ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 280/3180/19

адміністративне провадження № К/9901/3423/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 280/3180/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

про зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року (головуючий суддя: Семененко М. О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді: Семененка Я. В., суддів: Бишевської Н. А., Добродняк І. Ю.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, в якому просила:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати начальника Управління Держгеокадастру Запорізької області виконати розпорядження голови Вільнянської РДА № 95, а саме зобов`язати внести відповідні зміни до землеустрою земель району;

2) зобов`язати відповідача записати в трьох довідках форми 6-зем з державної статистичної звітності про наявність земель та їх розподіл: від 27 лютого 2018 року № 08026475/165-18, від 28 лютого 2018 року № 08026476/165-18, від 27 лютого 2018 року № 08026474/165-18 в розділі № 3 довідок «форма власності на землю» - зазначити - державна;

3) зобов`язати відповідача в довідці від 27 лютого 2018 року № 08026475/165-18, в розділі № 10 зазначити кадастровий номер земельної ділянки - № 2321582500-02-001-0045;

4) стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в 1 000 грн і моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила про те, що на виконання судового рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13 березня 2012 року по справі № 0811/508/12 відповідачем видано накази про надання позивачу дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Вказані земельні ділянки розташовані на землях колишнього КСП «Таврія». Розпорядженням голови Вільнянської районної державної адміністрації від 14 березня 2017 року № 95 визнано таким, що втратив чинність державний акт на право колективної власності КСП «Таврія» на землю, однак відповідачем не внесено відповідних змін до землевпорядної документації щодо форми власності на землю.

За таких обставин, на думку позивача, протиправна бездіяльність з боку Управління Держгеокадастру щодо невиконання вказаного розпорядження призвела до видачі начальником управління Держгеокадастру у Вільнянському районі Запорізької області позивачу довідок від 21 квітня 2017 року № 19-28-0.5-636/2-17, від 20 квітня 2017 року № 19-28-0.5-633/2-17 та від 20 квітня 2017 року № 19-28-0.5-632/2-17 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, зміст яких не відповідає дійсності, оскільки в них зазначено форму власності земель - колективна. Внаслідок отримання довідок такого змісту Державне підприємство «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» зупинив роботу за договорами, укладеними з позивачем про виготовлення проектів землеустрою. Позивач оскаржив таку бездіяльність відповідача до суду і рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/1809/19 позовні вимоги було задоволено частково.

На виконання такого судового рішення 27 лютого 2018 року відповідачем видано довідки форми 6-зем з державної статистичної звітності про наявність земель та їх розподіл № 08026475/165-18, № 08026476/165-18 та № 08026474/165-18, у яких розділ «форма власності» не заповнений. Проте, такий зміст виданих довідок, на думку ОСОБА_1 , суперечить приписам чинного законодавства.

Також позивач посилається на те, що є людиною похилого віку, протиправна поведінка відповідача її травмує, вона втратила сон та постійно плаче, що завдає їй моральної шкоди, яку вона оцінює у 50 000 грн. Також вказує про понесені матеріальні збитки у сумі 1 000 грн на оплату послуг фахівця щодо складання позовної заяви та участі у судових засіданнях.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 11 вересня 2019 року року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року позов задовольнив частково. Зобов`язав Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надати ОСОБА_1 довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями щодо земельних ділянок, вказаних у довідках від 27 лютого 2018 року № 0-8-0.26-474/165-18, від 27 лютого 2018 року № 0-8-0.26-475/165-18, від 27 лютого 2018 року № 0-8-0.26-476/165-18 із зазначенням форми власності на землю у відповідності до частини 3 статті 78 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення. Стягнув на користь ОСОБА_1 з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області моральну шкоду в розмірі 1 000 грн (одна тисяча гривень). В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що при складенні спірних довідок форми 6-зем відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені земельним законодавством.

Так, всупереч нормам земельного законодавства відповідач не вказав форму власності на землю у довідках з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, виданих позивачу на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі №808/1809/17, що унеможливлює роботу по виготовленню проектів землеустрою та призводить до невиконання рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13 березня 2012 року по справі №0811/508/12.

При цьому суди вказали на те, що визначаючи форму власності у спірних довідках, відповідачу слід було врахувати, що будь-які землі, які не перебувають у приватній або комунальній власності, є землями державної власності.

