Справа 556/1354/20

Номер провадження 1-кп/556/31/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рядок статзвіту № 18

02.09.2021

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець об"єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, раніше не судимого, одруженого, не працюючого, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 286, ч.1 ст.122 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_10 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, при наступних обставинах:

10.08.2014року,приблизно о04год.10хв.,у темнупору доби,в порушеннявимог підпунктівп.п2.3(а)та 31.6(б)Правил дорожньогоруху України,що затвердженніпостановою КабінетуМіністрів Українивід 10.10.2001№1306(далі-Правила дорожньогоруху),керуючи технічнонесправним автомобілем марки«АЗЛК 2140»,реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись зі швидкістю приблизно 30 км/год., з увімкнутою аварійною світловою сигналізацією та вимкнутими передніми фарами, зі сторони вул. Грушевського, в напрямку вул. Соборна в смт. Володимирець Володимирецького району Рівненської області, маючи реальну можливість виконати вимоги чинного законодавства, свідомо їх ігноруючи, проявив неуважність до дорожньої обстановки та неправильно її оцінив, не вибрав

безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого, навпроти оздоровчого комплексу № 68 допустив наїзд на велосипедистку ОСОБА_11 , яка рухалась в попутному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому верхньої третини лівої малогомілкової кістки, забійної рани потиличної ділянки голови, множинних осаднень обличчя, кістей, лівого колінного суглоба, які відносяться до середнього ступеня тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров`я, а транспортний засіб та велосипед зазнали механічних пошкоджень.

Порушення ОСОБА_8 вимог підпунктів п.п 2.3 (а) та 31.6 (б) Правил дорожнього руху України, знаходяться у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_10 , вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.1 ст.286 КК України.

Крім того, ОСОБА_10 27.07.2020 року, близько о 21 год. 30 хв., , перебуваючи на прилеглій території кафе «Наталі», що по вул. Шкільній, 58 в с. Кідри Володимирецького району, Рівненської області, на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи значення та суспільну небезпеку своїх дій, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, долонею правої руки наніс один удар в область обличчя зліва ОСОБА_6 , внаслідок чого останній впав, після чого, ОСОБА_10 , продовжуючи свої умисні, протиправні дії правою ногою наніс три удари в область ребер зліва ОСОБА_6 , внаслідок чого заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді перелому 2-4 ребер зліва, лівобічний гемопневмоторикс, які згідно п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень спричинивши довготривалий розлад здоров`я.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкодження, ОСОБА_10 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.

З приводу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, судом встановлено наступне.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав свою вину у вчиненні даного діяння, відмовився від дачі показань, також пояснив, що він щиро розкаюється у вчиненому, відшкодував потерпілій матеріальну та моральну шкоду.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила, що дана дорожньо-транспортна пригода сталась давно, вона примирилась з обвинуваченим, який повністю відшкодував їй матеріальну та моральну шкоду. Тому претензій до ОСОБА_8 вона не має, просила не притягувати його до кримінальної відповідальності. Також потерпіла просила залишити без розгляду власний позов та відмовилась від подальшої участі в судових засіданнях

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_8 та потерпіла ОСОБА_5 інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого та потерпілої.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи відносно спрощеного кримінального правосуддя та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, проаналізувавши вище вказані обставини та докази, суд приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення та вважає, що органами досудового розслідування його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.286 КК України, як порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

Вирішуючи питання про обрання покарання за даний злочин, суд приймає до уваги наступне. Відповідно до ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України відноситься до нетяжких злочинів. Вказане кримінальне правопорушення було вчинено ОСОБА_8 10 серпня 2014 року, тобто з часу вчинення минуло понад 6 років.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у відповідності до приписів п.3) ч. 1 ст. 49 КК України на момент ухвалення вироку закінчились строки давності притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_8 підлягає звільненню від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

З приводу заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 судом встановлено наступне.

