28.08.2021

Справа № 639/6240/20

Провадження № 1-кп/639/171/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/6240/20 (в ЄРДР №12020225500000100 від 05.08.2020р.) за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працюючого, неодруженого, не маючого судимості, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 296 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_7 ,

потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 04.08.2020 приблизно о 09 годині 44 хвилин, перебуваючи за місцем свого мешкання у кімнаті № 35 комунальної квартири багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_2 , маючи умисел на незаконне проникнення до житла раніше йому не знайомого ОСОБА_9 , який 23.07.2020 придбав у власність сусідню кімнату АДРЕСА_3 за вищевказаною адресою, цілеспрямовано підійшов до вказаної кімнати, двері якої були не зачинені на замок у зв`язку з тим, що в ній проводились ремонтні роботи найманими працівниками.

Надалі ОСОБА_3 , реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на порушення недоторканості житла, діючи всупереч ст. 30 Конституції України, яка гарантує кожному громадянину право на недоторканість житла, протиправно, тобто без добровільної згоди власника, усвідомлюючи протиправний характер свого задуму, умисно, безперешкодно, з метою подальшого вчинення хуліганства відчинив вхідні двері до кімнати № 36 та увійшов без дозволу в середину чужого житла.

Таким чином, ОСОБА_3 у зазначений вище період часу виконав усі дії, які вважав за необхідне, для незаконного проникнення у чуже житло, де на той час знаходились раніше йому не знайомі ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , які проводили ремонтні роботи.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_3 , передбачена ч. 1 ст.162 КК України.

Після цього, ОСОБА_3 04.08.2020 приблизно о 09 годині 45 хвилин, перебуваючи незаконно в кімнаті №36 комунальної квартири багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_2 , куди він прийшов з метою вчинення хуліганства, маючи при собі предмет, заздалегідь заготовлений для пошкодження майна та нанесення тілесних ушкоджень, а саме належною йому металевою монтировкою, яку він взяв для вказаної цілі у своїй кімнаті та вирішив використати в якості знаряддя злочину, побачив раніше йому незнайомих ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , які здійснювали у квартирі ремонтні роботи.

Після цього ОСОБА_3 , реалізуючи свій протиправний задум, спочатку, грубо порушуючи громадський порядок, ігноруючи дотримання правил поведінки в суспільному житті, порушуючи спокій громадян, проявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загально визначених правил поведінки і моральності, діючи умисно, безпричинно, з особливою зухвалістю, поєднаною з наміром пошкодити чуже майно, використовуючи в якості знаряддя злочину належну йому металеву монтировку, почав бити нею по будівельним матеріалам, а саме листам гіпсокартону, які знаходилися в кімнаті. При цьому він, використовуючи металеву монтировку під час вчинення хуліганських дій, прагнучі показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, бажаючи самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставляючи себе іншим громадянам, почав викрикувати образи на адресу особи похилого віку, яким є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , супроводжуючи свої протиправні дії ненормативною лексикою.

У свою чергу ОСОБА_8 у відповідь на протиправне діяння ОСОБА_3 почав вимагати від останнього припинити свої хуліганські дії, діючи при цьому правомірно, проявляючи соціальну відповідальність.

Ігноруючи законні вимоги ОСОБА_8 щодо припинення хуліганства, ОСОБА_3 , продовжуючи грубо порушувати громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, поєднаною із пошкодженням майна, використовуючи в якості знаряддя злочину належну йому металеву монтировку, продовжив нею бити по будівельним матеріалам. При цьому ОСОБА_3 супроводжував свої протиправні дії ненормативною лексикою.

Надалі ОСОБА_8 , розуміючи, що ОСОБА_3 ніяк не реагує на його законні вимоги та продовжує свої хуліганські дії, вирішив злізти з дробини, на якій стояв, щоб припинити вказані дії ОСОБА_3 .. В момент, коли ОСОБА_8 , злізаючи з дробини, став ногою на підлогу та знаходився спиною до ОСОБА_3 , останній, порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, продовжуючи наносити удари металевою монтировкою по листу гіпсокартону, який стояв на підлозі поруч з ОСОБА_8 , також наніс нею один удар в ділянку правого передпліччя ОСОБА_8 .

Потім ОСОБА_8 наблизився до ОСОБА_3 ,та,діючи правомірно,спробував відібратиу ньоговищевказану монтировку,схопившись занеї руками.Однак, ОСОБА_3 ,не дивлячисьна це,нехтуючи тієюобставиною,що передним особапохилого віку, маючи наметі вчинитийому опір,грубо порушуючигромадський порядокз мотивівявної неповагидо суспільства,діючи умисно,з особливою зухвалістю, висловлюючись нецензурною лайкою, продовжив утримувати вказану монтировкою однією рукою, а нігтями іншої руки подряпав ОСОБА_8 шкіру на правому передпліччі.

В результаті вищезазначених протиправних дій ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_8 садна на згинальній поверхні правого передпліччя у верхній третині та у ділянці лівого ліктьового суглобу по його задній поверхні, які відносяться до легких тілесних ушкоджень та пошкодив один лист гіпсокартону.

Після цього ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , який приєднався до нього, все ж таки вдалось відібрати у ОСОБА_3 відповідну металеву монтировку та виштовхати останнього з кімнати, припинивши його хуліганські дії, які тривали приблизно 5 хвилин.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_3 , передбачена ч. 4 ст.296 КК України.

В ході виконання судом дій, передбачених ч. 1 ст. 348 КПК України, обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнавав частково, заперечуючи факт спричинення ним ОСОБА_8 тілесних ушкоджень при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, визнав, що увірвався з монтировкою до кімнати без дозволу осіб, які там знаходились та пошкодив листи гіпсокартону.

При цьому ОСОБА_3 показав, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Напередодні відповідних подій він прийшов з роботи у вечорі та виявив, що робітниками, які проводили ремонтно-будівельні роботи в кімнаті №36, також було проведено будівельні роботи в місцях загального користування зламана підлога на кухні та в коридорі, знята плитка в туалеті тощо, та ще і не прибрано за собою. При цьому дозволу на проведення вказаних робіт у нього та власника третьої кімнати у блоці ніхто не спитав. Вранці наступного дня 04.08.2020р. він, будучи обуреним вказаними діями, спонтанно взяв належну йому монтировку та пішов до кімнати №36. Двері до кімнати на замок зачинені не були, тому він відчинив їх та зайшов всередину, не питаючи при цьому дозволу. В кімнаті знаходилось два робітника, яких він раніше не знав, один з них стояв біля вікна, а інший знаходився на дробині. Неприязних відносин з вказаними особами у нього раніше не було, але через те, що у нього не спитали дозволу на проведення робіт в місцях загального користування, та, на його думку, пошкодили спільне майно, він у відповідь вирішив пошкодити будівельні матеріали, які знаходились в кімнаті, та почав бити монтировкою по листах гіпсокартону, які на той час ще не були монтовані та стояли на підлозі, пошкодивши їх. Він не виключає, що під час вчинення вказаних дій вживав ненормативну лексику. Робітники вимагали щоб він припинив свої дії та вийшов з кімнати, після чого між ними також відбулась штовханина. Тілесних ушкоджень, зокрема ОСОБА_8 , він не спричиняв, монтировкою його не бив, на підлогу ніхто не падав. Потім робітники виштовхали його з кімнати і він пішов. Тривали відповідні події 3-4 хвилини. Наступного дня приїхали працівники поліції та відвезли його в райвідділок.

В судових засіданнях 20.05.2021р. та 26.08.2021р. свої дії ОСОБА_3 піддав критичній оцінці, висловив жаль щодо скоєного, попросив вибачення у потерпілих, вказував, що погарячкував.

Отже, не дивлячись на процесуальну позицію обвинуваченого ОСОБА_3 щодо часткового визнання вини, зміст його показань свідчить про те, що ним оспорювався лише факт прицільного нанесення потерпілому ОСОБА_8 металевою монтировкою двох-трьох ударів в ділянку правого передпліччя, від яких потерпілий впав на підлогу, про що було зазначено в обвинувальному акті. Зміст же ж інших інкримінованих ОСОБА_3 дій, які утворюють склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.162,ч.4ст.296КК України,ним фактичноне оспорювався.

