Справа № 372/3054/21

Провадження 1-кс-983/21

ухвала

Іменем України

30 серпня 2021 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю слідчого ОСОБА_3 ,

представників цивільного позивача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області клопотання ОСОБА_4 в інтересах цивільного позивача ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , який діє в інтересах цивільного позивача ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням про проведення арешт майна у кримінальному провадженні.

На обґрунтування клопотання зазначив, що 27.07.2021 до ЄРДР були внесені відомості за № 42021112340000069 за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 4, ст. 190 КК України.

Кримінальним провадженням встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за попередньою змовою, шляхом обману, який полягав у наданні неправдивих відомостей щодо об`єктів нерухомого майна та умисному невиконанні умов попереднього договору від 28.11.2019 заволоділи грошовими коштами в особливо великих розмірах, які належали ОСОБА_6 .

Надання неправдивих відомостей щодо об`єктів нерухомого майна полягало, зокрема в тому, що до укладення попереднього договору ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запевняли покупця в тому що, земельна ділянка на якій розміщено будинок, площею 0,1286 га, кадастровий номер 3223155400:03:032:0047 належить ОСОБА_7 . Такі запевнення стали підставою для здійснення авансового платежу в розмірі 550000, 00 доларів США.

Проте, в дійсності, проаналізувавши витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка на якій розміщено будинок, площею 0,1286 га, кадастровий номер 3223155400:03:032:0047 ОСОБА_7 до укладення попереднього договору та на момент укладення попереднього договору станом на 28.11.2019 не належала, оскільки право приватної власності на земельну ділянку на якій розміщено будинок, площею 0,1286 га, кадастровий номер 3223155400:03:032:0047 за ОСОБА_7 було зареєстровано лише 07.07.2020.

Отже, ОСОБА_7 , на момент укладення Попереднього договору за яким гарантував, що він є власником земельної ділянки на якій розташовано будинок, не мав права розпоряджатися земельною ділянкою, а відтак і укладати щодо неї будь які правочини та отримувати кошти в якості авансу за укладеними правочинами.

До укладення попереднього договору ОСОБА_7 та ОСОБА_8 приховали від покупця той факт, що частина земельної ділянки на якій розташовано будинок є самозайнятою.

Відповідно до п. 2 Висновку експерта за результатами проведення експертного земельно-технічного дослідження № 09/07/21 від 09.07.2021, фактичне розташування будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 частково відповідає межам земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:032:0047 відповідно даних що містяться в базі даних Державного земельного кадастру.

Частина будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:032:0047, що належить ОСОБА_7 графічно відображена на Додатку №2 (затушована сірим кольором).

Відстань від кутів житлового будинку до земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:032:0047 відображена на Додатку № 2 до висновку розмірними лініями зеленого кольору, а саме відстань становить: в точці А до північно-західної межі земельної ділянки 0.63 м., в точці В до північно-західної межі земельної ділянки 0.16 м. в точці К до північно-західної межі земельної ділянки 0.95 м. Тобто, розташування будинку від точки К до точки А та до точки Б не відповідає п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 та п.3.25* ДБН 360-92*, оскільки відстань від стінки будівлі (на Додатку №2 позначені буквами та розмірними лініями зеленого кольору) до межі сусідньої ділянки варіює до 0.95 м (менше 1 м). В інших місцях розташування будинку відповідає п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 та п. 3.25 ДБН 360-92*.

За межами земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:032:0047, що належить ОСОБА_7 в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:023:0072 розташовані: частина будинку площею S1 - 0.0021 га (21 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 , на Додатку №2, позначено S1 і затушована блакитним кольором; частина будинку S1 разом з виступаючою конструкцією (навісом) S4 - 0.0056 га (56 кв.м.), на Додатку №2, позначено S4 і затушована рожевим кольором; будинок охорони площею S2 - 0.0026 га (26 кв.м.) на Додатку №2 позначено S2 і затушована блакитним кольором; навіс площею S3 - 0.0028 га (28 кв.м.) на Додатку №2 позначено S3 і затушована блакитним кольором.