Також, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що неправомірними діями відповідача позивачу було завдано моральних страждань, остання була вимушена неодноразово звертатися до суду за захистом порушеного права, тривалий час перебуваючи в стані правової невизначеності. Ураховуючи ступень страждань позивача, її похилий вік, суди дійшли висновку про те, що співмірною компенсацією завданої моральної шкоди є сума 1 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 31 січня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на вказані судові рішення, в якій відповідач просить змінити мотивувальну частину рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року по справі № 280/3180/19 шляхом застосування до спірних правовідносин приписів законодавства у вигляді п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України та ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України. Виключити з цієї ж частини оскаржуваного рішення норми матеріального права у вигляді ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України та висновок суду, який був встановлений внаслідок застосування згаданої норми матеріального права, а саме:

«Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Вищевказане свідчить про те, що будь-які землі, які не перебувають у приватній або комунальній власності, є землями державної власності.».

Скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року по справі № 280/3180/19 в частині задоволення позовної вимоги про стягненні на користь ОСОБА_1 з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області моральної шкоди в розмірі 1 000 грн (одна тисяча гривень). В цій частині ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені вказаної позовної вимоги.

6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Так, судами не враховано, що сам по собі факт протиправної поведінки не може свідчити про завдання позивачці моральної шкоди.

Також, скаржник звертає увагу на те, що спірні довідки видані позивачу на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі № 808/1809/17, в резолютивній частині якого зазначено про обов`язок видати довідки без зазначення слів: «форма власності на землю колективна». Саме на виконання судового рішення відповідачем і було видано довідки, в яких було відсутнє зазначення про форму власності на землю. З цих підстав відповідач, вказуючи на те, що оскільки у резолютивній частині рішення судом було чітко сформульовано спосіб його виконання, то відсутні підстави стверджувати про те, що у спірному випадку відповідачем видано довідки зміст яких призводить до порушення прав ОСОБА_1 .

Крім того, судами не враховано, що до Державного реєстру не було внесено запису про скасування державної реєстрації права колективної власності на землю КСП «Таврія». Право власності попереднього користувача не було припинено в установленому порядку, а отже право форма права власності на земельні ділянки є колективною. У зв`язку з цим, суди повинні були застосувати положення п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким передбачено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. З цих же підстав, за позицією відповідача, суди повинні були застосувати положення ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, якими передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. З цього приводу відповідач вказує на безпідставне застосування судами положень ч. 1 ст. 84 ЗК України, у зв`язку з чим і просить змінити рішення суду в цій частині.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 31 січня 2020 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Стеценко С. Г., судді: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.

8. Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2020 року відкрито провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року.

9. Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Як встановлено судами попередніх інстанцій, в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала справа № 808/1809/17 за позовом ОСОБА_1 до Начальника управління Держгеокадастру у Вільнянському районі Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності Начальника управління Держгеокадастру у Вільнянському районі Запорізької області та зобов`язання виконати розпорядження голови Вільнянської РДА № 95 і внести відповідні зміни до землеустрою земель району та видати ОСОБА_1 три довідки форми держкомзем про дійсний склад земель без слів колективна власність.

11. За результатами розгляду справи № 808/1809/17 Запорізьким окружним адміністративним судом прийнято рішення від 20 грудня 2017 року про часткове задоволення позовних вимог, яке набрало законної сили 02 лютого 2018 року.

Вказаним судовим рішенням встановлено такі обставини.

На примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебував виконавчий лист № 811/508/12 виданий Кам`янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області 19 червня 2012 року про зобов`язання голови Вільнянської райдержадміністрації або особи яка буде виконувати вказані обов`язки голови - вчинити дії, направлені на анулювання державного акту на землю ліквідованого КСП «Таврія», а саме розпорядженням голови райдержадміністрації визнати таким, що втратив чинність державного акту на право колективної власності КСП «Таврія» на землю Серії ЗП 00034 від 31 березня 1994 року, зареєстрованого в книзі записів за № 506, у зв`язку з зняттям з обліку в ЄДРПОУ та передачі у власність земель членам КСП.

12. 14 березня 2017 року виконуючим обов`язки голови Вільнянської РДА Запорізької області видано розпорядження № 95 «Про виконання постанови про відновлення виконавчого провадження та вимоги державного виконавця», яким визнано таким, що втратив чинність державний акт на право колективної власності КСП «Таврія» на землю серії ЗП № 00034 від 31 березня 1994 року зареєстрований в книзі записів за № 506, у зв`язку з зняттям з обліку в ЄДРПОУ та передачі у власність земель членам КСП.

Приймаючи вказане розпорядження, в. о. голови РДА керувався ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 129-1 Конституції України, та враховував: постанову Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13 березня 2012 року по справі № 811/508/2012 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; постанову про відновлення виконавчого провадження від 07 березня 2017 року (ВП№ 33237258) про примусове виконання виконавчого листа № 811/508/12 виданого 19 червня 2012 року Кам`янсько-Дніпровським районним судом та вимогу від 10 березня 2017 року № 3754-6-03.4 державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Зюбрицького А. В.

13. Наказами в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 29 грудня 2015 року № 136, від 21 червня 2016 року № 91, від 21 червня 2016 року № 92 надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

14. ОСОБА_1 уклала договори з ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про виконання робіт з розробки проектів землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок.

15. З метою розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на підставі наказів ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області та на виконання ст. 50 Закону України «Про землеустрій», ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» звернулось до Відділу у Вільнянському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області з проханням надати довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем), оскільки така довідка необхідна в якості вихідних даних, без наявності якої розробка проекту неможлива.

16. Начальником управління Держгеокадастру у Вільнянському районі Запорізької області на замовлення Інституту землеустрою видано довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 21 квітня 2017 року № 19-28-0.5-636/2-17, від 20 квітня 2017 року № 19-28-0.5-633/2-17, від 20 квітня 2017 року № 19-28-0.5-632/2-17. Однак, вказані довідки у графі «форма власності на землю» містять інформацію: «колективна».

17. Листом від 18 травня 2017 року № 943 ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» повідомило ОСОБА_1 про недоцільність подальшого виконання робіт за укладеними договорами, оскільки відповідно до отриманих довідок наданий позивачу дозвіл стосується земель, які знаходяться в колективній власності.

18. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі № 808/1809/17 позов задоволено частково, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надати ОСОБА_1 довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями без зазначення слів: «форма власності на землю: колективна» щодо земельних ділянок, про які начальником управління Держгеокадастру у Вільнянському районі Запорізької області були видані довідки від 21 квітня 2017 року № 19-28-0.5-636/2-17, від 20 квітня 2017 року № 19-28-0.5-633/2-17, від 20 квітня 2017 року № 19-28-0.5-632/2-17. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

19. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі № 808/1809/17 відповідачем складено довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями щодо земельних ділянок, від 27 лютого 2018 року № 0-8-0.26-474/165-18, від 27 лютого 2018 року № 0-8-0.26-475/165-18, від 27 лютого 2018 року № 0-8-0.26-476/165-18.

За змістом даних довідок графа «форма власності» не заповнена. Міститься примітка: «інформація про форму власності на землю не зазначена у зв`язку з виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року по справі № 808/1809/17».

20. Вважаючи протиправними дії щодо видачі нових довідок з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями без зазначення форми власності на землю, ОСОБА_1 подала до суду заяву в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі № 808/1809/17.

21. В даній заяві позивачка просила дати вказівку відповідачу надати довідки із заповненням всіх граф і вказати в п. 3 довідки форму власності.

22. Ухвалою суду від 25 січня 2019 року у справі № 808/1809/17 заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України з приводу визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі № 808/1809/17 залишено без задоволення.

Ухвалюючи вказане судове рішення, суд виходив з того, що відповідні дії вчинено відповідачем на виконання рішення суду. Резолютивна частина рішення не містить вказівок щодо необхідності вчинення відповідачем будь-яких інших дій, отже у суду відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 .

При цьому суд вказав, що правомірність дій відповідача та змісту нових довідок можуть бути предметом нового адміністративного позову.

23. Враховуючи висновки суду, викладені в ухвалі від 25 січня 2019 року у справі № 808/1809/17, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

25. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, а також регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначено Законом України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV).

27. Згідно зі ст. 26 Закону № 858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;

фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

28. Статтею 31 Закону №858-IV встановлений порядок внесення змін до документації із землеустрою.

Так, зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.

Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.

Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.

29. За приписами абз. 7 ст. 33 Закону №858-IV надання відомостей, що містяться в документації із землеустрою, здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

30. Положеннями ст. 50 Закону №858-IV передбачено серед іншого, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

31. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 835 затверджено серед іншого, перелік адміністративних послуг, що надаються Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами на безоплатній основі згідно з додатком 3.

32. Пунктом 3 вказаного Переліку передбачено надання на безоплатній основі довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем).

33. Наказом Державного комітету статистики України від 05 листопада 1998 року № 377 затверджена Інструкція з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми № 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2 - зем).

Проте, наказом Державної служби статистики України від 19 серпня 201 року № 190, який набрав чинності з 01 січня 2016 року, визнано таким, що втратив чинність вказаний наказ Державного комітету статистики України від 05 листопада 1998 року № 377.