Окрім показань обвинуваченого ОСОБА_3 , його вина у скоєнні відповідних кримінальних правопорушень за обставин наведених вище знайшла своє підтвердження наданими стороною обвинувачення та безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме:

Змістом протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.08.2020р., згідно якого ОСОБА_8 просив органи поліції вжити заходи до чоловіка на ім`я ОСОБА_11 , який 04.08.2020р., приблизно о 09:45 год., увірвався в квартиру, де він робив ремонт та спричинив тілесні ушкодження в області передпліччя правої руки монтировкою. (а.с. 9 матеріалів досудового розслідування)

Змістом протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.08.2020р., згідно якого ОСОБА_9 просив органи поліції вжити заходи до невідомого йому чоловіка, який проник в належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . (а.с. 61 матеріалів досудового розслідування)

Протоколом огляду місця події з фототаблицею до нього, згідно якого в період часу з 10:40 год. до 11:00 год. слідчий Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області в присутності понятих оглянув кімнату АДРЕСА_5 , яким було встановлено, що вхід у вказану кімнату здійснюється через металеві двері з врізним замком; в кімнаті на час огляду здійснюється капітальний ремонт та в ній знаходиться лист гіпсокартону з пошкодженнями у вигляді двох окремих прорізів-розбиття на відстані 1,5 м. один від одного, шириною приблизно 5 см., глибиною 15-20 см. (а.с.13-18 матеріалів досудового розслідування);

При цьому, будучи допитаним в суді, потерпілий ОСОБА_8 надав покази про те, що він займається будівництвом та ремонтними роботами. З обвинуваченим раніше знайомий не був. 04.08.2020р., приблизно о 10 годині, вони разом з ОСОБА_10 здійснювали ремонтно-будівельні роботи у кімнаті АДРЕСА_5 , де збиралися клеїти гіпсокартон на стіни. Ремонтні роботи проводились в будній день, відповідно до норм чинного законодавства. Вони з ОСОБА_10 знаходились в кімнаті, двері до якої були закриті, але не зачинені на замок. В якийсь момент двері в кімнату відчинились та до неї без їх згоди зайшов ОСОБА_3 .. Він (ОСОБА_8 ) спитав у нього, що той хоче, але обвинувачений нічого не відповів та вийшов, а вони продовжили роботу. При цьому він заліз на дробину, щоб монтувати на стіну гіпсокартон, а напарник залишився стояти на підлозі. Потім двері до кімнати різко відчинились та до неї увірвався ОСОБА_3 , тримаючи в руках металеву монтировку типу лом-обценьки, довжиною приблизно 70 см, діаметром 2 см., та почав трощити нею гіпсокартон, що стояв на підлозі, висловлюючись нецензурною лайкою та кажучи щось нерозбірливе. Вони не зрозуміли чим обумовлені вказані дії ОСОБА_3 . На їх з ОСОБА_10 зауваження той не реагував. Тоді він зліз з дробини та отримав удар по правій руці вказаною металевою монтировкою. Самого удару він не бачив, адже обвинувачений знаходився позаду, але вважає, що ОСОБА_3 скоріш за все зробив це ненавмисно, оскільки коли він злазив з дробини, то потрапив в зону розташування листа гіпсокартону, по якому бив монтировкою обвинувачений. Він схопив руками монтировку та намагався відібрати її у обвинуваченого, почалася боротьба, в ході якої ОСОБА_3 нігтями подряпав йому руку. Потім їм з ОСОБА_10 все ж таки вдалось відібрати монтировку у обвинуваченого та виштовхати його з кімнати. На підлогу він не падав ні від отриманого удару, ні в ході боротьби. Запаху спиртного від ОСОБА_3 не відчув. Після цього він зателефонував ОСОБА_12 , який їх найняв, та до поліції. Під час досудового розслідування за його участі проводився слідчий експеримент. Крім того він видав слідчому відповідну металеву монтировку.

Щодо посилань обвинуваченого на пошкодження спільного майна в місцях загального користування, то ОСОБА_8 зазначив, що вони дійсно прокладали трубу, щоб зробити окремий туалет в кімнаті №36, проте після прокладання вказаної труби відповідну плитку вони знов поклали на місце та все за собою прибрали.