Допитаний в судовому засіданніобвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненнізлочину, передбаченогоч.1ст. 122 КК Українивизнав частково, пояснив, що 27.07.2020 року, близько о 21 год. 30 хв., він разом із своїм знайомим ОСОБА_13 перебували в кафе «Наталі», що по вул. Шкільній, 58 в с. Кідри Володимирецького району, Рівненської області. На той момент, у даному закладі перебував і ОСОБА_6 . В ході суперечки, яка виникла між ним та ОСОБА_6 , він дав ляпаса в обличчя потерпілому. На цьому сутичка завершилась. Під час судових дебатів та в останньому слові обвинувачений ОСОБА_8 визнав вину повністю, щиро розкаявся у вчиненому. Просив суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданніпояснив, що 27.07.2020 року, близько о 20 год. 30 хв., він перебував разом із ОСОБА_14 в кафе «Наталі», що по вул. Шкільній, 58 в с.Кідри Володимирецького району, Рівненської області. Також в даному закладі перебував і ОСОБА_8 , який, без будь яких причин, розпочав бійку, наніс йому удари обома ногами в область серця, грудної клітки. Згодом підійшов ОСОБА_13 та відтягнув ОСОБА_8 від потерпілого, ОСОБА_6 поїхав додому, однак погано себе почував, і наступного дня звернувся до лікарні, лікувався тривалий час, у нього виявили поломані ребра, рідину в легенях. Від дій обвинуваченого він зазнав моральних страждань, також поніс матеріальні витрати. ОСОБА_15 не вперше поводить себе агресивно, у вчиненому не розкаявся і навіть не попросив вибачення, жодної шкоди не відшкодував. Тому він наполягає на максимально суворому покаранні ОСОБА_8 .

Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим, його вина повністю доведена сукупністю досліджених судом доказів, в т.ч.

- показаннями потерпілого ОСОБА_6 , які є логічними, послідовними та повністю узгоджуються з іншими доказами;

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.08.2020 р., (т.1 а.с.1-2);

- рапортом старшого інспектора чергового Володимирецького відділення поліції Вараського відділу ГУНП в Рівненській області від 04.08.2020 р., де зазначено, що від ОСОБА_6 надійшла письмова заява про нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , (т.1 а.с.3);;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.08.2020 р., (т.1 а.с.4);

- протоколами проведення слідчого експерименту із ОСОБА_6 від 05.08.2020 р.; із ОСОБА_13 від 11.08.2020 р.; із ОСОБА_8 від 19.08.2021 р. (т.1 а.с.14-17, 21-23, 45-47), в ході яких потерпілий, свідок ОСОБА_16 , а також і сам обвинувачений демонстрували механізм нанесення тілесних ушкоджень. При цьому, ОСОБА_8 під час слідчого експерименту вказував та демонстрував, як він наносив удари потерпілому ногами, в ділянку грудної клітки, живота;

- випискою із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_6 №3493, (т.1 а.с.28);

- висновком судово-медичної експертизи №120 від 14.08.2020 року, з якого вбачається що у потерпілого ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 2-4 ребер зліва, лівобічного гемопневмотораксу, підшкірної емфіземи, гематоми поперекової ділянки зліва. Вказані тілесне ушкодження у вигляді гематоми поперекової ділянки зліва виникло від дії тупого предмету, можливо, внаслідок удару ногою, в термін вказаний в постанові і згідно п.2.3.5."Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, відносять до легких тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження у вигляді переломів 2-4 ребер зліва, лівобчний гемопневмоторакс виникли від дії тупого предмету, можливо, внаслідок удару (ударів) ногою, в термін вказаний в постанові і згідно п. 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» , Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.95р., видноситься до розряду середнього ступеню тяжкості, що спричинили довготривалий розлад здоров`я, (т.1 а.с.30-31);

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 підтвердили, що 27.07.2020 року біля магазину "Наталі" між ОСОБА_19 та ОСОБА_20 мав місце конфлікт. ОСОБА_16 пояснив, що ОСОБА_15 почав наносити ОСОБА_21 удари, останній не відбивався, а сам ОСОБА_16 для уникнення бійки стримував ОСОБА_22 .

Свідок ОСОБА_23 пояснив, що 27.07.2020 року він проїжджав мимо магазину "Наталі", побачив біля магазину мопед свого батька ОСОБА_24 . Батько перебував біля магазину, скаржився на біль в грудях, також повідомив, що його побив ОСОБА_25 . Він забрав батька від магазину і вони кожен своїм мопедом поїхали додому.

Сукупністю названих доказів, які на думку суду, є належними та допустимими, поза розумним сумнівом доведено вину обвинуваченого ОСОБА_8 , яка виразилась в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_8 правильно кваліфіковано за ч.1 ст.122 КК України, і така кваліфікація знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Обставин, що у відповідності до п.1) ч.1 ст.65 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , судом не встановлено. При цьому суд приходить до висновку, що щире каяття обвинуваченого, яке було визначено як пом"якшуючу обставину під час досудового розслідування, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Так, щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 643/13256/17.

Разом з тим, такої поведінки, на думку суду, ОСОБА_8 не продемонстрував. Зокрема, в ході судового розгляду кримінального провадження, яке триває з 27.08.2020 року, обвинувачений давав суперечливі показання, визнавав вину лише частково, не вибачився перед потерпілим на протязі всього часу з моменту вчинення злочину (понад рік), не вжив заходів для примирення з ним та для відшкодування шкоди. Твердження ОСОБА_8 під час судових дебатів про те, що він намагався примиритись з потерпілим та відшкодувати шкоду, а ОСОБА_26 від цього ухилявся, нічим не підтверджуються.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_8 в судовому засіданні щиро не розкаявся, і обставини, що пом"якшують його покарання, відсутні.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , у відповідності до п.6) ч.1 ст.67 КК України, є вчинення злочину відносно особи похилого віку. При цьому суд приймає до уваги, що на час вчинення злочину ОСОБА_8 був знайомий з потерпілим, що вони підтвердили в своїх поясненнях, між ними і раніше виникали суперечки з приводу взаємовідносин, і ОСОБА_8 був відомий вік потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_8 , раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Згідно висновку досудової доповіді відносно ОСОБА_8 , орган пробації на підставі інформації, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умов здійснення з боку органу пробації нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчинення повторних кримінальних правопорушень.

Разом з тим, вказаний висновок органу пробації має рекомендаційний характер і грунтується виключно на ма теріалах досудового розслідування, без врахування фактів та обставин, встановлених судом.

Враховуючи вище викладені обставини, тяжкість злочину, особу винного, думку потерпілого, суд приходить до висновку про необхідність обрання відносно ОСОБА_8 , міри покарання в межах санкції ч.1 ст.122 КК України, у вигляді обмеження волі.

При цьому, виходячи зі змісту ст.75 КК України, за відсутності пом"якшуючих обставин, суд приходить до висновку, що підстави для звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням відсутні.

З приводу цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 суд прийшов до наступних висновків.

09.04.2021 року потерпілий подав до суду позов про стягнення шкоди, заподіяної злочином, яка складається з матеріальної шкоди, а саме з витрат, понесених потерпілим внаслідок лікування в розмірі 148,60 грн., а також моральної шкоди в сумі 50000 грн.

В судовому засіданні потерпілий та його представник підтримали заявлений позов в повному обсязі, надали відповідні пояснення по суті позовних вимог.

Обвинувачений та цивільний відповідач ОСОБА_8 проти позову заперечили, мотивуючи свої заперечення недоведеністю позову, а також тяжким фінансовим станом обвинуваченого, відсутністю коштів для виплати відшкодування потерпілому.

Згідно з положеннями частини 2 статті 127КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.