Справа № 417/1005/21

Провадження № 2-о/417/230/21

РІШЕННЯ

Іменем україни

"02" вересня 2021 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Логвіненка Т.Г.,

за участі секретаря Білянської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. Марківка Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Красноруцького Олександра Миколайовича, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні,

установив:

03.08.2021 року заявник в особі представника - адвоката Красноруцького Олександра Миколайовича звернулася до Марківського районного суду Луганської області з заявою про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

В обґрунтування своєї заяви вказала, що 31.10.1981 між нею та та ОСОБА_2 був укладений шлюб. Хоча подружжя не були зареєстровані за однією адресою, але протягом всього сімейного життя вони разом спільно проживали, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки. Останні роки вони проживали та вели спільне господарство за адресою реєстрації місця проживання заявника: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

ОСОБА_2 був пенсіонером, перебував на обліку у Міловському відділі Біловодського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області. ОСОБА_2 отримував пенсію за віком на пільгових умовах, яка становила близько 16000 грн. Заявник ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи загального захворювання безстроково з 01.03.2011 р., перебуває на обліку у відділі обслуговування громадян № 5 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію по інвалідності, яка становила з січня 2020 р. по червень 2020 р. 1638,00 грн., з липня 2020 р. по листопад 2020 р. 1712,00 грн., з грудня 2020 р. по червень 2021 р. 1769,00 грн. та за липень 2021 р. р. 1854,00 грн.

На момент смерті чоловіка єдиним суттєвим джерелом існування їхньої сім`ї становила його пенсія, яка є значно більшою за пенсію заявника. Тому, основним і постійним джерелом засобів до існування заявника ОСОБА_1 була допомога з боку чоловіка ОСОБА_2 , тобто вона перебувала на його утриманні.

На даний час, у даному випадку і при обставинах, що склались у державі, отримати будь-які документи на підтвердження факту перебування на утриманні заявника, в реальних умовах та в будь-який інший спосіб не можливо.

Встановлення факту спільного проживання та перебування заявника на утриманні чоловіка, як особи, яка у зв`язку з його смертю втратила джерело засобів до існування, необхідно їй для реалізації закріпленого Законом права на перехід з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Сторони, їх представники в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник заявника надав заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність заявника. Вимоги заяви підтримав в повному обсязі (а.с.60).

Від заінтересованої особи - Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області, надійшов відзив на заяву, в якому просить відмовити заявнику в задоволенні вимог, оскільки вважають, що заявник не відноситься до кола осіб, які за законом мають право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника, оскільки вона на цей час отримує встановлену їй пенсію. На думку заінтересованої особи, заявниця не довела обставини, які б свідчили про те, що вона перебувала на утриманні чоловіка. Також просить розглянути справу за відсутністю представника управління (а.с.52-57).

Згідно ч.2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3ст. 211 ЦПК Україниособа, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що сторони не скористалися правом брати участь у судовому засіданні та надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає цивільну справу за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши докази, які містяться у справі, встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджено копією паспорта серії НОМЕР_1 виданим 01.03.1999, місцем реєстрації з 20.03.2007р. є АДРЕСА_1 , (а.с.5-6).

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 01.03.1999 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 мав місце реєстрації АДРЕСА_2 з 28.11.2003р (а.с.8-9).

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 виданого 31.10.1981р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб 31 жовтня 1981 року (а.с.12).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Старобільському району та місту Брянка Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Довжанськ Луганської області (а.с.13).

Згідно довідки № 41 від 23.07.2021 та акту про фактичне проживання з померлою особою на день її смерті № 41 від 23.07.2021 виданих комунальним підприємством з ремонту та експлуатації житла №2 Луганської народної республіки, ОСОБА_1 спільно проживала з ОСОБА_2 на день його смерті за адресою АДРЕСА_1 (а.с.17-18).

Факт спільного проживання заявника з померлим та перебування на його утриманні також підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( а.с.20-21).

Заявник ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи загального захворювання безстроково з 01.03.2011 р., перебуває на обліку у відділі обслуговування громадян № 5 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію по інвалідності, яка становила з січня 2020 р. по червень 2020 р. 1638,00 грн., з липня 2020 р. по листопад 2020 р. 1712,00 грн., з грудня 2020 р. по червень 2021 р. 1769,00 грн. та за липень 2021 р. р. 1854,00 грн., що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 735171 від 16.03.2011 р., пенсійним посвідченням № НОМЕР_5 серії ААЗ № 760847 від 18.12.2013 р., довідкою про доходи № 5382003368371892, виданою відділом обслуговування громадян № 5 Головного управління ПФУ в Луганської області від 20.07.2021 р. (а.с.11,14,19).

Відповідно до акту огляду веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.07.2021 р., та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків з 1 кварталу 2020 року по 1 квартал 2021 року ОСОБА_1 підприємницькою діяльністю не займається та інших доходів не має ( а.с.15,16).

Згідно довідки наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області від 11.08.2021, ОСОБА_2 перебував на обліку в Біловодському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області та отримав пенсію за віком за період з січня 2020 року по квітень 2020 року в розмірі 13707,14 грн., з травня 2020 року по лютий 2021 року 15214,94 грн., з березня 2021 року по травень 2021 року 16888,58 грн., що в середньому за місяць складає близько 15155,5 гривень. (а.с.58).

Таким чином у заявника виникла необхідність встановлення факту перебування на утриманні чоловіка, оскільки вона має намір перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Вирішуючи заявлену вимогу суд виходить з наступного.

Згідност. 4 ЦПК України- кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, одним із способів якого є встановлення фактів, які мають юридичне значення.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності із вимогами ч.3ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду

Відповідно до ч. 2ст. 315 ЦПК України- суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1. Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення. 2. Встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. 3. Заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо). 4. Чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відповідно доПостанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058- IV) непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Статтею 5 Закону № 1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема: коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону № 1058-IV види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

У ч.1 ст.9 Закону № 1058-IV наведено види пенсійних виплат: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону № 1058-IV передбачено право вибору пенсійних виплат - особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 цього Закону встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у ч.2. ст. 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Згідно з ч.2 вказаної норми непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (ч.3 ст. 36 Закону № 1058-IV).

Отже, заявниця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , як така, що є інвалідом 3 групи загального захворювання безстроково відповідно до положень статті 26 Закону №1058-IV отримує пенсію по інвалідності, має право перейти на пенсію у зв`язку із втратою годувальниказа умови знаходження на повному утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 .

Згідно ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію вразі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Під час судового розгляду встановлено, що заявник ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті вони проживали за місцем її реєстрації АДРЕСА_1 та вели спільне господарство

З січня 2020 року по травень 2021 року заявник отримала 29002,00 грн., аїї чоловік 257643,7 грн.

Суд констатує той факт, що ОСОБА_2 фактично отримував пенсію, яка в декілька разів перевищувала розмір пенсії його дружини.

Суд не приймає посилання представника відповідача на ту обставину, що оскільки заявник має власну пенсію тому доказів перебування на утриманні чоловіка не має, оскільки це спростовується матеріалами справи. Хоча заявник і отримує власну пенсію, проте суд вважає, що допомога чоловіка для неї була постійним і основним джерелом засобів до існування .

Оцінюючи докази з точки зору належності та допустимості суд констатує наступне.

Згідно довідки №41 від 23.07.2021 та акту про фактичне проживання № 41 від 23.07.2021 виданої органом так званої «ЛНР» ОСОБА_1 постійно проживала спільно з чоловіком по день його смерті за адресою : АДРЕСА_1 .

Постановою ВРУ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» (від 17.03.15 р. № 254-VIII) визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно доЗУ "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей"запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Місто Довжанськ Луганської області, відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженогоРозпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015. №1276-р, є тимчасово окупованою територією, не підконтрольною українській владі,

В Україні визнається та діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на які надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства України.

Так, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», які говорять про те, що документи видані окупаційною владою, повинні визнаватись, якщо їх невизнання тягне за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що «держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки від імені або щодо Намібії, але, «у той час, як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей та шлюбів».

Така позиція знайшла своє відображення у практиці Європейського суду з прав людини, яка, відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», визнається джерелом права в Україні.

Так, у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey 18/12/1986&a в;45), Європейський суд обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, а у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v.Turkey 10/05/2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23/02/2016 &a21;142) Європейський суд приділив значну увагу аналізу цьому висновку.

У справі «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) Європейський суд з прав людини констатував: «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться у цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території життя триває. І це життя потрібно робити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [Європейський судом з прав людини]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]».

Враховуючи те, що визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу, суд, оцінив документи, видані комунальним підприємством від 23.07.2021 так званої ЛНР,як докази,адже це має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення гарантоване ст.46 Конституції України.

На підставі викладеного, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 на момент смерті її чоловіка ОСОБА_2 проживала з ним разом за адресою: АДРЕСА_1 та перебувала на його утриманні, а в зв`язку з його смертю втратила постійне і основне джерело засобів до існування, а тому заява є такою що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати на підставі ч.7ст.294 ЦПК Українине відшкодовуються.

Керуючись ст. ст.7,8,12,81,258-259,263,265,273,293,294,315,319,352,352,355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Красноруцького Олександра Миколайовича, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні - задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки села Кийлів Бориспільського району Київської області разом з чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем міста Свердловськ Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день його смерті.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки села Кийлів Бориспільського району Київської області на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Свердловськ Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особи, яка у зв`язку з його смертю втратила джерело засобів до існування.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду через Марківський районний суд Луганської області або безпосередньо до Луганського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя: Т.Г.Логвіненко