ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа №820/6877/16

касаційне провадження № К/9901/39479/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 (суддя - Любчич Л.В.) у справі № 820/6877/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМАШ-УКРАЇНА» (далі у тексті - Товариство, ТОВ «СПЕЦМАШ-УКРАЇНА») до Головного управління ДФС у Харківській області (далі у тексті - Управління, ГУ ДФС у Харківській області) про скасування податкових повідомлень та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМАШ-УКРАЇНА» до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень та зобов`язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у Харківській області звернулося до суду із апеляційною скаргою.

Харківський апеляційний адміністративний суд, у зв`язку із ненаданням скаржником доказів сплати судового збору, ухвалою від 17.03.2017 залишив апеляційну скаргу без руху та зобов`язав контролюючий орган протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до суду належним чином оформлений документ про сплату судового збору.

У зв`язку із невиконанням вимог ухвали від 17.03.2017 Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.04.2017 апеляційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області повернув.

15.05.2017 Управління вдруге звернувся до Харківського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції подану разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, Управління обґрунтувало тим, що попередньо подавало апеляційну скаргу у визначений процесуальним законом строк, проте апеляційну скаргу було повернуто з огляду на несплату скаржником судового збору, який податковий орган не міг сплатити у зв`язку з відсутністю фінансування.

Розглянувши заявлене контролюючим органом клопотання, Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.05.2017 залишив апеляційну скаргу без руху та надав скаржнику строк упродовж тридцяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме - для зазначення інших поважних причин пропуску для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2017. Зазначена ухвала мотивована тим, що апеляційну скаргу подано з порушенням строків на апеляційне оскарження, вказані причини пропуску строку не можливо вважати поважними, подане клопотання - обґрунтованим, зважаючи на що, апелянту надано можливість повторно заявити обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із вказівкою на поважні причини його пропуску. З огляду на викладене, відповідачу встановлено строк для надання інших підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

На виконання ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 відповідачем 03.07.2017 подано заяву, відповідно до змісту якої скаржник пояснює поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відсутністю на реєстраційному рахунку відповідних коштів і був сплачений Управлінням у цій справі 19.04.2017. Також скаржник вказує, що попереднє повернення апеляційної скарги суперечило завданню адміністративного судочинства.

Харківський апеляційний адміністративний суд, розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, дійшов висновків, що контролюючим органом не було наведено поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції та ухвалою від 07.07.2017 відмовив у задоволенні клопотання поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2017.

Ухвалою від 12.07.2017 Харківський апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 4 ст. 189 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

Інспекція оскаржила ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.09.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 12.07.2017, а справу направити до цього ж суду для розгляду та суд витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги Управління вказує на відсутність порушення податковим органом строку на апеляційне оскарження, оскільки можливості подання апеляційної скарги були обмежені з об`єктивних причин, а саме - відсутністю коштів на реєстраційному рахунку, призначених на сплату судового збору та зазначаючи, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ, адже відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 19.06.2001 справа «Креуз проти Польщі») сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначив, що наведена практика Європейського суду з прав людини та посилання на позицію Верховного суду України, на його думку, не є аналогічною за обставинами справи, оскільки, вказані обставини вже були предметом розгляду колегії суддів, за результатом якого постановлено ухвалу від 29.05.2017, зважаючи на що відсутні підстави для задоволення клопотання заявника про поновлення пропущеного процесуального строку.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.09.2021 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 07.09.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з відсутності поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки відповідач фактично не обґрунтував факт відсутності можливості та наявності непереборних обставин, що унеможливили звернення до суду з апеляційною скаргою у строк, встановлений законом.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки, як встановлено колегією суддів, суд апеляційної інстанції відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження правомірно визнав неповажними зазначені відповідачем причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, які обумовлені відсутністю коштів на рахунках скаржника та його неналежним фінансуванням. Усуваючи недоліки апеляційної скарги, скаржник обґрунтовує їх одними й тими ж підставами, а саме: відсутністю коштів для сплати судового збору, які й наводились в апеляційній скарзі при зверненні вперше, які, в свою чергу, вже визначалися судом неповажними. При цьому інших доказів поважності пропущеного строку, окрім виписки по рахунках заявником апеляційної скарги суду не надавалося.

Також суд звертає увагу, що після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена у праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право у будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Належними доказами поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу з моменту виникнення права на апеляційне оскарження, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справі у найкоротші строки.

Утім, податковим органом не було надано суду доказів вчинення дій, спрямованих на отримання достатнього фінансування з Державного бюджету України для сплати судового збору безпосередньо у даній справі.

Відповідно до пункту четвертого статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Крім того, у пункті 40 та у пункті 41 справи «Пономарьов проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «… якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та з підстав, які видаються непереконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду… Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків».

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення, розподілу та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова