621/2642/21

1-кп/621/235/21

У Х В А Л А

06 вересня 2021 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя ОСОБА_1

за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

потерпілої - ОСОБА_4 ,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12021220000000833 за обвинуваченням ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у сел. Комсомольське Зміївського району Харківської області, єгромадянином України, маєвищу освіту, не одружений, не працює, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

укримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 3 статті 286-1 Кримінального кодексу України,

у с т а н о в и в:

Згідно обвинувального акта від 31.08.2021 ОСОБА_6 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого занаступних обставин:

Так, ОСОБА_6 07.06.2021 близько о 01:30 годині, будучи в стані алкогольного сп`яніння, тобто з порушенням вимоги пункту 2.9 а), згідно з якою: 2.9 а) "Водієві забороняється, керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під виливом наркотичних чи токсичних речовин", керуючи технічно-справним автомобілем "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 , рухаючись по автодорозі "Харків-Зміїв-Балаклія" зі сторони с. Задонецького Зміївського району в напрямку м. Зміїв, з невстановленою швидкістю, проїжджаючи в районі 31 км +800 м та в`їхавши в м. Зміїв, діючи необережно, непереконавшись у безпеці своїх цій, обрав небезпечну швидкість руху та прийоми керування автомобілем, при яких допустив втрату контролю над керуванням, чим грубо порушив вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: "Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним", та допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини на праве по ходу свого руху узбіччя, де в подальшому відбулось перекидання на дах вказаного транспортного засобу.

Внаслідок дорожньо-транспортної події, пасажир автомобіля "Сhevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 , який на момент ДТП перебував на передньому пасажирському сидінні, від отриманих тілесних ушкоджень помер в кареті швидкої медичної допомоги в ході транспортування до медичного закладу. Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 10-12/1874-Дм/21 від 19.07.2021, причиною смерті потерпілого ОСОБА_9 стала сукупна травма тіла, яка супроводжувалась крововтратою, з послідуючою зупинкою серцевої діяльності, дихання і зупинка функцій центральної нервової системи.

Згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-21/15343-ІТ від 21.07.2021 у даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною подією.

Прокурор ОСОБА_10 надіслав на електронну адресу суду клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .

На обґрунтування клопотання зазначив, що продовжують існувати ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На думку прокурора, обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого частиною 3 статті 286-1 Кримінального кодексу України, дає підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, та вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілу та свідків, що свідчить на неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подане клопотання з підстав викладених у ньому. Наполягав на необхідності продовження строку запобіжного заходу та неможливості застосування менш обтяжливого запобіжного заходу.

Потерпіла ОСОБА_4 , її представник адвокат ОСОБА_5 підтримали клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_7 проти клопотання заперечували та, у свою чергу заявили клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

На обґрунтування своєї позиції вказали на наступні обставини: наявність у ОСОБА_6 постійного місця мешкання, де він характеризується позитивно; наявність на утриманні малолітньої дитини та батьків похилого віку; будучи особою, раніше не судимою, обвинувачується в необережному злочині; відсутні вагомі докази вчинення обвинуваченим вказаного злочину.

Стверджували про обов`язковість врахування вказаних обставин відповідно до п. п. 1, 4, 6, 8 ст. 178 КПК України.

Також, вважали, що прокурором не доведено жодного з трьох пунктів ст. 194 КПК України, що дають підстави для застосування запобіжного заходу - тримання під вартою.

Вислухавши думки учасників судового провадження, ознайомившись з матеріалами, доданими до клопотання про продовження строку запобіжного заходу, суд дійшов наступного:

Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частини 2 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

Відповідно до частини 3 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Згідно пункту 1"с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Під час досудового розслідування слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова 08 червня 2021 року застосував запобіжний захід - тримання під вартою, а 04 серпня 2021 року продовжив його строк дії до 07 вересня 2021 року.

Кримінальне провадження на розгляд до Зміївського районного суду надійшло 01.09.2021.

В межах строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 судове провадження не може бути завершене.

Під час застосування та продовження строків запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_6 слідчий суддя врахував наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків.

На час підготовчого засідання сторонами не надано будь-яких доказів того, що зменшилися ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, або змінилися обставини, передбачені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, які існували під час застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 а також і на час продовження строку його дії.

Обвинувачення ОСОБА_6 у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 3 статті 286-1 Кримінального кодексу України, що спричинило незворотні наслідки у вигляді смерті потерпілого, упоєднанні з тяжкістю покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, вказує на існування ризиків переховування від суду.

На цей час судом не допитані потерпіла та свідки, що свідчить про продовження існування ризику незаконного впливу на них.

Наведені вище обставини в сукупності вказують на те, що ризики, які існували на час застосування запобіжного заходу під час досудового розслідування не зменшилися і продовжують існувати, а також на неможливість забезпечення виконання ОСОБА_6 процесуальних обов`язків, передбачених статтею 42 Кримінального процесуального кодексу України, та усунення ризиків продовження ним протиправної поведінки без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Доводи сторони захисту про відсутність належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_6 злочину, в якому він обвинувачується, не беруться судом до уваги під час вирішення клопотання щодо запобіжного заходу, оскільки на цій стадії судового процесу докази винуватості судом не досліджувалися і не можуть бути враховані судом.

Доводи сторони захисту про обвинувачення ОСОБА_6 у злочині вчиненому з необережності, не мають перевагу перед тими обставинами, що перебування під час вчинення інкримінованого злочину у стані алкогольного сп`яніння, є ознакою для кваліфікації такого обвинувачення за відповідною частиною статті 286-1 КК України, а доведення особою себе до стану сп`яніння не є необережним.

Наявність на утриманні малолітньої дитини, яка проживає окремо, та на утримання якої стягуються аліменти, жодним чином не зменшує ризики, зазначені вище, а навпаки вказує на недостатність міцних соціальних зв`язків у місці проживання.

Твердження сторони захисту про наявність у обвинуваченого батьків похилого віку, що потребують допомоги такою мірою, щоб це унеможливлювало застосування тримання під вартою, не підтверджені доказами.

Отже, застосований запобіжний захід - тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Запобіжний захід - домашній арешт, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зашкодити ризикам, що стали підставою для застосування запобіжного заходу.

За таких обставин належить відмовити у клопотанні сторони захисту про зміну запобіжного заходу, та задовольнити клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України розмір застави у цьому кримінальному провадженні не визначається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 177, 181, 183, 199, 314, 315 Кримінального процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в :

Відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.

Клопотання сторони обвинувачення про продовження строку запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 - тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" до 04листопада 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий: ОСОБА_1