ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7008/21

провадження № 2/753/5931/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"19" серпня 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді Шаповалової К.В.

за участі

секретаря судового засідання Радченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: місто Київ, вулиця Олександра Кошиця, 5а в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2021 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позивач зазначила, що 13 липня 2012 року Міським головою Муніципалітетів Родоса Такісом Лімуром у Відділ реєстрації цивільного стану за номером 252-253/12-07-2012 (Грецька республіка, Родос) між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. Спільних дітей сторони не мають Позивач вказує, що спільне господарство сторони не ведуть, шлюбні відносини між ними припинені, а тому просить суд розірвати шлюб.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 квітня 2021 року цивільну справу № 753/7008/21 передано судді Шаповаловій К.В. Фактично справу було передано судді 09 квітня 2021 року.

Ухвалою суду від 19 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

22 квітня 2021 року до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання відповідача.

На виконання ухвали про залишення позову без руху, позивачем було подано заяву від 28 травня 2021 року вх.№37316 та усунуто недоліки.

Ухвалою суду від 14 червня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання на 15 липня 2021 року на 11:00 год.

У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

02 липня 2021 року на адресу суду надійшла заява (вх. №45773) від представника позивача у якій вона просила проводити розгляд справи за відсутності позивача та її представника, не заперечувала щодо ухвалення заочного рішення.

Ухвалою суду від 15 липня 2021 року судове засідання було відкладено у зв`язку із неявкою відповідача на 19 серпня 2021 року.

У судове засідання 18 серпня 2021 року сторони не з`явилися. 18 серпня 2021 року від представника позивача повторно надійшла заява (вх. №57396) про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримала, не заперечувала щодо ухвалення заочного рішення .

У судові засідання 15 липня 2021 року та 19 серпня 2021 року відповідач не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується, зокрема, зворотними повідомленнями наявними в матеріалах справи. Ухвала про відкриття провадження у справі, позовна заява з додатками та судові повістки надсилались відповідачу за останнім відомим місцем перебування, проте поверталися до суду з відміткою "адресат відсутній". Крім того відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом розміщення оголошення про виклик особи в судове засідання на офіційному сайті судової влади України.

Інформація про стан розгляду справи викладалась у відповідних процесуальних документах - ухвалах суду, які, відповідно до приписів Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень України оприлюднювались у цьому Реєстрі.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідача, який повідомлявся про час і місце розгляду справи у порядку, визначеному ЦПК України, від нього не надійшли відзив чи заява про судовий розгляд за його відсутності, ухвалою суду від 19 серпня 2021 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що позов підлягає задоволенню враховуючи таке.

Встановлено, що 13 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований Міським головою Муніципалітетів Родоса Такісом Лімуром у Відділ реєстрації цивільного стану за номером 252-253/12-07-2012 (Грецька республіка, Родос), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу (а.с. 6,8).

Спільних дітей подружжя не має.

Як зазначала позивака у позовній заяві, сімейні відносини між нею та чоловіком не склались, спільного господарства сторони не ведуть, проживають окремо. Відповідач не виявляє бажання розірвати шлюб в органах РАЦС, а тому позивач просить суд розірвати шлюб. У період з липня по листопад 2020 року вони проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , проте через різні погляду на життя та сімейні обов`язки з листопада 2020 року проживають окремо, точне місце проживання відповідача їй не відоме.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно частини 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що їх правове регулювання здійснюється нормами Загальної декларації прав людини, Сімейного кодексу України Закону України «Про міжнародне приватне право».

Так, статтею 16 Загальної декларації прав людини визначено, що чоловіки i жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися i засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній i повній згоді сторін, що одружуються. Сім`я є природним i основним осередком суспільства i має право на захист з боку суспільства та держави.

Таке положення міжнародно-правової норми повністю відповідає змісту статті 51 Конституції України, якою регламентовано, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно із статтею 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Так, відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частини перша статті 24 СК України).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Таким чином, можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення кожного з подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя. Оскільки укладення шлюбу здійснюється вільно і добровільно, то ніхто не може бути змушений до збереження подружніх стосунків, якщо їх основи втрачені.

Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, регламентується нормами Закону України «Про міжнародне приватне право».

При цьому, як чітко обумовлено змістом статті 2 цього Закону, він застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, як:

1) визначення застосовуваного права;

2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб;

3) підсудність судам України справ з іноземним елементом;

4) виконання судових доручень;

5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Отже, наведений вище нормативно-правовий акт під приватноправовими відносинами розуміє відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи, а під іноземним елементом - ознаку, яку характеризує приватноправові відносини, що ним регулюються, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

?хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

?об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

?юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (пункти 1 і 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Послідовний аналіз вказаних правових норм надіє судові можливість зробити висновок про те, що це рішення ухвалюється у справі з іноземним елементом.

Так, згідно із пунктом 7 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Оскільки сторони з у період з липня по листопада 2020 року проживали за адресою: АДРЕСА_1 , позивачка зареєстрована за вказаною адресою й втрата почуття взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, що потягнула за собою неможливість подальшого їх спільного життя, збереження шлюбу і сім`ї в цілому мали місце на території України, то ця справа підсудна національним судам, зокрема, Дарницькому районному суду м. Києва.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про міжнародне приватне право» шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.

Статтею 63 вказаного закону визначено, що припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Окрім того, статтею 13 наведеного Закону України визначено, що документи, які видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Між Україною та Грецькою Республікою діє договір про правову допомогу, ратифікований Законом N 244-IV від 22.11.2002, відповідно до пункту 2 якого Громадяни однієї Договірної Сторони мають право вільно і без перешкод звертатися до суду та в інші установи другої Договірної Сторони, до компетенції яких відносяться цивільні

справи, порушувати клопотання, подавати позови та здійснювати інші

процесуальні дії на тих самих умовах, як і громадяни цієї Договірної Сторони.

На виконання вказаних норм міжнародного права, які у відповідності до положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 7 свого Листа № 24-754/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» роз`яснив, що суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

З огляду на таке письмові докази, надані позивачем та безпосередньо досліджені судом під час розгляду справи по суті, відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, зокрема, копія свідоцтва про укладення шлюбу між позивачем та відповідачем.

Згідно із статтею 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З огляду на зазначене, зважаючи на те, що судом встановлено, що сім`я фактично розпалась та зберегти її неможливо, оскільки збереження сім`ї призведе до порушення інтересів кожного з подружжя, наявні підстави для задоволення позову щодо розірвання шлюбу.

Керуючись статтями 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 263, 265 ЦПК України , суд,-

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 13 липня 2012 року Міським головою Муніципалітетів Родоса Такісом Лімуром у Відділ реєстрації цивільного стануза номером 252-253/12-07-2012 (Грецька республіка, Родос).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) 00 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя К.В. Шаповалова