26.08.2021 Справа № 756/4390/19

Унікальний № 756/4390/19

Провадження№ 1-кп/756/385/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«26»серпня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретарів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5

прокурорів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

потерпілого: ОСОБА_11 ,

захисника: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

обвинуваченого: ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Оболонського районного суду м. Києва кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Донецьк, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку 2010 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

26 листопада 2018 року приблизно о 16 годині 00 хвилин, ОСОБА_14 , керуючи технічно справним вантажним автомобілем «МАЗ-5551», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в м. Києві по проїзній частині пр-ту Г. Сталінграда зі сторони вул. Г.Дніпра в напрямку вул. Північна, навпроти будинку № 54 по пр-ту Г. Сталінграда зупинився в крайній лівій смузі руху на червоний сигнал світлофора перед регульованим пішохідним переходом.

В цей час, справа наліво по вищевказаному пішохідному переході на червоний сигнал світлофора для пішоходів рухалась пішохід ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час руху ОСОБА_14 допустив порушення вимог п.п. 2.3 підпункт «б» та 10.1 Правил дорожнього руху України, а саме:

- відповідно п. 2.3 правил для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

- відповідно підпункт «б» правил бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортом у дорозі;

- відповідно п. 10.1 правил перед початком руху, перестроюванням та будь-якою, зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде: безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху,

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_14 виявились в тім, що він, керуючи технічно справним, вантажним автомобілем «МАЗ-5551», д.н.з. НОМЕР_1 , перед початком руху не переконався, що це не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, розпочав рух, внаслідок чого на пішохідному переході здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_15 .

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_15 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 3999 від 20.03.2019, потерпілій ОСОБА_15 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: садна на обличчі; забійна рана на верхній губі, садна на грудях справа; крововиливи в підшкірно-жирову клітковину та м`язи на передній, бічній; поверхні грудей справа та в лопаточній, підлопаточній та міжлопаточній ділянці справа, з утворенням «кармана»; перелом тіла грудини; переломи ребер по різним анатомічним лініям з ушкодженням пристінково плеври; повний циркулярний розрив грудної аорти; окутуючий крововилив в парааортальну клітковину на рівні грудного відділу аорти; неповне розділення грудного відділу хребта між 5 та 6 грудними хребцями по поміжхребцевому диску, без ушкодження спинного мозку; перелом правої лопатки; переломи і остистих відростків грудного та поперекового відділів; розрив правої легені; розриви печінки з розміщенням тканини правої частки; крововиливи на легеневій плеврі по ходу міждольових борозн, крововиливи в зв`язковий апарат печінки та селезінки - ознаки струсу тіла. Забійно-рвані рани на правій руці; розміщення підшкірно-жирової клітковини та м`язів, з утворенням «кишені» на всьому протязі правого плеча та передпліччя; відкритий і осколковий перелом правої променевої кістки; відкритий перелом правої плечової кістки. Кров в плевральних та черевній порожнинах (всього біля 2300 мл): малокрів`я внутрішніх органів; смугасті крововиливи під ендокардом лівого шлуночка серця; ознаки шунтування крові в нирках; вогнищеве гостре здуття легень; ознаки крововтрати та шоку.

Ушкодження, спричинені ОСОБА_15 , мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням її смерті.

Смерть ОСОБА_15 настала від переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, крововтратою і шоком.

Порушення вимог п.п. 2.3 підпункт «б» та 10.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_14 знаходиться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками.

Обвинувачений ОСОБА_14 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю та пояснив, що 26.11.2018 року він керував автомобілем «МАЗ-5551», д.н.з. НОМЕР_1 , по проїзній частині пр-ту Г. Сталінграду зі сторони вул. Г.Дніпра в напрямку вул. Північна у м.Києві. Зупинився на пішохідному переході на червоний сигнал світлофору в крайній лівій смузі руху, коли загорівся зелений сигнал світлофору він розпочав рух, але відчув, що автомобіль не може їхати, він зупинився, вийшов з автомобіля та побачив, що здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_15 , після чого, викликав швидку медичну допомогу та поліцію. Крім того, обвинувачений в судовому засіданні пояснив, що в день дорожньо-транспортної пригоди, на дворі було темно, йшов дощ, вуличне освітлення не працювало, фари на його автомобілі були ввімкнені. Зазначив, що він зупинився перед стоп лінією, чи пересік стоп лінію не пам`ятає. Стаж керування транспортними засобами із 1996 року. Пішохід ОСОБА_15 переходила дорогу з права на ліво. Проте, зазначив, що не спостерігав за рухом пішоходів, а стежив за зміною кольорів світлофора. Цивільний позов в частині матеріальної шкоди визнав повністю, в частині моральної шкоди визнав частково, а саме в розмірі 30000, 00 гривень.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 пояснив, що свідком дорожньо-транспортної пригоди не був. Коли його мати ОСОБА_15 не повернулася додому, він заявив в поліцію, пізніше матір знайшли в моргу. Крім того, потерпілий зазначив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинула його мама, найрідніша йому людина. Визначити розмір завданої йому моральної шкоди не можливо. Проте, зважаючи на поведінку обвинуваченого ОСОБА_14 , який з моменту трагедії по теперішній час не вчинив жодної дії, яка б свідчила про його каяття, а саме: не попросив вибачення, ніяким чином не допоміг фінансово, тому просив суд віднестись по всій суворості до обвинуваченого. Заявлений цивільний позов та заяву про збільшення позовних вимог підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Разом з тим, в судовому засіданні були дослідженні письмові докази на підтвердження події дорожньо-транспортої пригоди в результаті якої загинула ОСОБА_15 , та внаслідок чого потерпілим цивільним позивачем ОСОБА_11 заявлено цивільний позов, а саме:

-даними, протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.11.2018 р., згідно якого в присутності понятих оглянута проїзна частина навпроти будинку № 54 по пр-ту Г. Сталінграда у м.Києві (Т.1 а.с. 121-125);

-даними, схеми дорожньо-транспортної пригоди від 26.11.2018р., складеної в присутності понятих, по проїзній навпроти будинку АДРЕСА_3 та фото таблицею до неї, (Т.1 а.с. 126-133);

-даними, які містяться в висновку судово-медичної експертизи № 3999 від 20.03.2019, згідно якого: потерпілій ОСОБА_15 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: і садна на обличчі; забійна рана на верхній губі. Садна на грудях справа; крововиливи в підшкірно-жирову клітковину та м`язи на передній, бічній; поверхні грудей справа та в лопаточній, підлопаточній та міжлопаточній ділянці справа, з утворенням «кармана»; перелом тіла грудини; переломи ребер по різним анатомічним лініям з ушкодженням пристінково плеври; повний циркулярний розрив грудної аорти; окутуючий крововилив в парааортальну клітковину на рівні грудного відділу аорти; неповне розділення грудного відділу хребта між 5 та 6 грудними хребцями по поміжхребцевому диску, без ушкодження спинного мозку; перелом правої лопатки; переломи і остистих відростків грудного та поперекового відділів; розрив правої легені; розриви печінки з розміщенням тканини правої частки; крововиливи на легеневій плеврі по ходу міждольових борозн, крововиливи в зв`язковий апарат печінки та селезінки - ознаки струсу тіла. Забійно-рвані рани на правій руці; розміщення підшкірно-жирової клітковини та м`язів, з утворенням «кишені» на всьому протязі правого плеча та передпліччя; відкритий і осколковий перелом правої променевої кістки; відкритий перелом правої плечової кістки. Кров в плевральних та черевній порожнинах (всього біля 2300 мл): малокрів`я внутрішніх органів; смугасті крововиливи під ендокардом лівого шлуночка серця; ознаки шунтування крові в нирках; вогнищеве гостре здуття легень; ознаки крововтрати та щоку. Ушкодження, спричинені ОСОБА_15 , мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням її смерті (Т.1 а.с. 135-140);

-даними, які містяться у висновку експерта №12-1/45 від 23.01.2019 року, згідно якого: на момент огляду автомобіля «МАЗ-5551» д.н.з. НОМЕР_2 гальмівна система, система рульового керування та ходова частина знаходяться в працездатному стані (Т.1 а.с.152-161);

-даними, які містяться у висновку експерта №12-2/541 від 21.03.2019 року, згідно якого: причиною виникнення дорожньо-траспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля «МАЗ-5551» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_14 вимогам пункту 10.1 Правил дорожнього руху України (Т.1 а.с. 164-169);

-даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 12.03.2019 року за участю свідка ОСОБА_16 , яка по пр. Г.Сталінграду, 54 в м. Києві, в присутності понятих, детально та послідовно вказала на обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26.11.2018 року (Т.1 а.с. 237-242а).

