Справа № 308/9708/19
У Х В А Л А
01 вересня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
судді-доповідачки Готри Т. Ю.,
суддів Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю.,
за участі секретарки судового засідання Терпай С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 лютого 2021 року, ухвалене суддею Бедьом В.І.,
в с т а н о в и в:
У провадженні Закарпатського апеляційного суду на розгляді знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України
Судом установлено, що відповідачем у цій справі є іноземна держава - Російська Федерація, яка відповідно до вимог ч. 2 ст. 48 ЦПК України, крім фізичних та юридичних осіб, може бути самостійним відповідачем.
Стаття 1 частини 1 «Правовий захист» Розділу 1 «Загальні положення» Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах чинної в редакції за № 26-53/7 (v53 7323-06) від 26.01.2006 підписаної й ратифікованою, зокрема, Україною та Російською Федерацією, передбачає виключно взаємовідносини щодо фізичних чи юридичних осіб договірних держав, а не держави як самостійного суб`єкта. Відтак її положення в даному випадку застосовані бути не можуть. Інших чинних міжнародних договорів між Україною та Російською Федерацією відносно надання правової допомоги в цивільних справах немає, що свідчить про відсутність міжнародного договору з приводу, де стороною в цивільній справі є держава.
Зважаючи на відсутність міжнародного договору між Україною та Російською Федерацією про надання правової допомоги в цивільних справах, який б урегульовував зносини безпосередньо з однією держав, а не виключно між фізичними та (або) юридичними особами, а тому, на переконання апеляційного суду, в даному випадку не підлягає застосуванню й Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Мін`юсту, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54, де пункти 1.1., 1.2. чітко наголошують про її застосування за умови наявності міжнародного договору з питання надання правової допомоги в цивільних справах, чинного у відносинах з Україною та іноземною державою.
Положеннями статті 498 ЦПК України врегульовано, що у разі, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно, зокрема вручити документи, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість, якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Подібні положення містяться і в статті 80 Закону України «Про міжнародне приватне право», що у разі, якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність, зокрема у врученні документів, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Пред`явлення позову до іноземної держави, яке знаходиться в Україні, відповідно до статті 32 Віденської конвенції 1961 року може бути допущено лише за згодою компетентних органів відповідної держави.
Положення зазначеної норми міжнародного договору конкретизовано у статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Прийнявши позовну заяву, суддя на стадії підготовки справи до судового розгляду має з`ясувати, чи є згода дипломатичного представництва, оскільки в противному разі посольство не може набувати процесуального статусу відповідача у цивільному процесі.
Майже аналогічні висновки містяться й у постановах Верховного Суду від: 13.05.2020 у справі № 711/17/19 (провадження № 61-10776св19), 03.06.2020 у справі № 357/13182/18/18 (провадження № 61-12202св17), 17.06.2020 у справі № 711/15/19 (провадження № 61-12427св19), 24.06.2020 у справі № 711/16/19 (провадження № 61-12669св19), 04.11.2020 у справі № 280/1380/19-ц (провадження № 61/13348св20) та 09.06.2021 у справі № 265/7703/19 (провадження № 61-9187св20), де останньою підтверджено цю незмінну й усталену практику та відсутність необхідності у відступленні від цієї правової позиції, на відміну від викладеної у постанові ВС від 23.10.2019 у справі № 914/3360/2012 (провадження № 61-12127св19). Ці висновки Верховного Суду колегія суддів ураховує при виборі і застосуванні відповідних норм права згідно з положеннями ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
У матеріалах цієї справи немає відомостей про направлення місцевим судом відповідного запиту та отримання відповіді на нього, а також є відсутніми докази про надсилання викликів до посольства Російської Федерації через Міністерство закордонних справ України.
Наведені вище обставини перешкоджають суду апеляційної інстанції розглянути даний спір по суті, а тому, на підставі ст. 498 ЦПК України і за відсутності відповідного міжнародного договору, враховуючи положення статей 79, 80 Закону України «Про міжнародне приватне право», необхідно через Міністерство юстиції з подальшим дорученням Міністерству закордонних справ України вручити запит посольству Російської Федерації в Україні про згоду або не згоду про розгляд даної справи українським судом з одночасним наданням відповідачу Російській Федерації в особі посольства на території України примірників апеляційної скарги та ухвали про відкриття апеляційного провадження в цій справі.
За приписом частини 3 статті 499 ЦПК України судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Зважаючи на час, необхідний для вручення процесуальних документів Російській Федерації через її посольство в Україні, отримання відповіді на згоду чи не згоду про розгляд цієї справи українським судом, а також беручи до уваги положення частини першої, пункту 8 частини другої ст. 252, пункту 12 частини першої статті 253 ЦПК України, колегія суддів уважає за доцільним із власної ініціативи зупинити провадження у цій справі до надходження відповідної відповіді від компетентного органу іноземної держави чи належних доказів про їх вручення з розумним строком на їх відповідь.
Керуючись статтями 251, 252, 389, 498, 499 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в:
Направити Міністерству юстиції (01001 м. Київ, вул. Городецького, 13) для доручення Міністерству закордонних справ України (01018, м. Київ, Михайлівська площа, 1) вручити посольству Російської Федерації в Україні (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27) а саме: - запит на згоду або незгоду про розгляд українським судом цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України; - примірники апеляційної скарги та ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Зупинити провадження в даній справі до надходження від компетентного органу іноземної держави - посольства Російської Федерації в Україні відповіді на дане доручення або до часу не надходження в розумні строки такої відповіді з моменту належного підтвердження про отримання цим посольством указаних процесуальних документів.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду в частині зупинення провадження на протязі тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 1 вересня 2021 року.
Суддя-доповідачка
Судді