ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/1745/20 Номер провадження 11-кп/814/952/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2021 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду ускладі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з секретарем

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника адвоката ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 серпня 2020 року за №12020175260000096, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 травня 2021 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргород Полтавської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, неодноразово судимого, останній раз:

-16 квітня 2020 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області (з урахуванням ухвали Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2021 року) за ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України на 2 роки 2 місяці позбавлення волі, -

визнано винуватиму вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.185КК Україниі призначено йомупокарання - 1 рік позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за оскаржуваним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Миргородського міськрайонного суду від 16 квітня 2020 року та призначено ОСОБА_8 остаточне покарання - 2 роки 3 місяці позбавлення волі.

Змінено ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили запобіжний західз цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою та ухвалено строк відбуття покарання обвинуваченому обчислювати з моменту його фактичного затримання.

Зараховано ОСОБА_8 у строкпокарання попереднє ув`язнення з 09 серпня 2019 року по 20 серпня 2019 року, з 14 листопада 2019 року по 20 грудня 2019 року та відбуте покарання за вироком Миргородського міськрайонного суду від 08 серпня 2019 рок, а саме з 21 грудня 2019 року по 19 червня 2020 року день за день.

Вирішено долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за те, що він 22 серпня 2020 року приблизно о 13 годині 20 хвилин на території ТОВ «Підприємство Миргородської райспоживспілки «Центральний ринок» за адресою: вул. Воскресінська, 6 м. Миргород, у відкритому торговому контейнері №147, повторно, умисно, таємно викрав з коробки, яка знаходилась на стелажі, грошові кошти на загальну суму 959 гривень та залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_9 матеріальних збитків на вказану суму.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить змінити вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 травня 2021 року та пом`якшити йому покарання, у яке зарахувати строк, під час якого ОСОБА_8 застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю, а також відстрочити виконання оскаржуваного вироку.

Свої вимогиапелянт мотивуєтим,що місцевим судом не враховано те, що він вчинив нетяжкий злочин, повністю відшкодував шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, готовий нести справедливе покарання, має 3 групу інвалідності по зору, незадовільний стан здоров`я та хвору матір.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу; прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за обставин, установлених місцевим судом, ніким з учасників провадження не оспорюється та підтверджується зібраними у справі і перевіреними у суді доказами, оціненими у сукупності, як того вимагає ст. 370 КПК України.

Згідно із ст. 370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згіднознормами матеріального праваздотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положеннями ст.65 КК України регламентовано, що при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Згідно ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного судуУкраїни від24жовтня 2003року №7«Про практикупризначення судамикримінального покарання» (далі постанова Пленуму) вказано, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст.65КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом, в тому числі і менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

За п. 3 наведеної постанови Пленуму Верховного суду України, досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Суд першої інстанції при призначенні покарання виконав вказані вимоги закону і роз`яснення Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочин, його характер, думку потерпілої, яка не примирилась із ОСОБА_8 (а.к.п. 119), особу обвинуваченого, який задовільно характеризується за місцем проживання, вчинив злочин через невеликий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі та ухвалення судом вироку за вчинення корисливого злочину, наявність обставини, що пом`якшує покарання щире каяття, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 ніде не працює, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, однак знаходиться на обліку у лікаря нарколога, та за даними досудової доповіді, рівень небезпеки обвинуваченого для суспільства оцінюється як високий, а ризик вчинення повторного кримінального правопорушення дуже високий.

Колегія суддіввраховує те,що ОСОБА_8 має 3групу інвалідностіпо зору(а.к.п.147),стан здоров`яостаннього тате,що вінпроживає зматір`ю (а.к.п.111),однак наведеніпідстави зурахуванням викладеноговище несвідчать пронеспівмірність,неадекватність,несправедливість чиістотну диспропорціюпризначеного місцевимсудом покараннячерез йогосуворість,а томуне ємотивованими тадостатніми підставамидля пом`якшенняпокарання,про щопросить апелянт.Докази (медичнівисновки),які б підтверджувалинеможливість перебування ОСОБА_8 у місцяхпозбавлення відсутні. Крім того, відповідно дост. 49 Конституції України, обвинувачений не обмежений у реалізації права на охорону здоров`я, шляхом звернення за медичноюдопомогою до адміністрації установи, в якій він утримується.

Доводи обвинуваченого про те, що ним повністю відшкодовано шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, є безпідставними, оскільки викрадені кошти, які ОСОБА_8 викинув у процесі втечі з місця вчинення злочину, було підібрано та передано поліції ОСОБА_10 (а.к.п. 50), а у подальшому працівниками поліції повернуто потерпілій (а.к.п. 60). Інших даних, які б підтверджували компенсування обвинуваченим ОСОБА_9 будь-якої шкоди - немає.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Таким чином, призначене судом першої інстанції ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, яке відповідно до санкції указаної частини статті є наближеним до мінімального, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65, 71 КК України, призначено із врахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпечності, даних про особу обвинуваченого, наявністю обставини, яка пом`якшує покарання та відсутністю обставин, які його обтяжують, а тому є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Нових обставин, які б переконали колегію суддів у протилежному висновку ніж той, до якого дійшов суд першої інстанції при призначенні покарання, у ході апеляційного розгляду колегії суддів наведено не було.

У свою чергу, доводи апеляційної скарги про необхідність зарахування у строк покарання ОСОБА_8 строку, під час якого останньому застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю, є неприйнятними, оскільки не узгоджуються з положеннями КПК України, якими передбачено можливість зарахування у строк покарання лише строк попереднього ув`язнення (ч.5 ст.72 КПК України).

Щодо тверджень обвинуваченого стосовно відстрочки виконання оскаржуваного вироку, то ці твердження апелянта не стосуються процесуальних повноважень суду апеляційної інстанції при апеляційному розгляді вироку місцевого суду, оскільки наведене питання є таким, що вирішується судом першої інстанції під час виконання вироку у порядку, регламентованому розділом VIII КПК України.

При цьому, колегія суддів роз`яснює, що ОСОБА_8 відповідно до п.4 ч.2 ст.539 КПК України має право звернутись до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області суду Полтавської області (тобто суду, який ухвалив вирок від 27 травня 2021 року) із клопотанням у разі необхідності вирішення питання, передбаченого п.1 ч.1 ст.537 КПК України(про відстрочку виконання вироку).

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які булиб підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, не встановлено.

Отже, вирок місцевого суду слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на встановлені вище обставини та відповідні їм правовідносини, клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу також задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405,407 КПК Україниколегія суддів апеляційного суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 травня 2021 року щодо ОСОБА_8 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4