Єдиний унікальний номер: 379/830/20

Провадження № 2/379/150/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

з участю секретаря судового засідання Мовчан М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тараща, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд визнати п.1.5 і п. 5 Кредитного договору про надання споживчого кредиту № Z06.00614.005639653 від 28.08.2019, укладений між ним та ПАТ «Ідея Банк» недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину; покласти на АТ «Ідея банк» обов`язок здійснити зарахування грошових коштів, сплачених як плату за інші послуги банку за кредитним договором № Z06.00614.005639653 від 28.08.2019 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № Z06.00614.005639653 від 28.08.2019. В обґрунтування позову зазначає, що 28.08.2019 між ним та ПАТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір № Z06.00614.005639653. Відповідно п. 1.7 Договору, банк надає позичальнику кредит на поточні потреби у сумі 41 980,00 гривень, включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов`язується прийняти кредит та повернути його разом із процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості, а саме зі інші послуги банку). Однак за кредитним договором згідно з графіком щомісячних платежів до сум, що підлягають сплаті включається комісія (плата за інші послуги банку), відповідно до п. 1.5 Кредитного договору. Вважає кредитний договір таким, що порушує його права як споживача, та підлягає визнанню нікчемним. Позивач посилається на порушення положень «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджені Постановою правління НБУ віл 10.05.2007 року № 168, ст.ст. 11 ч. 4, 15 Закону України «Про захист прав споживачів».

У поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що як вбачається із Паспорту споживчого кредиту, який власноручно підпис позивача до укладення кредитного договору, останній письмово підтвердив, що отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних позивачем умов кредитування. Також позивач підтвердив про отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптований договір до потреб позивач та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для Позивача, в тому числі в разі невиконання Позивачем зобов`язань за таким договором. В Додатку до Паспорту споживчого кредиту зазначено детальний графік щомісячних платежів за кредитними договором. Крім того, у Кредитному договорі дублюється та міститься інформація як про суму кредиту (п.1.1.), так 1 про процентну ставку за користування кредитом, розшифровка плати за обслуговування кредиту, що сплачується щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором порядок повернення кредиту, нарахування кредиту ,про реальну річну процентну ставку та про орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом інше.

Звертає увагу суду, що постановою Національного банку України від 08.06.2017 № 49 (яка діяла на момент укладання кредитного договору), затверджені Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, які розроблено відповідно до Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про споживче кредитування". Згідно з п. 8 Правил, Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки. Банк зазначає реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту за рядком "Усього" у колонках 9 і 10 (відповідно) форми, наведеної в додатку 2 до цих Правил.

Згідно ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 реальна річна процента ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включається, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та повернення кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).

Оскільки чинним законодавством України надано право відповідачу отримувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості, а тому, вважає, немає підстав для визнання кредитного договору недійсним.

У поданій відповіді на відзив позивач не погоджується із твердженнями відповідача про те, що він отримав всю необхідну інформацію про умови кредитування. Зазначає, що отримав елементарні пояснення щодо сум, які він повинен вносити за користування кредитним договором, а також дат, в які повинні вноситись дані платежі. Але це єдина інформація,яку він отримав на момент підписання кредитного договору. Тобто в даному випадку, банк на момент заключення кредитного договору користувався його як правовою безграмотністю, так і фінансовою. При цьому, він самонадіяно вірив в добропорядність та неупередженість банку, до якого звернувся, щоб отримати кредит. А також, умови спірного договору суперечать нормам ЗУ «Про захист прав споживачів» та нормам ЦК України, а тому вважає, існують повністю обґрунтовані та законні підстави для визнання договору недійсним.

У поданих поясненнях представник третьої особи звертає увагу суду, що позивач зі скаргою (зверненням) на порушення прав споживачів АТ «Ідея Банк» до ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві не звертався. Зазначає, що в даному випадку фактично було встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, надання інших послуг, за вказану плату, умовами договору не передбачено. Вказана щомісячна інформація міститься в кредитному договорі, а саме у графіку щомісячних платежів. Відповідно до положень частин першої-п`ятої ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливим. Просить суд звернути увагу на постанови ВС від 27.12.2018 у справі № 695/3774/17, від 01.04.2020 у справі № 583/3343/19. В зв`язку з чим, просить задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно. Подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі за наявними в справі матеріалами, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи в силу ч. 1 ст. 128 ЦПК України повідомлений належним чином. У поданому відзиві на позов просить розглядати справу у його відсутність.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши обставини справи, перевіривши їх поданими доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 28.08.2019 між позивачем та АТ «Ідея банк» та ТОВ «Нью Файненс Сервіс» було укладено договір споживчого кредиту № Z06.00614.005639653, відповідно до умов якого банк надав кредит в сумі 41 980,00 грн.

Пунктом 1.5 Договору встановлено щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості в розмірах, визначених пунктом 5 додатку №1 як «Інші послуги Банку», який містить графік щомісячних платежів за кредитним договором.

Відповідно до пункту 5.7.4 додатку №1 «Інші послуги банку», вартість даних послуг становить 20 949,36 грн за весь період користування кредитом.

Відповідно до пункту 4.2 додатку №1, плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,15% щомісячно від початкової суми кредиту.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України умовами кредитного договору є обов`язок кредитодавця надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Згідно ч.ч. 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

За приписами ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції що діяла на момент укладення договору), Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

За змістом статті 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції що діяла на момент укладення договору) нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (у редакції чинній на час укладення кредитного договору), цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Так, відповідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» (в редакції на час укладення кредитного договору) чітко зазначено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

З 10.06.2017 року набули чинності нові «Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», що затверджені Постановою Правління НБУ від 08.06.2017 року №49.

У свою чергу, пунктом 5 Правил (у редакції, чинній на час укладення договору) також передбачено у складовій загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів вартість всіх додаткових та супутніх послуг за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Колонка 7 «Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», що є додатком 2 до цих Правил також передбачає здійснення платежів позичальниками на користь Банків за додаткові та супутні послуги, що включають в себе, в тому числі платежі за обслуговування кредитної заборгованості.

У свою чергу, пунктом 5 Правил також передбачено у складовій загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів вартість всіх додаткових та супутніх послуг за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Колонка 7 «Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», що є додатком 2 до цих Правил також передбачає здійснення платежів позичальниками на користь Банків за додаткові та супутні послуги, що включають в себе, в тому числі платежі за ведення рахунку та розрахунково-касове обслуговування.

Згідно п.5 Пояснення щодо заповнення Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, у колонках 7 (у розрізі платежів за колонками 7.1, 7.2, 7.3, 7.4 і т.д.) та 8 (у розрізі платежів за колонками 8.1, 8.2 і т.д.) зазначаються усі платежі споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

Отже, чинним законодавством України надано право відповідачу отримувати плату (комісію) за обслуговування кредитної заборгованості та розрахунково - касове обслуговування, оскільки щомісячна плата якраз встановлена за надання послуг позичальнику по кредитному договору, а тому немає підстав для визнання кредитного договору в цій частині недійсним.