34. За приписами ч. 3 ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

35. Вказана норма чітко визначає три форми власності на землю в Україні та не передбачає довільного або розширеного тлумачення.

36. Крім того, відповідно до ч.1 ст.84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

37. Отже, будь-які землі, які не перебувають у приватній або комунальній власності, є землями державної власності.

38. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій зроблено обґрунтований висновок про те, що при складенні оскаржуваних довідок відповідач повинен був визначити форму власності на землю щодо земельних ділянок, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо яких отримано позивачем, у відповідності до ч. 3 ст. 78 Земельного кодексу України: або державна, або комунальна, або приватна.

39. Як зазначалось раніше, відповідачем ОСОБА_1 видано довідки за формою № 6-зем, в яких була відсутня інформація про форму власності на землю.

Вказані обставини призвели до неможливості виготовлення проекту землеустрою, який позивачка замовила у ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

40. Обгрунтовуючи свою позицію, відносно не відображення у виданих позивачу довідках інформації про форму власності земельних ділянок, відповідач посилався на рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 808/1809/17, яким зобов`язано видати довідки без значення слів: «форма власності на землю: колективна».

41. Проте, слід зауважити, що вказаним судовим рішенням було визнано лише те, що довідки містять невірну інформацію щодо форми власності земельних ділянок, але дане судове рішення не містило жодних заборон для відповідача вказати в таких довідках форму власності на землю у відповідності до вимог земельного законодавства.

42. Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції вірно вказали на те, що при складенні спірних довідок форми 6-зем відповідачем допущений надмірний формалізм, який призвів до порушення ним норм земельного законодавства.

Крім того, такий підхід відповідача при складенні довідок призвів не лише до порушення норм земельного законодавства, а і прав ОСОБА_1 , яка фактично позбавлена можливості реалізувати своє право на виготовлення проекту землеустрою, дозвіл на виготовлення якого відповідачем також надано лише на виконання судового рішення, ухваленого ще у 2012 році.

43. Скаржник, прохаючи змінити рішення судів попередніх інстанцій вказує не те, що у спірних відносинах підлягають застосування положення ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України та п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України, з огляду на що спірні земельні ділянки відносяться до комунальної форми власності.

Такі посилання скаржника є необгрунтованими та безпідставними, з огляду на таке.

44. Згідно зі ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

45. За приписами п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким передбачено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Розділ Х Перехідних положень доповнено пунктом 21 згідно із Законом від 10 липня 2018 року № 2489-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (далі - Закон № 2489-VІІІ).

Вказаний Закон № 2489-VІІІ набув чинності 01 січня 2019 року.

46. Таким чином, на час складання Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області довідок від 27 лютого 2018 року № 0-8-0.26-474/165-18, № 0-8-0.26-475/165-18, № 0-8-0.26-476/165-18, на виконання рішення суду у справі № 808/1809/17, п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України, на який посилається відповідач, не існувало.

Також, п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що Закон № 2489-VІІІ є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Поряд з цим, доказів того, що запитувані ОСОБА_1 земельні ділянки, відносно яких відповідачем видавалися довідки, зареєстровані як комунальна власність, суду надано не було.

Між тим, слід звернути увагу на розпорядження голови Вільнянської РДА від 14 березня 2017 року № 95, яким визнано таким, що втратив чинність державний акт про право колективної власності КСП «Таврія».

Отже з часу прийняття такого розпорядження право колективної власності КСП «Таврія» припинилося, як власне припинилася і діяльність КСП «Таврія», у зв`язку з його ліквідацією.

47. З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що приймаючи судове рішення у справі суди обгрунтовано послались на положення ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України.

48. Щодо рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення моральної шкоди, слід зазначити таке.

49. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

50. Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

51. Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

52. Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди тощо).

53. Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 823/782/16 та від 08 вересня 2020 року у справі № 826/1001/17.

54. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 у зв`язку з видачею відповідачем довідок форми 6-зем неналежного змісту, була вимушена неодноразово звертатися до суду за захистом порушеного права та тривалий час перебувала в стані правової невизначеності, що з урахуванням її похилого віку мало вплив на її психічний та емоційний стан.

55. Таким чином, ураховуючи обставини справи, характер та обсяг душевних страждань позивача, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій у частині відшкодування моральної шкоди.

56. Колегія суддів відхиляє інші доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, оскільки такі спрямовані на переоцінку доказів у справі та не впливають на правильність висновку судів попередніх інстанцій. Водночас до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

57. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

58. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

59. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

60. У справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

61. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

62. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

63. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

64. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій