-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 183/7279/19
№ 1-кс/183/1110/21
04 вересня 2021 року м. Новомосковськ
Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про застосування у кримінальному провадженні, внесеному 16.11.2019 року до ЄРДР за № 12019040350002037 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянину України, не працюючому, не одруженому, з профільною середньою освітою, зі слів підозрюваного фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому,
підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
ВСТАНОВИЛА:
Згідно з вимогами ст. ст. 176-178 КПК України слідчий Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що 16 листопада 2019 року о 01.15 годині ОСОБА_5 знаходився біля кафе «Міленіум» за адресою: вул. Гетьманська, 32, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, де у нього раптово виник конфлікт із групою осіб, серед яких був ОСОБА_8 .
В ході конфлікту у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій злочинний умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 , 16 листопада 2019 року о 01.16 годині ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, наніс останньому два удари ножем, який тримав у своїй правій руці, спричинивши своїми умисними діями ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді ножового поранення передньої черевної стінки, проникаюче в черевну порожнину із пошкодженням печінки, та з місця вчинення злочину втік.
Таким чином, ОСОБА_5 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, у зв`язку з тим, що потерпілому ОСОБА_8 було надано своєчасну невідкладну медичну допомогу.
16.11.2019 року вказаний факт слідчим Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області внесено до ЄРДР за № 12019040350002037 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.
17.11.2019 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, у кримінальному провадженні № 12019040350002037 шляхом вручення підозри його матері ОСОБА_9
21.11.2019 року підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у розшук у зв`язку з невідомим місцезнаходженням останнього.
04.06.2021 року отримано ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області про дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
03.09.2021 року о 13.15 годині підозрюваного ОСОБА_5 затримано за адресою: вул. Орлівська, 36, м. Київ.
03.09.2021 року кримінальне провадження за № 12019040350002037 було відновлено.
Згідно з клопотанням слідчого, під час досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 після вчинення інкримінованого йому злочину відразу втік та переховувався від органів досудового розслідування з метою запобігання реальному позбавленню волі, у зв`язку з чим його 21.11.2019 року оголошено у розшук, та 03.09.2021 року останній був затриманий у м. Києві.
Крім того, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні замаху на особливо тяжкий злочин, санкція якого передбачає лише позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Крім того, встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 офіційно не працює, не одружений, на утримані неповнолітніх та непрацездатних осіб не має, тобто не має стійких соціальних зв`язків.
На підставі викладеного, слідчий вважає, що з урахуванням наявності вказаного ризику, запобігти йому та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та належної поведінки можливо лише при застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобігання вказаному ризику застосуванням більш м`яких запобіжних заходів неможливо, оскільки вони не можуть в достатній мірі обмежити свободу його пересування.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні. Також прокурор зазначив, що застосування більш м`яких запобіжних заходів до ОСОБА_5 для запобігання ризику, зазначеному у клопотанні, є недостатніми та недоцільними, оскільки вони не можуть забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків.
Захисник ОСОБА_7 просив застосувати його підзахисному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Дослідивши клопотання та надані письмові докази, вислухавши обґрунтування прокурора, думку захисника, підозрюваного, слідчий суддя прийшла до таких висновків.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, яке віднесено законом до категорії особливо тяжких, виходячи з наявних доказів, а саме: витягу зкримінального провадження,внесеного 16.11.2019року до ЄРДР за № 12019040350002037 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України; протоколу прийняття заяви ОСОБА_8 про вчинення відносно нього злочину від 16.11.2019 року; протоколу допиту потерпілого ОСОБА_8 від 16.11.2019 року; протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, за участю потерпілого ОСОБА_8 від 16.11.2019 року; протоколів допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від 16.11.2019 року; протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_10 від 16.11.2019 року; протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_11 від 16.11.2019 року; висновку експерта № 612/Е від 20.12.2019 року.
При розгляді письмових доказів, наданих прокурором в підтвердження клопотання, зазначених вище, слідчий суддя вважає на підставі ст. 178 КПК України їх вагомими та обґрунтованими. У відповідності до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фокс, Камбел і Харлі проти Сполученого Королівства», вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Тому слідчий суддя вважає, що існують всі підстави вважати підозру ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, обґрунтованою.
Під час судового розгляду була досліджена версія сторони захисту щодо недопустимості доказів винуватості ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України. Так, захисник ОСОБА_7 звернув увагу слідчого судді на те, що певні слідчі дії проведені з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства щодо їх отримання; в процесуальних документах допущені суперечності, а саме: неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_5 , потерпілий повідомив про один удар, у висновку судово-медичної експертизи зазначено про спричинення одного удару, тощо. Тому всі надані слідчим та прокурором докази є недопустимими.
Відповідно до п. 55 рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Тому слідчий суддя вважає, що при застосуванні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 слідчий суддя не визнає надані слідчим та прокурором докази допустимими чи недопустимими.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує, що вказаний у клопотанні слідчого ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, дійсно наявний. Про наявність зазначеного ризику свідчить те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років. Крім того, слідчий суддя враховує, що підозрюваний в рамках даного кримінального провадження майже два роки перебував у розшуку, тобто дана обставина дає підстави вважати, що підозрюваний вже переховувався від органів досудового розслідування, а тому ОСОБА_5 і в подальшому може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Тому, з урахуванням вищевикладеного, а також, розуміючи можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк за скоєне кримінальне правопорушення, ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризику, зазначеного вище, на підставі наданих слідчим матеріалів, оцінила в сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 не працює, не одружений, неповнолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні не має, підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, віднесеного законом до категорії особливо тяжких, що вказує на негативну репутацію останнього та відсутність міцних соціальних зв`язків; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється.
Оцінюючи вищевказані обставини, слідчий суддя також приймає до уваги у розумінні практики ЄСПЛ те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає необхідним застосувати підозрюваному ОСОБА_5 найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначеного раніше ризику.
Крім того, у відповідності з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.
У відповідності з п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Тому слідчий суддя вважає, що у відношенні ОСОБА_5 відсутні підстави для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИЛА:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженцю м.Новомосковська Дніпропетровськоїобласті,громадянину України застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 01 жовтня 2021 року включно, взявши його під варту із залу суду негайно.
Копію ухвали направити для виконання начальникові Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, прокуророві Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області та начальникові Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
скопійовано
-
скопійовано
-
