від 20.08.2020 року в якому зазначив, що прокуратурою вивчається питання можливості застосування представницьких повноважень на захист інтересів держави у сфері додержання вимог бюджетного законодавства та просив надати належним чином завірені копії платіжних квитанцій про оплату за н/ф медичні халати, розмір L в тому числі ПДВ та документів, що підтверджують сертифікацію закупленого товару(а.с. 25 т.1).

Заступник керівника Луцької місцевої прокуратури звернувся до КП «Волинська обласна клінічна лікарня» з листом №33-6395 вих20 від 31.08.2020 року в якому просив у строк до 10.09.2020 року інформувати прокуратуру чи зверталося та чи планує звертатися КП «Волинська обласна клінічна лікарня» до ТОВ «Фапомед Україна» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у виді сплаченого за договором поставка податку на додану вартість(а.с. 37 т.1).

Листом №1768/2-10.20 від 01.09.2020 року КП «Волинська обласна клінічна лікарня» надала прокуратурі сканкопії вищевказаних документів документів (а.с.26-34 т.1).

Листом №1828/2-10.20 від 08.09.2020 року КП «Волинська обласна клінічна лікарня» повідомила прокуратуру про те, що 12.08.2020 звернулась до ТОВ «Фапомед Україна» з вимогою про повернення грошових коштів, безпідставно набутих постачальником у вигляді податку на додану вартість. Станом на 04.09.2020 відповідь товариства на адресу комунального підприємства не надходила, грошові кошти не повернуто (а.с. 37 т.1).

Заступник керівника Луцької місцевої прокуратури звернувся до Волинської обласної ради з листом №33-6598вих20 від 09.09.2020 року в якому просив у строк до 15.09.2020 року інформувати прокуратуру чи зверталося та чи планує звертатися Волинська обласна рада, як засновник та головний розпорядник коштів КП «Волинська обласна клінічна лікарня» до суду із позовом до ТОВ «Фапомед Україна» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у виді сплаченого за договором поставка податку на додану вартість (а.с. 39 т.1).

Волинська обласна рада листом №1260/47/2-20 від 15.09.2020 року повідомило прокуратуру про те, що станом на поточну дату, такого позову до суду радою не подавалося. З метою оперативного вирішення даної справи, рада не заперечує проти представництва Луцькою місцевою прокуратурою інтересів держави в суді (а.с. 40 т.1).

17 вересня 2020 року листом за №1957/2-06.20 КП «Волинська обласна клінічна лікарня» повторно звернулося до ТОВ «Фапомед Україна» з вимогою про повернення 231 924,80 грн. сплачених як податок на додану вартість (а.с. 52 т.1).

ТОВ «Фапомед Україна» листом №92 від 01.10.2020 року повідомило КП «Волинська обласна клінічна лікарня» про те, що правових підстав для повернення податку на додану вартість за поставками «напівфабрикатів медичних халатів» відповідно до укладених договорів між ТОВ «Фопомед Україна» та КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради, відсутні (а.с. 79-80 т.1).

22 жовтня 2020 року листом за №2231/2-06.20 КП «Волинська обласна клінічна лікарня» повторно звернулося до ТОВ «Фапомед Україна» з вимогою про повернення 216 052,80 грн. сплачених як податок на додану вартість (а.с. 81-82 т.1).

Листом №33-7658вих20 від 02.11.2020 року заступник керівника Луцької місцевої прокуратури повідомив КП «Волинська обласна клінічна лікарня» про ініціювання пред`явлення позову в інтересах держави в особі Волинської обласної ради та КП «Волинська обласна клінічна лікарня» до ТОВ «Фапомед Україна» про визнання недійсним пункту 2.2 договору поставки №2020-04-07-2 від 07.01.2020 укладеного між КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради та ТОВ «Фапомед Україна» в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість та зобов`язання повернути суму ПДВ в розмірі 216 052,80 грн. (а.с. 20 т.1).

Листом аналогічного змісту №33-7658вих20 від 02.11.2020 року повідомлено і Волинську обласну раду (а.с. 21 т.1).

Таким чином, Луцькою місцевою прокуратурою, у ході реалізації конституційної функції представництва інтересів держави у суді у порядку статті 131-1 Конституції України та статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", шляхом моніторингу інформації розміщеної на офіційному веб-порталі "Prozorro" вивчено питання щодо дотримання вимог чинного законодавства при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти та встановлено, що включення до вартості закуповуваного товару згідно з договором поставки від 7 квітня 2020 року № 2020-04-07-2 податку на додану вартість у розмірі 216 052 грн. 80 коп. та подальша його сплата Постачальнику порушує вимоги пункту 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 р. № 224, що і стало підставою для звернення прокурора до Господарського суду Рівненської області з позовом визнання недійсним п. 2.2 договору поставки №2020-04-07-2 від 07.04.2020 р. та зобов`язання повернути сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 216 052 грн. 80 коп.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, правильність їх юридичної оцінки та що стосується наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Аналіз положень частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Поняття "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 р. № 914/882/17, від 22.10.2019 р. № 926/979/19).

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду: від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 р. у справі № 924/1237/17, від 05.12.2018 р. у справі № 923/129/17 та від 20.03.2019 р. у справі № 905/1135/18, від 26.05.2020 р. у справі №912/2385/18.

Обгрунтовуючи підстави звернення до суду із відповідним позовом, прокурор зазначає, що Луцькою місцевою прокуратурою у ході реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді в порядку ст.131-1 Конституції України та статей 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» вивчено питання щодо додержання інтересів держави у бюджетній сфері та встановлено факти порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Так, з`ясовано, що за результатами проведення закупівлі, 07 квітня 2020 року Комунальним підприємством «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради та ТОВ «Фапомед Україна» укладено договір поставки №2020-04-07-2 (із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 15.04.2020 та додатковою угодою №2 від 24.04.2020), за умовами якого постачальник передає у власність покупця товар н/ф медичних халатів, розмір L у кількості, за цінами та у термін, які зазначені у специфікації (за формою згідно з додатком №1), що додається до цього договору і є його невід`ємною частиною. Специфікація узгоджується та підписується сторонами на поставку кожної окремої партії товару та повинна містити найменування товару, одиницю виміру, загальну кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість партії товару. Згідно п.2.2 договору загальна сума договору складає 1 392 172,8 грн. в тому числі ПДВ 232 028,8 грн.

