open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_____________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" вересня 2021 р. Справа № 924/581/21

м . Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлусти У.О., розглянувши у залі судового засідання № 305 справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "СК Промінь", с. Мала Клітна Красилівського району Хмельницької області

про стягнення 328628,98 грн штрафу, 270874,07 грн пені, 41442,18 грн 3% річних, 28119,50 грн інфляційних втрат,

представники сторін:

позивача: Портянко Т.А.

відповідача: Костенко С.С. - представник згідно ордеру (присутній в підготовчому засіданні 09.08.2021 р.)

У судовому засіданні 06.09.2021р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 11.06.2021р. відкрито провадження у справі № 924/581/21 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі, надано строк для подання відзиву та відповіді на відзив.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 09.08.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" звернулося з позовом до суду про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" 328628,98 грн штрафу, 270874,07 грн пені, 41442,18 грн 3% річних, 28119,50 грн інфляційних втрат на підставі договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019р. та додатків (специфікацій) до нього. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався з порушенням строків, встановлених у додатках (специфікаціях) до договору поставки, внаслідок чого товариством з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" у відповідності до положень договору (п.п. 5.2, 5.3. договору) та ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано товариству з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" штрафні санкції.

Позивач, спростовуючи доводи відповідача, що викладені у відзиві, у відповіді на відзив від 01.07.2021р. вказав, зокрема, що стосовно сумнівів відповідача у достовірності договору та додатків (специфікацій) останнім у всіх платіжних дорученнях вказано договір № У-156-2019 від 04.03.2019р., а в деяких також номери специфікацій. При цьому, у деяких платіжних дорученнях відповідач сам зазначає рахунки, які відповідають номерам додатків (специфікацій), а також зазначені у видаткових накладних, тому позивач відповідно кошти зараховував як оплату по зазначених у призначенні номерах специфікацій. Щодо нарахування штрафних санкцій позивачем зазначено, що сторонами була погоджена редакція договору і, підписуючи його, відповідач погодився в тому числі із п. 5.2. договору. Тому, позивач вважає, що має право вимагати сплати штрафу саме в тому розмірі, який сформульований у договорі. Також у п. 5.3. договору сторони домовилися, що згідно п. 6 ст. 232 ГК України позовна давність про стягнення штрафних санкцій (пені) становить 3 роки, що відповідає змісту ч. 1 ст. 259 ЦК України. Стосовно стягнення інфляційних втрат позивачем відзначено, що оплата товару відповідачем здійснена у гривнях та не була змінена на дати оплат відповідно до курсу долара США та ніякі донарахування не здійснювалися, що виключає подвійну відповідальність.

14.07.2021р. на адресу суду надійшли пояснення представника позивача, у яких останнім зазначено, зокрема, що клопотання відповідача про витребування доказів подано з порушенням строків встановлених ст. 81 ГПК України. При цьому, докази, які відповідач просить витребувати, були надані позивачем до суду разом з позовною заявою та копії всіх поданих документів направлені відповідачу, тому відсутня необхідність їх витребовувати. Також звернуто увагу, що у всіх платіжних дорученнях, які надані відповідачем у додатках до відзиву у призначенні платежу, які здійснювалися протягом 2019-2021 років, є посилання на договір № У-156-2019 від 04.03.2019р. При цьому, жодного разу у відповідача не виникало сумнівів щодо наявності такого договору, і до відкриття провадження у даній справі, товариство з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" не зверталося з проханням надати оригінал зазначеного договору.

