КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/4878/2021 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Єдиний унікальний номер: 761/26283/21 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ст. 584 КПК

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2021 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні з використанням відеоконференцзв`язку з Державною установою «Київський слідчий ізолятор» матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 липня 2021 року,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_6 ,

особи, до якої застосовано екстрадиційний арешт ОСОБА_7 ,

перекладача ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.07.2021 року задоволено клопотання заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) та застосовано екстрадиційний арешт до громадянина Російської Федерації до вирішення Офісом Генерального прокурора питання про його видачу і здійснення фактичної передачі компетентним органам Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 вересня 2021 року включно щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації,одруженого, маючого на утриманні дочку 2013 р.н., проживаючого на території України за адресою: АДРЕСА_1 ,

який розшукується компетентними органами Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 159 КК Російської Федерації, (що відповідає кримінальному правопорушенню, передбаченому ч. 4 ст. 190 КК України).

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 подав в інтересах ОСОБА_7 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.07.2021 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не було обґрунтовано, що застосування відносно ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для забезпечення виконання останнім належної процесуальної поведінки.

На даний час ОСОБА_11 має місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , даний факт підтверджується договором оренди № 21/07/2021 -1 від 21.07.2021 року та нотаріально посвідченою заявою № 8-302 від 21.07.2021 року, що укладені зареєстрованою особою у квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_12 . Договором оренди і нотаріальною заявою ОСОБА_12 надав згоду на проживання громадянину ОСОБА_13 в квартирі АДРЕСА_3 .

Також, останній має міцні соціальні зв`язки він одружений і має на утриманні неповнолітню дитину.

Захисник наголошує, що ОСОБА_11 звернувся до органу ДМС у м. Києві та Київській області з заявою-анкетою про надання йому статусу біженця та/або особи яка потребує додаткового захисту і планує жити в України та не збирається переховуватись.

ОСОБА_11 розшукується за вчинення злочину передбаченого ч. 4 ст. 159 КК РФ, що на думку прокурора відповідає ч.4 ст. 190 КК України, тобто, вказаний злочин не є такими, що перешкоджає застосуванню більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою за законодавством України. Даний злочин не пов`язаний з застосуванням насильства щодо життя та здоров`я громадян, тому відповідно до законодавства України в українському суді особі було б обов`язково визначено розмір застави під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, прокурором під час розгляду справи в першій інстанції не додано до матеріалів клопотання відповідних доказів в підтвердження того, що ОСОБА_7 може перешкоджати його можливій видачі компетентним органам Російської Федерації та слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали не взяв до уваги вказаних обставин.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_7 та його захисника, які уточнили апеляційну скаргу та просили застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, доводи прокурора, яка вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, що 23.06.2021 року співробітниками Оболонського УП ГУ НП м. Києві на підставі ст.ст. 191, 208, 581, 582 КПК України, затримано громадянина ОСОБА_14 .

Як зазначає в клопотанні прокурор, ОСОБА_11 перебуває у міжнародному розшуку з метою арешту та подальшої екстрадиції до РФ для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 159 КК Російської Федерації.

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 23.06.2021року щодо ОСОБА_14 застосовано тимчасовий арешт на строк 40 діб, до 01.08.2021 року.

07.07.2021 року до Київської міської прокуратури з Офісу Генерального прокурора надій запит компетентних органів Російської Федерації про видачу громадянина цієї держави ОСОБА_14 , для притягнення до кримінальної відповідальності, та надано доручення проведення екстрадиційної перевірки.

Відповідно до наданих іноземною стороною документів постановою слідчого ОСОБА_14 притягнуто в якості обвинуваченого за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 159 КК Російської Федерації.

Постановою слідчого віл 28.01.2019 року ОСОБА_15 оголошено у розшук, та 18.03.2019 року оголошено у міжнародний розшук.

Іноземною стороною поінформовано про належність ОСОБА_14 до громадянства Російської Федерації, а також надано підтверджуючі документи.

Інкримінований компетентними органами Російської Федерації ОСОБА_13 злочин, передбачений ч. 4 ст. 159 КК Російської Федерації, є екстрадиційним, оскільки відповідає кримінальному правопорушенню, передбаченому ч. 4 ст. 190 КК України, за який передбачено покарання на строк понад 1 рік позбавлення волі.

Згідно наданих документів строк давності притягнення до кримінальної відповідальності не закінчився.

22.07.2021 року заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_10 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) і здійснення фактичної передачі компетентним органам Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.07.2021 року клопотання заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_10 та застосовано екстрадиційний арешт до громадянина Російської Федерації до вирішення Офісом Генерального прокурора питання про його видачу і здійснення фактичної передачі компетентним органам Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23.09.2021 року включно щодо ОСОБА_7 .

З таким висновком колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Розглядаючи клопотання прокурора про застосування екстрадиційного арешту, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 584 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу.

Відповідно до положень чч. 1-4 ст. 584 КПК України, після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою. Разом із клопотанням на розгляд слідчого судді подаються: 1) копія запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи (екстрадицію), засвідчена центральним органом України; 2) документи про громадянство особи; 3) наявні матеріали екстрадиційної перевірки. Матеріали, що подаються слідчому судді, мають бути перекладені державною мовою або іншою мовою, передбаченою міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. При вирішенні питання про застосування екстрадиційного арешту слідчий суддя керується положеннями цього Кодексу та міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 27.11.2014 року (справа «Хомулло проти України», заява № 47593/10 ), суд повторно зазначав, що мета пункту 4 статті 5 полягає у забезпеченні права осіб, яких затримано і взято під варту, на судовий контроль за законністю застосованого до них заходу (див. рішення від 11 жовтня 2007 року у справі «Насруллоєв проти Росії» (Nasrulloyev v. Russia), заява № 656/06, п. 86).

Більше того,пункт 4статті 5 Конвенції, гарантуючи взятим під варту особам право ініціювати судове провадження для встановлення законності позбавлення їх свободи, також проголошує їхнє право на судове рішення стосовно законності тримання під вартою, що має бути ухвалене без зволікань після порушення такого провадження, а також на рішення суду про звільнення, якщо виявиться, що тримання під вартою незаконне (див. вищенаведене рішення у справі «Барановський проти Польщі» (Baranowski v. Poland), п. 68). Існує особлива потреба у швидкому рішенні щодо законності тримання під вартою у випадках, коли триває судовий розгляд, оскільки підсудний має повною мірою користуватися перевагами принципу презумпції невинуватості (див. рішення від 4 жовтня 2001 року у справі «Іловєцький проти Польщі» (Ilowiecki v. Poland), заява № 27504/95, п. 76). Та ж логіка може застосовуватися і до тримання під вартою до вирішення питання щодо екстрадиції, коли розслідування ще триває (див. рішення від 8 січня 2009 року у справі «Худякова проти Росії» (Khudyakova v. Russia), заява № 13476/04, п. 92)

Матеріали клопотання прокурора про застосування щодо громадянина Російської Федерації ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (екстрадиційного арешту) не містять доказів щодо обставин, які б свідчили про те, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися або з`явилися нові ризики, які б виправдовували тримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_7 під вартою.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 585 КПК України за наявності обставин, які гарантують запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі, слідчий суддя може обрати щодо такої особи запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою (екстрадиційним арештом).

При вирішенні питання про можливість застосування запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, слідчий суддя обов`язково враховує:

1) відомості про ухилення особи від правосуддя у запитуючій стороні та дотримання нею умов, на яких відбулося звільнення її з-під варти під час цього або інших кримінальних проваджень;

2) тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, виходячи з обставин, встановлених під час заявленого кримінального правопорушення, положень закону України про кримінальну відповідальність і усталеної судової практики;

3) вік та стан здоров`я особи, видача якої запитується;

4) міцність соціальних зв`язків особи, у тому числі наявність у неї родини та утриманців.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчим суддею при винесенні ухвали не було обґрунтовано, що застосування щодо громадянина Російської Федерації ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу не буде недостатнім для забезпечення виконання останнім належної процесуальної поведінки.

З урахуванням вказаного, а також даних в їх сукупності про особу ОСОБА_7 , його віку, наявності місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується договором оренди № 21.07.2021-1 від 21.07.2021 року та нотаріально посвідченою заявою № 8-302 від 21.07.2021 року, крім того, громадянин ОСОБА_12 надав згоду на проживання ОСОБА_13 за вказаною адресою, міцність його соціальних зв`язків, а саме перебування в офіційному шлюбі, маючого на утриманні доньку 2013 р.н., колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою (екстрадиційним арештом), застосувавши до останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 23.09.2021 року, з покладенням передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків, що в сукупності із встановленими конкретними обставинами кримінального провадження в повній мірі відповідає практиці Європейського суду з прав людини та статті 5 Конвенції, положення якої вказують, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.07.2021 року підлягає скасуванню як незаконна, а апеляційна скарга захисника частковому задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про часткове задоволення клопотання заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_10 про застосування щодо громадянина Російської Федерації ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування щодо останнього цілодобового домашнього арешту, з покладенням передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків.

Керуючись ст. ст. 181, 404, 405, 407, 584 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 липня 2021 року, якоюзадоволено клопотання заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) та застосовано екстрадиційний арешт до громадянина Російської Федерації до вирішення Офісом Генерального прокурора питання про його видачу і здійснення фактичної передачі компетентним органам Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 вересня 2021 року включно щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.

Застосувати до громадянина Російської Федерації ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 23.09.2021 року включно.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні процесуальні обов`язки:

- не відлучатись із населеного пункту в якому він проживає без дозволу прокурора або суду;

- з`являтися за викликом до прокурора або суду за першою вимогою;

- повідомляти прокурора або суд про зміну місця свого проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та/або інші документи, що дають право на виїзд за межі території України;

- носити електронний засіб контролю.

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом до 23 вересня 2021 року включно.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з під варти звільнити.

Роз`яснити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою особи, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Виконання ухвали покласти на орган Національної поліції за місцем перебування ОСОБА_7 під домашнім арештом, а контроль за її виконанням на заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_10 та прокурора ОСОБА_8 .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____________________ _______________________ ____________________

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3