ПОСТАНОВА

Іменем України

09 вересня 2021 року

Київ

справа №2340/4509/18

адміністративне провадження № К/9901/4345/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 2340/4509/18

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, консультанта (по роботі з персоналом) Шполянського районного суду Черкаської області Бондаренко Світлани Борисівни, виконувача обов`язків голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівни, керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області Курінної Ірини Михайлівни

про визнання бездіяльності протиправною і стягнення невиплаченої суддівської винагороди,

за касаційною скаргою виконувача обов`язків голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівни

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року (ухвалену у складі головуючого судді: Сорочка Є.О., суддів: Єгорової Н.М., Мельничука В.П.).

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, консультанта (по роботі з персоналом) Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_2 , виконувача обов`язків голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівни, керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області Курінної Ірини Михайлівни, в якому, згідно заяви про уточнення позовних вимог, просив суд:

- визнати неправомірною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (далі - «ТУ ДСА у Черкаській області») щодо невиплати судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за серпень 2018 року;

- визнати протиправними і незаконними дії консультанта суду ОСОБА_2 щодо внесення і підписання недостовірних даних до табелю обліку використання робочого часу з 1 серпня 2018 року до 31 серпня 2018 року, що призвело до невиплати суддівської винагороди за серпень 2018 року;

- визнати протиправними і незаконними дії виконувача обов`язків голови суду ОСОБА_3 (далі також - «в.о. голови суду») щодо внесення, шляхом підписання, недостовірних даних до табелю обліку використання робочого часу з 1 серпня 2018 року до 31 серпня 2018 року, що призвело до невиплати суддівської винагороди за серпень 2018 року;

- визнати протиправними і неправомірними дії керівника апарату суду ОСОБА_4 щодо внесення, шляхом підписання, недостовірних даних до табелю обліку використання робочого часу з 1 серпня 2018 року до 31 серпня 2018 року, що призвело до невиплати суддівської винагороди за серпень 2018 року;

- стягнути з ТУ ДСА у Черкаській області на користь позивача суддівську винагороду за серпень 2018 року в розмірі 58 441 грн 79 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його призначено на посаду судді Шполянського районного суду Черкаської області, яку він обіймав на час виникнення спірних правовідносин. Проте, ТУ ДСА у Черкаській області безпідставно не виплатило суддівську винагороду позивачу за серпень 2018 року.

Протиправність вказаної бездіяльності позивач обґрунтував тим, що розмір і порядок виплати суддівської винагороди регулюється виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів», тому суддя не може бути позбавлений суддівської винагороди інакше, ніж в порядку, визначеному цим Законом. За доводами позивача суддівську винагороду йому не виплачено за серпень 2018 року в результаті незаконного внесення службовими особами Шполянського районного суду Черкаської області до табеля обліку робочого часу недостовірних відомостей, а саме: прогулів за цей період, що призвело до невиплати йому ТУ ДСА в Черкаській області суддівської винагороди за серпень 2018 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА у Черкаській області щодо невиплати позивачу суддівської винагороди за серпень 2018 року, зобов`язано ТУ ДСА у Черкаській області нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за серпень 2018 року.

Окружний суд, при ухваленні рішення, виходив з того, що під час внесення консультантом (по роботі з персоналом) Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_2 даних до табелю обліку використання робочого часу з 1 серпня 2018 року до 31 серпня 2018 року щодо судді ОСОБА_1 вона діяла відповідно до Закону, відповідно, в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_3 та керівник апарату Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_4 не порушували норми законодавства під час підписання табелю обліку робочого часу за серпень 2018 року.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що ТУ ДСА у Черкаській області не наділене повноваженнями самостійного зменшення суддівської винагороди, оскільки останнє призводить до порушення гарантованого та встановленого Законом права на суддівську винагороду, закріплену як Конституцією України, так і Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове, яким позов задоволено частково, визнано протиправними і незаконними дії в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Н.П. щодо внесення, шляхом підписання, недостовірних даних до табелю обліку використання робочого часу з 1 серпня 2018 року до 31 серпня 2018 року, що призвело до невиплати суддівської винагороди за серпень 2018 року; визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА України у Черкаській області щодо невиплати судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за серпень 2018 року; зобов`язано ТУ ДСА України у Черкаській області нарахувати та виплатити судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за серпень 2018 року.

Апеляційний суд підтримав висновок суду першої інстанції про протиправність дій ТУ ДСА України в Черкаській області. Однак вказав, що недотримання суддею правил внутрішнього трудового розпорядку може бути підставою для направлення відповідних доказів до Вищої ради правосуддя після обговорення цього питання на зборах суддів. Звернув увагу, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не врегульовано питання обліку робочого часу судді, перебування останнього на робочому місці, а тому дії в.о. голови щодо внесення відомостей про внесення тривалості робочого часу до табелю обліку є протиправними.

Постановою Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року постанову апеляційного суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив, що під час розгляду справи, апеляційний суд не дослідив та не надав оцінку посадовій інструкції консультанта (по роботі з персоналом) Шполянського районного суду Черкаської області Бондаренко С.Б. на підтвердження її повноважень щодо заповнення табелю обліку робочого часу.

Повторно розглянувши справу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвлив постанову від 23 січня 2020 року, якою апеляційні скарги позивача і ТУ ДСА України у Черкаській області відхилено, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд при повторному розгляді справи визначив, що відповідачі мали повноваження і право на заповнення і підписання табеля обліку використання робочого часу Шполянського районного суду Черкаської області з 1 серпня 2018 року до 31 серпня 2018 року. Одночасно, суд апеляційної інстанції встановив, що наявність таких повноважень у відповідачів не є підставою для нарахування (зменшення нарахування) суддівської винагороди, зокрема, позивачу.

Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, виконувач обов`язків голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережна Н.П. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на нього.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів

У лютому 2020 року виконувач обов`язків голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережна Н.П. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Скаржник у касаційній скарзі покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Верховний Суд ухвалою від 27 березня 2020 року відкрив касаційне провадження у справі.

Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, копію ухвали Верховного Суду від 27 березня 2020 року про відкриття касаційного провадження отримав 3 квітня 2020 року.

Відповідачі своїх відзивів на касаційну скаргу не подали. Копію ухвали Верховного Суду від 27 березня 2020 року про відкриття касаційного провадження Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області отримало 2 квітня 2020 року, а консультант (по роботі з персоналом) Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_2 і керівник апарату Шполянського районного суду Черкаської області Курінна І.М. 3 квітня 2020 року.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанції встановлено, що Указом Президента України «Про призначення суддів» від 2 березня 2011 року № 250/2011 ОСОБА_1 призначений строком на п`ять років на посаду судді Шполянського районного суду Черкаської області.

Відповідно до наказу голови Шполянського районного суду Черкаської області від 14 березня 2011 року № 21, ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків судді Шполянського районного суду Черкаської області.

Повноваження здійснювати правосуддя у межах п`ятирічного терміну завершилися у позивача 2 березня 2016 року, у зв`язку з чим останній перебуває у штаті суду як суддя, який не здійснює правосуддя.

14 червня 2017 року загальними зборами трудового колективу Шполянського районного суду Черкаської області затверджено Правила внутрішнього трудового розпорядку Шполянського районного суду Черкаської області (Протоколом №1).

У серпні 2018 року, а саме: 1-3, 6-10, 13-17, 20-22, 27-29, 31 серпня 2018 року консультантом суду ОСОБА_2 у формі доповідних записок, доведено до відома в.о. голови суду ОСОБА_3 про відсутність судді ОСОБА_1 на робочому місці у вказані вище дні більше трьох годин без поважних на те причин.

Спеціальною комісією, уповноваженою фіксувати факти відсутності на роботі суддів та працівників апарату Шполянського районного суду Черкаської області, складено акти про відсутність на роботі судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 за цей період.

Згідно табеля обліку використання робочого часу, поданого до ТУ ДСА в Черкаській області, ОСОБА_1 за серпень 2018 року відпрацьовано 01 год 45 хв.

Відповідно до Додаткового табеля обліку використання робочого часу Шполянського районного суду Черкаської області з 1 серпня 2018 року до 31 серпня 2018 року суддею ОСОБА_1 за зазначений період відпрацьовано 1 день.

На підставі поданої інформації ТУ ДСА у Черкаській області нараховано суддівську винагороду позивачу за вказаний період роботи пропорційно до відпрацьованого часу згідно табеля обліку використання робочого часу, а саме: за 01 год 45 хв.

Не погоджуючись із такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду з метою відновлення свого порушеного права.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - «Закон») суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною другою статті 135 Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частина дев`ята статті 135 Закону регламентує, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Відповідно до частини десятої статті 135 Закону суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Згідно з частиною четвертою статті 148 Закону встановлено, що функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Відповідно до частини першої статті 151 Закону Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Відповідно до частини першої статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - «КЗпП України») законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно із частиною першої статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Закон України «Про оплату праці» визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За змістом статті 7 Закону України «Про оплату праці» законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, цього Закону, Закону України «Про колективні договори і угоди», Закону України «Про підприємства в Україні» та інших актів законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців (частина перша статті 1 та частина перша статті 2 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2020 року касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до касаційної скарги, суд апеляційної інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення, застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № 9901/18/17.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що ТУ ДСА у Черкаській області не наділене повноваженнями самостійного зменшення суддівської винагороди, оскільки останнє призводить до порушення гарантованого та встановленого Законом права на суддівську винагороду, закріплену як Конституцією України, так і Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Одночасно Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не регламентує порядок виплати суддівської винагороди та порядок обліку робочого часу судді, а визначає лише розмір та складові суддівської винагороди.

У постанові від 17 лютого 2015 року №21-8а15 Верховний Суд України виклав правову позицію, що у відносинах публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство треба застосовувати у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.

Судді є спеціальними суб`єктами, при цьому ані Закон України «Про судоустрій і статус суддів», ані трудове законодавство не містить окремих положень щодо обліку робочого часу суддів, з огляду на що, для його визначення, необхідно керуватися загальними нормами трудового законодавства, яке поширюється на всіх працівників.

Порядок обліку робочого часу працівників будь-яких підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності затверджений наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці».

Отже, враховуючи, що спеціальним законодавством не врегульовано спірні правовідносини, з метою обліку робочого часу суддів потрібно застосовувати положення наказу Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці».

Порядок організації обліку оплати праці працівників місцевих судів визначено Типовим положенням про організацію бухгалтерського обліку в місцевих та апеляційних загальних і спеціалізованих судах, Державній судовій адміністрації України, її територіальних управліннях, Вищій кваліфікаційній комісії судців України, Національній школі суддів України, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 8 листопада 2017 року № 1025, зі змінами та доповненнями (далі - «Типове положення»).

Згідно з пунктом 3 розділу VII Типового положення організація обліку оплати праці для обліку робочого часу використовується Табель обліку використання робочого часу та/або типова форма № П-5, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці».

26 листопада 2010 року, Радою суддів України, відповідно до статті 113, частини п`ятої статті 127, підпункту 3.6 пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 162, пункту 16 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого 16 вересня 2010 року X позачерговим з`їздом суддів України, затверджено Положення про автоматизовану систему документообігу суду, погодженого Державною судовою адміністрацією України.

Відповідно до пункту 2.3.8 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами та доповненнями), копія табеля обліку використання робочого часу щодо суддів відповідного суду, що складається для виплати заробітної плати, з обов`язковим внесенням інформації щодо кількості відпрацьованих суддями суду годин та кількості відпрацьованих ними днів, вноситься відповідальною особою суду до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після підписання цього табелю.