Також ОСОБА_8 показав, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого він не має, в призначені покарання покладався на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні надав покази, що з обвинуваченим ОСОБА_3 він раніше знайомий не був. Влітку 2020 року їх з ОСОБА_8 найняв ОСОБА_12 для здійснення ремонту квартири в будинку по АДРЕСА_2 . Вказана квартира розташована в блоці, який складається з трьох окремих однокімнатних квартир, що мають спільні кухню, туалет та ванну кімнату. Вони приходили до вказаної квартири кожен день, ОСОБА_12 дав їм ключі від неї. 04.08.2020р. був не першим днем, коли вони робили ремонт в квартирі. Вранці вони, як зазвичай, знаходились в квартирі, двері до якої відчинив обвинувачений та зайшов в середину, нічого не кажучи, постояв та вийшов. Заходити в кімнату вони з ОСОБА_8 обвинуваченому не дозволяли. Після того як ОСОБА_3 вийшов, вони продовжили працювати, але через деякий час обвинувачений увірвався в квартиру знов, тримаючи в руках металеву монтировку та, кажучи щось нерозбірливе, почав бити нею по гіпсокартону, який вони збиралися монтувати. Також ОСОБА_3 попав монтировкою по руці ОСОБА_8 , після чого вони відібрали її у обвинуваченого він ( ОСОБА_10 ) притримав його ( ОСОБА_3 ), а ОСОБА_8 забрав монтировку, та виштовхали обвинуваченого з кімнати в коридор. Внаслідок дій обвинуваченого йому тілесних ушкоджень спричинено не було, але вони були у ОСОБА_8 на руці. Крім того ОСОБА_3 пошкодив гіпсокартон, який знаходився в кімнаті. Особисто він не робив ремонтних робіт в місцях загального користування у квартирі.

Потерпілий ОСОБА_9 показав, що в кінці липня 2020 року він придбав кімнату АДРЕСА_5 . Вказана кімната знаходиться в комунальній квартирі, яка складається з 3 кімнат, що мають спільні кухню та туалет. Кімната потребувала ремонту та він звернувся до свого знайомого ОСОБА_12 , який займається ремонтами квартир та будівництвом. Вони разом приїхала у вказану квартиру, подивились та узгодили варіант ремонту - ОСОБА_12 запропонував зробити в кімнаті свій туалет, кухню та душову кабіну. Він залишив ОСОБА_12 гроші на ремонт та документи на квартиру і поїхав відпочивати. Приблизно через два тижні йому зателефонував ОСОБА_12 та повідомив, що сусід увірвався до його кімнати, розбив гіпсокартоні панелі, побився з робітниками, та попросив поїхати написати заяву до поліції, що він і зробив. Про обставини відповідних подій йому відомо зі слів інших осіб. Претензій матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_3 він не має, у призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_12 надав покази, що його знайомий ОСОБА_9 придбав житлове приміщення квартиру АДРЕСА_5 . За документами вказане приміщення є квартирою, але разом з іншими двома квартирами має спільні кухню, туалет та ванну кімнату. ОСОБА_9 попросив його найняти бригаду, щоб зробити ремонт у вказаній квартирі та проконтролдювати його проведення, адже не мав фізичної можливості це зробити самостійно. Дав йому кошти на ремонт. Він через знайомого домовився з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , що вони зроблять ремонт. Поруч в квартирі АДРЕСА_6 проживає обвинувачений ОСОБА_3 , з яким його познайомив попередній власникквартири АДРЕСА_3 . Часвід часувін бачив ОСОБА_3 ,коли приїжджавконтролювати хідпроведення ремонтута розрахуватисяз робочими,сутичок зним небуло.Він попереджав ОСОБА_3 ,що певніремонтні роботибудуть здійснюватисяв місцяхзагального користування,оскільки планувалосьзаведення каналізаціїдо квартири АДРЕСА_3 .Водин ізднів всерпні 2020року йому зателефонував ОСОБА_8 та повідомив, що ОСОБА_3 увірвався до квартири, де вони робили ремонт, потрощив гіпсокартон монтировкою та пошкодив йому руку. він сказав, щоб той викликав поліцію. По приїзду він побачив в кімнаті пошкоджений гіпсокартон та дізнався від ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , що спочатку ОСОБА_3 без дозволу зайшов до них в квартиру і через нетривалий проміжок часу пішов, нічого не кажучи, а потім повернувся з монтировкою, якою потрощив листи гіпсокартону та вдарив ОСОБА_8 по руці, коли той зістребнув з дробини. Крім того, обвинувачений в процесі боротьби подряпав руку ОСОБА_8 , коли той з ОСОБА_10 намагались забрати у нього монтировку, після чого пішов. У ОСОБА_8 на руці був синець та подряпина, а тому він відвіз його до ХОБСМЕ на АДРЕСА_7 для судово-медичного обстеження.