Проте, прокурором встановлено, що включення до вартості закуповуваних медичних виробів згідно договору поставки №2020-04-07-2 (із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 15.04.2020 та додатковою угодою №2 від 24.04.2020), податку на додану вартість у розмірі 216052,80 грн. та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що КП «Волинська обласна клінічна лікарня» зверталась до ТОВ «Фапомед Україна» з листом №1259/1-08.20 від 14.07.2020 року, в якому повідомляла відповідача, що в ході ревізії Державною аудиторською службою України здійснених закупівель товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої распіратороної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2 на території України здійснюється перевірка договору №2020-04-07-2 від 07.04.2020 року в сумі 1296345,6 грн. з ПДВ, а тому просило надати дослівне роз`яснення позиції «Н/ф медичних халатів, розмір L» та надати усі наявні до них сертифікати відповідності. А також з листом №1333/2-08.20 від 20.07.2020 року в якому повідомила відповідача про те, що в ході ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Державною аудиторською службою України здійснених закупівель товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої распіраторної хвороби COVID-19 спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, на території України, лікарня отримала припис від начальника відділу Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області щодо необхідності проведення претензійної роботи з повернення податку на додану вартість за договорами, зокрема №2020-04-07-2 від 07.04.2020 року в сумі 216052,80 грн.

Крім того, на виконання приписів ч.4 ст.74 ГПК України та вимог ухвали Північно-західного апеляційного суду від 02.09.2021 року КП «Волинська обласна клінічна лікарня» надано суду апеляційної інстанції Акт ревізії Управління західного офісу Держаудитслужби у Волинській служби №04-22/08 від 09.10.2020 року, окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Волинська клінічна лікарня» Волинської обласної ради з питань використання коштів державного та місцевого бюджетів, а також коштів, отриманих з інших джерел, для забезпечення заходів спрямованих на боротьбу з гострою респіраторною хворобою COVID-19 спричиненою короновірусом SARS-CoV-2 за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 року (а.с.228-246 т.3).

З даного акту вбачається, що ревізією цільового використання бюджетних коштів встановлено порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №225 «Деякі питання закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID- 19) на території України», в частині проведення видатків за кошти місцевого бюджету (КПКВ 0712010 «Багатопрофільна стаціонарна медична допомога населенню», КЕКВ 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)») на закупівлю засобів індивідуального захисту - напівфабрикатів медичних халатів, які не передбачені Переліком проведення закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території України, затвердженим постановою від 20.03.2020 № 225.

Так, на підставі договору, укладеного з ТзОВ «Фапомед Україна» від 07.04.2020 № 2020-04-07-2, зі змінами і доповненнями, внесеними додатковими угодами від 15.04.2020 № 1 та від 24.04.2020 № 2, згідно накладних на відпуск товару від 07.04.2020 № 47. від 15.04.2020 № 67 та від 18.05.2020 № 104 Підприємством придбано напівфабрикати медичних халатів, розмір Б в кількості 2801 1 шт. на загальну суму 1 296 316,8 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 216 052,8 грн. Оплату за товар підприємством проведено в повному обсязі, згідно платіжних доручень від 09.04.2020 № 615, від 22.04.2020 № 664 та від 18.05.2020 № 798.

В ході ревізії встановлено, що придбання засобів індивідуального захисту - напівфабрикатів медичних халатів, які не передбачені Переліком, затвердженим постановою № 225 суперечить вимогам підпункту 1 пункту 1 Рішення Волинської обласної ради від № 30/5, та призвело до нецільового використання коштів місцевого бюджету в сумі 1 391 548,8 гривень. Витрачання бюджетних коштів на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим рішенням про місцевий бюджет є порушенням вимог частини 1 та частини 2 статті 23, частини 1 статті 119 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VІ. Відповідно до п. 24 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України, нецільове використання бюджетних коштів є бюджетним правопорушенням.

Також, ревізією встановлено, що закупівлю напівфабрикатів медичних халатів у ТзОВ «Фапомед Україна» проведено підприємством без проведення процедур закупівель, що є порушенням вимог частини 1, 7 статті 2, пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922

Ревізією дотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість» (Перелік № 224) при здійсненні закупівлі КП «ВОКЛ» товарів встановлено порушення вимог п.71 підрозд.2 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами), в частині проведення оплати за товари, необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які включені до Переліку № 224, за вартістю, до якої включено суму ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за доцільне доповнити мотивувальну частину оскаржуваного рішення Господарського суду Рівненської області від 14.06.2021 року наступним висновком.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 7 Закону "Про публічні закупівлі" регулювання та державний контроль у сфері закупівель здійснюють:

- Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері б закупівель (Міністерство економіки України);

- Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування (Державне казначейство);

- Банки (під час оплати за договорами про закупівлю);

- Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (Державна аудиторська служба України);

- Антимонопольний комітет України;

- Рахункова палата.

Відповідно до ст. 7-1 Закону "Про публічні закупівлі" Держаудитслужба здійснює моніторинг закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору та його виконання. За результатами моніторингу закупівлі складається висновок, в якому має міститься опис порушення та зобов`язання щодо усунення порушення.

Закупівлі також перевіряються органом державного фінансового контролю під час проведення інспектування, а також під час державного фінансового аудиту. Перевірки закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника за наявності однієї з таких підстав: 1) виникнення потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі, а саме: стану виконання умов договору, внесення змін до нього, в тому числі вимог щодо якості, кількості (обсягів) предмета закупівлі, ціни договору.

Статтею 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" встановлено право органу державного фінансового контролю порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (п. 8); право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 10), а також при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (п. 13).

Відповідно до ч. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з п. п. 3, 4, 9 ч. 4 зазначеного Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку право охоронюваним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Згідно з Положенням про Західний офіс Держаудитслужби, затвердженим Наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 №23 Західний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях. Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

Офіс відповідно до покладених на нього завдань реалізує державний фінансовий контроль через, здійснення державного фінансового аудит здійснення перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень. Вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Також, Офіс має право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Отже, чинним законодавством України визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю у сфері закупівель за бюджетні кошти у даних правовідносинах, відповідно Західний офіс Держаудитслужби, з метою захисту інтересів держави у разі незабезпечення вимог щодо усунення виявлених порушень, набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з позовними вимогами про визнання договору недійсним, його частини щодо безпідставного витрачання бюджетних коштів.

Зазначене, зокрема відповідає також висновкам, наведеним Верховним Судом у постановах від 06.11.2020 у справі № 906/1024/19, від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 09.09.2020 у справі №921/524/18.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У зв`язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" покладено обов`язок, зокрема на обласні ради, щодо представництва спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до п.20 ч.1 ст.43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання обласних рад належать повноваження щодо вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад

Відповідно до Статуту КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради затвердженого розпорядженням голови Волинської обласної ради №96 від 16.04.2019 (далі за текстом Статут) підприємство є закладом охорони здоров`я комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає медичну допомогу населенню на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.

Відповідно до п.1.4 Статуту Засновником та Власником підприємства є Волинська обласна рада.

Згідно п.3.4 Статуту підприємство провадить господарську діяльність в порядку та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, області. Власником майна є територіальна громада сіл, селищ, міст області в особі Волинської обласної ради(п.4.3 Статуту).

Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку(п.4.10 Статуту).

Поряд з цим з Акту ревізії Управління західного офісу Держаудитслужби у Волинській служби №04-22/08 від 09.10.2020 року встановлено, що рішенням Волинської обласної ради від 20.03.2020 № 30/5 надано дозвіл КП «ВОКЛ» на придбання та передачу товарів, майна, необхідних для виконання заходів, передбачених на боротьбу з коронавірусною хворобою. В період з квітня по серпень 2020 року за рахунок коштів місцевого бюджету Підприємством здійснено закупівлю засобів індивідуального захисту на загальну суму 7 608 320,58 гри., з яких упродовж квітня - серпня 2020 року використано на відповідні заходи на суму 6 460 591,87 гри., в тому числі: для потреб Підприємства - па суму 1 243 814,32 грн., передано медичним та іншим установам області, залученим для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізації та ліквідації спалахів епідемії та пандемії коронавірусної хвороби на загальну суму 5 216 777,55 грн. За даними обліку та звітності Підприємства залишок засобів індивідуального захисту, придбаних за кошти місцевого бюджету станом на 01.09.2020 року склав на суму 1 147 728,71 грн.

Зі змісту підпункту 1 пункту 1 Рішення № 30/5, придбання товарів, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізації та ліквідації спалахів епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (СОУГО-19) на території України» має здійснюватись з дотриманням вимог, передбачених законодавчими актами України, іншими нормативно-правовими актами, рішеннями органів місцевої влади та органів місцевого самоврядування.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку Волинська обласна рада є суб`єктом владних повноважень у бюджетному процесі та наділена повноваженнями вживати заходи на усунення відповідних порушень.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 року у справі №927/491/19.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що прокурор перед поданням позову не звертався до Держаудитслужби щодо порушення КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради законодавства про публічні закупівлі.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Волинської обласної ради у відповідь на що обласна рада листом №1260/47/2-20 від 15.09.2020 року повідомило прокуратуру про те, що станом на поточну дату, позову до суду радою не подавалося. З метою оперативного вирішення даної справи, рада не заперечує проти представництва Луцькою місцевою прокуратурою інтересів держави в суді.(а.с. 40 т.1).

Водночас, враховуючи, що позов містить вимогу про зобов`язання повернути сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 216 052 грн 80 коп. на користь КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради (і не містить вимоги про повернути сплачену суму податку на додану вартість в дохід держави), апеляційний суд вважає, що зазначення саме Волинської обласної ради, а не Держаудитслужби як органу, в особі якого подано позов в інтересах держави, є виправданим.

Щодо визначення прокурором КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради позивачем, а не відповідачем, колегія суддів зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі N 469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №917/341/19, від 02.02.2021 у справі №922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №917/273/20.

Прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради, вказав, що 07 квітня 2020 року Комунальним підприємством «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради та ТОВ «Фапомед Україна» укладено договір поставки №2020-04-07-2 (із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 15.04.2020 та додатковою угодою №2 від 24.04.2020) за умовами якого постачальник передає у власність покупця товар н/ф медичних халатів, розмір L у кількості, за цінами та у термін, які зазначені у специфікації (за формою згідно з додатком №1), що додається до цього договору і є його невід`ємною частиною. Специфікація узгоджується та підписується сторонами на поставку кожної окремої партії товару та повинна містити найменування товару, одиницю виміру, загальну кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість партії товару.

Згідно п.3.4 Статуту підприємство провадить господарську діяльність в порядку та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Проте, прокурором встановлено, що включення до вартості закуповуваних медичних виробів згідно договору поставки №2020-04-07-2 (із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 15.04.2020 та додатковою угодою №2 від 24.04.2020), податку на додану вартість у розмірі 216 052,8 грн. та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що прокурор в даній справі правильно визначив позивача 1 у цій справі, адже КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради є стороною спірного правочину, юридичною особою, яка може від свого імені придбати майнові права та нести обов`язки, яка є розпорядником бюджетних коштів, яка здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 року у справі №927/491/19.

Порушення інтересів держави обґрунтовано укладенням КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради оспорюваного правочину в частині включення до вартості закуповуваного товару податку на додану вартість у розмірі 216 052 грн. 80 коп. всупереч вимог чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до порушення вимог пункту 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 р. № 224, що і стало підставою для звернення прокурора до Господарського суду Рівненської області з позовом визнання недійсним п. 2.2 договору поставки №2020-04-07-2 від 07.04.2020 р. та зобов`язання повернути сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 216 052 грн. 80 коп.

Згідно з частиною п`ятою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Близька за змістом вимога застосовується згідно з абзацами 1 і 2 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру": прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.

Однією з підстав для представництва прокурором є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Отже, розумність строку визначається судом з урахуванням конкретних обставин справи.

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, Луцька місцева прокуратура зверталася з листом від 23.10.2020 р. № 33-7534-вих20 до Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради, в якому просила надати інформацію, зокрема, чи вживало Комунальне підприємство "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради заходи до стягнення із ТзОВ "Фапомед Україна" безпідставно набутих грошових коштів у виді сплаченого за договором поставки від 7 квітня 2020 року № 2020-04-07-2 податку на додану вартість, в разі невжиття таких заходів - вказати причини.

У відповідь на вищезазначений лист Комунальне підприємство "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради листом від 27.10.2020 р. №2248/2-10.20 повідомило, що останнє не має наміру самостійно звертатися до суду з позовом про стягнення коштів в сумі 216 052 грн 80 коп. з ТзОВ "Фапомед Україна".

Крім того, Луцька місцева прокуратура зверталася з листом від 09.09.2020 р. № 33-6598-вих20 до Волинської обласної ради, в якому просила надати інформацію, зокрема, чи зверталася та чи планує звертатися Волинська обласна рада до суду із позовом до ТзОВ "Фапомед Україна" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у виді сплаченого за договором поставки від 7 квітня 2020 року № 2020-04-07-2 податку на додану вартість.

У відповідь на вищезазначений лист Волинська обласна рада листом від 15.09.2020 р. № 1260/47/2-20 повідомила, що позов до суду не подавався. Також Рада зазначила, що не заперечує проти представництва Луцькою місцевою прокуратурою інтересів держави в суді.

Також, в матеріалах справи наявні повідомлення Луцької місцевої прокуратури від 02.11.2020 р. № 33-7658вих20 для Лікарні та Ради про намір представництва інтересів держави в суді.

Таким чином, Луцькою місцевою прокуратурою вживалися заходи щодо встановлення причин неналежного здійснення позивачами своїх повноважень у спірних правовідносинах, як і вживались заходи щодо спонукання до їх належного захисту державних інтересів.

З огляду на зазначене, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", представництва інтересів держави у суді, обґрунтував та довів бездіяльність позивачів.

Щодо суті заявлених у даній справі позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є визнання недійсним правочину у частині включення до вартості товару суми ПДВ при здійсненні закупівлі медичних виробів для виконання заходів, спрямованих на запобігання COVID-19 та стягнення суми податку у примусовому порядку.

Законом України від 30 березня 2020 року N 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" викладено в новій редакції пункт 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.

Згідно з пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX Кодексу (з урахуванням внесених змін) від оподаткування податком на додану вартість звільняються такі операції:

з ввезення на митну територію України товарів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України;

з постачання на митній території України товарів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Норми пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Кодексу застосовуються до операцій, здійснених в період, починаючи з 17 березня 2020 року, і до останнього числа місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

В силу наведених норм законодавцем було встановлено, що операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції виключно щодо товарів, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації п. 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 було затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість (надалі - Перелік).

Відповідно до стандартів засобів індивідуального захисту, оприлюднених на офіційному сайті Центру громадського здоров`я МОЗ України халат ізоляційний медичний одноразовий як засіб індивідуального захисту від респіраторної хвороби COVID-19 повинен бути:

- м`який та легкий, з проклеєними або звареними (герметичними) швами, з трикотажними манжетами на рукавах або петлею для пальців, антистатичним обробленням і поєднуватися із іншими типами ЗІЗ;

- водостійкий, світлого кольору, з довгими рукавами та довжиною до середини литок, з ремінцями, що фіксуються на талії та шиї;

- таким, що захищає шкіру та одяг від біологічних виділень пацієнта під час аерозоль-генеруючих процедур, дезінфекції або, коли є близький контакт із людиною з підозрілим або підтвердженим випадком COVID-19;

- відповідати ДСТУ EN 14126:2008 (Одяг захисний. Захист від інфекційних агентів. Вимоги до експлуатаційних характеристик і методи випробування), ДСТУ EN 13034:2017 (Одяг захисний. Захист від рідких хімічних речовин. Вимоги до експлуатаційних характеристик захисного одягу для обмеженого захисту від рідких хімічних речовин), ДСТУ EN 14605:2017 (Одяг захисний. Захист від рідких хімічних речовин. Вимоги до експлуатаційних характеристик одягу з непроникними до рідини (тип 3) або непроникними до спрею (тип 4) з`єднаннями та до предметів одягу для захисту частин тіла).

Аналогічні вимоги, яким повинні відповідати халати ізоляційні, що використовуються з метою захисту від інфікування SARS-CoV-2 вказані у листі Державної установи "Центр громадського здоров`я Міністерство охорони здоров`я України" від 03.04.2020 року № 234-к.

З матеріалів справи встановлено, що товар, що підлягав поставці за укладеним сторонами договором поставки № 2020-04-07-2 від 7 квітня 2020 року згідно декларації про відповідність № 010318/1 від 26.07.2019 року медичний виріб - халат хірургічний одноразового використання стерильний, який виробляє ТзОВ "Фапомед Україна" не відповідає базовим вимогам до халата ізоляційного медичного одноразового як засобу індивідуального захисту від респіраторної хвороби СОVID-19, встановленим Центром громадського здоров`я МОЗ України, оскільки не відповідає ДСТУ.

Листом від 12.03.2020 року Аdvance Fabrics-SAAF - виробника тканини, з якої здійснюється пошиття халатів підприємством, підтверджується неможливість використання халату медичного, який виготовляється ТзОВ "Фапомед Україна", як засобу індивідуального захисту від респіраторної хвороби СОVID-19 навіть у готовому вигляді, адже матеріал Spunmelt не відповідає ДСТУ EN ISO 14126 та відповідно не призначений для використання в захисному одязі, де необхідний захист від біологічної небезпеки, якою зокрема є коронавірус SARS-CoV-2, а лише в хірургічних цілях (а.с. 163-164 т.1).

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що товар за договором поставки № 2020-04-07-2 від 07.04.2020 року не пройшов усіх етапів (стадій) виробництва, не відповідає жодному із ДСТУ EN 14126:2008, ДСТУ EN 13034:2017 та ДСТУ EN 14605:2017 в розумінні вимог, які ставляться до халатів як засобів індивідуального захисту від респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а тому такий товар є нічим іншим як напівфабрикатом халатів медичних, який не підпадає під дію Закону України № 540-ІХ від 30.03.2020 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)", зокрема в частині звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з їх постачання на митній території України.

Таким чином, спростовуються посилання Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради в апеляційній скарзі на те, що придбані позивачем 1 н/ф медичних халатів є готовими виробами - халатами хірургічного одноразового використання стерильного.

Отже, оскільки укладаючи договір поставки №2020-04-07-2 від 07.04.2020 р. сторони погодили поставку товару, а саме, Н/ф медичних халатів, розмір L та з видаткових накладних на виконання вказаного договору судом апеляційної інстанції встановлено, що поставлено було товар, Н/ф медичних халатів, розмір L, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладаючи договір поставки № 2020-04-07-2 від 7 квітня 2020 року сторони правомірно до суми оспорюваного договору включили податок на додану вартість.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що законність здійснення нарахування ПДВ на договірну ціну товару "напівфабрикат халатів медичних" підтверджується також індивідуальною податковою консультацією Державної податкової служби України від 18.12.2020 року № 5242/ІПК/99-00-05-06-02-06, в якій зазначено, що така товарна позиція як "напівфабрикат халатів медичних" не міститься в Переліку товарів необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженому постановою КМУ № 224 від 20.03.2020 року, а відтак, товар не включений до Переліку № 224 або не відповідає вимогам, встановленим таким переліком, то операції з постачання таких товарів оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку.

Посилання Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради в апеляційній скарзі на те, що придбані позивачем 1 н/ф медичних халатів за договором поставки № 2020-04-07-2 від 7 квітня 2020 року, являються халатами ізоляційними медичними багаторазовими, які включено до Переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоУ-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки редакція постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість від 20.03.2020 №224 станом на укладення договору поставки № 2020-04-07-2 від 7 квітня 2020 року (із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 15.04.2020 та додатковою угодою №2 від 24.04.2020) не містила в переліку такого товару (медичного виробу), як халат ізоляційний медичний багаторазовий.

