ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«06» вересня 2021 року

м. Харків

справа № 635/7243/20

провадження № 22ц/818/2963/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Котелевець А.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретарів - Дмитренко А.Ю., Колосовської А. Р.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Державне підприємство«Артемсіль», представниця відповідача Дригіна І. М.,

третя особа Міністерство розвиткуекономіки,торгівлі тасільського господарстваУкраїни

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 09 лютого 2021 року в складі судді Даниленко Т.П.

в с т а н о в и в:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Артемсіль», третя особа: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Позовна заява мотивована тим, що наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 48-п від 04 березня 2020 року на нього покладено виконання обов`язків директора Державного підприємства «Артемсіль» та встановлено посадовий оклад в розмірі 99484,75 грн.

10 березня 2020 року наказом № 87к з 10 березня 2020 року він приступив до виконання обов`язків виконуючого обов`язків директора Державного підприємства «Артемсіль».

Зазначив, що Законом України від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», зокрема, у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, місячна винагорода і заробітна плата керівникам та іншим визначається у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.

Вказав, що за період з березня 2020 року по 20 жовтня 2020 року йому нараховувалася та виплачувалася місячна винагорода з обмеженням 10 розмірами мінімальної заробітної плати на місяць та його середня заробітна плата за цей період становила 45733,88 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020 (230/20) за конституційним поданням Верховного Суду визнано неконституційними положення абзацу 9 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 553-ІХ. Таким чином, з 28 серпня 2020 року вказане положення Закону № 553-ІХ втратило чинність.

Вважав, що він мав право на отримання заробітної плати відповідно до окладу, але не отримував свою заробітну плату в повному обсязі, а саме ним недоотримано 278544,19 грн, з якої сума недоотриманої зарплати після оподаткування становить 224228,05 грн.

Просив стягнути з Державного підприємства «Артемсіль» на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 10 березня 2020 року по 20 жовтня 2020 року в розмірі 224228,05 грн, вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 09 лютого 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, неправильно застосував норми матеріального права, не врахував позицію Конституційного Суду, який зазначив, що після закінчення терміну дії обмеження відповідних виплат, втрачені у зв`язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами. Вказав, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2020 року зупинено дію наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 05 серпня 2020 року № 149-п «Про звільнення ОСОБА_1 » та заборонено Державному підприємству «Артемсіль» видавати накази про звільнення виконуючого обов`язки директора Державному підприємству «Артемсіль». Зазначив, що він продовжував виконувати свої обов`язки як виконуючий обов`язки директора підприємства та отримував заробітну плату в обмежувальному розмірі.

07 квітня 2021 року до суду апеляційної інстанції від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав рішення суду законним, а апеляційну скаргу - необґрунтованою. При цьому зазначив, що у Мінекономіки відсутні повноваження щодо нарахування і виплати заробітної плати та будь-яких інших нарахувань виконуючому обов`язки директора Державного підприємства «Артемсіль». Вказав, що обмеження щодо нарахування заробітних плат, в тому числі, керівникам державних підприємств, встановлені пунктом 10 розділу ІІ «Прикінцевих положень» Закону № 553-ІХ, скасовані постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2020 року № 996, яка набрала чинності 28 жовтня 2020 року.

08 квітня 2021 року до суду апеляційної інстанції від Державного підприємства «Артемсіль» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав рішення суду законним, а апеляційну скаргу - необґрунтованою. При цьому зазначив, що рішення щодо обмеження заробітної плати було прийняте державною владою, а позивач на той час займав посаду керівника підприємства та діяв в його особі та від його імені. Наказом № 188 від 28 квітня 2020 року самостійно обмежив собі виплати заробітної плати та грошового забезпечення.

05 липня 2021 року до суду апеляційної інстанції від Державного підприємства «Артемсіль» надійшли додаткові пояснення, в яких Державне підприємство «Артемсіль» акцентував увагу суду на тому, що рішення Конституційного Суду України стосується саме визнання неконституційними обмежень матеріального забезпечення працівників виключно бюджетних установ та осіб, оплата яких регулюється спеціальними законами. Державне підприємство «Артемсіль» є державним комерційним підприємством. Пунктом 4.5. Статуту передбачено, що підприємство діє на принципах повної господарської самостійності та самоокупності, самостійно планує свою діяльність, несе відповідальність за її наслідки та виконання зобов`язань перед бюджетами, державними цільовими фондами та контрагентами. Отже, відповідач хоч і є державним підприємством, проте не має відношення до установ та підприємств, які фінансуються з державного бюджету України, а має самостійні джерела фінансування, за рахунок яких і виплачується заробітна плата. Також, вказав, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року клопотання Міністерства економіки про скасування заходів забезпечення позову задоволено та скасовані заходи забезпечення позову, вжиті за заявою позивача ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2020 року.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду змінити.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 працював на підприємстві в період з 10 березня 2020 року по 05 серпня 2020 року, до ухвалення рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020, відповідачем правомірно в межах закону здійснювалось нарахування та виплата заробітної плати в межах суми, обмеженої максимальним розміром 47230,00 грн на місяць

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 48-п від 04 березня 2020 року призначено ОСОБА_1 виконуючим обов`язків директора Державного підприємства «Артемсіль» з 06 березня 2020 року до призначення керівника цього підприємства в установленому законодавством порядку та встановлено з дня призначення за фактично відпрацьований час: посадовий оклад в розмірі 99484,75 грн; премії за підсумками роботи за квартал та за підсумками роботи за рік за виконання умов і диференційованих показників, затверджених розпорядчими документами Мінекономіки; матеріальну винагороду за ефективне управління державним майном за погодженням з Мінекономіки за рахунок частини чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, згідно з умовами, затвердженими Мінекономіки (а.с.13, 48).

10 березня 2020 року ОСОБА_1 фактично приступив до роботи виконуючим обов`язки директора Державного підприємства «Артемсіль» до призначення керівника цього підприємства в установленому законодавством порядку згідно наказу № 87к від 10 березня 2020 року (а.с.12, 49).

12 березня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року за № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19», згідно якої з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.

18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року за № 553-ІХ.

Пунктом 10 розділу II Прикінцевих положень Закону № 553-ІХ встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CоV-2, місячна винагорода і заробітна плата керівникам, членам виконавчих органів та наглядових рад суб`єктів господарювання державного сектору економіки (включаючи державні банки), управління якими здійснюється відповідно до законодавства про управління об`єктами державної власності (включаючи Закон України "Про банки і банківську діяльність"), визначається у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. При цьому, у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплата щорічної відпустки.

Положеннями статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та абзацом 9 пункту 2 розділу II Прикінцевих положень Закону № 553-IX не вносяться зміни до умов оплати праці, тому попередження працівників про запровадження нових або про зміну діючих умов оплати праці у бік погіршення не застосовувалось (стаття 103 КЗпП України та стаття 29 ЗУ «Про оплату праці»).

В листі Мінекономіки від 23 квітня 2020 року за № 2143-09/26311-08, адресованому Державному підприємстві «Артемсіль», роз`яснено щодо окремих норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 року» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ, які стосуються місячної винагороди і заробітної плати керівників, членів виконавчих органів та наглядових рад суб`єктів господарювання державного сектору економіки, зокрема зазначено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин місячна винагорода і заробітна плата керівникам, членам виконавчих органів та наглядових рад суб`єктів господарювання державного сектору економіки визначається у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, тобто у зазначений період нарахована заробітна плата, місячна винагорода обмежується максимальним розміром 47 230,00 грн на місяць (а.с.52-57, 127-132).

Наказом Державного підприємства «Артемсіль» № 188 від 28 квітня 2020 року «Про обмеження заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб» у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин зазначено, що нарахована заробітна плата, грошове забезпечення працівників обмежується максимальним розміром 47230,00 грн на місяць (а.с.51).

Як вбачається з довідки № 105 від 20 жовтня 2020 року про заробітну плату ОСОБА_1 за період з 10 березня 2020 року по жовтень 2020 року включно отримав заробітну плату в розмірі 370660,32 грн (а.с.11).

Із довідки № 106 від 20 жовтня 2020 року вбачається, що про недораховану заробітну плату згідно Закону № 553 ОСОБА_1 за період з 10 березня 2020 року по жовтень 2020 року включно недоотримав заробітну плату до оподаткування в розмірі 278544,19 грн, заробітну плату після оподаткування в розмірі 224228,05 грн (а.с.10).

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 149-п від 05 серпня 2020 року звільнено ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Артемсіль» 05 серпня 2020 року за пунктом 2 статті 36 КЗпП України (а.с.50).

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 190-п від 13 жовтня 2020 року призначено ОСОБА_2 виконуючим обов`язки директора Державного підприємства «Артемсіль» з 13 жовтня 2020 року до призначення керівника цього підприємства в установленому законодавством порядку (а.с.104).

Відповідно до статті 43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У статті 4Кодексу законівпро працюУкраїни (далі - КЗпП України) передбачено, що законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законівпро працюУкраїни та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Згідно із частиною 5 статті 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до частини 6 статті 24 Закону України «Про оплату праці», своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі статтею 241-1 КЗпП України.

Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Натомість, 12 березня 2020 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.

18 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 553-IX, яким Закон №294-ІХ доповнено статтею 29, якою установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині 1 цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року за №10-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», положень частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України (єнеконституційними),положення: частин першої, третьої статті29Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2020рік» від14листопада 2019року №294-IXзі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX.

Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX зі змінами, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною другою статті 152 Конституції України, частиною першою статті 91 ЗУ «Про Конституційний Суд України» передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, за змістом статті 152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 28 серпня 2020 року за № 10-р/2020 не визначив будь-яких інших особливостей застосування чи виконання свого рішення аніж наступний: положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 р. №294 - IX зі змінами, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року №553 -IX визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (пункт 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020).

Таким чином, дія частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» втратила чинність 28 серпня 2020 року.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2020 року за № 996 «Деякі питання оплати праці керівників, членів виконавчих органів та винагороди членів наглядових рад суб`єктів господарювання державного сектору економіки» скорочено строк дії обмеження, встановленого пунктом 10 розділу II «Прикінцевих положень» Закону № 553-ІХ та вказано, що в жовтні 2020 та в подальшому розмір заробітної плати керівників, членів виконавчих органів та винагороди членів наглядових рад суб`єктів господарювання державного сектору економіки визначається згідно з умовами контрактів із керівниками, членами виконавчих органів зазначених суб`єктів господарювання та цивільно-правових угод із членами наглядових рад суб`єктів господарювання державного сектору економіки.

Отже, обмеження щодо нарахування заробітних плат, в тому числі, керівникам державних підприємств, встановлені пунктом 10 розділу II «Прикінцевих положень» Закону № 553-ІХ, скасовані постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2020 року за № 996, яка набрала чинності 28 жовтня 2020 року.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач є державним комерційним підприємством, має самостійні джерела фінансування, за рахунок яких і виплачується заробітна плата позивачеві, тому він не має жодного відношення до визначених у рішенні Конституційного Суду України працівників бюджетних установ, а також, жодного відношення до осіб, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.

Тому, підставою для відмови в задоволенні позову позивачу є визначення того, що він не має будь - якого відношення до перелічених у рішенні Конституційного Суду України працівників бюджетних установ та до осіб, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а не посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині рішення на період його роботи, в якому дія рішення Конституційного Суду України не розповсюджувалась і як наслідок - нарахування та виплата заробітної плати в межах суми, обмеженої максимальним розміром.

За таких обставин рішення суду підлягає зміні в його мотивувальній частині.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Відповідно достатті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу по суті залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 09 лютого 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді А.В. Котелевець

О.М. Хорошевський

Повний текст постанови складено 10 вересня 2021 року.