Справа № 344/13504/20

Провадження № 22-ц/4808/940/21

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.,

за участю секретаря Єлісевич О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене суддею Бабій О.М.26 квітня 2021 року в м. Івано-Франківську, повний текст якого виготовлено 28 квітня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК", Державної казначейської служби України про зобов`язання звільнити з роботи та стягнення заборгованості по заробітній платі,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного підприємства "Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК", Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державної казначейської служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивував тим, що Міністерство аграрної політики та продовольства України, правонаступником якого є Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, є засновником Державного підприємства "Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК".

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 09.04.2019 року №181 було прийнято рішення про припинення ДП «Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК» шляхом ліквідації, створено ліквідаційну комісію, головою якої призначено Гребенюка А.В. Однак до цього часу позивача та інших працівників не звільнено з роботи у зв`язку з ліквідацією інституту та не видано трудові книжки. У зв`язку з цим позивач не може звернутись до центру зайнятості, оскільки рахується працевлаштованим в інституті.

Голова ліквідаційної комісії на письмові звернення не реагує, по телефону повідомив, що немає можливості провести кінцевий розрахунок із працівниками інституту та погасити заборгованість по заробітній платі у зв`язку із відсутністю майна та коштів на рахунках інституту. Після вилучення основних засобів в інституту його статутна діяльність припинилась. Разом з тим, Міністерство як засновник інституту несе відповідальність за його боргами.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інститут перебуває у стані припинення з 10.04.2019 року. Таким чином на даний час інститут наділений статусом юридичної особи і зобов`язаний звільнити позивача з роботи у зв`язку з ліквідацією, видати відповідний наказ, зробити запис у трудову книжку та в день звільнення видати належно оформлену трудову книжку і провести повний розрахунок. Кошти на проведення кінцевого розрахунку зобов`язане виділити Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Оскільки виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників здійснюється на підставі виконавчих документів органами Казначейства, то вважає, що кошти з державного бюджету для погашення заборгованості по заробітній платі мають бути стягнуті на його користь Державною казначейською службою України.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 29.01.2021 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11.03.2021 року, закрито провадження у справі в частині позовної вимоги до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про зобов`язання держави в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України прийняти рішення щодо виділення коштів для проведення з позивачем та іншими працівниками ДП "Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК" повного розрахунку при звільненні з роботи, погашення заборгованості по заробітній платі.

З урахуванням заяв про уточнення та про збільшення позовних вимог позивач зазначав, що ліквідатор зобов`язаний звільнити та провести повний розрахунок під час звільнення. Просив зобов`язати ДП "Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК" звільнити його з роботи у зв`язку з ліквідацією інституту і видати трудову книжку та провести розрахунок у день звільнення; стягнути з держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з казначейського рахунку на його користь заборгованість по зарплаті в сумі 229634,30 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 26 квітня 2021 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного дослідження обставин справи.

Щодо твердження суду про те, що відповідач не надав суду інформації про розмір заборгованості по заробітній платі позивача, то зазначає, що в судовому засіданні він пояснив, що для визначення такої заборгованості він неодноразово звертався до Управління Держпраці в Івано-Франківській області. Згідно останньої відповіді із Управління від 19.08.2020 року його повідомлено, що немає можливості для проведення позапланової перевірки через відсутність доступу до документів, які знаходяться у колишньому приміщенні інституту, яке з серпня 2016 року займає Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги ні повідомлення Управління Держпраці в Івано-Франківській області, ні пояснення позивача, ні покази свідка ОСОБА_2 щодо відсутності доступу до документів інституту та необхідності витребування таких.

Зазначає, що згідно п. 11 Плану заходів із ліквідації інституту всі заходи із ліквідації, в тому числі і щодо звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією інституту, мали бути виконані у строк до 31.19.2019 року. Однак станом на сьогоднішній день жодний пункт даного плану не виконаний.

Вказує також на те, що неодноразово звертався в усній та письмовій формі до ліквідатора та до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з вимогою звільнити його та розрахувати у зв`язку з ліквідацією ДП "Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК", однак такі не були задоволені. Натомість звільнення за власним бажанням чи за згодою сторін суперечило б інтересам позивача щодо дотримання його трудових прав.

Також зазначає, що у випадку, коли відсутня інформація про розмір заборгованості із заробітної плати, суд повинен враховувати розмір мінімальної заробітної плати в Україні за відповідні роки, а отже судом першої інстанції не застосовано законодавство, яке підлягало застосуванню.

На його думку, держава є належними відповідачем, яка несе відповідальність за боргами інституту, оскільки у серпні 2016 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України відбулося вилучення основних засобів інституту, що унеможливило здійснення його статутної діяльності та погашення заборгованості по заробітній платі під час ліквідації. З врахуванням наведеного позивачем залучено у якості відповідача Державну казначейську службу України, яка мала би забезпечити погашення заборгованості по зарплаті.

Просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду від 26 квітня 2021 року та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт та його представник доводи апеляційної скарги підтримали.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлялися про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 з 01.08.2013 року працює на посаді юрисконсульта в ДП "Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК" (раніше - Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК), про що свідчить викопіровка з його Трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.07.2009 року (т. 1, а.с. 6).

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ДП "Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК" є Міністерство аграрної політики України (тепер - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) (т. 1, а.с. 34).

Згідно п. 1.1 Статуту ДП "Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.02.2014 року №79 (далі - Статут) ДП «УДКТІТ АПК» засновано на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є підзвітним йому.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 Статуту встановлено, що уповноважений орган управління, зокрема, приймає рішення про реорганізацію і ліквідацію підприємства (т. 1, а.с. 125-138).

09.04.2019 року в.о. міністра Міністерства аграрної політики та продовольства України видано наказ про припинення діяльності ДП «Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК» шляхом ліквідації; утворення ліквідаційної комісії підприємства та затвердження її складу; затвердження Плану заходів із ліквідації. Виконання Плану заходів у встановлені терміни наказано забезпечити голові ліквідаційної комісії Гребенюку А.В. (т. 1, а.с. 139, 207).

Відповідно до п.п. 3, 11 Плану заходів із ліквідації ДП «Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 09.04.2019 року №181, передбачено попередити працівників ДП «Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК» про звільнення у зв`язку з ліквідацією підприємства (п. 1 ст. 40 КЗпП України), забезпечивши дотримання соціально-правових гарантій у порядку та на умовах, визначених законодавством. Забезпечити реалізацію заходів із ліквідації ДП «Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК» у строк до 31.12.2019 року (т. 1, а.с. 141-142, 209-210).

Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ДП «Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК» перебуває в стадії припинення з 10.04.2019 року (т. 2, а.с. 125).

Згідно копії постанови Кабінету Міністрів України №535 від 23.08.2016 року частину будівлі ДП "Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК" по вул. Незалежності, 46 в м. Івано-Франківську віднесено до сфери управління Державної судової адміністрації (т. 1, а.с. 35).

17.01.2014 року за заявою позивача ОСОБА_1 . Івано-Франківським міським судом видано судовий наказ про стягнення з Українського державного конструкторсько-технологічного інституту транспорту АПК на його користь нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 2920 грн. 89 коп. (т. 1, а.с. 7).

Також, як вбачається із копій заяв та скарг від 15.05.2020 року, 18.06.2020 року, 22.06.2020 року, 08.07.2020 року, 04.08.2020 року, 13.08.2020 року, ОСОБА_1 звертався до голови ліквідаційної комісії ДП "Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК" Гребенюка А.В., Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Президента України, міністра соціальної політики України, Прем`єр-міністра України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо вирішення питання звільнення у зв`язку з ліквідацією та виплати заборгованості по заробітній платі (т. 1, а.с. 10-13, 16-17, 20-22, 23-26, 27-28, 30).

Згідно копії листа Івано-Франківського міського центру зайнятості №1410-03/29-20 від 07.05.2020 року та відповіді на адвокатський запит №2812-13/28-20 від 01.10.2020 року оскільки трудові відносини між ОСОБА_1 та Українським державним конструкторсько-технологічним інститутом транспорту АПК не припинені, він відноситься до зайнятого населення та не може набути статусу безробітного й отримувати матеріальне забезпечення (допомогу по безробіттю). В наданні статусу безробітного ОСОБА_1 відмовлено (т. 1, а.с. 8-9).

Відповідно до копії листа Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 17.09.2020 року №16-07/15-10/5965 у зв`язку з відсутністю голови комісії з припинення ДП "Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК" Гребенюка А.В., відсутністю документів, провести позапланову перевірку на підприємстві неможливо (т. 1, а.с. 32-33).

Листом №2142-12/57142-09 від 18.09.2020 року Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України повідомило позивача, що ДП "Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК" є окремим суб`єктом господарювання, що перебуває у сфері управління Мінекономіки. Вирішення кадрових питань відноситься до компетенції керівника підприємства, в даному випадку його функції виконує голова ліквідаційної комісії. Мінекономіки неодноразово зобов`язувало голову ліквідаційної комісії Гребенюка А.В. вжити заходів стосовно завершення процедури ліквідації ДП "Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК", в тому числі вирішити питання стосовно звільнення працівників у порядку, визначеному законодавством. Разом з тим Гребенюк А.В. як голова ліквідаційної комісії звернувся до Мінекономіки стосовно оновлення у повному складі ліквідаційної комісії підприємства. Станом на сьогодні зазначене питання опрацьовується Міністерством (т. 1, а.с. 34).

