Справа № 463/2463/20

Провадження № 2/463/232/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді: Мармаша В.Я.

з участю секретаря судових засідань: Заставної С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул. К.Левицького, 67, код ЄДРПОУ:26180956) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, суд, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на його користь кошти надміру виплачені за призначеною щомісячною адресною допомогою особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в томучислі наоплату житлово-комунальнихпослуг, в розмірі 8151,27 грн., а також 2102,00 грн. судового збору.

Позов мотивує тим, що на підставі заяв відповідача ОСОБА_1 від 09.06.2016 та від 09.12.2016 останньому та його дружині ОСОБА_2 було призначено щомісячну адресну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, строком на шість місяців, з 09.06.2016року по 08.06.2017 року. В ході проведення перевірки щодо використання позивачем цільових бюджетних коштів з`ясовано, що відповідач ОСОБА_1 не повідомив про обставини, які впливають на призначення допомоги, а саме про його повернення до покинутого місця проживання, оскільки згідно листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 09.06.2017 року Вх.№0.64-18681/0/15-17 (вх. №260307-2475 від 16.06.2017 року) ОСОБА_1 перетнув лінію розмежування та перебував на непідконтрольній окупованій території України понад 60 календарних днів в період з 16.07.2016 до 07.04.2017 (265 днів), а його дружина ОСОБА_2 перетнула лінію розмежування та перебувала на непідконтрольній окупованій території України понад 60 календарних днів в період з 16.07.2016 та на момент надання Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної службиінформації (на 09.06.2017 року) з непідконтрольної окупованої території України не поверталась (368 днів). Вказане дало позивачу підстави у відповідності до вимог ст.12 Закону України «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб» вважати, що відповідач, як внутрішньо переміщена особа повернулась до покинутого місця постійного проживання, та прийняти рішення про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої ОСОБА_1 ,№1309001617від 08.06.2016з 24.03.2017.Неповідомлення відповідачем про повернення до покинутого місця постійного проживання призвело до надмірної виплати бюджетних коштів в період з 14.09.2016 до 07.12.2016, та з 07.02.2017 до 31.03.2017 в розмірі 8151,27грн.З метою досудового врегулювання спору відповідачу 20.06.2017, 03.08.2017, 28.09.2017 та 11.12.2017 скеровувались повідомлення з вимогами про повернення коштів в добровільному порядку. Так як відповідач ОСОБА_1 на скеровані повідомлення не відреагував та на даний час надміру виплачені йому кошти не повернув, то позивач звернувся до суду з позовом про стягнення цих коштів в примусовому порядку, який просить задовольнити.

Представник позивача в судове засідання, призначене 27.08.2021 року, не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності. В попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, передбачених в позові та поданій відповіді на відзив. На спростування, зазначених у відзиві на позов обставин додатково пояснив суду, що представлена та долучена до відповіді на відзив довідка про виплату допомоги від 23.11.2020 року є підтвердженням призначених та виплачених сум щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. При цьому розмір надміру виплаченої грошової допомоги стверджується розрахунком надміру виплачених коштів, які підлягають відшкодуванню за надміру виплачену грошову допомогу. Період часу з 14.09.2016 року по 07.12.2016 та з 07.02.2017 по 31.03.2020 це період, протягом якого відповідач не мав права на отримання грошової допомоги, оскільки відповідач, незважаючи на його обов`язок визначений законом України, жодним чином не повідомив позивача про повернення до покинутого місця постійного проживання. Вказане, на думку представника позивача, стверджується інформацією наданою головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби - лист від 09.06.2017 Вх.№0.64-18681/0/15-17 (вх. №260307-2475 від 16.06.2017). Таким чином, сторона позивача вважає, що з 14.09.2016 року (60 днів з моменту повернення до покинутого місця постійного проживання, а саме: 16.07.2016) відповідач втратив право на отримання грошової допомоги до 07.12.2016 (період до якого призначена грошова допомога згідно заяви відповідача від 09.06.2016). Щодо періоду з 07.12.2017 по 31.03.2017 представник позивача пояснив наступне. 07.02.2017 це 60 днів з моменту повернення до покинутого місця постійного проживання. Оскільки Личаківський відділ соціального захисту не може самостійно встановити момент повернення відповідача до покинутого місця постійного проживання, а також відсутність такої у відповідних органах (у Державній прикордонній службі) та ненадання відповідачем жодних доказів, які підтверджують момент повернення до покинутого місця постійного проживання, тому Личаківський відділ соціального захисту визначив такою датою 09.12.2017 тобто дату подання відповідачем заяви на продовження виплати грошової допомоги. 31.03.2017 це останній день виплати грошової допомоги відповідачу. Твердження сторони відповідача про те, що відповідно до п.п. 11 та 12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги підлягає стягненню з наступного місяця після виявлення факту повернення до покинутого місця постійного проживання, вважає безпідставним та таким, що не відповідає вимогам Порядку №505, оскільки відповідно до п. 12 Порядку №505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги. Факт відсутності відповідача за фактичним місцем позивачем виявлено 15.03.2017 відповідно до інформації, наданої Департаментом соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації від 15.03.2017 №08-2138 та акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 23.03.2017. Крім того, згідно розпорядження Личаківського відділу соціального захисту від 03.04.2017 виплату грошової допомоги припинено з 01.04.2017, тобто з наступного місяця з моменту виявлення факту неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги. А відтак з урахуванням наведеного, на думку сторони позивача, відповідачу припинено виплату грошової допомоги відповідно до п. 12 Порядку №505. Вказане, на думку сторони позивача, пов`язано з тим, що відповідач помилково ототожнює момент припинення виплати грошової допомоги та момент втрати права. Оскільки, відповідач втратив право на отримання грошової допомоги з 14.09.2016 по 07.12.2016 та з 07.02.2017 по 31.03.2020, відповідно грошова допомога виплачена відповідачу безпідставно та повертаються уповноваженим представником сім`ї на вимогу уповноваженого органу. Крім цього, представник позивача вважає абсурдними посилання відповідача на те, що стягненню підлягає лише грошова допомога виплачена після її припинення, оскільки якщо допомога припинена, то що після цього стягувати.

Відповідач у судове засідання з розгляду даної справи не з`явився, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. В попередніх судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позов, який долучений до матеріалів справи. Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав його необгрунтованості та безпідставності. Зазначив, що в порушення вимог п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позивачем жодним чином не доведено розміру сплаченої грошової допомоги в розмірі 8151,27 грн. Крім того, позивачем не обгрунтовано причини надмірної сплати грошової допомоги ОСОБА_1 в незрозумілі періоди з 14.09.2016 по 07.12.2016 та з 07.02.2017 по 31.03.2017. Більше того, вважає, що стороною позивача не представлено належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності ОСОБА_1 за місцем проживання у м. Львові. Представлений позивачем та складений останнім Акт про проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявниками для призначення житлових субсидій, соціальної допомоги, компенсації та пільг від 19.06.2017 сторона відповідача не вважає належним доказом на підтвердження відсутності ОСОБА_1 за місцем проживання у м. Львові, оскільки таким лише стверджується, що особи, прописані на зазначеній житловій площі, надали неповну-невірну інформацію про доходи. Єдиним належним доказом на підтвердження факту відсутності відповідача у відповідності до положень Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання-перебуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №365 від 8 червня 2016 року є акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, складений за формою, встановленою Мінсоцполітики, а саме наказом від 28.04.2004 року №95. Крім того, вважає, що з урахуванням положень п.п. 11, 12 Порядку №505 виплата грошової допомоги припиняється та підлягає поверненню з першого числа місяця за місяцем виявлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання-перебування особи. У зв`язку із цим стороні відповідача незрозумілим є обрахунок позивачем період надміру сплаченої грошової допомоги з 14.09.2016 та з 07.02.2017. За наведених вище обставин сторона відповідача вважає заявлені позивачем позовні вимоги необгрунтованими жодними належними та допустимими доказами.