Також судом було досліджено інші документи та висновок експерта, зібрані під час досудового розслідування.

Так, з досліджених в судовому засіданні протоколів пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 26.08.2020р. вбачається, що ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , кожний окремо, упізнали ОСОБА_3 як особу, яка 04.08.2020р. за адресою: АДРЕСА_4 спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_8 (а.с. 40-45 матеріалів досудового розслідування)

В ході проведення слідчого експерименту 19.08.2020р. потерпілий ОСОБА_8 показав спосіб та механізм спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3 04.08.2020р. за адресою: АДРЕСА_4 , які узгоджуються з показаннями, наданими потерпілим під час судового розгляду щодо нанесення обвинуваченим йому одного удару металевою монтировкою по правій руці та подряпання шкіри на правому передпліччі під час намагання відібрати вказану монтировку у ОСОБА_3 (а.с. 33-35 матеріалів досудового розслідування)

Відповідно до висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи №862-2020 від 04-05.08.2020р. та висновку судово-медичної експертизи №09-2669/2020 від 19.08.2020р. у ОСОБА_8 мали місце наступні тілесні ушкодження: садна на згинальній поверхні правого передпліччя у верхній третині та у ділянці лівого ліктьового суглобу по його задній поверхні. Враховуючи морфологічні ознаки встановлених ушкоджень, вони могли бути отримані протягом 1 доби до проведення первинного огляду (04.08.2020р.). за ступенем тяжкості садна викликали незначні скороминущі наслідки, тривалість яких не перевищує 6 діб і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень. Показання ОСОБА_8 , що викладені в протоколі проведення слідчого експерименту від 19.08.2020р., в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним у частині механізму утворення та способу спричинення встановлених у нього тілесних ушкоджень на правому передпіллі. (а.с. 10-11, 38-39 матеріалів досудового розслідування)

Під час досудового розслідування 26.08.2020р. в період часу з 11:00 год. до 11:20 год. було оглянуто видану ОСОБА_8 в ході додаткового допиту металеву монтировку чорного кольору, та постановою від 26.08.2020р. визнано її в якості речового доказу по кримінальному провадженню. (а.с. 48-49 матеріалів досудового розслідування)

З долучених до матеріалів кримінального провадження копій договору купівлі-продажу від 23.07.2020р., витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №217512800 та Інформації з Державного реєстру речових прав нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме мано №221705187, встановлено, що квартира АДРЕСА_5 з 23.07.2020р. на праві власності належить ОСОБА_9 .

Належність, допустимість та достовірність наведених вище доказів у суду сумнівів не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, у зв`язку з чим суд їх прийняв, та вважає такими, що є достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого.

При цьому в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження певні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими та які інкримінувались обвинуваченому ОСОБА_3 згідно обвинувального акту, а саме - факт прицільного нанесення обвинуваченим потерпілому ОСОБА_8 металевою монтировкою (коли потерпілий намагався забрати її) двох-трьох ударів в ділянку правого передпліччя, від яких потерпілий впав на підлогу.

Так, в ході судового розгляду вчинення вказаних дій заперечував обвинувачений, та їх не підтвердив сам потерпілий ОСОБА_8 та безпосередній свідок відповідних подій, ОСОБА_10 .

Зокрема, потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що отримав удар по правій руці монтировкою коли зліз з дробини та припустив,що скоріш за все обвинувачений зробив це ненавмисно, оскільки, коли він злазив з дробини, то потрапив в зону розташування листа гіпсокартону, по якому бив монтировкою обвинувачений; більше ударів монтировкою ОСОБА_3 йому не наносив; на підлогу він взагалі не падав.

Також потерпілий ОСОБА_8 не вказував на такий характер та спосіб спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3 і під час проведення слідчого експерименту в ході досудового розслідування.

Вказані обставини, зурахуванням іншогообсягу обвинувачення,яке булодоведено підчас судовогорозгляду,не впливаєна кваліфікаціюдій обвинуваченого,зокрема,за ч.4ст.296КК України,але повиннібути врахованіпри визначеннівиду таміри покарання,яке повиннобути призначенеобвинуваченому.

Аналізуючи фактичні дані, встановлені на підставі наведених доказів, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні відповідних кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за:

-ч. 1 ст. 162 КК України як незаконне проникнення до житла особи;

-ч. 4 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, пов`язане з опором громадянину, який припиняв хуліганські дії, а також із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він в силу ст. 89 КК України не має судимості; неодружений; дітей не має; офіційно не працює; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; має місце реєстрації та постійне місце проживання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

При цьому судом враховується, що обвинувачений піддав свої дії критичній оцінці, висловив жаль щодо скоєного, попросив вибачення у потерпілих, а заперечував лише обставин вчинення кримінального правопорушення, які не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст. ст. 50,65 КК України,асаме -принципів законності,справедливості,індивідуалізації,а такождостатності покараннядля подальшоговиправлення тапопередження скоєннянових кримінальнихправопорушень яксамим обвинуваченим,так ііншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, одне з яких є кримінальним проступком, а інше тяжким злочином; їх конкретні обставини; розмір і характер спричиненої шкоди; особу винного та його відношення до скоєного; обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 14 Постанови № 10 від 22.12.2006р. «Про судову практику у справах про хуліганство» при призначенні покарання за хуліганство суди зобов`язані в кожному конкретному випадку і стосовно кожного підсудного неухильно додержувати вимог ст. 65 КК щодо загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи його законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації. Суди мають призначати, як правило, суворі міри покарання особам, які вчинили хуліганство із заподіянням потерпілим значної фізичної або матеріальної шкоди. Разом з тим доцільно застосовувати міри покарання, не пов`язані з позбавленням волі, а за наявності підстав, зазначених у ст. 69 КК, - і більш м`яке покарання, ніж передбачено законом, щодо осіб, які вчинили менш небезпечні діяння та можуть бути виправлені без ізоляції від суспільства.

При цьому судом враховується, що діями обвинуваченого ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_8 було спричинено легкі тілесні ушкодження, та, як вбачається з протоколу огляду місця події від 04.08.2020р., пошкоджено один лист гіпсокартону.

Самі потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час судового розгляду не наполягали на суворому покаранні ОСОБА_3 , поклавшись у вирішенні цього питання на розсуд суду, та підтвердивши в судовому засіданні відсутність матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого.

Відповідно до частини другоїстатті 65 ККУкраїни особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, у частині другійстатті 65 ККУкраїни встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Відповідний правовийвисновок викладенов постановіВерховного Судувід 17.04.2018р.(справа№ 298/95/16)

При цьомуобставин,які бявно свідчили,що застосуваннясудом статті75КК України буденеправомірним танедостатнім длязабезпечення метипокарання ОСОБА_3 не встановлено.

Тому,з урахуванням вищенаведеного, а також правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 16.08.2018р.по справі№183/163/14,суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_3 , попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченого в цілому на теперішній час можливе без реального відбування покарання, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, у виді позбавлення волі, у зв`язку з чим його можливо звільнити від відбування вказаного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, але з встановленням максимального строку випробування, передбаченого ч. 4 вказаної статті, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.08.2020р., відповідно до вимог ч. 4 ст. 174, абз. 12 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим упред`явленому обвинуваченніу вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 162 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;

-за ч. 4 ст. 296 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Після набрання вироком законної сили речовий доказ по кримінальному провадженню: металеву монтировку чорного кольору, передану до камери зберігання речових доказів Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області (на теперішній час - ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області) знищити. (а.с. 49, 114 матеріалів досудового розслідування)

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.08.2020р. по справі №639/5329/20 (провадження №1-кс/639/2232/20), а саме на металеву монтировку чорного кольору. (а.с. 53-55 матеріалів досудового розслідування)

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, прокурору, захиснику та не пізніше наступного дня направити потерпілим.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1