Ухвала суду від 02.09.2021 по справі № 905/857/19 Касаційний господарський суд

open

Головна
Судові рішення
Ухвала суду
Ухвала суду від 02.09.2021 по справі № 905/857/19 Касаційний господарський суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

вп

Справа № 905/857/19

Картка справи

Справа № 905/857/19

Картка справи

УХВАЛА

02 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/857/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Банаська О.О., Васьковського О.В.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу",

розпорядник майна - арбітражний керуючий Мензаренко Юрій Миколайович,

учасники справи в судове засідання не з`явилися,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" за вх. № 5276/2021

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.04.2021

у складі колегії суддів: Пилипенко Н.М. (головуючий), Барабашова С.В., Пушай В.І.

та на рішення Господарського суду Донецької області від 03.12.2020

у складі судді Говоруна О.В.

за позовом ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу"

про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 102 723,50 грн,

в межах розгляду справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу"

ВСТАНОВИВ:

11.07.2019 до Господарського суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" про стягнення 142 271,87 грн, з яких: 10 162,26 грн невиплаченої заробітної плати за період з 01.03.2017 по 15.03.2017 та 132 109,61 грн грошової компенсації за невикористані 117 днів щорічної відпустки за період з 31.08.2014 по 15.03.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у період з 21.09.1999 по 15.03.2017 перебував у трудових відносинах з ВАТ "Шахта Комсомолець Донбасу". Був звільнений 15.03.2017 на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України за згодою сторін. У день звільнення позивачу не була виплачена заробітна плата за період з 01.03.2017 по 15.03.2017 в розмірі 10 162,26 грн, а також не була виплачена компенсація за невикористану щорічну відпустку (117 днів) в сумі 132 109,61 грн, що стало підставою для звернення з відповідним позовом.

12.10.2020 позивач зменшив суму позовних вимог до 102 723,51 грн, що складається з: невиплаченої заробітної плати за період з 01.03.2017 по 15.03.2017 в сумі 8 944,5 грн та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 93 779 грн за період з березня 2016 по лютий 2017 року.

Заперечуючи проти позовних вимог, ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" стверджував, що 13.03.2017 за місцезнаходженням виробничих потужностей та адміністративних будівель відповідача, що знаходяться на території проведення АТО невідомими особами були вчинені протиправні дії, які блокують діяльність підприємства. 15.03.2017 відповідач звернувся до правоохоронних органів з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення внаслідок здійснення невідомими особами протидії законній господарській діяльності відповідача, у зв`язку з чим Головним управлінням Національної поліції у м. Києві відкрито кримінальне провадження № 12017100000000150. Працівники підприємства, з метою забезпечення їх безпеки були звільнені.

Відповідач стверджує, що втрата контролю до виробничих потужностей та іншого майна, зокрема, трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу та ін. унеможливило виконання відповідачем обов`язків перед позивачем, які передбачених трудовим законодавством.

ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" також вказує, що заробітна плата нараховується на підставі первинних і зведених документів (наряд, змінний рапорт), факт перебування у трудових відносинах і звільнення позивача не може свідчити про наявність невиплаченої заробітної плати, оскільки заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. Позивачем не доведений факт виконання роботи, оскільки у відповідача відсутні документи первинного обліку праці та заробітної плати, а отже позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності заборгованості перед позивачем щодо невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану щорічну відпустку. Крім того, ну думку відповідача, позивачем не обґрунтований розрахунок заробітної плати та компенсації за невикористану щорічну відпустку. При цьому, відповідач посилався на науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 24.07.2017 №2372/2/21-10.2.

03.12.2020 рішенням Господарського суду Донецької області у справі № 905/857/19 в межах справи про банкрутство, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 01.03.2017 по 15.03.2017 в сумі 8 944,5 грн, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 93 779 грн, та, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 921 грн в порядку частини другої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки до суду не було надано доказів виконання відповідачем обов`язку в частині виплати позивачу всіх сум, що належать йому від відповідача, зокрема заробітної плати за період з 01.03.2017 по 15.03.2017 та компенсації за невикористану відпустку.

Суд першої інстанції також вказав, що відповідачем до відзиву був поданий науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 24.07.2017 №2372/2/21-10.2, відповідно до якого 15.03.2017 відповідачем був виданий наказ №1211к "Про звільнення" яким 3485 працівників було звільнено за угодою сторін. Обґрунтування висновків здійснено з урахуванням копії, зокрема, наказу відповідача №1211к "Про звільнення" (т.1 а.с.43, 47-48). За таких обставин, суд визнав спростованими доводи відповідача в частині втрати наказів, зокрема, наказу про звільнення позивача від 15.03.2017 №1211к.

Враховуючи надання позивачем до суду оригіналу трудової книжки, суд дійшов висновку про виконання відповідачем обов`язку в частині видачі позивачу оформленої трудової книжки.

Враховуючи, що позивача звільнено саме на підставі пункту статті 36 Кодексу законів про працю України, тобто за угодою сторін, а не з ініціативи власника або уповноваженого органу з підстав передбачених зокрема пунктів 3, 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків; прогул), суд першої інстанції відхилив доводи відповідача щодо недоведеності факту виконання позивачем роботи за період з 01.03.2017 по 15.03.2017.

Щодо доводів відповідача про недоведеність позивачем кількості днів невикористаної щорічної відпустки місцевий господарський суд зазначив, що на території м. Хрестівка (м. Кіровське) антитерористична операція здійснювалась з 14.04.2014. В той же час, згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача - Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, 1. Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу щодо зміни її місцезнаходження проведено 03.06.2015, запис №12631070037000016. Відповідачем не доведено, що починаючи з червня 2015 року він не мав можливості вести облік та зберігати документи на підставі яких, зокрема, здійснювалась виплата заробітної плати працівникам, а також здійснювався облік наданих працівникам відпусток за зміненим місцезнаходженням.

Крім того, суд вказав, що ним прийнято до уваги, що відповідачем здійснювалась виплата заробітної плати позивачу до 28.02.2017, що свідчить про складання відповідачем документів щодо первинного обліку праці та заробітної плати.

Також, суд зауважив, що позивачем, на підтвердження саме 117 днів невикористаної відпустки надана особова картка, в якій зазначено, що позивач звільнений за згодою сторін 15.03.2017 на підставі наказу №1211к, трудова книжка позивачем отримана (т.1 а.с.16-17). Як вбачається з відомостей, які зазначені в особовій картці, відповідачем після зміни місцезнаходження неодноразово приймались накази про відпустку позивача.

Окрім того, місцевий господарський суд вказав, що наданий відповідачем науково-правовий висновок торгово-промислової палати України від 24.07.2017 № 2372/2/21-10.2 не засвідчує настання форс-мажорних обставин. Натомість єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України (ст.10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції")

12.04.2021 постановою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПрАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" задоволено частково, рішення Господарського суду Донецької області від 03.12.2020 у справі № 905/857/19 скасовано в частині стягнення з ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 93 779 грн та прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суму заробітної плати за період з 01.03.2017 по 15.03.2017 у розмірі 8944,5 грн.

Що стосується рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за невикористані дні щорічної відпустки за період з березня 2016 по лютий 2017 року в сумі 93779 грн (117 днів), колегія суддів не погодилась з висновками суду першої інстанції та вказала, що позивач у позовній заяві та його представник у судовому засіданні апеляційної інстанції зазначає про нарахування стягнення суми грошової компенсації за 117 днів невикористаної щорічної відпустки за обліковий період з 31.08.2014 по 15.03.2017. При цьому до матеріалів справи позивач не надав відомостей відносно розрахунку 117 днів невикористаної відпустки по роках (за 2014, 2015, 2016, 2017).

Суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи, що вищезазначений обліковий період з березня 2016 по січень 2017 ОСОБА_1 надано оплачувану відпустку в розмірі 78 днів, замість основної відпустки 28 днів та додаткової відпустки 22 дні, що дорівнює 52 дням. Допускається вірогідність надання 26 днів оплачуваної відпустки на майбутній період. Зазначена обставина представником позивача не спростовується, достовірні докази на підтвердження 117 днів невикористаної відпустки за період з 31.08.2014 по 15.03.2017 в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нарахування грошової компенсації за невикористану відпустку за визначений позивачем період з 31.08.2014 по 31.12.2015 не підверджено розміром середнього заробітку за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, не визначена кількість днів невикористаної відпустки за цей період та відсутня будь-яка інформація щодо суми компенсаційних нарахувань, отже позивачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог щодо стягнення з відповідача грошової компенсації за невикористані 117 днів щорічної відпустки у розмірі 93 779 грн.

12.05.2021 засобами поштового зв`язку ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 та рішення Господарського суду Донецької області від 03.12.2020 у справі № 905/857/19, постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у вимогах щодо стягнення з ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" невиплаченої заробітної плати за період з 01 по 15 березня 2017 року.

Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає, що судом апеляційної в оскаржуваному судовому рішенні не враховано висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18 (провадження № 61-48088сво18), у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 233/342/19, від 04.05.2020 у справі № 408/3388/17, від 01.09.2020 у справі № 221/3677/17, що кореспондується з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Також, ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" вважає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема статті 74-77, 236 Господарського процесуального кодексу України та неправильно застосували норми матеріального права, а саме: частину першу статті 36, частину першу статті 94, частину другу статті 97 Кодексу законів про працю України.

Крім того, скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що у постанові Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 221/3677/17 встановлено, що у трудових відносинах між ПАТ "ДТЕК "Шахта Комсомолець Донбасу" та його працівниками, зокрема позивачем, з 13.03.2017 виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, пов`язані із захопленням невстановленими особами виробничих та адміністративних будівель ПАТ "ДТЕК "Шахта Комсомолець Донбасу", які відповідач не міг передбачити чи відвернути і які завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких відповідач з незалежних від нього причин позбавлений можливостей виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків щодо своїх працівників взагалі, у тому числі відносно позивача.

Також у зазначеній постанові Верховного Суду встановлено, згідно з висновком Торгово-промислової палати України від 24.07.2017 №2372/2/21-10.2 терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, у тому числі, м. Кіровське (з 2016 року м. Хрестівка), що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами. Втрата контролю і доступу ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: м. Хрестівка, Донецька область (до 2016 року м. Кіровське), у тому числі: до трудових книжок працівників; оригіналів наказів; особових справ працівників; посадових інструкцій; табелів обліку робочого часу; примірників звітів, що подавались до контролюючих органів; комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 13.03.2017, коли фактично вийшло з-під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, а таким чином припинено провадження господарської діяльності, знівелювала можливість ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" виконати зобов`язання перед працівниками.

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18, на неврахування якої судами попередніх інстанцій посилається скаржник у даній справі, предметом судового розгляду було питання стягнення з підприємства-роботодавця на користь звільненого працівника заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

У вказаній справі № 243/2071/18 об`єднана палата Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсацію за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Так, із посиланням на положення статті 617, пункту 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України, статті 117 Кодексу законів про працю України, статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", правові висновки Верховного Суду України у постановах від 11.11.2015 у справі № 6-2159цс15, від 23.03.2016 у справі № 6-364цс16, від 11.05.2016, у справі № 6-383цс15, від 25.05.2016 у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини, об`єднана палата Касаційного цивільного суду зазначила, що відповідно до Науково-правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 24.07.2017 за № 2370/2/21-10.2 терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міст: Донецьк, Горлівка, Єнакієве, Харцизьк, Ясинувата Ясинуватського району Донецької області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 243/2071/18 дійшла висновку, що зважаючи на те, що на момент звільнення позивача і дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені законом щодо проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні.

Також Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду про те, що сам по собі факт звільнення позивача з роботи не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах."

Отже, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 243/2071/18 дійшла висновків про те, що встановивши, що з березня 2017 року ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" фактично втратило контроль над своїми ресурсами, потужностями та документацією, у відповідності до узагальнених висновків науково-правового висновку, складених Торгово-промисловою палатою України від 24.07.2017, дії ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" за надзвичайних обставин, які спрямовані, насамперед, на захист життя і здоров`я його працівників в умовах терористичної загрози з боку незаконних збройних формувань, відсутності контролю та управління майном, не можуть бути регламентовані строками, суд зробив обґрунтований висновок про відсутність під час дії невідворотних обставин підстав для задоволення позову.

Також, у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 233/342/19, від 04.05.2020 у справі № 408/3388/17, від 01.09.2020 у справі № 221/3677/17 за подібних встановлених судами правовідносин, обставини непереборної сили, які зумовили неможливість роботодавцем виконати свої зобов`язання перед звільненими працівниками також були встановлені на підставі науково-правового висновку Торгово-промислової палати.

У постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-2159цс15 про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди вказано, що враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства. Враховуючи висновок Донецької торгово-промислової палати Суд дійшов висновку, що затримка виплати позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України відбулася не з вини відповідача.

У постанові Верховного Суду України від 23.03.2016 у справі № 6-364цс16 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди також вказано, що настання обставин непереборної сили, що встановлені висновком Торгово-промислової палати України, свідчить про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України.

У постанові Верховного Суду України від 11.05.2016 у справі № 6-383цс16 про стягнення заборгованості із заробітної плати, заборгованості за лікарняним листом, компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та визнання недійсною заяви про відпустку без збереження заробітної плати, з урахуванням сертифіката Торгово-промислової палати України зазначено, що суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про те, що затримка виплати належних позивачу сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України, відбулася з вини відповідача.

Постановою Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-948цс16 про стягнення компенсації згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України за несвоєчасно виплачену заробітну плату встановлено, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України. З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини, тому Верховний Суд України направив справу на новий розгляді до суду першої інстанції для оцінки недослідженого доказу - висновку Торгово-промислової палати України від 28 серпня 2014 року № 2644/05-4, яким засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Донецької області та здійснення у зв`язку із цим антитерористичної операції) з 2 липня 2014 року для відповідача при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у цій справі № 905/857/19, оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на таке.

Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача - роботодавця (виробничі потужності якого знаходяться на території проведення АТО) заборгованості із заробітної плати перед звільненим працівником, яке (звільнення), як стверджує відповідач, зумовлене забезпеченням безпеки працівників, у зв`язку з тим, що у березні 2017 року підприємство було захоплено невідомими озброєними особами, що підтверджується науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України. Відповідач вважає такі обставини обставинами непереборної сили, які знівелювали можливість ПАТ "ДТЕК "Шахта Комсомолець Донбасу" виконати свої зобов`язання у відповідності до статей 47, 83, 115, 116 Кодексу законів про працю України перед звільненим працівником.

Колегія суддів Верховного Суду відзначає таке.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною 4 статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне положення закріплено в частині перші й статті 94 Кодексу законів про працю України.

Частинами другою, третьою статті 21 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Норми частин другої, третьої статті 21 Закону України "Про оплату праці" кореспондуються з нормами Глави 7 Кодексу законів про працю України "Оплата праці", яка передбачає вичерпний перелік випадків зменшення розміру заробітної плати, зокрема у випадку невиконання норм виробітку (стаття 111), при виготовленні продукції, що виявилася браком (стаття 112), при простої (стаття 113) тощо.

Частиною третьою статті 15 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п`ятій статті 97 Кодексу законів про працю України.

При цьому нормами трудового законодавства не передбачено обставин для звільнення роботодавця від виплати працівникові заробітної плати у випадку наявності обставин непереборної сили.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 зазначено таке: "Основний Закон України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначив зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов`язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1, 3). Складовою цього обов`язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (частина четверта статті 13, частини перша, друга, сьома статті 43 Конституції України). Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року N 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" N 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону, як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходить з того, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Регулювання оплати праці працівників незалежно від форм власності підприємства, організації, установи здійснюється шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій. Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом, Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року N 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов`язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим статтею 12 Закону, зокрема щодо оплати часу простою, який мав місце не з вини працівника."

При цьому, колегія суддів зауважує, що працівник має підпорядковане становище перед працедавцем, а тому потребує підвищеного захисту від неправомірних дій працедавця (подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 681/1629/18).

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).

Верховний Суд також відзначає, що частиною першою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Таким чином до трудових відносин можуть застосовуватися норми Цивільного кодексу України, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до положень статті 263 Цивільного кодексу України непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Колегія суддів відзначає, що крім надзвичайності та невідворотності, фахівці визначають ще одну ознаку непереборної сили, як непередбачуваність, яка характеризує вже не просто причину порушення зобов`язання, а й психічне ставлення особи до подій та результатів, виражене в тому, що вона не передбачала і не могла передбачити настання цих подій. (Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: у 2 ч./ За заг. ред. Я.М. Шевченко, Київ 2004)

Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) - це обставини, що перешкоджають виконанню зобов`язань однією із сторін, не залежні від її волевиявлення і контролю, а також непереборні при вживанні всіх розумних заходів щодо їх запобігання. Визначення обставин непереборної сили дає стаття 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (укладена у Відні 11.04.1980). Для визначення яких-небудь обставин форс-мажорними необхідно обов`язкова наявність ряду чинників: непереборність сили, що викликала ці обставини; неможливість контролювати ситуацію, впливати на неї; виникнення перешкоди не могло бути передбачено під час укладання зобов`язання. (Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар із змінами та доповненнями станом на 1 січня 2008 р./ За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, Н.Ю. Голубєвої, Київ 2008).

Положеннями частини другої статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

При цьому, положення пункту 6.9 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішення Президії Торгово-промислової палати України 18.12.2014 № 44(5) визначають, що надані заявником документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про:

- надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін);

- непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання відповідного обов`язку);

- невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їх наслідків);

- причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання Заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що основними елементами непереборної сили є надзвичайність, невідворотність, непередбачуваність, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою обставиною та неможливістю виконати особою свого зобов`язання.

При цьому, з урахуванням положень частини першої статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пункту 6.10 зазначеного Регламенту документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видає Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, вимоги до якого встановлені пунктом 6.11. Регламенту.

Таким чином, у даних правовідносинах колегія суддів Касаційного господарського суду вважає спірними наступні питання:

1) щодо можливості поширення інституту непереборної сили як підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України саме на зобов`язання роботодавця по виплаті працівникові заробітної плати (основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних витрат);

2) щодо можливості звільнення роботодавця від обов`язку по виплаті заробітної плати звільненому працівникові за відсутності тих обставин, які передбачені трудовим законодавством як підстава для зменшення заробітної плати з огляду на наявність у працівника лише трудової книжки без інших первинних документів щодо виконання ним трудових обов`язків у спірний період у обставинах окупації основного місця розташування роботодавця незаконними збройними формуваннями;

3) щодо можливості визнання непереборною силою захоплення підприємства - роботодавця у 2017 році з огляду на те, що Операція Об`єднаних сил фактично триває у безпосередній географічній близькості до основного місця розташування відповідача з весни 2014 року у розрізі ступеню непередбачуваності роботодавцем цієї обставини як елементу непереборної сили (стаття 617 ЦК України) та її впливу на виконання роботодавцем своїх обов`язків по виплаті заробітної плати перед працівником.

4) щодо природи наукового висновку Торгово-промислової палати України, з урахуванням того, що відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є Сертифікат;

5) щодо безумовного характеру наведених невідворотних обставин як таких, що звільняють роботодавця від відповідальності, з урахуванням того, що Сертифікат та (або) висновок Торгово-промислової палати є доказом в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України, який має оцінюватися судом поряд з іншими, наданими учасниками справи доказами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Касаційного господарського суду складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18 (провадження № 61-48088сво18), постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-2159цс15, від 23.03.2016 у справі № 6-364цс16, від 11.05.2016, у справі № 6-383цс15, від 25.05.2016 у справі № 6-948цс16.

Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зауважити на тому, що у даній справі № 905/857/19 щодо відповідача - ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.06.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів вважає, що подібний підхід щодо звільнення підприємства від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань унеможливить в подальшому можливість кредиторам заявити свої вимоги до боржника у справі про банкрутство.

Відповідно до частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Згідно із пунктом 7 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду вважає за необхідне передати справу № 905/857/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18 (провадження № 61-48088сво18), постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-2159цс15, від 23.03.2016 у справі № 6-364цс16, від 11.05.2016, у справі № 6-383цс15, від 25.05.2016 у справі № 6-948цс16 з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 пунктом 7 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

У Х В А Л И В :

1. Справу № 905/857/19 Господарського суду Донецької області за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 102 723,50 грн в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" разом із касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 та рішення Господарського суду Донецької області від 03.12.2020 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

О. Васьковський

Джерело: ЄДРСР 99425822

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!