За межами земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:032:0047, що належить ОСОБА_7 в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:023:0127 розташована альтанка (навіс) на Додатку №2 позначено жовтим кольором.

Згідно з Витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вбачається, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1096,50 кв. м., житловою площею 151,5 кв. м. (реєстраційний номер 35519313) перебуває в статусі «дачний будинок». ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запевняли, що ними отримані всі необхідні документи, дозволи, рішення, тощо для переведення будинку зі статусу «дачний» в статус «житловий». Але, зобов`язання щодо переведення будинку із статусу дачного в статус житлового, ОСОБА_7 не виконані.

Щодо обов`язку ОСОБА_7 укласти на ім`я ОСОБА_6 договору про встановлення земельного сервітуту (на право проходу та право проїзду до сусідньої земельної ділянки) щодо земельної ділянки водного фонду, яка розташована поруч із земельною ділянкою та суміжною ділянкою, слід зазначити, що такі зобов`язання ОСОБА_7 не могли бути виконані, оскільки, відповідно до умов Договору № 1 про встановлення земельного сервітуту від 24.07.2020 між Міжрегіональним офісом захисних масивів дніпровського (Володілець) водосховища та ОСОБА_7 (Сервітурій), земельний сервітут не може бути предметом договору купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким іншим способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

Отже, ОСОБА_7 укладено договір з метою унеможливлення ОСОБА_6 набуття права Сервітурія на земельну ділянку за кадастровим номером 3223155400:03:040:0072.

Так, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 шляхом обману ОСОБА_6 , що виразилося в завідомо неправдивому повідомленні про обов`язок переведення корпоративних прав у товаристві, яке є орендарем суміжної земельної ділянки, на ОСОБА_6 , у завідомо неправдивому повідомлені про переведення будинку у статус житлового та встановленні земельного сервітуту на свою користь а не на користь ОСОБА_6 та шляхом подальшого зловживання довірою ОСОБА_6 заволоділи грошовими коштами ОСОБА_6 в розмірі 2746500, 00 доларів США.

Звертаю увагу, що з огляду на приписи ст. 98 КПК України, земельна ділянка за кадастровим номером 3223155400:03:032:0047 площею 0.1286 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та будинок на земельній ділянці загальною площею 1096,50 кв. м., житловою площею 151,5 кв. м. (реєстраційний номер 35519313), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_7 є речовими доказами у кримінальному провадженні № 42021112340000069 від 27.07.2021, оскільки є матеріальними об`єктами, які були об`єктом кримінально протиправних дій та можуть бути використані як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення. Відтак, наявна також й інша підстава для накладення на вказане майно арешту - збереження речових доказів (п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України), оскільки є підстави вважати, що вони можуть бути відчужені, що призведе до втрати речових доказів як таких.

Окрім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчиненим кримінальним правопорушенням завдано матеріального збитку ОСОБА_6 на суму 2746500, 00 доларів США.

Відповідно до листа першого заступника начальника Головного сервісного центру МВС ОСОБА_9 від 12.08.2021 року №31/1249аз, який отримано у відповідь на адвокатський запит №04/08-2 від 04.08.2021 року, за ОСОБА_8 станом на 09.08.2021 року зареєстровані такі транспортні засоби:

1) Tesla Model 3, (2018), №КУЗ. 5YJ3E1EB2JF094058

308 - перереєстрація на нового власника за дог. купівлі-продажу (сг) (ТСЦ 8048);

2) Tesla Model X, (2017), №КУЗ. 5YJXCBE20HF068291

315 - перереєстрація ТЗ на нового власника по договору, укладеному в ТСЦ (ТСЦ 8047);

3) ОДИСЕЙ 5, (2014), №ШАСІ Y89PGL11214B71023

30 - первинна реєстрація ТЗ для індивід.власника (ВРЕР-3 УДАІ в м.Києві)

4) ПРИЧІП N-300, (2007), №ШАСІ SWNN3000070005175

210-видача тимчасового талону за заявою власника для реєстрації у тому числі при уточненні реєстраційних даних ТЗ (ТСЦ 3244)

5) КМЗ ДНЕПР МТ11 696, (2000), №ШАСІ 938694

40-вторинна реєстрація ТЗ, придбаного в торговельній організації (ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Обухів та Обухівського району при УДАІ ГУМВС України в Київській області)

6) ПГМФ 8304, (2005), №ШАСІ 5А000143

30-первинна реєстрація ТЗ для індив.власника (ВРЕР-3 УДАІ в м.Києві)

7) ПГМФ 8305, (2005), №ШАСІ Y9B83050050000200

40-реєстрація ТЗ, придбаного в торговельній організації (ТСЦ 3245)

8) TOYOTA LAND CRUISER 4.7 4700 куб.см., 2004 Р.В., №КУЗ. JTEHT05J702063589

80-реєстрація ТЗ, придбаного на аукціоні товар.біржі (ТСЦ 8046)

Так, якщо майно, яке наразі перебуває у праві власності ОСОБА_8 , буде відчужено до прийняття рішення в даному кримінальному провадженні - ОСОБА_6 , у разі задоволення її позову, не зможе відшкодувати ту майнову шкоду, щодо відшкодування якої заявлено цивільний позов, оскільки суми збитку є значно більшою, ні матеріальне становище осіб, які вчинили кримінальне правопорушення.

Отже, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, і вимоги пункту 2 частини 3 статті 132 КПК України виконані.

ОСОБА_6 визнано потерпілою у кримінальному провадженні № 42021112340000069 з огляду на заподіяння їй майнової та моральної шкоди, що підтверджується відповідною пам`яткою про процесуальні права та обов`язки потерпілого. В межах досудового розслідування було також проведено допит ОСОБА_6 в якості потерпілої.

Окрім того, слідчим було розглянуто та задоволено ряд заяв та клопотань представників ОСОБА_6 , що також підтверджує визнання її статусу «потерпілої» у даному провадженні.

Так, 04.08.2021 року адвокатом ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (ціна позову: 2746500, 00 доларів США матеріальна шкода, 1 000000, 00 гривень моральна шкода). Вказаний цивільний позов було приєднано до матеріалів кримінального провадження, що підтверджується листом начальника Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_10 від 10.08.2021 року №56-3862вих-21 та вказує на набуття ОСОБА_6 з того моменту також статусу «цивільного позивача».

З метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження ОСОБА_8 майна належного йому на праві власності, а також з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення вчиненим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вбачається необхідність у накладенні арешту на зазначене майно із забороною відчуження чи в будь-який інший спосіб розпорядження зазначеним майном.

У сукупності вищевказані обставини вказують на доцільність та об`єктивну необхідність прийняття рішення про арешт.

Представники цивільного позивача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судовому засіданні вимоги клопотання підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в клопотанні, зокрема на необхідність забезпечення цивільного позову, загрози відчудження майна цивільним відповідачем.

Слідчий СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 щодо клопотання поклався на розсуд суду, заперечень проти клопотання не представив.

Прокурор Обухівської окружної прокуратури Київської області в судове засідання не з`явився, хоч про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, заяв, клопотань суду не подав, заперечень проти клопотання не представив.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Доводи про необхідність збереження майна та достатність підстав для вирішення клопотання без виклику власника майна цивільного відповідача слід визнати обґрунтованими, тому розгляд клопотання проводився без його участі в порядку ч. 2 ст. 172 КПК України.

Вислухавши представників цивільного позивача, думку слідчого, перевіривши та дослідивши матеріали клопотання, оглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 42021112340000069, вважаю клопотання таким, що підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч.3ст.170КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно доч.10ст.170КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У абз. 1 ч. 6 ст. 170 КПК зазначено, що у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч.1 ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Згідно ч.4 ст.58 КПК України представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику.

Обгрунтовуючи клопотання особа, що звернулась із клопотанням, посилалась на те, що в межах кримінального провадження вона має процесуальний статус представника цивільного позивача.

З досліджених під час судового розгляду матеріалів кримінального провадження вбачається, що 21.04.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021112340000005 за матеріалами правоохоронних органів було внесено відомості про злочин, передбачений ч.2 ст.364 КК України, щодо передачі у орендне користування земельних ділянок із земель водного фонду.

27.07.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021112340000069 за заявою ОСОБА_6 було внесено відомості про злочин, передбачений ч.4 ст.190 КК України, вчинений відносно неї ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Досудове розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні здійснюється слідчим відділенням Обухівського РУП ГУ НП в Київській області.

ОСОБА_6 має у кримінальному провадженні процесуальний статус потерпілої та цивільного позивача, оскільки їй було вручено пам`ятки про відповідні процесуальні права, проведено допит в якості потерпілої, до матеріалів кримінального провадження прийнято її цивільний позов.

Також в матеріалах кримінального провадження наявне клопотання ОСОБА_6 про звернення слідчим/прокурором до слідчого судді про накладення арешту на майно від 28.07.2021 року, яке прийнято слідчим 29.07.2021 року, однак станом на цей час не розглянуто, жодних дій по вчиненню відповідних процесуальних дій в матеріалах кримінального провадження не виявлено.

Бездіяльність слідчого по розгляду клопотання цивільного позивача щодо накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову та збереження речових доказів свідчить про порушення прав та законних інтересів цивільного позивача у кримінальному провадженні, які можуть бути відновлені у судовому порядку у обраний цим клопотанням спосіб шляхом вжиття заходів забезпечення кримінального провадження слідчим суддею за ініціативою самого цивільного позивача.

З пояснень учасників кримінального провадження та матеріалів кримінального провадження вбачається, що саме за заявою ОСОБА_6 було внесено відомості до ЄРДР про вчинений відносно неї злочин у цьому кримінальному провадженні, вона має процесуальний статус потерпілої, у кримінальному провадженні пред`явила цивільний позов до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 2746500 доларів США та моральної шкоди в розмірі 1000000 грн., що вказує на те, що ініціатор клопотання дійсно є цивільним позивачем у об`єднаному кримінальному провадженні, отже є належним суб`єктом звернення із відповідним клопотанням.

Заява про вчинення злочину містить відомості про можливу причетність власника майна до вчинення злочину відносно потерпілої, а цивільний позов пред`явлений саме до власника майна, що вказує на можливість вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна саме стосовно належного цивільного відповідачеві майна.

Згідно ч.4 ст.171 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Цивільний позов містить вимоги про стягнення коштів на значну суму, яка значно перевищує вартість майна, на яке пропонується накласти арешт у цьому клопотанні. За таких обставин, вважаю, що достатніх підстав для відмови у задоволені клопотання з представлених слідчому судді письмових доказів не вбачається, на противагу цьому прихожу до висновку про те, що у цьому кримінальному провадженні можливо накласти арешт на майно цивільного відповідача, оскільки вимоги клопотання співмірні із межами цивільного позову.

Аналізуючи доводи учасників кримінального провадження у судовому засіданні та досліджені письмові докази вважаю, що за результатами судового розгляду підтверджуються доводи клопотання про наявність ризиків втрати майна, розпорядження ним з метою ухилення від виконання цивільно-правових зобов`язань перед цивільним позивачем, обґрунтованість вимог про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

В судовому засіданні встановлено, що стороною обвинувачення не ініціювалось аналогічне питання у цьому кримінальному провадженні, тому вбачаються підстави для судового захисту прав та інтересів цивільного позивача у кримінальному провадженні, оскільки інші позасудові способи захисту слідчим або прокурором не здійснювались.

Згідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення;

3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову;

4) наслідки арешту майна для інших осіб;

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Вважаю, що у межах цього кримінального провадження є достатні правові підстави для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно цивільного відповідача у межах цивільного позову, достатньо доказів, що вказують на вчинення особою злочину, розмір шкоди, завданої злочином та розмір цивільного позову вказують на обґрунтованість вимог клопотання про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, обмеження права власності цивільного відповідача у цій частині є розумним і співмірним із завданнями кримінального провадження.

У разі виникнення конкуренції (або протиріччя) між приватними і суспільними інтересами КПК України передбачає можливість позбавлення чи обмеження такого права шляхом арешту майна.

Вважаю доводиклопотання пронаявність правовихі фактичнихпідстав длянакладення арештуобґрунтованими,ступінь втручаннядержави управо власностіцивільного відповідача, умирне володіннямайном в цьому випадку здійснюється відповіднодо законуі переслідуєлегітимну мету, тому клопотання слід задовольнити в частині арешту рухомого майна.

Однак, оцінюючи доводи клопотання про встановлення заборони користування арештованим майном слід прийняти до уваги наступне.

Арешт майна, як правило, полягає у забороні його відчужувати та розпоряджатись. Лише право користування майном може залишатися у особи, майно якої було заарештовано. Ступінь обмеження прав особи щодо управління майном визначає слідчий суддя або суд залежно від обставин конкретного кримінального провадження.

Права на відчуження, розпорядження та/або користування майном тимчасово позбавляється виключно особа, майно якої арештоване. Арешт майна має тимчасовий характер, оскільки остаточно питання про те, що належить вчинити з арештованим майном, буде вирішено судом при ухваленні вироку (п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК). Крім того, права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, вказані у ст. 170 КПК, особи позбавляються до скасування арешту майна у порядку, встановленому ст. 174 цього Кодексу.

При застосуванні арешту майна за рішенням слідчого судді або суду у власника може залишатися право користування майном. У такому випадку він вправі реалізовувати одну із правомочностей, що є складовою права власності. Отже, йдеться про обмеження права власності, а не його позбавлення.

Вважаю, що досягнення мети цього кримінального провадження можливе без встановлення надмірного тягара для власника майна та заборони користування арештованим майном, а накладення арешту із забороною відчудження та розпорядження в достатній мірі забезпечить дотримання прав та законних інтересів цивільного позивача у кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, в задоволенні вимог клопотання про тимчасове позбавлення цивільного відповідача права користування майном слід відмовити.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено достатні підстави для часткового задоволення внесеного клопотання.

Керуючись ст.ст. 7-9, 98, 131, 167, 170, 174 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, належне ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ), а саме на наступні об`єкти рухомого майна транспортні засоби:

1) «Tesla Model 3», 2018 року випуску, № кузова НОМЕР_2 , перереєстрація на нового власника за дог. купівлі-продажу (сг) (ТСЦ 8048);

2) «Tesla Model X», 2017 року випуску, № кузова НОМЕР_3 , перереєстрація ТЗ на нового власника по договору, укладеному в ТСЦ (ТСЦ 8047);

3) «ОДИСЕЙ 5», 2014 року випуску, № шасі НОМЕР_4 , первинна реєстрація ТЗ для індивідуального власника (ВРЕР-3 УДАІ в м.Києві);

4) «ПРИЧІП N-300», 2007 року випуску, № шасі НОМЕР_5 , видача тимчасового талону за заявою власника для реєстрації у тому числі при уточненні реєстраційних даних ТЗ (ТСЦ 3244);

5) «КМЗ ДНЕПР МТ11696», 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_6 , вторинна реєстрація ТЗ, придбаного в торговельній організації (ВРЕР ДАІ з обслуговування м.Обухів та Обухівського району при УДАІ ГУМВС України в Київській області);

6) «ПГМФ 8304», 2005 року випуску, № шасі НОМЕР_7 , первинна реєстрація ТЗ для індив.власника (ВРЕР-3 УДАІ в м.Києві);

7) «ПГМФ 8305», 2005 року випуску, № шасі НОМЕР_8 , реєстрація ТЗ, придбаного в торговельній організації (ТСЦ 3245);

8) «TOYOTA LAND CRUISER 4.7», 4700 куб.см., 2004 року випуску, № кузова НОМЕР_9 , реєстрація ТЗ, придбаного на аукціоні товарній біржі (ТСЦ 8046),

із тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження цим майном.

В задоволенні іншої частини вимог клопотання відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятиденний строк з дня проголошення ухвали, у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1