Загальними зборами трудового колективу Шполянського районного суду Черкаської області, відповідно до статті 43 Конституції України та з урахуванням вимог Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про державну службу», Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів, 14 червня 2017 року затверджені Правила внутрішнього трудового розпорядку Шполянського районного суду Черкаської області, які поширюються на всіх працівників суду, незалежно від посади та порядку призначення і є обов`язковими для всіх працівників суду.

Згідно з Правилами внутрішнього трудового розпорядку Шполянського районного суду Черкаської області, затвердженими загальними зборами трудового колективу Шполянського районного суду Черкаської області 14 червня 2017 року облік робочого часу суддів та працівників суду здійснюється спеціалістом суду (з питань персоналу) у табелі робочого часу.

Крім того, порядок здійснення внесення інформації до табелю обліку робочого часу суддів у автоматизованій системі визначено пунктом 2.8 Засад використання автоматизованої системи документообігу у Шполянському районному суді Черкаської області, затверджених рішенням зборів суддів Шполянського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2015 року (зі змінами та доповненнями, затверджених рішенням зборів суддів Шполянського районного суду Черкаської області від 6 квітня 2017 року).

Пунктом 2.8 зазначених Засад встановлено, що внесення інформації до табелю робочого часу в автоматизованій системі документообігу суду про відсутність судді, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю, а також внесення інформації про знаходження судді у нарадчій кімнаті та про інші випадки неможливості судді виконувати свої повноваження (відрядження, відпустка) проводиться відповідальною особою (консультантом з кадрової роботи) у разі наявності наказу про відрядження, відпустку чи подання службової (доповідної) записки (про перебування судді на лікарняному, у нарадчій кімнаті тощо).

Посадовою інструкцією консультанта Шполянського районного суду Черкаської області по роботі з персоналом ОСОБА_2 передбачено, що остання здійснює облік робочого часу працівників суду, шляхом внесення відповідних даних до табелю обліку використання робочого часу працівників суду, копію якого вносить до АСДС (КП Д-3), крім того вносить відповідні дані щодо суддів до табелю обліку використання робочого часу судді в АСДС (КП-3).

Отже, враховуючи викладене, апеляційний суд, який залишив без змін рішення суду першої інстанції, дійшов правильного висновку, що під час внесення консультантом (по роботі з персоналом) Шполянського районного суду Черкаської області даних до табелю обліку використання робочого часу з 1 серпня 2018 року до 31 серпня 2018 року щодо судді ОСОБА_1 , він діяв відповідно до Закону, а в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_3 та керівник апарату Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_4 не порушували вказані вище норми законодавства під час підписання табелю обліку робочого часту за серпень 2018 року.

Стосовно іншої частини позовних вимог Верховний Суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що права судді, пов`язані зі здійсненням правосуддя, визначаються Конституцією України, процесуальним та іншими законами.

Частиною шостою вказаного Закону передбачено, що суддя повинен додержуватися присяги.

Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону суддя зобов`язаний: 1) справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; 2) дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; 3) подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв`язків судді; 4) виявляти повагу до учасників процесу; 5) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання; 6) виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції; 7) подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 8) систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де він обіймає посаду; 9) звертатися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п`яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання; 10) підтверджувати законність джерела походження майна у зв`язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного провадження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності джерела походження майна або доброчесності поведінки судді.

Частина перша статті 58 Закону передбачає, що питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з`їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.

Відповідно до статей 1, 3 розділу I Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року (далі - «Кодекс суддівської етики»), суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.

Суддівська етика - це певна система базових принципів регламентації поведінки суддів у судовому засіданні, в суді та позасудової поведінки, які побудовані з урахуванням особливостей професійної діяльності судді та створені для підтримки суддівських стандартів, діють об`єктивно і незалежно з метою збільшення значущості існуючих правових норм та правил поведінки для суддів.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу і сторонні бачили в ньому еталон порядності і справедливості - високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. Одночасно суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточення, вимагати такої поведінки від інших.

У Висновку № 3 (2002) КРЄС зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Судді повинні гідно поводити себе у приватному житті.

Професійні та моральні якості суддів відображають рівень здійснення правосуддя в державі. Посада судді вимагає як максимальної концентрації професійних знань, так і високого рівня моральних якостей особи, а тому особисті й моральні якості кандидата на посаду судді поряд з професійними якостями є визначальними характеристиками при вирішенні питання про призначення його на посаду.

З огляду на викладені приписи статус судді пов`язаний не тільки з безпосереднім здійсненням правосуддя, що є одним із його обов`язків, але й покладає на суддю низку інших обов`язків морально-етичного характеру, неналежне здійснення яких є несумісним із статусом судді.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у постанові від 19 квітня 2018 року у справі № 9901/18/17 виклав правову позицію, згідно з якою відсутність повноважень на здійснення правосуддя не звільняє суддю від дотримання інших вимог законодавства і загальноприйнятих правил поведінки. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність судді, який не здійснює правосуддя у зв`язку із закінченням повноважень, на робочому місці без поважних причин є порушенням трудового законодавства України.

Неврахування цієї правової позиції Верховного Суду, при ухваленні судових рішень судами попередніх інстанцій, стала підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Так, відсутність судді на робочому місці у цій справі було встановлено на підставі доповідних записок, актів про встановлення факту відсутності на роботі та табелів обліку використання робочого часу.

До того ж позивачем не спростовуються і не заперечуються доводи відповідача щодо відсутності його на роботі у спірний період часу.

Про причини своєї відсутності на роботі позивач не повідомляв керівництво суду, незважаючи на неодноразове направлення йому як засобами електронної пошти так і поштовим зв`язком листів про необхідність надання пояснень щодо його відсутності на робочому місці.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України та пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин, вважається прогулом.

Суд наголошує на тому, що після закінчення повноважень судді трудові відносини із судом не припиняються, а тому відсутність на робочому місці є порушенням внутрішнього трудового розпорядку суду та може кваліфікуватися як прогул.

Крім того здійснення правосуддя є основним, але не єдиним обов`язком судді, а саме по собі припинення повноважень судді не свідчить про виникнення у такого судді права знаходитися протягом робочого часу поза межами місця роботи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що при ухваленні оскаржуваної постанови, апеляційний суд не врахував викладену правову позицію Великої Палати Верховного суду від 19 квітня 2018 року у справі № 9901/18/17, та вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про визнання протиправною бездіяльності ТУ ДСА України у Черкаській області щодо невиплати судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за серпень 2018 року, оскільки останнім за період з 1 серпня 2018 року до 31 серпня 2018 року відпрацьовано 1 день.

Також Суд, при вирішенні справи, враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у справі № 2340/2705/18 від 21 жовтня 2020 року щодо вирішення побідних правовідносин, і не вбачає правових підстав відступу від неї.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про правомірність дій відповідачів та відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Згідно із частиною третьою статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Зважаючи на те, що при розгляді цієї справи необхідно також врахувати висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду у справі № 2340/2705/18 від 21 жовтня 2020 року, ухваленої після подання касаційної скарги у цій справі, Верховний Суд вбачає підстави для виходу за межі вимог касаційної скарги та вважає необхідним скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог з прийняттям нової постанови в цій частині.

Відповідно до частини третьої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частиною першою статті 351 КАС України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 351 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень суду першої і апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139,140 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виконувача обов`язків голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівни задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо невиплати позивачу суддівської винагороди за серпень 2018 року і зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за серпень 2018 року та прийняти нову постанову в цій частині.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо невиплати позивачу суддівської винагороди за серпень 2018 року і зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за серпень 2018 року відмовити.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

………………….

………………….

………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду