СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисової Ю.В.,

суддів Латиніна О.А.,

Щепанської О.А.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Поставничого Юрія Миколайовича, довіреність № 3 від 10.01.04;

розглянувши апеляційну скаргу приватного виробничо-торговельного підприємства "ІНВЕК" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 17.04.2006 у справі №2-9/5417.3-2006

за позовом приватного виробничо-торговельного підприємства "ІНВЕК" (вул. Складська, 6,Запоріжжя,69037)

до племінного птахівницького колективного підприємства "Птахокомплекс" (вул. Леніна, 23/1,Сімферополь,95000; вул. Совєтська, 1-а, с. Котельниково, Красногвардійський район, 97034)

про стягнення 60404,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватне виробничо-торговельне підприємство “ІНВЕК”, звернулося до господарського суду з позовом до племінного птахівницького колективного підприємства “Птахокомплекс” про стягнення боргу в сумі 60404,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконав зобов’язання за договорами поставки від 06.06.2001 та 11.06.2001 в частині розрахунків за поставлені кормові добавки для птахівництва, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 59045,27 грн. основного боргу, 133 грн. –3% річних та 1226,62 грн. - пені.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2002 позов задоволено, з племінного птахівницького колективного підприємства “Птахокомплекс” стягнуто 59178,33 грн. боргу, 1226,62 грн. пені та 5200,00 грн. витрат за послуги адвоката.

У травні 2002 року племінне птахівницьке колективне підприємство “Птахокомплекс” звернулось до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що товар, передбачений договорами, позивачем в Україну не завозився, отже, не міг бути предметом поставки.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 9-22.04.2003, яка залишена без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.06.2003, в задоволенні заяви про перегляд судового акту відмовлено та рішення від 11.01.2002 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2003 судові рішення скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2005 рішення господарського суду від 11.01.2002 змінено та позов задоволено частково.

З племінного птахівницького колективного підприємства “Птахокомплекс” на користь приватного виробничо-торговельного підприємства “ІНВЕК” стягнуто 627,90 грн. боргу, 16,51 грн. пені, 4,40 грн. індексу інфляції, 1,03 грн. річних, 55,94 грн. витрат на послуги адвоката.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду України від 13.06.2005 рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2006 у справі № 2-14/633.2-2005 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду України від 13.06.2005 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2005 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Востаннє, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 17.04.2006 у справі № 2-9/5417.3-2006 заяву племінного птахівницького колективного підприємства “Птахокомплекс” від 30.05.2002 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2002 у справі № 2-3/1694-2002 задоволено частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2002 у справі № 2-3/1694-2002 змінено.

В частині стягнення з племінного птахівницького колективного підприємства “Птахокомплекс” 627,90 грн. боргу, 16,51 грн. пені, 4,40 грн. інфляції та 1,03 грн. річних провадження у справі припинено.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, приватне виробничо-торговельне підприємство “ІНВЕК” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким заяву про перегляд судового рішення залишити без задоволення, а рішення суду від 11.01.2002 залишити без змін.

Заявник у скарзі зазначив, що судом при прийнятті рішення невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам у справі.

В апеляційній скарзі містяться твердження, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що племінне птахівницьке колективне підприємство “Птахокомплекс” отримало 0, 5 % премікс, а документи, надані відповідачем, не мають ніякого відношення для розгляду даної справи.

Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.06.2006, у зв’язку із зайнятістю судді Сотула В.В. в іншому судовому процесі, здійснено її заміну на суддю Латиніна О.А.

В судовому засіданні 15.06.2006 представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на необгрунтованість доводів, які в ній містяться, просив залишити судове рішення від 17.04.2006 без змін.

14.06.2006 на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від позивача надійшло повідомлення з проханням відкласти розгляд справи у зв’язку з хворобою представника приватного виробничо-торговельного підприємства “ІНВЕК”.

Враховуючи, що чинне законодавство не обмежує коло представників юридичних осіб при розгляді адміністративної справи, а також те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини сторін, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності нез’явившегося представника позивача.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між племінним птахівницьким колективним підприємством “Птахокомплекс” та приватним виробничо-торговельним підприємством “ІНВЕК” 01.08.2003, 06.06.2001 та 11.06.2001 укладено договори № 160/06/01 та № 162/06/01 на поставку імпортних ветеринарних препаратів вакцин, вітамінів та кормових добавок.

Умовами договору сторони узгодили, що кількість, ціни та асортимент товару узгоджуються сторонами безпосередньо перед кожною поставкою, а підтвердженням узгодження зазначених позицій є відмітка уповноваженого представника замовника у накладній, яка містить посилання на договір.

За накладними № 3445 від 28.08.2001 позивач поставив відповідачу ветеринарну вітамінну мінеральну суміш премікс “Panto P” 4305 на суму 13200,00 грн., № 3697 від 11.09.2001 - вітамінну мінеральну суміш премікс “Panto P” 4305 на суму 14040,00 грн. та вітамінну суміш “AMINOVIT MIX VITAL” на суму 627,90 грн., № 3882 від 25.09.2001 вітамінну мінеральну суміш премікс “Panto P” 4305 на суму 9652,50 грн., № 4055 від 04.10.2001 - вітамінну мінеральну суміш премікс “Panto P” 4305 на суму 14259,00 грн., разом на суму 51779,40 грн, у тому числі вітамінну мінеральну суміш премікс “Panto P” 4305 на суму 51151,50 грн. та вітамінну суміш “AMINOVIT MIX VITAL” на суму 627,90 грн.

У накладних не вказано процентне відношення преміксу, проте вказане його найменування –премікс “Panto P” 4305, тобто предметом поставки є премікс із зазначеним цифровим маркуванням.

Згідно із довідкою Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок (ДНДКІ) від 03.03.2004 № 232-Л\08 на території України премікс “Panto P” 4305 виробництва Німеччини не зареєстрований, дозволу на реалізацію та застосування даного преміксу ДНДКІ ветеринарних препаратів та кормових добавок не надавав, маркування “4305” означає внутрішній код виробника, а не якісний зміст препарату.

Відповідно довідки Державного департаменту ветеринарної медицини від 03.03.2004 № 15-3-1-8X527 премікс “Panto P” 4305 виробництва Німеччини не був зареєстрований в Україні.

Згідно з довідкою Головного управління Служби безпеки України в Автономні Республіці Крим № 76\36\29077 від 16.12.2004 приватне виробничо-торговельне підприємство “Інвек” ввозило три види однопроцентних преміксів без будь-яких цифрових позначень: “Panto P”, “Panto В”, “Panto L”.

Накладні позивача позначені цифровим маркуванням, що свідчить про поставку відповідачу преміксу, який на території України не зареєстрований, походження його невідоме.

Відповідно до статті 14 Закону України “Про ветеринарну медицину”, не зареєстровані в Україні ветеринарні препарати, субстанції, готові корми та кормові добавки заборонено завозити та використовувати.

Позиція позивача відносно того, що ветеринарні свідоцтва передані відповідачу, не є обгрунтованою, оскільки доказів їх одержання у Державному департаменті ветеринарної медицини позивач також не надав.

Таким чином, позивач не довів, що поставлений ним відповідачу премікс “Panto P” 4305 є імпортним препаратом, у зв’язку з чим факт цієї поставки не може бути розцінений, як належне виконання позивачем своїх зобов’язань за договорами № 160/06/01 та № 162/06/01.

Отже, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що правові підстави для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача оплати за поставлений премікс відсутні, оскільки ним не виконані зобов’язання з поставки імпортного преміксу, у зв’язку з чим у відповідача не виникли зобов’язання щодо його оплати.

Окрім того, судом першої інстанції також з’ясовано, що одержаний відповідачем премікс використаний ним для годівлі птиці, претензій стосовно його якості він не заявляв, оскільки був впевнений, що отримав імпортний премікс, а результати аналізів ненабагато відрізнялися від якісних показників, які належать 0,5 процентному преміксу, тому відповідач з позовами про визнання договорів недійсними до суду не звертався. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги про стягнення вартості преміксу “Panto P” 4305 задоволенню не підлягають.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини сторін виникли з договорів 2001 року, спір з приводу належного виконання якого продовжує існувати після 01.01.2004, застосуванню підлягають норми діючого Цивільного кодексу України.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання гро шового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір про центів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідачем платіжними дорученнями № 02231 від 23.08.2005 в рахунок погашення заборгованості перераховано суму у розмірі 713,02 грн., у тому числі 627,90 грн. боргу, 16,51 грн. пені, 4,40 грн. –втрат від інфляції, 1,03 грн. –3% річних, 55,94 грн. витрат по сплаті послуг адвоката, 6,50 грн. державного мита та 0,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, провадження в цій частині правильно припинено господарським судом на підставі пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині висновків рішення суду є правильним, обставини справи –повно встановленими.

За таких обставин місцевий господарський суд правомірно задовольнив заяву племінного птахівницького колективного підприємства “Птахокомплекс” та змінив постановлене у справі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2002 у справі 2-3/1694-2002.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2006 у справі № 2-9/5417.3-2006 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу приватного виробничо-торговельного підприємства "ІНВЕК" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Ю.В. Борисова

Судді О.А.Латинін

О.А. Щепанська