Березівський районний суд Одеської області

06.09.2021

Справа № 494/378/19

Провадження № 1-кп/494/216/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09 2021 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Березівка матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160260000324 від 18.10.2018 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Роздол Березівського району Одеської області, українця, громадянина України, мешканця: АДРЕСА_1 з середньою освітою, не одруженого, працюючого дальнобійником, раніше судимого:

-25.05.2018 року Комінтернівським районним судом Одеської області, за ч.2 ст. 185 КК України, до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням строком на 1 рік;

-04.07.2018 року Березівським районним судом Одеської області, за ч.2 ст 185 КК України, до обмеження волі строком на 3 роки, на підставі ст ст 75,76 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

в с т а н о в и в :

До суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , внесений 18.10.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160260000324, про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

З вище вказаного обвинувального акту слідує, що 18.10.2018 року в період часу з 02:00 години по 03:00 год ОСОБА_4 , прибув на автомобілі марки ВАЗ моделі 2101, р.н. НОМЕР_1 , до продовольчого кіоску, що розташований навпроти автобусної станції м. Березівка Одеської області, за адресою: вул. Перемоги 18, м. Березівка Одеської області, де в цей час перебував ОСОБА_5 . Між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виникла сварка, під час якої на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_4 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 . Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , ОСОБА_4 діючи умисно, протиправно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, завдав ОСОБА_5 один удар кулаком в область щелепи, від чого останній упав на землю. Продовжуючи свій протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 у той час коли ОСОБА_5 знаходився на землі, діючи умисно, протиправно, наніс не більше 8 ударів руками та ногами в область шиї, верхніх та нижніх кінцівок ОСОБА_5 , чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді синця та забитої рани нижньої губи, синця шиї, саден тулуба, правої верхньої та нижніх кінцівок. Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_4 заявлено клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Судом з`ясовано, що обвинувачений розуміє наслідки закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності. При цьому обвинуваченому роз`яснено, що вказана обставина є нереабілітуючою підставою для закриття кримінального провадження, що в разі свого бажання доводити свою невинуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення він мав би наполягати на завершенні розгляду кримінального провадження по суті для ухвалення виправдувального вироку. Обвинувачений ОСОБА_4 , вину свою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав, та наполягав на його звільненні від кримінальної відповідальності на підставіст. 49 КК України, надав на це свою згоду та вказав, що правові наслідки такого звільнення йому роз`яснені та зрозумілі.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого та закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності.

Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи, про що свідчить телефонограма, а тому розгляд заяви обвинуваченого відбувався за його відсутності.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Згідно ст.44 КК Україниособа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннямист.49КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбаченийст.49КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставим звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є: закінчення встановлених ч. 1ст.49КК України та ст.106КК України строків давності; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2-4 ст. 49 КК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Тобто, за змістомстатей 284-288 КПК Українипідставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Згідно з положеннями ст.63Конституції України та ст.18 КПК Українижодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже визнання ОСОБА_4 , своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ним свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання.

За загальним правилом, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 2 ст. 4 КК України).

Із врахуванням викладених у новій редакції положень у ст.12, п. 1 ч. 1 ст.49 КК України, дане кримінальне правопорушення за ч.1 ст.125 КК України відноситься до кримінального проступку, та у разі вчинення такого, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки.

Відповідно дост. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Так, початком перебігу строку давності є дата, коли кримінальне правопорушення було вчинено, тобто 18.10.2018 року та ця обставина сторонами не заперечується.

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК Україниє лише закінчення відповідного строку давності, який сплинув до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості. Таким чином, строк давності спливає під час досудового розслідування, під час судового провадження та після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.

Згідно з ч. 2 ст.49 КК Україниперебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років, а з часу кримінального проступкуп`ять років.

Відповідно до ч. 3 ст.49 КК Україниперебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3ст. 49 КК України.

З огляду на наведене, на час розгляду клопотання у даному кримінальному провадженні закінчився 2-х річний строк давності, передбачений п. 1 ч. 1ст. 49 КК України.

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст.49КК України є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності за нереабілітуючих підстав і закриття кримінального провадження відносно нього з цих підстав.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК Україникримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст.285 КПК Україниособа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст.286 КПК Українизвільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

У відповідності до ч. 3 ст.288 КПК Українисуд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 , з огляду на те, що кримінальне правопорушення за яким він обвинувачується є кримінальним проступком, за вчинення якого передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі та з моменту скоєння такого минуло більше двох років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст. 49 КК України, не зупинявся і не переривався, суд доходить до переконання, що клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак підлягає до задоволення, звільнивши останнього від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст.49КК України та закриття відносно нього кримінального провадження за ч.1 ст.125 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44,49 КК України,128-129, 284-286, 288, 369-372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1ст.125 КК Українина підставі п. 1 ч. 1ст. 49 КК України- у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження № 12018160260000324 від 18.10.2018 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.125КК України - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Березівський районний суд Одеської області.

Ухвала, якщо інше не передбаченоКримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1