У відзиві на позовну заяву від 25.06.2021р. представник відповідача проти позову заперечив та просив у його задоволенні відмовити. В обґрунтування своїх заперечень вказав, зокрема, що у розпорядженні останнього не має оригіналу укладеного договору поставки від 04.03.2019р., а також специфікацій № 642-К-2019 від 04.03.2019р., № 635-К-2019 від 04.03.2019р., № 653 від 05.03.2019р., на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої вимоги. У зв`язку з цим відповідач ставить під сумнів достовірність зазначених вище доказів та просить суд з метою встановлення ідентичності підпису керівника відповідача, а також співставлення змісту оригіналів документів у порівнянні з долученими позивачем копіями, витребувати у позивача оригінали наявних у нього документів (договору поставки та додатків (специфікацій) до нього). Відповідачем також відмічено, що, враховуючи, що відвантаження товару по видаткових накладних мало місце 26.03.2019р., то слідує, що саме загальна сума по цих видаткових накладних має погашатися першочергово до моменту повного погашення, тому в цій частині позивач має надати коректний розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, як вказано у відзиві, відповідач ставить під сумнів достовірність копій доказів (договору та додатків до нього), а тому не може ні спростувати, ні підтвердити правильність розрахунку штрафних санкцій (штрафу, пені). При цьому, нарахування штрафних санкцій без укладеного договору є взагалі неправомірним. Ч. 2 ст. 549 ЦК України не передбачає можливості нараховувати штраф за кожний місяць, що суперечить правовій природі даного виду неустойки. До того ж п. 5.2. договору в частині стягнення штрафу суперечить ст. 61 Конституції України, яка передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, тобто позивач просить неодноразово (за кожний місяць) застосовувати один вид відповідальності (штраф) за одне й те саме правопорушення. Як зазначено відповідачем у відзиві, у зв`язку з невизначеністю змісту п. 5.3. договору в частині збільшення/зменшення строку нарахування штрафних санкцій має застосовуватися строк, який передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, тому позивачу потрібно узгодити свої розрахунки позовних вимог у відповідності до вимог чинного законодавства. Разом з тим, відповідач звертає увагу суду, що відповідно до пунктів 2.1, 2.3. договору, а також змісту специфікацій грошовий еквівалент ціни товару визначається в іноземній валюті - доларах США.

У запереченнях на відповідь позивача від 13.07.2021р. представником відповідача зазначено, що з 04.03.2019р. пройшов значний проміжок часу, а також враховуючи значний обсяг документації, який супроводжує господарську діяльність підприємства відповідача, керівник відповідача не має фізичної змоги надати стверджувальну відповідь про те, що ним підписувалися чи не підписувалися та проставлялися печатка підприємства на документах, копії яких долучив позивач до матеріалів справи. Щодо зарахування коштів відповідача представник товариства з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" вказує, що відповідно до п. 2.7. договору про зарахування коштів позивач мав би повідомити відповідача шляхом направлення листа на електронну адресу покупця вказану у розділі 10.

03.08.2021р. представником відповідача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із відрядженням директора Ольшевського П.І. та перебуванням представника товариства (адвоката) на самоізоляції із симптомами хвороби COVID-19. До клопотання про відкладення додано наказ товариства з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" № 81-о/с від 31.08.2021р. про відрядження директора товариства Ольшевського П.І.

Суд, розглянувши подане відповідачем вищевказане клопотання, відмовляє у його задоволенні з огляду на строки розгляду справи по суті (протягом 30 днів, тобто до 08.09.2021 р.). При цьому, судом враховано, що у відповідних випадках учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників (зокрема, в.о. директора), так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2020р. у справі № 922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі № 914/6968/16.

Також судом зауважується, що дата судового засідання попередньо узгоджувалася з представником відповідача, клопотань щодо долучення або витребування будь-яких інших додаткових доказів на підтвердження своєї позиції у справі відповідачем не подано. При цьому, суд ознайомлений зі змістом заперечень відповідача з огляду на подані ним відзив та письмові заперечення. Разом з тим, судом враховується, що доказів на підтвердження хвороби свого представника (адвоката) відповідач не надає.

Крім цього, господарський суд звертає увагу на те, що на своєму засіданні 17 березня 2020 року Рада суддів України рекомендувала судам продовжувати здійснювати правосуддя незважаючи на епідемію коронавірусу й карантин, по можливості, здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно Звернення Комітету з питань правової політики до громадян України щодо функціонування органів правосуддя на період карантину від 20.03.2020р. Комітет Верховної Ради України з питань правової політики звернув увагу, що запропоновані Радою суддів України рекомендації не мають на меті обмеження громадян доступу до правосуддя, а покликані забезпечити епідеміологічну безпеку в судах.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

04.03.2019р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" (покупець) укладено договір поставки № У-156-2019, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупця (поставити) товар (засоби захисту рослин, добрива з мікроелементами, регулятори росту рослин), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, визначені у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Сторони погоджуються, що базис поставки (місце передачі покупцю) вказується у специфікації, до цього договору, якщо інший базис поставки не вказаний у відповідній накладній на поставку товару до договору. Ціна за одиницю виміру товару та його загальна ціна, яку має сплатити покупець, визначається специфікаціями (додатками) до цього договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого договору (розділ 2). Постачальник має право достроково виконати свої зобов`язання щодо поставки товару.

Згідно п. 1.2.1. договору в специфікаціях (додатках) до цього договору визначаються умови поставки постачальником товару покупцю, зокрема умови попередньої оплати товару, відстрочки платежу та розрахунку за поставлений товар векселями, авальованими банками. Без підписання відповідної специфікації, поставка товару постачальником покупцю не здійснюється.

Як передбачено п. 1.4. договору, факт поставки та передачі товару від постачальника до покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів приймання-передачі) повноважними представниками сторін. З моменту підписання сторонами накладних до покупця переходить право власності на товар та ризики його випадкового знищення або пошкодження.

У відповідності до п. 1.4.1. договору за згодою сторін, покупець здійснює отримання товару на складі постачальника товару за узгодженою сторонами адресою. Для виконання зазначеної умови, шляхом підписання договору, покупець може залучати перевізників або покупець надає право постачальнику залучати перевізників. Порядок поставки, в тому числі найменування перевізника, номер машини, прізвище, ім`я водія, дата та час передач товару перевізнику, фіксується в заявках на поставку, які направляються покупцем на електронну адресу постачальника. Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження товару, переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару першому перевізнику. Факт передачі товару перевізнику підтверджується підписаною перевізником товарно-транспортною накладною / декларацією / іншим документом, що підтверджує факт передачі постачальником товару перевізнику. Перевізник несе відповідальність за дотримання вимог законодавства при здійсненні транспортування товару покупцю.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що ціна товару (в т.ч. ціна за одиницю товару) вказується сторонами в специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору. Ціна товару включає вартість неповоротної тари, упаковки. Сплата ціни товару покупцем здійснюється у гривнях України. Сторони можуть визначити в специфікації грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті - у доларах США.

Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на банківський рахунок постачальника. Банківські реквізити сторін для здійснення взаєморозрахунків вказані у договорі (розділ 10) (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору якщо у специфікації визначений еквівалент ціни товару (її частини) в доларах США, то сума ціни товару (її частина), яку має сплатити покупець у гривнях України, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її частини), вираженого в доларах США, що зазначений в специфікаціях, на офіційний курс НБУ продажу долара США на дату розрахунку. У разі збільшення курсу долара США більше ніж на 3% на дату розрахунку до курсу, що визначений у специфікації, покупець зобов`язується провести оплату за товар згідно діючого курсу долара США та протягом 10 робочих днів підписати додаткову угоду про зміну ціни в зв`язку зі зміною курсу.

Згідно п. 2.5. договору термін оплати: оплата товару проводиться в терміни, які вказані в специфікаціях до даного договору.

Як передбачено п. 2.7. договору, незалежно від призначення платежу у банківському переказі, у разі порушення покупцем платіжних зобов`язань за договором, покупець надає згоду на те, що постачальник має право зарахувати оплату грошових коштів, що надійшли від покупця, в оплату простроченої заборгованості по договору та повідомляє покупцеві про таке зарахування, шляхом направлення листа на електронну адресу покупця, вказану у розділі 10.

У відповідності до п. 2.8. договору якщо дата оплати товару покупцем припадає на не банківський день (не робочий день), оплата товару здійснюється покупцем в банківський день (робочий день), що передує не банківському дню (не робочому дню).

Пунктом 2.9. договору передбачено, що покупець зобов`язується оплатити поставлений постачальником товар шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника ціну товару у термін, вказаний в відповідній специфікації до договору, але в будь якому разі не пізніше 31.10.2019р.

Покупець зобов`язаний сплатити вартість товару в установлені терміни та у визначеному порядку (п. 3.2.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно п. 5.3. договору сторони домовились, що згідно п. 6 ст. 232 ГКУ позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього договору, становить 3 роки. Нарахування та сплата штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за цим договором, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як передбачено п. 9.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

У відповідності до п. 9.5. договору всі зміни та доповнення до договору є обов`язковими для сторін, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками. Зміни та доповнення до договору не скріплені печатками сторін, вважаються недійсними.

Пунктом 9.8. договору передбачено, що сторони підтверджують, що 1) їхні представники мають усі необхідні повноваження на укладення, підписання та виконання умов цього договору, а також вчинення всіх дій, що передбачені ним або зумовлені ним; 2) договір відповідає їх інтересам та реальній домовленості; 3) штрафні санкції, що передбачені цим договором, є прийнятними для обох сторін.

Відповідно до додатку № 635-К-2019 від 04.03.2019р. до договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019р. (специфікація) сторонами погоджено, що загальна вартість товару, що постачається за цією специфікацією, складає 1654863,48 грн (61605,56 еквівалент доларів США) (п. 1 специфікації). Згідно п. 3 специфікації оплата товару здійснюється на умовах: попередня оплата 30% від загальної вартості товару, що складає 496459,04 грн (18481,67 еквівалент доларів США). Сума сплачується на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів, але в будь якому разі до моменту поставки товару покупцю. Товарний кредит 70% від загальної вартості товару, що складає 1158404,44 грн (43123,89 еквівалент доларів США) сплачується до 31.10.2019р.

