ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 300/633/19

адміністративне провадження № К/9901/11142/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів: Бевзенка В.М., Тацій Л.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Скільського І.І. від 18.12.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Затолочного В.С., суддів: Матковської З.М., Шавеля Р.М. від 18.03.2020

у справі № 300/633/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 22.03.2019 ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку та виплати пенсії позивачу 01.09.2018 у розмірі 90% відповідної суми грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому пенсії, починаючи з 01.09.2018, у розмірі 90% відповідних суми грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.

2. 25.03.2019 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо перерахунку йому з 01.09.2018 пенсії, призначеної в розмірі 70% суми грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі також - Постанова №103, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин);

- зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплачувати позивачу пенсію відповідно до Постанови № 103, виходячи із розміру 90% суми грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отримуваною пенсією і належною до сплати із врахуванням раніше виплачених сум за період з 01.09.2018, допустити негайне виконання рішення суду у межах суми присудження виплати пенсії за один місяць.

3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині перерахунку пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням відсоткового розміру пенсії з 90% на 70% з 18.11.2018; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи із розміру 90% суми грошового забезпечення, із врахуванням раніше виплачених сум з 18.11.2018 та надалі.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 у справі № 300/633/19 змінено в мотивувальній частині, а також змінено абзац третій резолютивної частини та викладено його в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 18.11.2018 перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи із розміру 90% суми грошового забезпечення, із врахуванням раніше виплачених сум без обмеження максимального розміру пенсії». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

5. 21.04.2020 від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

6. Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2020 відкрито касаційне провадження у цій справі.

7. 06.08.2020 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу МВС України № 239 о/с від 24.06.1997 ОСОБА_1 з 24.06.1997 звільнений у відставку за віком за пунктом «а» статті 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

9. З 24.06.1997 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та йому призначена пенсія за вислугою років відповідно до Закону України від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі також - Закон № 2262-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

10. Пенсія позивачу нарахована з урахуванням вислуги 38 років 2 місяці 8 днів із розрахунку 90% від грошового забезпечення на відповідній посаді, яке включало посадовий оклад, оклад за військове звання, процентну надбавку за вислугу років 40%, надбавку за умови режимних обмежень 15%, надбавку за особливо важливі завдання 50% та премію 98%.

11. 18.11.2018 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.

12. Згідно з протоколом № 00-5773 - МВС ГУ ПФУ в Івано-Франківській області ОСОБА_1 з 18.11.2018 переведено на пенсію за вислугою років відповідно до Закону № 2262-XII в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення.

13. Не погоджуючись із зменшенням суми розміру грошового забезпечення з 90% на 70%, позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою щодо перерахунку його пенсії в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення.

14. Листом від 23.11.2018 № 1516/В-15 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повідомлено позивача, що з врахуванням вимог законодавства при здійсненні перерахунку максимальний розмір пенсії за вислугу років встановлюється в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення, оскільки згідно із статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому основний розмір пенсії за вислугу років, на яку позивача переведено 18.11.2018 із пенсії по інвалідності відповідно до наданої заяви з 18.11.2018, встановлено в розмірі 70% сум грошового забезпечення.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

15. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідачем протиправно, із помилковим застосуванням частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», проведено перерахунок пенсії за вислугу років, зменшивши розмір процентної складової грошового забезпечення із 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, наслідком чого стало неправильне визначення розміру пенсії позивачу.

16. Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України .