Вказаний товар доданий до вищевказаного переліку лише постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 р. № 224 і 225» №817 від 09.09.2020 року, тобто вже після виконання сторонами умов договору поставки № 2020-04-07-2 від 7 квітня 2020 року (із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 15.04.2020 та додатковою угодою №2 від 24.04.2020), що підтверджується матеріалами справи.

Щодо поданого прокуратурою до суду першої інстанції в якості речового доказу зразка напівфабрикату медичного халату, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні 8 лютого 2021 року представником прокуратури надано зразок напівфабрикату медичного халату, який долучено до матеріалів справи, про що зазначено в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 08.02.2021 р.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, що під час розгляду справи прокурором неодноразово зазначалося, що наданий зразок напівфабрикату медичного халату є саме тим халатом, що був поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" на підставі договору поставки № 2020-04-07-2 від 7 квітня 2020 року, та який віднесено до товарів звільнених від оподаткування податком на додану вартість. Також прокурором було зазначено, що наданий зразок напівфабрикату медичного халату вилучено в ході проведеного огляду у КП "Волинська обласна клінічна лікарня" та який був придбаний останнім у ТзОВ "Фапомед Україна".

До матеріалів справи прокурором долучено витяг з ЄРДР, постанову про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 22 вересня 2020 року, ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду волинської області від 20 січня 2021 року, протокол огляду від 28.01.2021 р. та постанову про передачу речового доказу від 8 лютого 2021 року, які надійшли до суду з клопотанням 17 лютого 2021 року.

Однак, як було зазначено вище зразок напівфабрикату медичного халату був долучений у судовому засіданні 8 лютого 2021 року.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не можна встановити, чи дійсно наданий 8 лютого 2021 року зразок напівфабрикату медичного халату вилучено в ході проведеного огляду у КП "Волинська обласна клінічна лікарня" та який був придбаний останнім у ТзОВ "Фапомед Україна", оскільки зразок напівфабрикату медичного халату був наданий раніше, аніж відповідні документи до нього. Крім того, з оглянутого судом першої інстанції виробу схожого на медичний халат встановлено відсутність будь-яких маркувань, що дають можливість встановити, що даний виріб виготовлений ТзОВ "Фапомед Україна" та був предметом договору поставки від 7 квітня 2020 року № 2020-04-07-2.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вказаний правовий висновок викладений а постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17

Однак, колегія суддів за результатами дослідження матеріалів справи, дійшла висновку про відсутність обставин, якими було прокурором обґрунтовано звернення до суду з вимогами про визнання недійсним п. 2.2 договору поставки № 2020-04-07-2 від 07.04.2020 р., а саме наявності правових підстав для звільнення спірної операції поставки товарів за Договором від оподаткування податком на додану вартість в силу приписів п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання повернути сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 216 052 грн. 80 коп., колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи вказані позовні вимоги, прокурор посилається на норми ст.1212 Цивільного кодексу України та вказує, що відповідач у справі отримав податок на додану вартість у сумі 216 052,80 грн. коли правова підстава для набуття у власність майна відпала.

Проте, судом апеляційної інстанції у даній справі встановлено відсутність обставин, якими було прокурором обґрунтовано звернення до суду з вимогами про визнання недійсним п. 2.2 договору поставки № 2020-04-07-2 від 07.04.2020 р., що спростовує посилання прокурора на те, що правова підстава для набуття відповідачем податку на додану вартість в розмірі 216 052 грн. 80 коп. у даному випадку відпала.

Відтак враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним п. 2.2 договору поставки № 2020-04-07-2 від 07.04.2020 р. у прокурора не виникло право вимагати повернення набутого майна (податку на додану вартість в розмірі 216 052 грн. 80 коп.) на підставі приписів статті 1212 ЦК України.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про зобов`язання повернути сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 216 052 грн. 80 коп. не підлягають задоволенню, оскільки суд відмовляє в позові в цій частині з підстав його необґрунтованості.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог з підстав відсутності будь-якого іншого обґрунтування прокурором доводів щодо наявності підстав для визнання п. 2.2 Договору в частині включення до загальної суми договору податку на додану вартість у розмірі 216 052 грн 80 коп. згідно ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та зобов`язання Товариства повернути Лікарні грошові кошти у наведеній сумі згідно ст. ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, що стало підставою для відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради, Волинської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" про визнання недійсним п. 2.2 договору поставки № 2020-04-07-2 від 07.04.2020 р. та зобов`язання повернути сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 216 052 грн 80 коп.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 277 ГПК України підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.06.2021 року у справі №918/1197/20 не підлягає задоволенню, а мотивувальну частину рішення Господарського суду Рівненської області від 14.06.2021 року доповнити в редакції даної постанови.

Щодо апеляційної скарги Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2021 року у справі №918/1197/20, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.06.2021 року у справі №918/1197/20 у задоволенні позову заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради, Волинської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" про визнання недійсним п. 2.2 договору поставки № 2020-04-07-2 від 07.04.2020 р. та зобов`язання повернути сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 216 052 грн. 80 коп., відмовлено.

16 червня 2021 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" через відділ канцелярії та документального забезпечення надійшла заява від 16.06.2021 р. про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить ухвалити додаткове рішення, яким присудити стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн 00 коп., витрати, пов`язані із залученням перекладачів в розмірі 240 грн 00 коп. та витрати на проведення експертизи в розмірі 10 000 грн 00 коп.

25 червня 2021 року від Луцької окружної прокуратури на адресу суду надійшов відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому остання просить відмовити у задоволенні заяви ТзОВ "Фапомед Україна" про ухвалення додаткового рішення у даній справі про відшкодування витрат на правову допомогу та витрат, пов`язаних із залученням перекладачів та проведення експертизи. Зокрема прокуратура зазначила, що ТзОВ "Фапомед Україна" не надано обґрунтованих доказів щодо обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт із зазначенням їх вартості саме під час розгляду даної справи у суді першої інстанції. Також прокуратура вважає розмір витрат необґрунтованим та значно завищеним. Також прокуратура зазначила, що витрати, пов`язані із проведенням ТзОВ "Фапомед Україна" експертизи не підлягають задоволенню, оскільки отримання висновку експерта за результатами призначення судово-економічної експертизи є виключно ініціативою ТзОВ "Фапомед Україна". Крім того прокуратура зазначила, що відповідачем заявлено до відшкодування кошти на загальну суму 25 240 грн 00 коп. із закладу охорони здоров`я, який виконує основну функцію у боротьбі з поширенням коронавірусної інфекції, а держава, в свою чергу, вживає заходи щодо додаткового виділення коштів на фінансування таких цілей, а відтак будь-які необґрунтовані стягнення коштів сприятиме лише загостренню критичної ситуації, яка склалася з бюджетним фінансуванням охорони здоров`я в такий особливий період.