Згідно додатку № 642-К-2019 від 04.03.2019р. до договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019р. (специфікація) сторонами погоджено, що загальна вартість товару, що постачається за цією специфікацією, складає 529803,90 грн (19722,99 еквівалент доларів США) (п. 1 специфікації). Згідно п. 3 специфікації оплата товару здійснюється на умовах: попередня оплата 30% від загальної вартості товару, що складає 158941,17 грн (5916,90 еквівалент доларів США). Сума сплачується на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів, але в будь якому разі до моменту поставки товару покупцю. Товарний кредит 70% від загальної вартості товару, що складає 370862,73 грн (13806,10 еквівалент доларів США) сплачується до 31.10.2019р.

Відповідно до додатку № 653-К-2019 від 05.03.2019р. до договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019р. (специфікація) сторонами погоджено, що загальна вартість товару, що постачається за цією специфікацією, складає 176799,84 грн (6590,35 еквівалент доларів США) (п. 1 специфікації). Згідно п. 3 специфікації оплата товару здійснюється на умовах: попередня оплата 30% від загальної вартості товару, що складає 53039,95 грн (1977,10 еквівалент доларів США). Сума сплачується на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів, але в будь якому разі до моменту поставки товару покупцю. Товарний кредит 70% від загальної вартості товару, що складає 123759,89 грн (4613,24 еквівалент доларів США) сплачується до 31.10.2019р.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" (постачальник) на виконання договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019р. поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" (покупець) товар (засоби захисту рослин, добрива з мікроелементами, регулятори росту рослин) на загальну суму 2361467,22 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме: № ЦБ-1491 від 26.03.2019р. на суму 271273,80 грн, № ЦБ-1496 від 26.03.2019р. на суму 1383589,68 грн, № ЦБ-1822 від 01.04.2019р. на суму 529803,90 грн, № ЦБ-1500 від 26.03.2019р. на суму 176799,84 грн.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № УАЦБ-001104 від 26.03.2019р. ПП "Фірма "Голд Транс" (перевізник) на замовлення ТОВ "Укравіт Агро" (замовник) поставлено ТОВ "СК Промінь" (вантажоодержувач) за довіреністю № 49 від 25.03.2019р. (виданої комірнику Нетребчуку В.О.) товар (захисник, КС) кількістю 1225 л загальною масою 1,47000 т.

Згідно товарно-транспортної накладної № УАЦБ-001128 від 26.03.2019р. ПП "Фірма "Голд Транс" (перевізник) на замовлення ТОВ "Укравіт Агро" (замовник) поставлено ТОВ "СК Промінь" (вантажоодержувач) за довіреністю № 49 від 25.03.2019р. (виданої комірнику Нетребчуку В.О.) товар (Гліфовіт Екстра, Тізер, Авангард, Соняшник гібридний) кількістю 10140 л загальною масою 12,07200 т.

Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" видано комірнику Нетребчуку В.О. довіреність № 48 від 25.03.2019р. на отримання від товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" згідно рахунку № ЦБ-642 від 04.03.2019р. товару (Антиколорад Макс) в кількості 725 л.

Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" видано комірнику Нетребчуку В.О. довіреність № 47 від 25.03.2019р. на отримання від товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" згідно рахунку № ЦБ-653 від 05.03.2019р. товару (Соняшник гібридний) в кількості 80 міш.

Відповідно до претензії № 386 від 14.12.2020р. товариство з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю "СК Промінь", у якій вимагало протягом 5 днів з дня отримання претензії належним чином виконати зобов`язання за договором поставки № У-156-2019 від 04.03.2019р. шляхом перерахування на рахунок товариства простроченої заборгованості в розмірі 618718,43 грн. Надіслання претензії підтверджується описом вкладення від 17.12.2020р. рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 24.12.2020р., фіскальним чеком від 17.12.2020р.

У відповідності до банківської виписки від 21.04.2021р. товариством з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" сплачено товариству з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 2583010,42 грн, а саме:

15.03.2019р.: 496459,04 грн (оплата за ЗЗР згідно рахунка № ЦБ-635 від 04.03.2019р.), 53039,95 грн (оплата за соняшник згідно рахунка № ЦБ-653 від 05.03.2019р.), 158941,17 грн (оплата за антиколорад макс згідно рахунка № ЦБ-642 від 04.03.2019р.). Всього 708440,16 грн;

23.12.2020р.: 300000,00 грн (оплата за ЗЗР згідно договору № У-156-2019 від 04.03.2019р.), 100000,00 грн (оплата за хлорпірівіт-агро згідно договору № У-156-2019 від 04.03.2019р.)

06.02.2020р. - 123759,89 грн (оплата за соняшник згідно договору № У-156-2019 від 04.03.2019р.);

09.07.2020р. - 810,37 грн (оплата за ЗЗР згідно договору № У-156-2019 від 04.03.2019р.);

25.08.2020р. - 200000,00 грн (оплата за ЗЗР згідно договору № У-156-2019 від 04.03.2019р.);

01.09.2020р. - 200000,00 грн (оплата за ЗЗР згідно договору № У-156-2019 від 04.03.2019р.);

25.09.2020р. - 200000,00 грн (оплата за ЗЗР згідно договору № У-156-2019 від 04.03.2019р.);

13.10.2020р. - 300000,00 грн (оплата за ЗЗР згідно договору № У-156-2019 від 04.03.2019р.);

27.10.2020р. - 250000,00 грн (оплата за ЗЗР згідно договору № У-156-2019 від 04.03.2019р.);

05.11.2020р. - 200000,00 грн (оплата за ЗЗР згідно договору № У-156-2019 від 04.03.2019р.).

Також на підтвердження погашення заборгованості за поставлений товар в загальній сумі 2636010,42 грн відповідачем надано платіжні доручення: № 835 від 15.03.2019р. на суму 158941,17 грн, № 73 від 15.04.2019р. на суму 496459,04 грн, № 74 від 15.03.2019р. на суму 53039,95 грн, № 12532 від 23.12.2019р. на суму 100000,00 грн, № 1248 від 06.02.2020р. на суму 123759,89 грн, № 1977 від 09.07.2020р. на суму 810,37 грн, № 2207 від 25.08.2020р. на суму 200000,00 грн, № 2277 від 01.09.2020р. на суму 200000,00 грн, № 2394 від 25.09.2020р. на суму 200000,00 грн, № 2480 від 13.10.2020р. на суму 300000,00 грн, № 2542 від 27.10.2020р. на суму 250000,00 грн, № 2610 від 05.11.2020р. на суму 200000,00 грн, № 2978 від 23.12.2020р. на суму 300000,00 грн, № 3877 від 25.05.2021р. на суму 53000,00 грн.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач виконав свої зобов`язання щодо оплати вартості товару згідно договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019р. та додатків до нього з простроченням, позивач звернувся з позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень статті 509 ЦК України, яку розширює стаття 173 ГК України, вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, що виникли між ними, носять характер таких, що виникають з договору поставки, про що, зокрема, свідчать договірні зобов`язання сторін - постачальник зобов`язується здійснити поставку товару згідно додатку А (товар) на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов`язується прийняти і здійснити оплату за поставлений товар в порядку передбаченому цим договором.

Відповідно до частини 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Судом встановлено, що у пунктах 3 специфікацій до договору поставки сторонами погоджено порядок, строки та суми оплати товару.

Так, у додатку № 635-К-2019 від 04.03.2019р. до договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019р. (специфікація) сторонами погоджено, що оплата товару здійснюється на умовах: попередня оплата 30% від загальної вартості товару, що складає 496459,04 грн (18481,67 еквівалент доларів США). Сума сплачується на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів, але в будь якому разі до моменту поставки товару покупцю. Товарний кредит 70% від загальної вартості товару, що складає 1158404,44 грн (43123,89 еквівалент доларів США) сплачується до 31.10.2019р.

У додатку № 642-К-2019 від 04.03.2019р. до договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019р. (специфікація) сторонами погоджено, що оплата товару здійснюється на умовах: попередня оплата 30% від загальної вартості товару, що складає 158941,17 грн (5916,90 еквівалент доларів США). Сума сплачується на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів, але в будь якому разі до моменту поставки товару покупцю. Товарний кредит 70% від загальної вартості товару, що складає 370862,73 грн (13806,10 еквівалент доларів США) сплачується до 31.10.2019р.

У додатку № 653-К-2019 від 05.03.2019р. до договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019р. (специфікація) сторонами погоджено, що оплата товару здійснюється на умовах: попередня оплата 30% від загальної вартості товару, що складає 53039,95 грн (1977,10 еквівалент доларів США). Сума сплачується на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів, але в будь якому разі до моменту поставки товару покупцю. Товарний кредит 70% від загальної вартості товару, що складає 123759,89 грн (4613,24 еквівалент доларів США) сплачується до 31.10.2019р.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач відповідно до договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019р. та додатків № 635-К-2019 від 04.03.2019р., № 642-К-2019 від 04.03.2019р., № 653-К-2019 від 05.03.2019р. поставив відповідачу товар (засоби захисту рослин, добрива з мікроелементами, регулятори росту рослин), що підтверджується підписаними сторонами видатковими та товарно-транспортними накладними. Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" повністю виконано свої зобов`язання щодо оплати поставленого товариством з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" товару згідно договору поставки та додатків до нього, що підтверджується банківською випискою від 21.04.2021р., реєстром операцій від 21.04.2021р. та платіжними дорученнями. Однак, відповідач виконав зобов`язання з оплати товару із простроченням термінів, визначених у п. 3 додатків до договору поставки, що стало підставою для нарахування позивачем згідно п.п. 5.2, 5.3. договору поставки та ч. 2 ст. 625 ЦК України пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Стосовно нарахування штрафних санкцій по кожному зобов`язанню окремо судом зазначається наступне.

Згідно видаткових накладних № ЦБ-1491 від 26.03.2019р. та № ЦБ-1496 від 26.03.2019р. позивачем поставлено товар (засоби захисту рослин) в загальній сумі 1654863,48 грн. Дану суму відповідачем було погашено (із врахуванням призначення платежу та їх черговості) платежами від 15.03.2019р. в сумі 496459,04 грн, від 23.12.2019р. в сумі 100000,00 грн, від 09.07.2020р. в сумі 810,37 грн, від 25.08.2020р. в сумі 200000,00 грн, від 01.09.2020р. в сумі 200000,00 грн, від 25.09.2020р. в сумі 200000,00 грн, від 13.10.2020р. в сумі 300000,00 грн, від 27.10.2020р. в сумі 250000,00 грн.

Таким чином, періодами прострочення оплати товару згідно додатку № 635-К-2019 від 04.03.2019р. є:

01.11.2019р. - 22.12.2019р. на суму 1158404,44 грн;

23.12.2019р. - 08.07.2020р. на суму 1058404,44 грн;

09.07.2020р. - 24.08.2020р. на суму 1057594,07 грн;

25.08.2020р. - 31.08.2020р. на суму 857594,07 грн;

01.09.2020р. - 24.09.2020р. на суму 657594,07 грн;

25.09.2020р. - 12.10.2020р. на суму 457594,07 грн;

13.10.2020р. - 26.10.2020р. на суму 157594,07 грн (переплата - 92405,93 грн);

Відповідно до видаткової накладної № ЦБ-1822 від 01.04.2019р. позивачем поставлено товар (антиколорад) в сумі 529803,90 грн. Дану суму відповідачем було погашено (із врахуванням призначення платежу та їх черговості) платежами від 15.03.2019р. в сумі 158941,17 грн, від 27.10.2020р. в сумі 92405,93 грн (переплата), від 05.11.2020р. в сумі 200000,00 грн, від 23.12.2020р. в сумі 300000 грн.

Таким чином, періодами прострочення оплати товару згідно додатку № 642-К-2019 від 04.03.2019р. є:

01.11.2019р. - 26.10.2020р. на суму 370862,73 грн;

27.10.2020р. - 04.11.2020р. на суму 278456,80 грн (із врахуванням переплати в сумі 92405,93 грн);

05.11.2020р. - 22.12.2020р. на суму 78456,80 грн (переплата - 221543,20 грн).

Відповідно до видаткової накладної № ЦБ-1500 від 26.03.2019р. позивачем поставлено товар (соняшник гібридний) в сумі 176799,84 грн. Дану суму відповідачем було погашено (із врахуванням призначення платежу та їх черговості) платежами від 15.03.2019р. в сумі 53039,95 грн, від 06.02.2020р. в сумі 123759,89 грн.

Таким чином, періодом прострочення оплати товару згідно додатку № 653-К-2019 від 05.03.2019р. є 01.11.2019р. - 05.02.2020р. на суму 123759,89 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, провівши в системі "Законодавство" перерахунок 3% річних, враховуючи суми та періоди заборгованості відповідача згідно додатків до договору, дійшов висновку, що правомірними до стягнення будуть 3% річних в сумі 41432,04 грн (за період 01.11.2019р. - 05.02.2020р. на суму 123759,89 грн розмір 3% річних становить 985,69 грн, а не 995,83 грн згідно розрахунку позивача). У задоволенні 10,14 грн 3% річних суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, за товариством з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" рахується переплата заборгованості згідно платежу від 23.12.2020р. в сумі 300000 грн, а саме в сумі 221543,20 грн. Разом з тим, із наданого відповідачем платіжного доручення № 3877 від 25.05.2021р. (а.с. 100) слідує, що відповідачем проведено ще одну оплату в сумі 53000,00 грн (призначення платежу: оплата за ЗЗР згідно договору № У-156-2019р від 04.03.2019р.). Таким чином, загальний розмір переплат відповідача становить 274543,20 грн (221543,20 грн + 53000,00 грн).

Із зазначеного, судом враховано, що можливість застосування ст. 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 ЦК України застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отриманий без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості.

Відповідний порядок встановлено в п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22, та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018р. у справі № 904/12527/16.

Оскільки наявні серед матеріалів справи банківська виписка від 21.04.2021р. та платіжне доручення № 3877 від 25.05.2021р. свідчать, що в якості призначення здійснених платежів відповідачем зазначено: "оплата за ЗЗР згідно договору № У-156-2019р від 04.03.2019р.", при цьому договором не передбачено можливості самостійного розподілу постачальником отриманих від покупця коштів з чітким призначенням їх сплати, обома сторонами не погоджений розмір заборгованості та серед матеріалів відсутні докази наявності у відповідача наміру спрямовувати сплачені кошти саме в рахунок погашення нарахованих позивачем штрафних санкцій у першу чергу, суд дійшов висновку, що в даному випадку розподіл коштів не може здійснюватися із застосуванням ст. 534 ЦК України.

При цьому, виходячи зі змісту п. 2.7. договору, доказів того, що відповідач (покупець) надавав згоду на те, що постачальник (позивач) має право зарахувати оплату грошових коштів, що надійшли від покупця, в оплату простроченої заборгованості по договору, матеріали справи не містять. До того ж, даним пунктом договору не передбачено, що саме позивач має ініціювати звернення до покупця про зарахування коштів. Тому, доводи відповідача стосовно того, що саме позивач мав повідомляти відповідача про зарахування коштів є неаргументованими.

Згідно статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання" №14 від 17.12.2013 року).

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Щодо заявленої до стягнення суми втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19).

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100% (п. 28 постанови у справі № 905/21/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

При цьому, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18 дійшов висновку, що до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, провівши в системі "Законодавство" перерахунок інфляційних втрат, враховуючи суми та періоди заборгованості відповідача згідно додатків до договору, дійшов висновку, що правомірними до стягнення будуть інфляційні втрати в сумі 26543,56 грн (за період 13.10.2020р. - 26.10.2020р. на суму 157594,07 грн інфляційні втрати не нараховуються, оскільки час прострочення складав менше половини місяця). У задоволенні 1575,94 грн інфляційних втрат суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 270874,07 грн пені за період з 01.11.2019р. по 06.02.2020р. та 328628,98 грн штрафу за період з 01.11.2019р. по 06.02.2020р. із розрахунку 2 % на місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За умовами ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 5.2. договору сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

При цьому, пунктом п. 5.3. договору передбачено, що згідно п. 6 ст. 232 ГКУ позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього договору, становить 3 роки. Нарахування та сплата штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за цим договором, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, провівши в системі "Законодавство" перерахунок пені, враховуючи суми та періоди заборгованості відповідача згідно додатків до договору, дійшов висновку, що правомірним до стягнення буде пеня в сумі 270799,67 грн (за період 01.11.2019р. - 05.02.2020р. на суму 123759,89 грн розмір пені становить 9339,38 грн, а не 9413,78 грн згідно розрахунку позивача). У задоволенні 74,40 грн пені суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

Також, перевіривши правильність здійснення нарахування 328628,98 грн штрафу за період з 01.11.2019р. по 06.02.2020р. із розрахунку 2 % на місяць, суд дійшов висновку, що розрахунок штрафу є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору.

Заперечення відповідача в частині нарахування позивачем штрафу, що суперечить ст. 61 Конституції України, яка передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки позивач вимагає неодноразово (за кожний місяць) застосувати один вид відповідальності (штраф) за одне й те саме правопорушення, спростовуються позицією Північно-західного апеляційного господарського суду, наведеною у постанові від 28.01.2021р. у справі № 903/178/20. У даній справі апеляційною інстанцією задоволено позов в частині стягнення штрафу за умов його нарахування із розрахунку 2 % на місяць.

Водночас судом враховується, що в силу дії частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними та конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені (штрафу), який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013р.