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, виходив з того, що під час перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, яка визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, що діяла на момент призначення пенсії. Що стосується поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог, то така не була прийнята до розгляду, оскільки позивачем під час її подання не подано суду доказів направлення її копії та доданих до неї документів іншим учасникам справи як того вимагає частина сьома статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

18. Суд апеляційної інстанції, змінюючи в частині рішення суду першої інстанції, виходив із того, що залишення заяви про збільшення позовних вимог залишено без розгляду з формальних підстав при прийнятті кінцевого рішення у справі позбавило позивача права і можливості усунути недоліки (надання доказів направлення копії заяви відповідачу) чи подати її повторно в установленому порядку. Крім того, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII зміни до частини сьомої статті 43 Закону України від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії максимальним розміром.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

19. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що судами не враховано, що вимоги позивача про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо перерахунку йому з 01.09.2018 пенсії, призначеної в розмірі 70% суми грошового забезпечення та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсій в розмірі 90 % суми грошового забезпечення є безпідставними та необґрунтованими. Ця справа є типовою справою по відношенню до зразкової справи №240/5401/18, однак судами попередніх інстанцій не враховано правову позицію, сформовану у ній, згідно з якою встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначених пенсій.

20. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення цього спору та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

22. Як вбачається зі змісту касаційної скарги її доводи зводяться до помилковості, на думку відповідача, висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині перерахунку пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням відсоткового розміру пенсії з 90% на 70% з 18.11.2018 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи із розміру 90% суми грошового забезпечення, із врахуванням раніше виплачених сум.

23. Однак, як вбачається із постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020 така ухвалена за результатами розгляду судом апеляційної скарги позивача на рішення суду першої інстанції в частині, в якій відмовлено у задоволенні позову.

24. Згідно з положеннями статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у цій справі) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

25. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2020 апеляційну скаргу відповідача на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 повернуто скаржнику, відтак рішення суду першої інстанції в частині, в якій позов задоволено, судом апеляційної інстанції не переглядалось, а тому не може бути предметом перегляду у суді касаційної інстанції та колегія суддів не надає оцінки доводам відповідача, викладеним у касаційній скарзі в зазначеній частині.

26. Також колегія суддів відхиляє посилання відповідача на неврахування судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень у цій справі правової позиції, сформованої Верховним Судом під час розгляду справи №240/5401/18, згідно з якою встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначених пенсій, оскільки відповідні доводи стосуються незгоди відповідача із висновками судів щодо протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зі зменшення відсоткового розміру пенсії позивачу з 90% на 70% та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок, однак, як встановлено судом, у цій частині рішення суду першої інстанції в суді апеляційної інстанції не переглядалось.

27. Постановляючи оскаржуване судове рішення та змінюючи рішення суду першої інстанції в частині, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що залишення Івано-Франківським окружним адміністративним судом без розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог з формальних підстав під час ухвалення кінцевого рішення у справі позбавило позивача права і можливості усунути недоліки (надання доказів направлення копії заяви відповідачу) чи подати її повторно в установленому порядку.

28. Також у цьому контексті суд апеляційної інстанції зазначив, що на час отримання відповідачем матеріалів позову у суді заява про збільшення позовних вимог уже була до нього додана та ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.03.2019 суд повідомив відповідача про можливість отримання копії позову з доданими документами в суді. В цій же ухвалі суд першої інстанції зазначив, що предметом спору є, крім іншого, виплата пенсії позивачу без обмеження максимального розміру пенсії. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції прийняв дану вимогу до розгляду і повинен був її вирішити, розглядаючи по суті справу.

29. Водночас вирішуючи вимогу позивача про здійснення виплати йому пенсії без обмеження максимальним розміром, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з частиною сьомою статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», із змінами, внесеними згідно із Законами України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

30. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частину сьому статті 43, а тому внесені у подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності 01.01.2017) зміни до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

31. Даного висновку суд апеляційної інстанції дійшов з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17 та від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

32. У цьому контексті колегія суддів зауважує, що буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

33. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що протягом 2018, 2019 років стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

34. Колегія суддів зауважує, що касаційна скарга не містить доводів щодо незгоди із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції та їх помилковості, натомість в частині задоволення позову рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалось.

35. Враховуючи те, що згідно з положеннями частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зауважує, що доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, останні під час розгляду справи правильно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, а тому відповідно до частини першої статті 350 КАС України підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.

36. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341,343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020 та рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 в частині, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Желєзний

Судді: В.М. Бевзенко

Л.В. Тацій