Справа №949/996/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2021 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021181110000118 від 29 червня 2021 року на підставі угоди про визнання винуватості за обвинуваченням:

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти середньої, непрацюючого, неодруженого, раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 254 (чинна до 28 грудня 2019 року) Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

На підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 03 червня 2004 року власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення особистого селянського господарства) площею 3,12 га, що розташована на території Дубровицької територіальної громади Сарненського району (колишньої Трипутнянської сільської ради Дубровицького району) Рівненської області, за межами населеного пункту, є ОСОБА_6 . Таким чином, ОСОБА_6 має у власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 3,12 га.

01 квітня 2019 року між ОСОБА_6 (орендодавець) з однієї сторони та ОСОБА_5 (орендар) з другої сторони укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,12 га, виділену для ведення особистого селянського господарства на території Дубровицької територіальної громади Сарненського району,( колишньої Трипутнянської сільської ради, Дубровицького району) Рівненської області, за межами населеного пункту.

Умовами вказаного договору передбачено наступне:

пункт 18 - передача об`єкта оренди у строкове платне користування не несе за собою виникнення в орендаря права власності на об`єкт оренди;

пункт 19 - орендар зобов`язаний використовувати об`єкт оренди відповідно до його цільового призначення та умов договору.

Також на підставі вказаного договору між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 складено акт прийому - передачі зазначеної землі площею 3,12 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території ОСОБА_6 за межами населеного пункту, який датовано 01 квітня 2019 року. Згідно вказаного акту орендодавець ОСОБА_6 передає, а орендар ОСОБА_5 приймає в оренду вищевказану земельну ділянку.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 33 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Таким чином, ОСОБА_5 є землекористувачем земельної ділянки площею 3,12 га, розташованої на території Дубровицької територіальної громади Сарненського району (колишньої Трипутнянської сільської ради Дубровицького району) Рівненської області за межами населеного пункту.

Так, в період часу з 02 квітня 2019 року по 27 травня 2021 року ОСОБА_5 , будучи на підставі договору оренди від 01 квітня 2019 року землекористувачем земельної ділянки площею 3,12 га, що розташована на території Дубровицької територіальної громади Сарненського району (колишньої Трипутнянської сільської ради, Дубровицького району) Рівненської області за межами населеного пункту та надана для ведення особистого селянського господарства, під час її використання всупереч вимогам пунктів "а", "б" та "ґ" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, відповідно до яких землекористувач зобов`язаний забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля та підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі, а також в порушення вимог статті 164 Земельного кодексу України, статті 35 Закону України "Про охорону земель" та статей 20-2, 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", достовірно знаючи про вид цільового використання земельної ділянки, без відповідних дозвільних документів на проведення робіт та без проведення зміни цільового призначення земельної ділянки, розмістив на ній піролізні печі для виготовлення деревного вугілля.

Отже, використання не за цільовим призначенням земельної ділянки сільськогосподарського призначення ОСОБА_5 призвело до виведення із сільськогосподарського обороту земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 загальною площею 0,1 га без відома власника.

Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковані за статтею 254 (чинна до 28 грудня 2019 року) Кримінального кодексу України, так як ОСОБА_5 вчинив безгосподарське використання земель, що спричинило виведення земель з сільськогосподарського обороту.

30 червня 2021 року між прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі статті 37 Кримінального процесуального кодексу України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні №12021181110000118 та ОСОБА_5 у присутності його захисника ОСОБА_4 , в порядку, передбаченому статтями 468, 469 та 472 Кримінального процесуального кодексу України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою, сторони дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 за статтею 254 (чинна до 28 грудня 2019 року) Кримінального кодексу України. Обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_5 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також сторони погоджуються щодо долі речових доказів по кримінальному провадженню, а саме: 9 піролізних бочок для випалювання деревного вугілля, 1154 мішки, вмістом яких є деревне вугілля, 10 товарно-транспортних накладних на 54 метри кубічні деревини породи "береза", витяг з Єдиного реєстру платників податків на ФОП ОСОБА_7 , дозвіл на викиди на ФОП ОСОБА_7 , сертифікат відповідності на печі піролізні наданий для ФОП ОСОБА_7 документи у яких обґрунтовуються обсяги викидів для ФОП ОСОБА_7 в окремій прошитій папці, витяг з Єдиного реєстру фізичних осіб на ФОП ОСОБА_8 , документи у яких обґрунтовуються обсяги викидів для ФОП ОСОБА_8 - повернути власникам ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

Розглядаючи в порядку пункту 1 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Відповідно до правил статей 468, 469 Кримінального процесуального кодексу України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання та інші, передбачені угодою заходи.

Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні також просили вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджене в ньому покарання та інші передбачені угодою заходи. При цьому, обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 254 (чинна до 28 грудня 2019 року) Кримінального кодексу України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із статтею 12 Кримінального кодексу України є кримінальним проступком, від якого потерпілих немає.

Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена статтею 254 (чинна до 28 грудня 2019 року) Кримінального кодексу України.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені пунктом 1 частини 4 статті 474 Кримінального процесуального кодексу України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені частиною 2 статті 473 Кримінального процесуального кодексу України, та наслідки її не виконання, передбачені статтею 476 Кримінального процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене,оскільки умовиугоди провизнання винуватостіміж прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 відповідають вимогамКримінального процесуальногокодексу Українита Кримінальногокодексу України,суд,врахувавши заслуханідоводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

За таких обставин, суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_5 вчинив безгосподарське використання земель, що спричинило виведення земель з сільськогосподарського обороту, а тому приходить висновку, що кваліфікація його дій за статтею 254 (чинна до 28 грудня 2019 року) Кримінального кодексу України є правильною, за якою належить призначити ОСОБА_5 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувалися.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 100, 314, 373, 374, 475 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду від 30 червня 2021 року про визнання винуватості між прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 254 (чинна до 28 грудня 2019 року) Кримінального кодексу України, за якою призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 30 червня 2021 року покарання - штраф в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень).

Роз`яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Речові докази: 9 (дев`ять) піролізних бочок для випалювання деревного вугілля, 1154 (одна тисяча сто п`ятдесят чотири) мішки, вмістом яких є деревне вугілля, 10 (десять) товарно-транспортних накладних на 54 (п`ятдесят чотири) метри кубічні деревини породи "береза", витяг з Єдиного реєстру платників податків на ФОП ОСОБА_7 , дозвіл на викиди на ФОП ОСОБА_7 , сертифікат відповідності на печі піролізні наданий для ФОП ОСОБА_7 документи у яких обґрунтовуються обсяги викидів для ФОП ОСОБА_7 в окремій прошитій папці, витяг з Єдиного реєстру фізичних осіб на ФОП ОСОБА_8 , документи у яких обґрунтовуються обсяги викидів для ФОП ОСОБА_8 , які знаходяться на відповідальному зберіганні ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - повернути власникам ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду ОСОБА_1