Справа № 181/759/21

Провадження №1-кп/181/86/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2021 р. смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Межова кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 21.07.2021 року за № 12021046480000071, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Богатир, Великоновоселківського району, Донецької області, громадянина України, без освіти, непрацюючого, на утриманні маючого двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

зі сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 ,

зі сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

В користуванні ОСОБА_7 перебував легковий автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2101», 1971 року випуску, синього кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У квітні 2020 року в денну пору доби (точної дати та часу в ході досудового розслідування та судового провадження встановити не надалось можливим) ОСОБА_3 , перебуваючи в с. Дачне, Межівського району, Дніпропетровської області, зустрів раніше відомого ОСОБА_7 , який під час спілкування розповів йому про вищевказаний транспортний засіб, котрий він збирається продати.

В подальшому, ОСОБА_3 , маючи достовірні відомості про знаходження у користуванні раніше знайомого ОСОБА_7 легкового автомобіля марки «ВАЗ» моделі «2101», 1971 року випуску, синього кольору державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі усної домовленості отримав у своє користування вказаний автомобіль з обов`язковою умовою про виплату за придбане майно грошових коштів у сумі 8000 (вісім тисяч) гривень, які він обіцяв повернути через 14 (чотирнадцять) днів.

Маючи на меті умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на протиправне заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, із корисливих спонукань, маючи намір незаконного збагачення за рахунок майна, яке йому не належить, зловживаючи довірою, недобросовісно використавши довіру з боку ОСОБА_7 , який довіряючи ірозраховуючи напорядність,будучи впевненим у щирих намірах з боку ОСОБА_3 та поверненні через чотирнадцять днів грошових коштів у сумі 8000 (вісім тисяч) гривень, останній розпорядився вищевказаним транспортним засобом на власний розсуд.

Так, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на протиправне заволодіння чужим майном, шляхом шахрайства, із корисливих спонукань, маючи намір незаконного збагачення за рахунок майна, яке йому не належить у травні 2020 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування та судового провадження встановити не надалось можливим) ОСОБА_3 продав у розукомплектованому вигляді автомобіль «ВАЗ» моделі «2101», 1971 року випуску, синього кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 та отримав 10000 (десять тисяч) гривень.

Діючи умисно, шляхом обману і невиконання усної домовленості щодо виплати грошових коштів у сумі 8000 (вісім тисяч) гривень, увійшов удовіру до ОСОБА_7 , оскільки ОСОБА_3 мав реальну змогу здійснити часткову виплату, так як отримав грошові кошти за продане майно.

Таким чином, ОСОБА_3 шляхом зловживання довірою, із корисливих намірів заволодів легковим автомобілем марки «ВАЗ» моделі «2101», 1971 року випуску, синього кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та в подальшому викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальний збиток на загальну суму 10 447 (десять тисяч чотириста сорок сім) гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайстві).

06 серпня 2021 року між потерпілим ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.471 КПК України укладена угода про примирення.

В даній угоді потерпілий ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_3 не оспорюючи жодної обставини кримінального правопорушення, у вчинені якого обвинувачується останній, розуміючи наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, для підозрюваного - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та відмова від здійснення прав, передбачених п.1 ч.4 ст. 474 КПК України та для потерпілого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди, зазначили, що між сторонами досягнуто домовленості про відсутність позовних вимог. Також сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), та призначення покарання за ч.1 ст. 190 КК України у вигляді обмеження волі один рік. На підставі ч.2 ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробувальним терміном 1 рік.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_3 підтримали вказану угоду та просили її затвердити. Підтвердили, що їм зрозумілі наслідки укладання такої угоди і що вони діють добровільно.

В судовому засіданні прокурор підтримав угоду та просив її затвердити.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що угода підлягає затвердженню з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

За положеннями ч.5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Кримінальне правопорушення, вину у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_3 визнав, відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також, судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд вважає, що узгоджені сторонами в угоді про примирення вид і міра покарання повністю відповідають особі винного, який за місцем проживання характеризується задовільно, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий, завдану шкоду відшкодував у повному обсязі, а також загальним правилам призначення кримінальних покарань, обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття, обставини, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення, укладеної між потерпілим ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_3 , і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_3 , укладену 06 серпня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 21.07.2021 року за №12021046480000071.

Визнати ОСОБА_3 винним увчиненні кримінальногопроступку,передбаченого ч.1ст.190КК України,та призначити ОСОБА_3 узгодженесторонами покаранняу виді обмеження волі строком один рік.

На підставі ч.2 ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід не обирати.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Межівський районний суд Дніпропетровської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити прокурору, потерпілому та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1