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків за період з 3 кварталу 2013 року по 4 квартал 2021 року позивач доходів не отримував (т. 2, а.с. 109, 144).

Згідно довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 в серпні 2013 року позивачу нараховано 31,53 грн., страхувальник ДП «Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК»(т. 2, а.с. 110-111, 121-123).

Відповідно до відповіді Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області №0900-0803-7/14019 від 19.04.2021 року, наданою на виконання ухвали суду, за оперативними даними УДПС України в Івано-Франківській області станом на 01.04.2021 року наявна заборгованість ДП «Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК» по ЄСВ в сумі 188 041 грн. 50 коп. (т. 2, а.с. 119-120).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час ліквідація ДП «Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК» не завершена, тому підстав для звільнення позивача у зв`язку з ліквідацією підприємства немає, а заяв про звільнення з роботи з інших причин позивач не подавав. Щодо вимоги про стягнення з держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з казначейського рахунку заборгованості по заробітній платі, то відповідач не надав суду інформації про розмір такої заборгованості. Крім того, позивачем невірно визначено відповідача за такою вимогою, оскільки Державна казначейська служба України тільки здійснює перерахування коштів як фінансова установа відповідно до своїх обов`язків за дорученням розпорядника коштів або за рішенням суду. Саме відповідач ДП «Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК» повинен виплачувати заборгованість по заробітній платі позивача, оскільки позивач на даний час працює, юридична особа не ліквідована. Клопотання про заміну відповідача за вказаною вимогою позивач не подавав.

Апеляційний погоджується із такими висновками з огляду на наступне.

За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

З урахуванням цих норм суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, виходячи із підстав позову та встановлених обставин, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог (повністю чи частково) або відмову в їх задоволенні.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Працівникам, яких звільняють в зв`язку з ліквідацією підприємства виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку (стаття 44 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Частиною 5 ст. 104 ЦК України визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч. 3 ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Отже ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов`язки. У разі ліквідації вся чисельність працівників скорочується та весь штат працівників ліквідується.

Згідно вимог ч.ч. 3, 4 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами (ч. 1 ст. 110 ЦК України).

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк (ч. 14 ст. 111 ЦК України).

В п.п. 13.2, 13.3, 13.5 Статуту ДП «Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК» зазначено також, щоліквідація підприємства здійснюється комісією, призначеною Уповноваженим органом управління. З моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління підприємством. Підприємство вважається таким, що припинило свою діяльність з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію його припинення.

Виходячи з аналізу наведених норм права та матеріалів справи, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що на даний час процедура припинення ДП «Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК не завершена, працює ліквідаційна комісія, а тому підстав для звільнення позивача у зв`язку з ліквідацією підприємства немає, такі вимоги є передчасними.

Відповідно, дотримання Плану заходів із ліквідації щодо попередження працівників про звільнення у зв`язку з ліквідацією підприємства, в тому числі з урахуванням гарантій, визначених ст. 49-2 КЗпП України, не може вважатися таким, що порушено.

Що стосується посилань апелянта на те, що згідно п. 11 Плану заходів із ліквідації ДП «Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК» реалізація заходів із ліквідації підприємства мала відбутися у строк до 31.12.2019 року, то такі не є підставою для захисту трудових прав останнього у обраний ним спосіб.

Також судом вірно визначено, що у відповідності до вказаних норм права повноваження з управління підприємством на даний час виконує ліквідаційна комісія, а отже саме нею вирішуються питання виплати заборгованості по заробітній платі. Однак таких вимог до ліквідаційної комісії інституту позивач не заявляв.

Як зазначено в правовій позиції Верховного Суду в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №1328/3059/12 (провадження №61-3773св20), відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що позов працівника щодо захисту порушених прав стосовно стягнення заборгованості по заробітній платі можливо пред`явити лише до роботодавця, тобто до того, з ким він безпосередньо перебував у трудових відносинах.

Таким чином права позивача, на порушення яких він посилався, не можуть бути відновлені у визначений ним спосіб.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були належним чином оцінені подані сторонами докази, вірно встановлені обставини справи та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Оскаржуючи рішення місцевого суду, сторона позивача не навела доказів, які б свідчили про те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, чи про порушення судом норм права. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновком суду з їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З огляду на викладене, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 26 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: Г.П. Мелінишин

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 31 серпня 2021 року.