Суд першої інстанції, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" про ухвалення додаткового рішення у справі, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду даної заяви, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про наявність правових підстав для її задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно приписів ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Статтею 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Додатково суд звертає увагу на те, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19 та постанові Верховного суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як вбачається із заяви відповідача від 16.06.2021 р. про ухвалення додаткового рішення, останній просить стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн 00 коп.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн 00 коп. представник відповідача надав копію договору про надання правової допомоги від 01.02.20217 р. № 01-ФД/2017, копію додатку № 4С від 20.01.2021 р. до Договору про надання правової допомоги № 01-ФД/2017, копію рахунку від 14.06.2021 р. № 06/21-ФМ, копію акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 14.06.2021 р. № 06/21-ФМ, копію платіжного доручення від 15 червня 2021 року № 16960 на суму 15 000 грн 00 коп.(а.с. 26-33 т.3).

Відповідно до пункту 1.1. договору про надання правової допомоги від 1 лютого 2017 року № 01-ФД/2017 Захисник зобов`язується надавати правову допомогу в обсязі вказаному в цьому Договорі, зокрема: здійснювати представництво і захист інтересів Клієнта перед державними і недержавними органами і особами у справах пов`язаних господарською діяльністю Клієнта, здійснювати підготовку та аналіз договорів та правочинів, надавати правову інформацію, консультації і роз`яснень з правових питань, забезпечити правовий супровід діяльності Клієнта, здійснювати складання скарг та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, та надавати інші види правової допомоги Клієнту за зверненнями Клієнта, на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно п. 1.5. договору про надання правової допомоги від 1 лютого 2017 року № 01-ФД/2017 Захисник вправі залучати до виконання цього Договору інших адвокатів та/або працівників та/або інших осіб, при цьому Захисник несе відповідальність перед Клієнтом за дії цих осіб і забезпечує збереження ними адвокатської таємниці.

Вартість правової допомоги за цим Договором сплачується у формі виплати гонорару та відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з виконанням Договору (п. 3.1. договору про надання правової допомоги від 1 лютого 2017 року № 01-ФД/2017).

Відповідно до п. 3.3. договору про надання правової допомоги від 1 лютого 2017 року № 01-ФД/2017 гонорар і порядок його обрахунку, визначається сторонами в залежності від складності доручень, кваліфікації і досвіду залученого адвоката, змісту доручення, строків і місця їх виконання, та інших обставин, і вказується в Додатку до цього Договору, що підписується сторонами чи в акті, що підписується сторонами і є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 3.5. договору про надання правової допомоги від 1 лютого 2017 року № 01-ФД/2017 сторони погодили, що гонорар щодо здійснення представництва і захисту в судових справах визначається сторонами окремо в письмовій формі.

Договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до повного виконання сторонами (п. 5.1. договору про надання правової допомоги від 1 лютого 2017 року №01-ФД/2017).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений їхніми печатками.

Також судом встановлено, що 20 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" (далі - Клієнт) та Адвокатським бюро "Миколи Бляшина" (далі - Захисник) укладено додаток № 4С до договору про надання правової допомоги від 1 лютого 2017 року № 01-ФД/2017.

Вказаним додатком сторони визначили, що Клієнт замовляє, а Захисник надає правову допомогу з представництва інтересів Клієнта у Господарському суді Рівненської області у справі № 918/1197/20 за позовом заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради, Волинської обласної ради до Клієнта про визнання недійсним п. 2.2 договору поставки № 2020-04-07-2 від 07.04.2020 р. та зобов`язання повернути сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 216 052 грн 80 коп. (п. 1 додатку № 4С від 20.01.2021 р. до договору про надання правової допомоги від 1 лютого 2017 року № 01-ФД/2017).

Крім того вказаним додатком сторони визначили розмір гонорару за надання правової допомоги, вказаної в п. 1 додатку у сумі 15 000 грн 00 коп. і сплачується за аналіз документів, представництво у Господарському суді Рівненської області, підготовку документів в рамках судового процесу. Гонорар сплачується незалежно від винесеного судового рішення у справі (п. 2 додатку № 4С від 20.01.2021 р. до договору про надання правової допомоги від 1 лютого 2017 року № 01-ФД/2017).

Факт надання послуг підтверджується актом за підписами сторін, який підписують сторони і який є доказом повного і належного виконання зобов`язання (п. 3 додатку № 4С від 20.01.2021 р. до договору про надання правової допомоги від 1 лютого 2017 року №01-ФД/2017).

Також у вказаному додатку сторони погодили, що додаток є невід`ємною частиною договору (п. 4 додатку № 4С від 20.01.2021 р. до договору про надання правової допомоги від 1 лютого 2017 року № 01-ФД/2017).

Додаток набуває чинності з моменту укладення і діє до повного виконання (п. 5 додатку №4С від 20.01.2021 р. до договору про надання правової допомоги від 1 лютого 2017 року №01-ФД/2017).

Вказаний додаток підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений їхніми печатками.

На виконання умов договору про надання правової допомоги від 1 лютого 2017 року № 01-ФД/2017 Адвокатським бюро "Миколи Бляшина" складено рахунок від 14.06.2021р. № 06/21-ФМ на загальну суму 15 000 грн 00 коп.

14 червня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" (далі - Клієнт) та Адвокатським бюро "Миколи Бляшина" (далі - Захисник) складено акт приймання-передачі наданої правової допомоги № 06/21-ФМ, згідно з яким Захисник, за завданням Клієнта, належно виконав зобов`язання щодо надання комплексної правової допомоги з питань представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції України у справі № 918/1197/20 за позовом заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради, Волинської обласної ради до Клієнта про визнання недійсним п. 2.2 договору поставки № 2020-04-07-2 від 07.04.2020 р. та зобов`язання повернути сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 216 052 грн 80 коп. Розмір гонорару за вказану правову допомогу погоджено сторонами в сумі 15 000 грн 00 коп. Вказаний акт є підставою для сплати гонорару. Сторони не мають претензій одна до одної щодо наданої правової допомоги, її змісту та повноти.

Відповідно до платіжного доручення від 15 червня 2021 року № 16960 відповідач сплатив на користь Адвокатського бюро "Миколи Бляшина" 15 000 грн 00 коп.

Також представником відповідача до матеріалів справи було долучено проміжний звіт № 1 з описом наданої правової допомоги Адвокатським бюро "Миколи Бляшина" Товариству з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" в Господарському суді Рівненської області по справі № 918/1197/20 станом на 19.04.2021 р.

З проміжного звіту з описом наданої правової допомоги вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" надано правову допомогу та затрачено 20 год. 00 хв. зокрема:

- правовий аналіз позовної заяви та відомостей, фактів, обставин щодо предмету спору - витрачено часу 3 год. 00 хв.;

- складання та підготовка відзиву на позовну заяву, збір доказів - витрачено часу 5 год. 00 хв.;

- складання та підготовка клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині вимог КП "Волинська обласна клінічна лікарня" ВОР - витрачено часу 1 год. 00 хв.;

- складання та підготовка письмових заперечень щодо доводів Волинської обласної ради на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині вимог КП "Волинська обласна клінічна лікарня" ВОР - витрачено часу 1 год. 00 хв.;

- складання та підготовка заперечення на відповідь заступника керівника Луцької місцевої прокуратури на відзив на позовну заяву - витрачено часу 2 год. 30 хв.;

- складання та підготовка письмових заперечень проти призначення експертизи у справі - витрачено часу 2 год. 00 хв.;

- складання та підготовка додаткових письмових заперечень проти призначення експертизи у справі - витрачено часу 1 год. 00 хв.;

- підготовка клопотання про приєднання до матеріалів справи доказу (висновку експерта) - витрачено часу 0 год. 30 хв.;

- складання та підготовка заяви про відвід судді - витрачено часу 3 год. 30 хв.;

- прийняття участі в судовому засіданні 03.02.2021 р. - витрачено часу 0 год. 30 хв.;

- прийняття участі в судовому засіданні 08.02.2021 р. - витрачено часу 0 год. 30 хв.;

- прийняття участі в судовому засіданні 24.02.2021 р. - витрачено часу 0 год. 30 хв.

Правову допомогу за вказаним договором надавали Клієнту адвокати Бляшин М.С., Красовський В.Б. та Лавренчук Т.В., про що зазначено в проміжному звіті № 1.

Доказом того, що Бляшин М.С. є адвокатом, свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 18 квітня 2007 року № 549.

Доказом того, що Красовський В.Б. є адвокатом, свідчить наявне в матеріалах справи свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 2 вересня 2005 року № 398.

Доказом того, що Лавренчук Т.В. є адвокатом, свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 14 жовтня 2012 року № 995.

Також до матеріалів справи долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВК № 1016898 від 22 лютого 2021 року, виданий Адвокатським бюро "Миколи Бляшина" на підставі договору про надання правової допомоги від 1 лютого 2017 року на адвоката Бляшина Миколи Степановича; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВК № 1015221 від 15 січня 2021 року, виданий Адвокатським бюро "Миколи Бляшина" на підставі договору про надання правової допомоги від 1 лютого 2017 року № 01-ФД/2017 на адвоката Красовського Віталія Борисовича; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВК № 1017113 від 24 лютого 2021 року, виданий Адвокатським бюро "Миколи Бляшина" на підставі договору про надання правової допомоги від 1 лютого 2017 року № 01-ФД/2017 на адвоката Лавренчук Тетяну Віталіївну.

З матеріалів справи встановлено, що витрати відповідача на правничу допомогу, пов`язані з розглядом даної справи, які є доведеними належним чином складають 15 000 грн 00 коп.

Посилання Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради в апеляційній скарзі на те, що відповідачем не надано суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, колегія суддів вважає безпідставним враховуючи наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. (стаття 30 зазначеного Закону).

Таким чином, колегія суддів відзначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Згідно умов договору про надання правової допомоги від 1 лютого 2017 року №01-ФД/2017, вартість правової допомоги за цим договором сплачується у формі виплати гонорару та відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з виконанням договору (п.3.1 договору).

Відповідно до пунктів 3.3, 3.5 вказаного договору, гонорар і порядок його обрахунку, визначається сторонами в залежності від складності доручень, кваліфікації і досвіду залученого адвоката, змісту доручення, строків і місця їх виконання та інших обставин і вказується в додатку до цього договору, що підписується сторонами чи в акті, що підписується сторонами і є невід`ємною частиною договору. Гонорар щодо здійснення представництва і захисту в судових справах визначається сторонами окремо в письмовій формі.

На виконання вказаних пунктів, як встановлено вище судом апеляційної інстанції що 20 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" (далі - Клієнт) та Адвокатським бюро "Миколи Бляшина" (далі - Захисник) укладено додаток № 4С до договору про надання правової допомоги від 1 лютого 2017 року № 01-ФД/2017. Вказаним додатком сторони визначили, що Клієнт замовляє, а Захисник надає правову допомогу з представництва інтересів Клієнта у Господарському суді Рівненської області у справі № 918/1197/20 за позовом заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради, Волинської обласної ради до Клієнта про визнання недійсним п. 2.2 договору поставки № 2020-04-07-2 від 07.04.2020 р. та зобов`язання повернути сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 216 052 грн 80 коп. (п. 1 додатку № 4С від 20.01.2021 р. до договору про надання правової допомоги від 1 лютого 2017 року № 01-ФД/2017). Вказаним додатком сторони визначили розмір гонорару за надання правової допомоги, вказаної в п. 1 додатку у сумі 15 000 грн 00 коп. і сплачується за аналіз документів, представництво у Господарському суді Рівненської області, підготовку документів в рамках судового процесу. Гонорар сплачується незалежно від винесеного судового рішення у справі

Крім того, в матеріалах справи наявний проміжний звіт№1 з описом наданої правової допомоги Адвокатським бюро "Миколи Бляшина» ТОВ «Фапомед Україна» в Господарському суді Рівненської області по справі №918/1197/20 станом на 19.04.2021 року в якому вказаний перелік виду/опису правової допомоги та витрати часу, який складає 20 хвилин 00 хвилин.

Таким чином, вказані документи спростовують твердження Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради, що відповідач не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги

Також, як вбачається з поданої представником відповідача заяви до розміру судових витрат включено витрати на проведення експертизи в розмірі 10 000 грн 00 коп.

На підтвердження вказаних витрат представником відповідача надано договір від 25 січня 2021 року, рахунок на оплату від 25 січня 2021 року № 3, акт наданих послуг від 16 лютого 2021 року № 22 та платіжне доручення від 27 січня 2021 року № 16244 на суму 10 000 грн 00 коп.(а.с. 34-38 т.3).

Як встановлено судом, 25 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр незалежної експертизи та аудиту" (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" (далі - Замовник) укладено договір, відповідно до якого Виконавець зобов`язується у визначений договором строк надати за плату послуги з проведення економічної експертизи з питань, що поставлені та визначені у письмовій заяві Замовника.

Результатом економічної експертизи є надання Виконавцем висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи, складеного Виконавцем відповідно до норм чинного законодавства, нормативно-правових документів, що регулюють проведення відповідних експертиз (п. 1.2. договору від 25 січня 2021 року).

Відповідно до п. 3.1. договору від 25 січня 2021 року факт надання послуг з проведення економічної експертизи за цим договором підтверджується відповідним актом приймання-передачі послуг, який надається Виконавцем одночасно з Висновком експерта та підписується Замовником.

Згідно п. 5.1. договору від 25 січня 2021 року Замовник здійснює на користь Виконавця оплату наданих послуг з проведення економічної експертизи відповідно до умов договору та виставленого рахунку на оплату. Вартість послуг Виконавця з проведення економічної експертизи складає 10 000 грн 00 коп. без ПДВ.

Оплата здійснюється Замовником авансом у безготівковій формі шляхом перерахування суми вартості послуг з проведення економічної експертизи на поточний рахунок Виконавця (п. 5.2. договору від 25 січня 2021 року).

Судовою колегією встановлено, що в матеріалах даної справи наявний відповідний висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 16.02.2021 р. № 61, складений судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр незалежної експертизи та аудиту"(а.с. 15-28 т.2).

З висновку експерта вбачається, що експертиза була проведена за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" на проведення судово-економічної експертизи у справі № 918/1197/20 за господарським позовом заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради, Волинської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна".

У висновку експерта зазначено, що у відповідності до вимог ст. 7-1 Закону України "Про судову експертизу" з ТзОВ "Фапомед Україна" укладено договір від 25 січня 2021 року.

Як вбачається з висновку експерта на вирішення судово-економічної експертизи поставлено питання: Чи підтверджується документально відображені у податковому обліку та податковій звітності ТзОВ "Фапомед Україна" (код ЄДРПОУ 35011201) податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 216 052 грн 80 коп., за господарськими операціями в сумі 1 296 316 грн 80 коп. з ПДВ, здійснені за договором поставки № 2020-04-07-2 від 07.04.2020 р., укладеним між Комунальним підприємством "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна"?

На виконання умов договору від 25 січня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр незалежної експертизи та аудиту" складено рахунок від 25 січня 2021 року № 3 на загальну суму 10 000 грн 00 коп.

16 лютого 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр незалежної експертизи та аудиту" складено акт надання послуг № 22, згідно з яким надано послуги з проведення судово-економічної експертизи на загальну суму 10 000 грн 00 коп.

Відповідно до платіжного доручення від 27 січня 2021 року № 16244 відповідач сплатив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр незалежної експертизи та аудиту" 10 000 грн 00 коп. за проведення судово-економічної експертизи згідно рахунку № 3 від 25 січня 2021 року.

Таким чином вбачається, що експертиза була проведена за заявою відповідача та безпосередньо в межах даної справи.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з матеріалів справи встановлено, що витрати відповідача з проведення експертизи, які є доведеними належним чином складають 10 000 грн 00 коп.

Заперечення Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради в апеляційній скарзі щодо стягнення з позивачів витрат на проведення експертизи у розмірі 10 000,00 грн. з посиланням на те, що отримання висновку експерта за результатами призначення судово-економічної експертизи від 16.02.2021 №61 є виключною ініціативою ТОВ «Фапомед України», колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки нормами ГПК України, а саме приписами частини 3 ст. 98, ст.101, 127 ГПК передбачено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Крім того, як вбачається з поданою заяви представником відповідача до розміру судових витрат включено витрати, пов`язані із залученням перекладача у розмірі 240 грн 00 коп.

На підтвердження вказаних витрат представником відповідача надано рахунок від 25 січня 2021 року № 06-21, акт виконаних робіт від 25 січня 2021 року № 06-21 та платіжне доручення від 27 січня 2021 року № 16243 на суму 240 грн 00 коп.(а.с.39-41 т.3).

Як вбачається з матеріалів справи, 25 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" (далі - Замовник) та Приватним підприємством "Бюро перекладів "Акцент" (далі - Виконавець) складено акт виконаних робіт № 06-21, згідно з яким були виконані послуги перекладу документів з англійської мови на українську мову з нотаріальним завіренням на суму 240 грн 00 коп.

Також колегією суддів встановлено, що Приватним підприємством "Бюро перекладів "Акцент" складено рахунок від 25 січня 2021 року № 06-21 на загальну суму 240 грн 00 коп. за надання послуг перекладу документу та нотаріального завірення документу.

Відповідно до платіжного доручення від 27 січня 2021 року № 16243 відповідач сплатив на користь Приватного підприємства "Бюро перекладів "Акцент" 240 грн 00 коп. за надання послуг перекладу згідно рахунку № 06-21 від 25 січня 2021 року.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що в матеріалах справи наявна копія сертифікату аналізу від 30.12.2019 р. з нотаріально засвідченим перекладом(а.с. 66-68 т.2).

З вищевикладеного вбачається, що переклад здійснений перекладачем Приватного підприємства "Бюро перекладів "Акцент" Лозицькою Мариною Анатоліївною.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сертифікат аналізу є сертифікатом аналізу тканини, який був поданий представником відповідача щодо заперечення проти позовних вимог.

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що витрати відповідача на оплату послуг перекладача, які є доведеними належним чином складають 240 грн 00 коп.

Посилання Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради в апеляційній скарзі на те, що відповідач не подавав заяв про залучення перекладача, з ініціативи суду перекладач для участі у справі не призначався, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки як встановлено судом переклад здійснювався документу сертифікату аналізу якості тканини, текст оригіналу якого викладений англійською мовою(а.с.66 т.2), а не з підстав перекладу виступів представника відповідача в судових засіданнях.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що ні рахунок, ні акт виконаних робіт не містять чіткого визначення окремо вартості послуг перекладу і окремо вартості нотаріального завірення документу, що виключає можливість суду визначити розмір витрат ТзОВ «Фапомед Україна», пов`язаних саме з залученням перекладача, оскільки судом першої інстанції перекладач не залучався, а оплата послуг перекладу відповідачем здійснювалась на підставі рахунку №06-21 від 25 січня 2021 року в якому ПП «Бюро перекладів «Акцент» не розмежовує надання послуг перекладу з нотаріальним завіренням документу(а.с.39 т.3).

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що представником відповідача доведений розмір витрат на проведення експертизи в розмірі 10 000 грн 00 коп. та залучення перекладача в розмірі 240 грн 00 коп., не є завищеним та відповідає критеріям розумності їхньому розміру.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2021 року у справі №918/1197/20 ґрунтується на матеріалах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційних скарг Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.06.2021 року та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2021 року у справі №918/1197/20, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.06.2021 року та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2021 року у справі №918/1197/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 14.06.2021 року доповнити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3. Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2021 року у справі №918/1197/20, залишити без змін.

4. Справу №918/1197/20 повернути Господарському суду Рівненської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "13" вересня 2021 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.