Ухвалою судді від 13.04.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, а провадження у справі відкрито.

Відповідно доч.2ст.247ЦПК України,у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Сторони у судове засідання не з`явились, тому фіксування судового процесу 27.08.2021 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оглянувши матеріали справи та додані до неї письмові документи, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, постановляючи рішення відповідно до вимог ст. 265 ЦПК України, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

На підставі заяв відповідача ОСОБА_1 № 281 від 09.06.2016 та № 166 від 09.12.2016 останньому та його дружині ОСОБА_2 згідно рішень від 10.06.2016 та від 23.12.2016 призначено щомісячну адресну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, строком на шість місяців, з 09.06.2016по 07.12.2016, та з 09.12.2016 по 08.06.2017.

За період з вересня 2016 року березень 2017 року відповідачу ОСОБА_1 було виплачено 12376 грн., що підтверджується оригіналом довідки №4810 від 23.11.2020 року про виплачену допомогу, яка наявна в матеріалах справи. Оцінюючи вказану довідку на предмет її належності як доказу суд з урахування положень статтей 76-80 ЦПК України вважає, що така є належним, достовірними, достатнім та допустимим доказом на підтвердження факту виплати відповідачу відповідного розміру допомоги. Незважаючи на оспорювання стороною відповідача розміру виплаченої допомоги, про що зазначено в поданому відзиві на позов, поряд з цим належності представленої стороною позивача довідки №4810 від 23.11.2020 року відповідачем не спростовано, доказів, які б свідчили про неправомірність нарахування та вказаної суми чи її неправильний розмір не представлено.

Крім того, розмір надміру виплаченої відповідачу грошової допомоги стверджується і долученим позивачем до матеріалів позовної заяви розрахунком надміру виплачених коштів, які підлягають відшкодуванню за надміру виплачену грошову допомогу, якому суд також надає віри, оскільки такий складено у відповідності до вимог чинного законодавства та з урахування обставин справи.

Відповідно до п. 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 1жовтня 2014року №505 (далі - Порядок), грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Згідно з п.12 Порядку виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі: виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

У відповідності до положень ст.12 Закону України «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб», підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: подала завідомо недостовірні відомості (п.5 ч.1). У відповідності до абз.3 ч.1 вказаної статті, у разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другимпункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Згідно інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби в листі від 09.06.2017 Вх.№0.64-18681/0/15-17 (вх. №260307-2475 від 16.03.2017), встановлено, що відповідач ОСОБА_1 перетнув лінію розмежування та перебував на непідконтрольній окупованій території України понад 60 календарних днів в період з 16.07.2016 до 07.04.2017 (265 днів), а його дружина ОСОБА_2 перетнула лінію розмежування та перебувала на непідконтрольній окупованій території України понад 60 календарних днів в період з 16.07.2016 та на момент надання Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби інформації (на 09.06.2017) з непідконтрольної окупованої території України не поверталась (368 днів).

Крім того, факт відсутності відповідача за фактичним місцем проживання, який виявлено позивачем 15.03.2017 відповідно до інформації, наданої Департаментом соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації від 15.03.2017 №08-2138, також стверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №338 від 20.03.2017, який долучено до матеріалів справи. Згідно вказаного акту встановлено, що відповідач ОСОБА_1 разом із дружиною на момент перевірки за адресою: АДРЕСА_2 , був відсутній. В телефонному режимі повідомив, що перебуває у м. Вінниця у родичів, однак доказів на підтвердження цієї обставини не представив. А відтак посилання сторони відповідача на відсутність належних доказів та непредставлення таких стороною позивача на підтвердження його відсутності за фактичним місцем проживання суд вважає хибними та такими, що спрямовані на уникнення від відповідальності. Більше того, жодних доказів на спростування достовірності та належності представленого позивачем акту відповідач не подав та клопотань про їх витребування не заявляв. Вказаний акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї складений за формою, встановленою Мінсоцполітики, а саме наказом від 28.04.2004 №95, про що зазначав та наголошував у своєму відзиві на позов відповідач.

