Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/431/21

Провадження № 1-кп/499/57/21

У Х В А Л А

про застосування примусових заходів виховного характеру

09 вересня 2021 року смт.Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю учасників кримінального провадження: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , законного представника обвинуваченого ОСОБА_5 , особи, відносно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_6 , законного представника ОСОБА_6 ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого та особи, відносно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру - ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Березівського районну Одеської області клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні №12021162260000101 внесеного до ЄРДР від 13.03.2021 року стосовно малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уроженця с. Богунове Іванівського району Одеської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , учня 7 класу Богунівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, раніше не судимого, за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2021 року, приблизно о 03:30 години, точний час судом встановити не вдалося, малолітній ОСОБА_6 , який не досяг віку кримінальної відповідальності та обвинувачений неповнолітній ОСОБА_4 , відносно якого розглядається кримінальне провадження, заздалегідь домовившись про викрадення будь-якого майна з метою особистої наживи за адресою АДРЕСА_2 , яке належить потерпілій ОСОБА_9 , взявши з собою металевий ключ та ліхтарик, впевнившись, що за ними ніхто не спостерігає, проникли через вхідну хвіртку на територію вищевказаного домоволодіння, де за допомогою підготовленого металевого ключа, застосовуючи фізичну силу, збили замок та проникли до гаражного приміщення, звідки таємно здійснили крадіжку бензопили «Craft-tecCT-5000», а викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.

В судовому засіданні малолітній ОСОБА_6 вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини справи вказані у клопотанні та встановлені у судовому засіданні. Зазначив, що на даний час розуміє, що вчинив правопорушення, за що дуже шкодує, зобов`язується в подальшому подібного не вчиняти.

Показання малолітнього ОСОБА_6 відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

Потерпіла у судове засідання не з`явилася, надала до суду телефонограму про слухання справи у її відсутність, зазначила, що претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не має, просила суд їх суворо не карати.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали, додані до клопотання, перевіривши докази та інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного характеру, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання та про його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.5ст.499 КПК України, за відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч.1ст.498 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Статтею 501КПК Українипередбачено, що під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з`ясовує такі питання: чи мало місце суспільно небезпечне діяння; чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння; чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.

Якщо під час судового розгляду не буде доведено однієї з обставин, передбачених у пункті 1 або 2 частини першої цієї статті, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру і закрити кримінальне провадження.

Окрім повного визнання малолітнім ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні суспільно-небезпечного діяння ,його вина у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст.185ККУкраїни підтверджується зібраними по справідоказами, з яких вбачається причетність ОСОБА_6 до скоєного діяння, а саме заявою про вчинення правопорушення від 13.03.2021 року, протоколом огляду місця події від 13.03.2021 року та фототаблицями до нього, заявою про добровільну видачу від 13.03.2021 року, протоколом огляду від 13.03.2021 року та фототаблицями до нього, протоколом огляду від 19.03.2021 року та фототаблицями до нього, протоколом огляду предметів від 19.03.2021 року та фототаблицями до нього, висновком експертного товарознавчого дослідження №1200/17/1.7-23032021-01, протоколом пред`явлення речей для впізнання від 26.03.2021 року та фототаблицями до нього, зберігальною розписку по справі від 26.03.2021 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 27.04.2021 року.

Оцінивши вказані докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також достатності та взаємозв`язку суд вважає, що вони є достатніми доказами, що підтверджують вчинення малолітнім ОСОБА_6 суспільно-небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням в інше приміщення за попередньою змовою групою осіб.

Одночасно, згідно свідоцтва про народження встановлено, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно дост.22 КК України,кримінальна відповідальність за ч.3ст.185КК Українинастає з чотирнадцяти років.

Отже, на час вчинення суспільно-небезпечного діяння ОСОБА_6 не досяг віку з якого настає кримінальна відповідальність, оскільки йому було повних 11 років.

Згідно ч.2ст.97 КК України, примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другоюстатті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого особливою частиною цьогоКодексу.

Вирішуючи питання щодо застосування до ОСОБА_6 виду заходів виховного характеру, суд виходить з наступного.

За загальними правилами та особливостями, визначеними нормами кримінального права, метою застосування заходів виховного характеру щодо неповнолітніх, перш за все, має бути забезпечення інтересів самого неповнолітнього.

Відповідно до ч.2ст.484 КПК України, під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов`язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз`яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.

При вирішенні питання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно малолітнього ОСОБА_6 , суд враховує особу малолітнього, який по місцю навчання характеризуються посередньо, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння не досяг 14 років і таким чином не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність за скоєне діяння.

Відповідно до п.5, 7постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру»застереження (п.1 ч.2ст.105 КК України, яке є одним із най м`якших заходів виховного характеру, може бути зроблено шляхом роз`яснення судом неповнолітньому наслідків його дій - шкоди, завданої охоронюваним законом правам особи (осіб), інтересам суспільства або держави, - та оголошення неповнолітньому осуду за ці дії, а також попередження про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового злочину. Передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють (п.3 ч.2ст.105 КК), допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Особами, які заміняють батьків, є, зокрема, усиновителі, опікуни і піклувальники.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні встановлено сукупність умов згідност.501 КПК України, що вказують на можливість застосування до ОСОБА_6 примусових заходів виховного характеру.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_6 на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не досяг віку з якого може наставати кримінальна відповідальність, визнав свою вину, вчинив суспільно-небезпечне діяння будучи малолітнім, а також враховує умови життя, виховання і поведінку малолітнього, його ставлення до вчиненого, яке свідчить про те що він зробив відповідні висновки зі своєї негативної поведінки.

За вказаних обставин, вирішуючи питання про те, який саме примусовий захід виховного характеру, перелік яких визначений ч.2ст.105 КК України, буде найбільш ефективним та забезпечить позитивний виховний вплив, суд, з урахуванням вищезазначених відомостей про особу неповнолітнього та умови його проживання, вважає необхідним застосувати до ОСОБА_6 примусовий захід виховного характеру у вигляді застереження, та саме такий вид примусових заходів є достатнім та необхідним для попередження вчинення ним нового правопорушення.

На підставі ст.22,105 КК України, керуючись ст.500,501 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно ОСОБА_6 задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_6 примусові заходи виховного характеру у виді застереження.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СуддяОСОБА_1