-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 554/5345/21 Номер провадження 11-сс/814/679/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
власника майна ОСОБА_7
представника
власника майна адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 26 липня 2021 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого Відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_10 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 червня 2021 року за №12021170420000573, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України.
Накладено арешт на тимчасову споруду у вигляді металевих конструкцій, яка належить ФОП ОСОБА_7 та розташована у зоні охорони пам`ятки у притул фасаду будівлі Полтавського кооперативного коледжу за адресою: вул. Небесної Сотні, буд. 9/17 м. Полтава, що на праві власності належить Полтавській обласній спілці споживчих товариств, з позбавленням права відчуження, розпорядження та використання до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.
Постановлення такого судового рішення слідчий суддя мотивував тим, що слідчим доведено, що зазначена тимчасова споруда у вигляді металевих конструкцій має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом кримінального правопорушення, предметом вчинення кримінально-протиправних дій, за наявності достатніх підстав вважати, що ця споруда відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. Слідчим суддею зазначено, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може у подальшому перешкодити кримінальному провадженню, а саме встановленню обставин, що вирішуються в ході досудового розслідування, подальшого проведення у ході досудового розслідування судових експертиз та слідчих дій, з метою встановлення всіх обставин події кримінального правопорушення (часу, місця способу та інших обставин), що неможливо встановити без дослідження тимчасової споруди, яка є предметом вчинення кримінального правопорушення. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 26 липня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області ОСОБА_9 про накладення арешту.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що слідчим суддею не враховано те, що у ОСОБА_7 наявні документи на використання земельної ділянки, а тому відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України.
При цьому, автор апеляційної скарги стверджує, що тимчасова споруда у вигляді металевих конструкцій не торкається охоронюваної законом будівлі та на цю споруду у ОСОБА_7 наявні паспорт прив`язки та дозвіл на проведення земляних робіт, не пов`язаних з прокладанням, перекладанням та ремонтом інженерних мереж і споруд.
Крім того, на думку власника майна, слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не обґрунтовано того, що незастосування арешту майна призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі наведеного майна, а також не враховано розумність та співмірність обмеження права власності ФОП ОСОБА_7 завданням кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, власника майна та його представника, які підтримали апеляційну скаргу з підстав у ній наведених, прокурора, яка, посилаючись на законність судового рішення слідчого судді, заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
У відповідності до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогамист. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями статті 3 КПК України на слідчого суддю покладено обов`язок контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, при цьому, окреслено межі такого захисту діяти в порядку, передбаченому КПКУкраїни.
Частиною першою, пунктом 7 частини другої статті 131 КПК України встановлено, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження, в тому числі арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Так, кримінальну відповідальність за ч.3 ст.197-1 КК України передбачено за самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
У ст.98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
У той же час, кримінальним правопорушенням самовільне будівництво може бути визнано лише у разі його поєднання із самовільним зайняттям земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її власнику чи володільцю. Причому земельна ділянка для винної особи є чужою, вона не має необхідних і достатніх прав на володіння, користування чи розпорядження ділянкою як власник чи як особа, якій надано право постійно чи тимчасово володіти і користуватися нею.
Разом з тим, розглядаючи клопотання слідчого про накладення арешту, слідчий суддя не врахував викладені вище нормативні положення, не надав належної оцінки наявності у ОСОБА_7 правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме наведеного вище договору особистого строкового земельного сервітуту від 07 червня 2021 року, укладеного між апелянтом та Полтавською міською радою.
Відомостей про скасування цього договору у матеріалах справи немає та не надано прокурором в апеляційному суді, який також підтвердив те, що земельна ділянка виділена на законних підставах.
У відповідності до п.1.4 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21 жовтня 2011 року, пересувна ТС - споруда, яка не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей, у якій може бути розміщене торговельне обладнання, низькотемпературний прилавок, лоток, ємність, торговельний автомат, інші пристрої для сезонної роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності.
У свою чергу, у паспорті прив`язки, виданого управлінням з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради, що виданий ФОП ОСОБА_7 та дійсний до 31 жовтня 2021 року, визначено місцевстановленняпересувноїтимчасової споруди по АДРЕСА_1 .
Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що виконавчим комітетом Полтавської міської ради було надано ОСОБА_7 дозвіл на здійснення плиточного покриття тротуару по АДРЕСА_1 з 10 червня до 01 вересня 2021 року.
При цьому, даними протоколу огляду місця події від 20 липня 2021 року спростовується факт проведення робіт на будівлі-пам`ятці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 і належить Полтавській обласні спілці споживчих товариств.
Таким чином,з оглядуна викладене,слідчим тапрокурором недоведено,що існуєпідозра щодовчинення кримінальногоправопорушення,передбаченого ст.197-1КК України,так якапелянт самовільноне займав земельну ділянку, а здійснював сервітутне землекористування, маючи відповідні правовстановлюючі документи, що відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КПК України виключає можливість застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Зважаючи на встановлені вище обставини та відповідні їм правовідносини, подальше перебування майна поза межами володіння особи призведе тільки до порушення права власника щодо володіння, користування та розпорядження майном.
Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.
Згідно з положеннямистатті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
З огляду на викладене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна, не повною мірою дотримався вимог статей94,132,173 КПК Українита Першого протоколу до Конвенції, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала не може вважатись законною та обгрунтованою, а тому підлягає скасуванню з постановленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого, погодженого прокурором, про накладення арешту.
Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376,405,407,422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 26 липня 2021 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 , про накладення арешту на пересувну тимчасову споруду у вигляді металевих конструкцій, яка розташована у зоні охорони пам`ятки, у притул фасаду будівлі Полтавського кооперативного коледжу за адресою: вул. Небесної Сотні, буд. 9/17 м. Полтава, що на праві власності належить Полтавській обласній спілці споживчих товариств, з позбавленням права відчуження, розпорядження та використання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
скопійовано
-
скопійовано
-