Зазначена інформації на предмет її відповідності положенням ст.9 Закону України «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб» свідчить про те, що відповідач, незважаючи на його обов`язок визначений законом, жодним чином не повідомив Личаківський відділ соціального захисту про повернення до покинутого місця проживання.

А відтак з урахуванням наведеного суд вважає обґрунтованими покликання сторони позивача про те, що з 14.09.2016 року (60 днів з моменту повернення до покинутого місця постійного проживання, а саме: 16.07.2016 року) відповідач втратив право на отримання допомоги до 07.12.2016 року (період до якого призначена грошова допомога згідно заяви відповідача від 09.06.2016 року). Щодо періоду з 07.12.2017 року по 31.03.2017 року, то 07.02.2017 року це 60 днів з моменту повернення до покинутого місця постійного проживання. Оскільки Личаківський відділ соціального захисту не може самостійно встановити момент повернення відповідача до покинутого місця постійного проживання, а також відсутність такої у відповідних органах (у Державній прикордонній службі) та ненадання відповідачем жодних доказів, які підтверджують момент повернення до покинутого місця постійного проживання, тому Личаківський відділ соціального захисту вірно визначив такою датою 09.12.2017 року тобто дату подання відповідачем заяви на продовження виплати грошової допомоги. 31.03.2017 року це останній день виплати грошової допомоги відповідачу.

А відтак в цій частині заперечення відповідача суд вважає необґрунтованими.

Вказана вище інформація дала позивачу підстави у відповідності до вимог ст.12 Закону України «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб» вважати, що відповідач ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа повернувся до покинутого місця постійного проживання та прийняти рішення про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої ОСОБА_1 , №1309001617 від 08.06.2016 з 24.03.2017.

Неповідомлення відповідачем про повернення до покинутого місця постійного проживання призвело до надмірної виплати бюджетних коштів в період з 14.09.2016 до 07.12.2016, та з 07.02.2017 до 31.03.2017 в розмірі 8151,27грн.,з вимогою про стягнення яких в судовому порядку звернувся позивач.

Відповідно до ч.1 ст.1212ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з абз.2, 3 п.11 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №505, суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім`ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 20.06.2017, 03.08.2017, 28.09.2017 та 11.12.2017 скеровувалися відповідачу повідомлення про перерахунок повернення надміру виплачених коштів та повідомлення про повернення надміру виплачених коштів за призначеною допомогою в сумі 8151,27 грн., однак на даний час такі до бюджету не повернуті.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

При цьому, відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат, оскільки позов задоволено в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача слід стягнути 2102 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-80, 259, 263, 264, 273, 280, 282, 354, 355 ЦПК України, Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг,затвердженим постановою КМУ від 01.10.2014 року №505, Законом України «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб», суд, -

вирішив:

Позов Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул. К.Левицького, 67, код ЄДРПОУ:26180956) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. К.Левицького, 67, розрахунковий рахунок UA238201720343150014000024193, одержувач Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, код ЄДРПОУ:26256754, банк одержувача Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172), кошти надміру виплачені за призначеною державною допомогою в сумі 8151,27 грн. (вісім тисяч сто п`ятдесят одна гривня двадцять сім копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради(розрахунковий рахунок UA05820172034422000600002095, одержувач Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради,код ЄДРПОУ:26256754, банк одержувача Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172) 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку в порядок та строки, передбачені ст.ст.354,355 ЦПК України, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 27 серпня 2021 року.

Суддя: Мармаш В.Я.