-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Номер провадження: 11-кп/813/1747/21
Номер справи місцевого суду: 521/6674/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.09.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
засудженого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 05 липня 2021 року про умовно-дострокове звільнення на невідбуту частину покарання у відношенні:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Михайлівка Саратського району Одеської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, до засудження без офіційного працевлаштування, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
засудженого вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2017 року за ч.2 ст.187 КК України, на підставі ч.5 ст.72 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05 липня 2021 року було задоволено клопотання захисника засудженого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звільнено умовно-достроково від відбування невідбутої частини покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2017 року.
Прийняте рішення суд обґрунтував тим, що враховуючи характеристику засудженого, позицію представника колонії та пояснення ОСОБА_9 , останній має підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, оскільки ОСОБА_9 відбув більшу частину покарання, своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання захисника.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що висновки суду, викладені в оскарженій ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а також судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та не враховано вимог кримінально-виконавчого закону.
Зокрема, прокурор посилається на те, що Малиновський районний суд м. Одеси мотивував своє рішення посилаючись на думку начальника відділення соціально-психологічної служби (представника адміністрації), який не зміг належним чином охарактеризувати ОСОБА_9 , оскільки останній розподілений до відділення соцільно-психологічної служби, начальником якої є інший інспектор установи.
Крім того, апелянт стверджує, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_9 притягувався до кримінальної відповідальності чотири рази, у тому числі до покарання у виді позбавлення волі, також звільнявся умовно-достроково від відбування покарання, проте це не вплинуло та не сприяло його виправленню, засуджений вчиняв нові корисні та тяжкі злочини.
Також прокурор вказує, що стягнуту вироком з ОСОБА_9 моральну та матеріальну шкоду засуджений взагалі не відшкодував, крім того, під час відбування покарання не працевлаштувався, до роботи залучався лише на підставі ч.5 ст.118 КВК України, тринадцять раз притягувався до дисциплінарної відповідальності, має одне заохочення.
Таким чином, прокурор вважає, що ОСОБА_9 не став на шлях виправлення, оскільки відсутні позитивні зміни свідомості засудженого до самокерованої правослухняної поведінки.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до положень ст.81 КК України до засудженого, що відбуває покарання у виді позбавлення волі і сумлінною поведінкою ті ставленням до праці довів своє виправлення, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно з п.2) ч.3 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.
Отже, зі змісту вказаної норми права випливає, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою звільнення засудженого від подальшого відбування покарання за наявності таких обов`язкових умов, як відбування покарання у виді позбавлення волі, доведення засудженим свого виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці, фактичне відбуття встановленої законом частини призначеного покарання в залежності від класифікації злочину за ступенем тяжкості, формою вини та об`єктом суспільно-небезпечного посягання, наявності попередніх судимостей.
Під сумлінною поведінкою засудженого слід розуміти зразкове дотримання вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, відсутність порушень дисципліни, товариське ставлення до інших засуджених, а під сумлінним ставленням до праці участь у суспільно корисній роботі, добросовісне виконання трудових обов`язків, використання форм і методів отримання доходів, які допустимі з точки зору не лише індивідуальних, а й суспільних інтересів (сплата податків, обов`язкових платежів тощо), підвищення кількісних і якісних показників у роботі, бережливе ставлення до обладнання та інструментів, додержання правил охорони праці та техніки безпеки.
З матеріалів провадження вбачається, що засуджений ОСОБА_9 на момент розгляду в суді його клопотання про умовно-дострокове звільнення відбув більше двох третин строку призначеного йому покарання.
Водночас, апеляційний суд встановив, що згідно характеристики ДУ «Одеська виправна колонія (№14) ОСОБА_9 за час відбування покарання отримав одне заохочення, при цьому, тринадцять разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, відповідно до п.14) ст.131 КВК України вважається таким, що не має стягнень.
Також апеляційний суд враховує, що ОСОБА_9 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема, за корисливі злочини проти власності, а також за злочини у сфері обігу наркотичних засобів. На теперішній час відбуває покарання саме за тяжкий корисливий злочин проти власності.
При цьому, ОСОБА_9 в установі відбування покарань не працевлаштувався.
Враховуючи викладене, апеляційний суд визнає вказану характеристику в цілому як негативну.
Таким чином, апеляційний суд вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_9 своє поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Так, суд першої інстанції не врахував обставини того, що ОСОБА_9 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, до нього вже застосовувалось умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, що не вплинуло та не запобігло вчинену нових кримінальних правопорушень.
Також поза увагою суду першої інстанції залишився факт того, що згідно вироку Малиновського районного суду від 28 листопада 2017 року з засудженого ОСОБА_9 стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_11 матеріальну шкоду у розмірі 19425 гривень та моральну шкоду у розмірі 10000 гривень, яку засуджений на теперішній час не відшкодував, разом з цим, засуджений також не працевлаштувався в установі відбування покарань, що свідчить про відсутність позитивних змін в його особі та бажання відшкодувати завдану ним шкоду.
Зазначені обставини у своїй сукупності дають апеляційному суду підстави для висновку про те, що ОСОБА_9 на шлях виправлення не став, відсутня сумлінна поведінка останнього та належне відношення до праці, що унеможливлює застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Відтак, висновки суду першої інстанції в оскарженій ухвалі не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що, згідно ст.409, 411 КПК України, є беззаперечною підставою для скасування оскарженої ухвали.
Відповідно до п.4) ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та ухвалити нову ухвалу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, оскаржена ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 05 липня 2021 року скасуванню з постановленням нової ухвали, якою належить відмовити у задоволенні клопотання захисника.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 419, 523, 537, 539 КПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 задовольнити.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 05 липня 2021 року, якою засудженого ОСОБА_9 звільнено умовно-достроково від відбування невідбутої частини покарання, призначеного вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2017 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання до засудженого ОСОБА_9 .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3
скопійовано
-
скопійовано
-