Тому, оцінюючи всі забрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що своїми діями, які виразились у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої, ОСОБА_14 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до п. 20 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових злочинів. Значення заходу примусу для досягнення такої цілі визначається не лише його суворістю, а й неминучістю, своєчасністю, справедливістю і невідворотністю застосування за кожний злочин. Реалізація мети покарання є одним із аспектів виконання визначених у ст. 2 КПК України завдань кримінального провадження, якими, зокрема, є: захист особи, суспільства і держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, у тому числі потерпілих.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_14 , у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_14 , згідно ст.66 КК України, суд визнає каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_14 , згідно ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

При цьому, суд бере до уваги, що каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання, (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року № 13-70кс19).

Отже, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_14 міри покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема, те, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, а тому всебічно дослідившивідомості проособу обвинуваченого,дотримуючись загальнихзасад призначенняпокарання,з метоюреалізації принципівзаконності,справедливості,обґрунтованості таіндивідуалізації покарання,вважає правильним обрати йому покарання у виді позбавлення волі, оскільки менш суворий вид покарання буде недостатнім для його виправлення та попередження вчинення ОСОБА_14 нових кримінальних правопорушень.

Разом з цим, враховуючи, що ОСОБА_14 вчинив кримінальне правопорушення з необережності, а також ту обставину, що він має на утриманні малолітню доньку, суд вважає за можливе призначити йому покарання не в максимальних межах санкції встановленою ч.2 ст.286 КК України.

Крім того, суд, при призначенні покарання, вважає правильним застосувати до ОСОБА_14 і додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк.

Потерпілим ОСОБА_11 під час розгляду справи заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_14 на його користь 17130,76 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 300000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, 2700,00 гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, потерпілим ОСОБА_11 під час судового розгляду було подано заяву про збільшення позовних вимог, а саме про стягнення на його користь 16590,89 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 500000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, 5400,00 гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

Моральну шкоду потерпілий обґрунтовує тим, що він переживав та продовжує переживати сильні душевні страждання, завдані трагічною загибеллю під час дорожньо-транспортної пригоди його рідної матері.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 поданий цивільний позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст. 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 (із змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно з п.23.1 ст.23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.

За результатамирозгляду справи,суд приходитьдо висновку,що позовнівимоги потерпілогобули доведеніпід часрозгляду справи,і томувважає занеобхідне позовнівимоги вчастині завданоїматеріальної шкодизадовольнити уповному обсязі,а вчастині завданоїморальної шкоди,враховуючи особуобвинуваченого,його матеріальнийстан,та туобставину,що останніймає наутриманні малолітнюдоньку,вважаю занеобхідне,в ційчастині позовнівимоги задовольнитичастково.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходить з доказів, які були надані учасниками процесу під час розгляду справи, будь-яких інших доказів на спростування цивільного позову, суду не надавалося.

Крім того, суд також вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави витрати пов`язанні з проведенням експертиз відповідно до ч.2 ст.124 КПК України.

Речовими доказами слід розпорядитись на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 122, 124, ч.2 ст.127, 128, 129, 368, 369, 370, 373, 374, 376, 380, 392, 393 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_14 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_14 , до набрання вироком законної сили, обрати у виді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор», взявши останнього під варту в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_14 , рахувати з моменту затримання, а саме з 26.08.2021 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_3 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 300000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_3 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 16590,89 гривень.

Стягнути з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_3 ) 5400,00 гривень в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_14 на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 2860 гривень 010 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського Апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1