З огляду на викладене, оцінивши доводи сторін у цій справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі, ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, зокрема враховуючи, що відповідачем повністю погашено основну заборгованість за отриманий товар, враховуючи відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача, зважаючи на те, що нарахування та стягнення з відповідача 41432,04 грн 3% річних, 26543,56 грн інфляційних втрат та 270799,67 грн пені за прострочення грошового зобов`язання слугує компенсацією позивачеві негативних наслідків, пов`язаних з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача штрафу в повному обсязі, призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача, а тому виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд приходить до висновку про наявність передбачених ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України виняткових підстав для застосування дискреційних повноважень суду щодо зменшення заявленого до стягнення розміру штрафу на 50 %, тобто про стягнення з відповідача 164314,49 грн штрафу.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018р. у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018р. у справі № 921/110/18, від 14.01.2019р. у справі № 925/287/18, від 22.01.2019р. у справі № 908/868/18.

Судом не приймаються доводи відповідача, що, оскільки відвантаження товару по видаткових накладних № ЦБ-1500, № ЦБ-1496, № ЦБ-1491 відбувалося 26.03.2019р., то сума по цих накладних має погашатися першочергово, адже судом приймалося до уваги насамперед призначення платежу при проведені платежів по даних видаткових накладних та їх хронологія.

Також критично суд оцінює твердження відповідача стосовно застосування до вимог про стягнення пені скороченої позовної давності, що передбачена п. 1 ч. 1 ст. 258 ЦК України, оскільки сторонами у п. 5.3. договору чітко узгоджено, що згідно п. 6 ст. 232 ГК України позовна давність до вимог про сплату (стягнення) пені становить 3 роки. Нарахування та сплата штрафних санкцій не припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Необґрунтованими є також посилання відповідача на п.п. 2.1, 2.3. договору, а також зміст специфікацій щодо визначення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті - доларах США, оскільки всі розрахунки між сторонами проводилися у гривнях. При цьому, у п. 2.1. договору сторонами визначено, що сплата ціни товару покупцем здійснюється у гривнях України, а визначення в специфікації грошового еквіваленту ціни товару в іноземній валюті - у доларах США, було правом сторін. Разом з тим, відповідачем не надано належних доказів та розрахунків збільшення курсу долара США більше ніж на 3% на дату розрахунку до курсу, що визначений у специфікації та відповідно підписаної сторонами додаткової угоди про зміну ціни в зв`язку зі зміною курсу.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частин 1 і 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом враховується, що з огляду на положення частини 1 статті 9 Конституції України, ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права. Зокрема, у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 41432,04 грн 3% річних, 26543,56 грн інфляційних втрат, 270799,67 грн пені та 164314,49 грн штрафу. У задоволенні 10,14 грн 3% річних, 1575,94 грн інфляційних втрат, 74,40 грн пені та 164314,49 грн штрафу суд відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, при цьому при розподілі судового збору щодо вимоги про стягнення штрафу судом беруться до уваги приписи п. 9 ст. 129 ГПК України.

Сума витрат на правову допомогу позивачем не заявлялась.

Керуючись статтями 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "СК Промінь", с. Мала Клітна Красилівського району Хмельницької області про стягнення 328628,98 грн штрафу, 270874,07 грн пені, 41442,18 грн 3% річних, 28119,50 грн інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" (Хмельницька область, Красилівський район, с. Мала Клітна, ідентифікаційний код 39757078) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" (м. Київ, вул. Дегтярівська, 25/1, ідентифікаційний код 38463127) 41432,04 грн (сорок одну тисячу чотириста тридцять дві гривні 04 коп.) 3% річних, 26543,56 грн (двадцять шість тисяч п`ятсот сорок три гривні 56 коп.) інфляційних втрат, 270799,67 грн (двісті сімдесят тисяч сімсот дев`яносто дев`ять гривень 67 коп.) пені, 164314,49 грн (сто шістдесят чотири тисячі триста чотирнадцять гривень 49 коп.) штрафу, 10011,06 грн (десять тисяч одинадцять гривень 06 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову в частині стягнення 10,14 грн 3% річних, 1575,94 грн інфляційних втрат, 74,40 грн пені та 164314,49 грн штрафу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.09.2021 року.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2, 3 - позивачу (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 25/1; 03057, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 42, секція F);

4 - відповідачу (31033, Хмельницька обл., Красилівський р-н, с. Мала Клітна).

Всім рекоменд. з повідом.

Джерело: ЄДРСР 99383805
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку