ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2021 р. Справа№ 910/4029/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Гуцал О.В.

за участю представників зазначених в протоколі від 11.08.2021р.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021

у справі №910/4029/20 (суддя Чинчин В.В.)

за позовом Первинної профспілкової організації співробітників

Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

до Кабінету Міністрів України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Національний банк України;

2. Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк"

про визнання протиправною та нечинною постанови, визнання нечинними окремих положень статуту і положення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови, визнання нечинними окремих положень статуту і положення, зобов`язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на наявність правових підстав для визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року №712 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року №594" та пункти Статуту Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", затверджені вказаною Постановою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 року у справі № 910/4029/20 Первинній профспілковій організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" відмовлено у відкритті провадження у справі; позовну заяву та додані до неї документи повернуто заявнику.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 у справі № 910/4029/20 задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 у справі № 910/4029/20 скасовано; матеріали справи № 910/4029/20 повернуто до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/4029/20 у задоволенні позовних вимог Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови, визнання нечинними окремих положень статуту і положення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/4029/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2021 року, апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" передано на розгляд колегії суддів у складі:Мальченко А.О. - головуюча суддя; судді - Куксов В.В., Чорногуз М.Г.

03.03.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника третьої особи-1 надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі № 910/4029/20 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

24.03.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 поновлено Первинній профспілковій організації співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі № 910/4029/20, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено на 28.04.2021.

07.04.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника третьої особи 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

13.04.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

15.04.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника третьої особи 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

16.04.2021 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 в задоволенні клопотання Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/4029/20 відмовлено.

27.04.2021 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про зупинення провадження у справі, до розгляду справи Великою Палатою Суду справи № 910/4508/20 за позовом Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльністю Кабінету Міністрів України та зобов`язання останнього розірват трудовий договір.

28.04.2021 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи та про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

28.04.2021 колегією суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Чорногуза М.Г., Куксова В.В. подано заяву про самовідвід від розгляду справи №910/4029/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 заяву суддів Мальченко А.О., Куксова В.В., Чорногуза М.Г. про самовідвід у справі № 910/4029/20 задоволено. Справу № 910/4029/20 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.

Розпорядження № 09.1-07/301/21 Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 р., у зв`язку з задоволенням заяви суддів Мальченко А.О., Куксова В.В., Чорногуза М.Г. про самовідвід у справі № 910/4029/20, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4029/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 р. апеляційну скаргу у справі №910/4029/20передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Зубець Л. П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2021 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/4029/20. Розгляд справи призначено на 27.05.2021 року.

20.05.2021 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в якій останній просить провести судове засідання в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 року клопотання представника Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Судове засідання по справі №910/4029/20 призначено в режимі відеоконференціїна 27.05.2021 року.

26.05.2021 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника третьої особи 2 надійшли заперечення проти заяви про зупинення провадження у справі.

26.05.2021 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні іншого представника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 року оголошено перерву у судовому засіданні по справі №910/4029/20 до 23.06.2021 року.

17.06.2021 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в якій останній просить провести судове засідання в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів.

Розпорядження № 09.1-08/2480/21 Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 р., у зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4029/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 р апеляційну скаргу у справі №910/4029/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 року прийнято справу №910/4029/20 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Алданова С.О., Зубець Л.П. Клопотання представника Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Судове засідання по справі №910/4029/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду прзначено на 11.08.2021 р.

За результатами розгляду клопотання позивача про зупинення розгляду справи за № 910/4029/20, колегія суддів дійшла висновку відмовити у його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З відкритих джерел - Єдиного державного реєстру судових рішень, який запроваджений Законом України «Про доступ до судових рішень», колегією суддів з`ясовано, що постановою Великої Палати Суду від 06.07.2021р. у справі № 910/4508/20 касаційну скаргу Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 26 серпня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 грудня 2020 року у справі № 910/4508/20 скасовано. Провадження у справі № 910/4508/20 закрито.

Оскільки відповідно до ст. 227 ГПК України не вбачається підстав для зупинення провадження у справі, колегія Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню.

Представник позивача у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 року у справі №910/4029/20 скасувати та прийняти нове рішення, якм позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники відповідача та третіх осіб у поясненнях, наданих у судовому засіданні, проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як таке, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №594 від 05.06.2019 року "Деякі питання діяльності акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" затверджено статут Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" та Положення про наглядову раду акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк".

Відповідно до п.1 статуту Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" є державним банком.

У п.п.7,8,9 статуту Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" вказано, що єдиним акціонером Банку, якому належить 100 відсотків акцій статутного капіталу Банку, є держава. Держава набула право власності на 100 відсотків акцій Банку 21 грудня 2016 р. відповідно до статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2016 р. № 961 "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 101, ст. 3315). Функції з управління корпоративними правами держави в Банку здійснює Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України виконує також функції вищого органу Банку. Статут Банку та зміни до нього затверджуються вищим органом.

Згідно з п.78 Статуту вищий орган може вирішувати питання діяльності Банку в межах своєї виключної компетенції. Вищий орган не бере участі в поточному управлінні Банку.

У п.80 Статуту визначено, що повноваження з прийняття рішень, що належать до виключної компетенції вищого органу, не можуть бути передані іншим органом управління Банку. Вищий орган не має права приймати рішення з питань діяльності Банку, що не належать до його виключної компетенції.

У п.98 Статуту зазначено, що члени наглядової ради повинні відповідати вимогам до керівників Банку, встановленим законодавством. Не допускається призначення особи на посаду члена наглядової ради, якщо таке призначення може призвести до конфлікту інтересів. Не може бути членом наглядової ради особа, яка має не погашену або не зняту в установленому законодавством порядку судимість та/або яка піддавалася адміністративному стягненню за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Цивільно-правові договори, що укладаються з кожним членом наглядової ради, від імені Банку підписуються особою, уповноваженою вищим органом на умовах, затверджених рішенням вищого органу. Цивільно-правовий договір з членом наглядової ради може бути платним або безоплатним. (п.101 Статуту)

Члени наглядової ради є посадовими особами Банку і несуть відповідальність в межах своїх повноважень. (п.106 Статуту)

Відповідно до Положення про Наглядову раду акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" воно визначає правовий статус, компетенцію та функції, порядок організації роботи наглядової ради акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - наглядова рада), права та обов`язки, порядок виплати винагороди та відповідальність членів наглядової ради.

У п.16 Положення зазначено, що члени наглядової ради зобов`язані: 4) діяти в інтересах Банку та держави як єдиного акціонера Банку, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень (обов`язок діяти добросовісно і розумно означає необхідність проявляти сумлінність, обачливість та належну обережність); 6) дотримуватися обов`язку лояльності щодо Банку (обов`язок лояльності означає, що член наглядової ради, зокрема, не використовує своє службове становище у власних інтересах із шкодою для інтересів Банку та надає перевагу інтересам Банку, його вкладників і кредиторів, а не інтересам акціонера у процесі вирішення питань, щодо яких інтереси Банку та акціонера не збігаються).

Наглядова рада складається з дев`яти членів, з яких шість членів є незалежними, а три члени - представниками держави. (п.18 Положення)

У п.114 Положення зазначено, що з членами наглядової ради укладаються цивільно-правові договори на умовах, визначених вищим органом, в яких передбачаються права, обов`язки, умови роботи та розмір винагороди, у тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат.

На підставі зазначених умов та цього Положення уповноважена вищим органом особа підписує цивільно-правові договори з членами наглядової ради від імені Банку, зокрема конкретизуючи їх умови.

Під час укладення цивільно-правового договору з членом наглядової ради, який є нерезидентом, відповідний договір складається українською та іноземною мовами. У разі розбіжностей положень цивільно-правового договору, викладених українською та іноземною мовами, текст українською мовою матиме переважну силу.

Згідно з п.138 Положення Наглядова рада для визначення своєї колективної придатності розробляє матрицю профілю наглядової ради з урахуванням необхідних спеціальних знань у сферах управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс), внутрішнього аудиту, фінансового обліку та звітності, інформаційних технологій і безпеки, бізнесу Банку (видів діяльності), стратегічного планування, управління Банком.

Матриця профілю наглядової ради має включати кваліфікаційні вимоги Національного банку до професійної придатності та ділової репутації члена наглядової ради, вимоги щодо незалежності - для незалежних членів наглядової ради, а також додаткові критерії, яким має відповідати член наглядової ради, з урахуванням розміру, особливостей діяльності Банку, характеру і обсягів банківських та інших фінансових послуг, профілю ризику Банку, системної важливості Банку та діяльності банківської групи, до складу якої входить Банк.

Звертаючись з позовом позивач зазначає, що п.п.78, 80 Статуту суперечать ч.1 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства", яка передбачає менше обмежень прав власника - держави в управлінні Банком, ніж це передбачено Статутом. Пункт 138 Положення та п.106 Статуту суперечать п.114 Положення та п.101 Статуту, отже не можуть мати ніяких службових повноважень та нести відповідальність за їх порушення, передбачену законом для службових осіб. Також внаслідок невідповідності Положення вимогам закону, всі члени Наглядової ради АТ КБ "Приватбанк" призначені на посади в порушення вимог Статуту, тобто незаконно. Крім того, Положенням про наглядову раду акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" наділено членів правом в певних випадках, на їх розсуд, діяти всупереч інтересам держави. Вказані обставини підтверджують, що незаконне позбавлення держави, як власника Банку, права приймати будь-які рішення щодо оперативної діяльності Банку та щодо діяльності Наглядової Ради, закріплене у Статуті, в сукупності з відсутністю будь-якого правового зв`язку між державою - власником та членами Наглядової Ради, безвідповідальність яких обумовлена підрядним характером їх правовідносин з Банком, закріпленим в Положенні про Наглядову Раду, фактично позбавляє державу - власника Банку (в особі Кабінету Міністрів України) її корпоративних прав щодо AT КБ "Приватбанк". Через це, зокрема, КМУ (Вищий орган Банку) не має права, згідно зі Статутом звільнити керівника в разі порушення ним трудового та профспілкового законодавства, як це передбачено ст.ст. 45 КЗпП та ст. 33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", та разом з Профспілкою реалізовувати повноваження власника підприємства як це передбачено пунктами 2,3,4,5,9,10 12,13 16 ст. 247 КЗпП України. За таких підстав, просить суд визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року №712 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року №594"; визнати протиправними та нечинними підпункт 6 пункту 79, абзац 2 пункту 80, пункти 78, 101 Статуту Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 №712 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року №594"; визнати протиправними та нечинними пункти 18, 19, 114, 115, 116 Положення про Наглядову Раду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року №712 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року №594"; зобов`язати Кабінет Міністрів України затвердити Статут Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" та Положення про Наглядову Раду Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в редакції, яка буде відповідати вимогам закону: a. не буде обмежувати право Кабінету Міністрів України, як представника держави - власника Банку - приймати будь-які рішення щодо діяльності Банку; б. будуть передбачати обов`язковість вступу членів Наглядової Ради в трудові правовідносини з державою, як власником Банку.

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги відповідач та треті особи зазначили, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач та треті особи зазначають, що саме норми Закону України "Про банки та банківську діяльність" є нормами спеціального законодавчого акту, який визначає організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків, норми якого підлягають застосуванню в спірних правовідносинах. Оскаржувані позивачем норми Статуту повністю відповідають та не суперечать нормам Закону України "Про банки та банківську діяльність", узгоджуються з нормами ЦК України, а тому держава як власник АТ КБ "Приватбанк" діє в межах чинного правого поля та зобов`язана не порушувати його. Крім того, позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, яке підлягає судовому захисту.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частина третя цієї ж статті).

Відповідно до зазначених приписів законодавства суб`єктом корпоративних прав господарського товариства є учасник (засновник, акціонер) такого товариства.

У вирішенні корпоративних спорів господарським судам слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших господарських товариств.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариства, і законодавством про інститути спільного інвестування.

Як вказувалось вище, відповідно до п.1 статуту Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" є державним банком.

Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначено Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.

Статтею 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що державний банк - це банк, 100 відсотків статутного капіталу якого належить державі. Державний банк може існувати лише у формі акціонерного товариства.

Положення цього Закону поширюються на державні банки з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею. Положення інших законів України застосовуються до державних банків в частині, що не суперечить цій статті.

Єдиним акціонером державного банку є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у державному банку здійснює Кабінет Міністрів України. Орган, що здійснює управління корпоративними правами держави у державному банку, також виконує функції вищого органу управління державного банку (далі - вищий орган).

Іншими органами управління державного банку є наглядова рада державного банку та правління державного банку.

Рішення вищого органу оформлюються актами Кабінету Міністрів України, проекти яких готуються і вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, і не підлягають погодженню з іншими заінтересованими органами.

Статут державного банку затверджується вищим органом та має відповідати вимогам законів України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, та нормативно-правових актів Національного банку України.

У частині 7 ст.7 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено виключну компетенцію вищого органу банку.

Постановою Кабінету Міністрів України №594 від 05.06.2019 року "Деякі питання діяльності акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" затверджено статут Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" та Положення про наглядову раду акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк".

У п.п.7, 8 статуту Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" вказано, що єдиним акціонером Банку, якому належить 100 відсотків акцій статутного капіталу Банку, є держава. Держава набула право власності на 100 відсотків акцій Банку 21 грудня 2016 р. відповідно до статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2016 р. № 961 "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 101, ст. 3315). Функції з управління корпоративними правами держави в Банку здійснює Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України виконує також функції вищого органу Банку.

Статут Банку та зміни до нього затверджуються вищим органом. (п.9 Статуту)

Згідно з п.10 Статуту рішення вищого органу оформлюються актами Кабінету Міністрів України, проекти яких готуються і вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України Мінфіном та не підлягають погодженню з іншими заінтересованими органами.

Пунктом 79 статуту Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" визначено, що до виключної компетенції вищого органу належить прийняття рішень щодо: 1) визначення основних (стратегічних) напрямів діяльності Банку та затвердження звітів про їх виконання; 2) схвалення стратегії розвитку Банку, затвердженої наглядовою радою; 3) внесення змін до Статуту; 4) збільшення або зменшення статутного капіталу; 5) призначення та припинення повноважень членів наглядової ради; 6) затвердження умов цивільно-правових договорів, що укладаються з членами наглядової ради, обрання особи, уповноваженої на підписання цивільно-правових договорів з членами наглядової ради; 7) встановлення розміру винагороди членів наглядової ради, у тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат; 8) затвердження положення про винагороду членів наглядової ради, вимоги до якого встановлюються Національним банком; 9) затвердження звіту про винагороду членів наглядової ради, вимоги до якого встановлюються Національним банком;

10) затвердження річного звіту Банку; 11) затвердження заходів за результатами розгляду звіту наглядової ради, зокрема про виконання стратегії розвитку Банку; 12) покриття збитків та розподілу прибутку Банку; 13) затвердження розміру річних дивідендів; 14) затвердження положення про наглядову раду; 15) зміни типу акціонерного товариства, у формі якого існує Банк; 16) емісії акцій, їх дроблення або консолідації; 17) викупу Банком акцій власної емісії; 18) анулювання або продажу викуплених акцій Банку; 19) реорганізації Банку, обрання комісії з реорганізації Банку; 20) ліквідації Банку, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії, ліквідатора) Банку, затвердження ліквідаційного балансу; 21) встановлення критеріїв відбору зовнішнього аудитора Банку; 22) надання згоди на вчинення значного правочину за поданням наглядової ради; 23) надання згоди на вчинення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, відповідно до законодавства та цього Статуту.

Крім того, ч. 8 ст. 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що повноваження з вирішення питань, що належать до виключної компетенції вищого органу, не можуть бути передані іншим органам управління державним банком. Вищий орган не має права приймати рішення з питань діяльності державного банку, що не належать до його виключної компетенції. Вищий орган не бере участі в поточному управлінні державним банком.

Одночасно, пунктом 80 статуту Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" також унормовано, що повноваження з прийняття рішень, що належать до виключної компетенції вищого органу, не можуть бути передані іншим органам управління Банку. Вищий орган не має права приймати рішення з питань діяльності Банку, що не належать до його виключної компетенції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання позивача на статтю 98 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки означена норма є загальною по відношенню до норм Закону України "Про банки і банківську діяльність", яким фактично визначено окремі положення щодо правового регулювання діяльності банків, зокрема, державних. Також,

Суд зазначає, що рішення вищого органу оформлюються актами Кабінету Міністрів України, проекти яких готуються і вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, і не підлягають погодженню з іншими заінтересованими органами. (ст. 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність") Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України №712 від 14.08.2019 року оформлює рішення єдиного акціонера Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк". В той же час, у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 ГК України. Тому господарські суди мають відмовляти в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи. (п.2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" №4 від 25.02.2016 року)

Відповідно до статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття. Суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення, якщо допущені порушення не порушують законні права акціонера, який оскаржує рішення. Акціонер може оскаржити рішення загальних зборів з передбачених частиною першою статті 68 цього Закону питань виключно після отримання письмової відмови в реалізації права вимагати здійснення обов`язкового викупу товариством належних йому голосуючих акцій або в разі неотримання відповіді на свою вимогу протягом 30 днів від дати її направлення на адресу товариства в порядку, передбаченому цим Законом.

Таким чином, оскільки позивачем оскаржується рішення вищого органу, яке оформлене актом Кабінету Міністрів України, відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" правом на оскарження такого рішення наділений лише акціонер, яким Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" не є.

Відповідачем у спорах про визнання недійсним рішення загальних зборів та інших керівних органів юридичної особи виступає сама юридична особа. Відповідачем у справі про визнання недійсним статуту, його частини або змін до нього є господарське товариство, а не його учасники. Тому залучення господарським судом до участі у справі про визнання недійсним статуту господарського товариства учасників цього товариства не є обов`язковим. (п.п.2.7, 5.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" №4 від 25.02.2016 року) В даному випадку позов заявлений до Кабінету Міністрів України, який виконує функції вищого органу товариства, що свідчить про те, що Відповідачем права та законні інтереси порушено не було, що виключає наявність підстав для застосування судового захисту у обраний позивачем спосіб.

Щодо посилання позивача на невідповідність п.п.79, 101 Статуту та п. 114 Положення про Наглядову раду акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", суд зазначає, що відповідно до норм Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, обрання членів наглядової ради, затвердження умов цивільно-правових договорів, трудових договорів (контрактів), що укладатимуться з ними, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів (контрактів) з членами наглядової ради (п.17 ч.1 ст. 33), яка кореспондується з вимогами Закону України "Про банки і банківську діяльність". Враховуючи викладене, Суд не приймає до уваги вказані доводи Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", оскільки останнім не доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження невідповідності оскаржуваних положень Статуту та Положення про Наглядову раду акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" вимогам чинного законодавства України.

Разом з цм, позивачем у даній справі є Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", яка обґрунтовує свої заявлені позовні вимоги порушенням прав позивача на участь в управлінні АТ КБ "Приватбанк", зокрема, шляхом звернення до власника з вимогою про звільнення керівника в разі порушення ним трудового та профспілкового законодавства.

Зі змісту ст. 39 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вбачається, що призначення і звільнення голови та членів правління банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту належить до виключної компетенції ради банку, а тому суд не приймає до уваги доводи позивача в обґрунтування наявності порушеного права профспілки.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".

Отже, виходячи із змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Враховуючи вказане вище, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що Кабінет Міністрів України не має повноважень на призначення (звільнення) голови правління банку та розірвання трудового договору з останнім, а отже, твердження позивача про протиправну бездіяльність відповідача є безпідставним та юридично неспроможним.

Вказане фактично свідчить про те, що відповідачем права та законні інтереси позивача порушено не було, що виключає наявність підстав для застосування судового захисту в обраний позивачем спосіб.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначає Закон України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Відповідно до статті 1 Закону України професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання);

первинна організація профспілки - це добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.

Метою створення професійної спілки є здійснення представництва та захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (стаття 2 Закону № 1045-XIV).

Згідно зі статтею 19 Закону України профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об`єднаннями громадян.

У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.

У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами.

Профспілки, їх об`єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.

Представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.

Стаття 25 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" передбачає, що профспілки представляють права та інтереси працівників у відносинах з роботодавцем в управлінні підприємствами, установами, організаціями, а також у ході приватизації об`єктів державної та комунальної власності, беруть участь у роботі комісій з приватизації представляють інтереси працівників підприємства-боржника в комітеті кредиторів у ході процедури банкрутства.

Статтею 243 Кодексу законів про працю України закріплено, що держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об`єднаннями громадян.

У розумінні ст. 252-1 КЗпП України усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством, утворюють трудовий колектив підприємства.

Отже, в основу поняття "трудовий колектив", представництво інтересів якого здійснюють саме профспілки, законодавець поклав форми, що засновані виключно на трудових та пов`язаних з ними соціально-економічних відносинах.

Отже, трудовий колектив не має статусу юридичної особи, відтак і не наділений самостійною процесуальною правоздатністю у розумінні сучасних норм права.

Водночас, трудовий колектив, як вже зазначалося вище, складають працівники підприємства, права та інтереси яких і представляє профспілка згідно з приписами ст.25 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Стаття 19 цього ж Закону наділяє профспілки правом представництва інтересів своїх членів під час реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів. При цьому, у питаннях колективних інтересів працівників профспілки здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.

Тобто профспілка наділена правом на звернення до суду з метою захисту порушеного права чи інтересу необмеженого кола осіб, не переслідуючи при цьому власного інтересу.

Відповідно до Статуту Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", затвердженого протоколом №1 від 19.07.2019 року позачергових загальних зборів членів Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" є добровільною неприбутковою громадською організацією, яка створена відповідно до вимог чинного законодавства України і об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності, з метою захисту їх трудових та соціально - економічних прав та інтересів. (т.1 а.с.230-236)

Згідно з п.2.1 Статуту метою Профспілки є захист трудових та соціально - економічних прав та законних інтересів співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк".

Відповідно до пункту 2.2. Статуту завданням Профспілки є: представництво членів Профспілки перед роботодавцем та Адміністрацією AT "КБ "Приватбанк", а також в інших державних органах та органах місцевого самоврядування, в судах та правоохоронних органах для захисту їх трудових та соціально-економічних прав та законних інтересів; участь у розробленні та здійсненні правил внутрішнього трудового розпорядку Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"; підготовка та затвердження нормативно-правових актів, які стосуються регулювання трудових, соціальних, економічних відносин між працівниками та Адміністрацією Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", тобто роботодавцем; внесення пропозицій керівним органам та роботодавцю - AT "КБ "Приватбанк" про прийняття або внесення змін до внутрішніх нормативно-правових актів, які регламентують трудові права та обов`язків членів Профспілки; розроблення та укладання колективного договору або погодження з Роботодавцем форм і систем оплати праці, норм праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат з додержанням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) або територіальними угодами; здійснення громадського контролю за виплатою заробітної плати" додержанням законодавства про працю та про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов; проведення незалежної експертизи умов праці, а також об`єктів виробничого призначення, що проектуються" будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам з питань охорони праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і профзахворювань на виробництві та давати свої висновки про них; участь у розробці проектів відомчих рішень, що зачіпають інтереси членів Профспілки; організація поліпшення умов службової діяльності членів Профспілки, їх побуту, відпочинку, медичного обслуговування, культурно-масових і спортивно-масових заходів, надання допомоги сім`ям членів Профспілки; надання членам Профспілки правової допомоги, проведення методичної роботи, спрямованої на кваліфікований захист індивідуальних і колективних прав та інтересів членів Профспілки.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги положення Статуту Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", суд зазначає, що метою створення вказаної Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" є захист трудових та соціально - економічних прав та інтересів співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк".

Предметом позову у даній справі є визнання протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року №712 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року №594"; визнання протиправними та нечинними пунктів Статуту Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"; визнання протиправними та нечинними пунктів Положення про Наглядову Раду; зобов`язання Кабінету Міністрів України затвердити Статут Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" та Положення про Наглядову Раду Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в редакції, яка буде відповідати вимогам закону, які не пов`язані з захистом трудових та соціально - економічних прав та інтересів співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк". Вказані вимоги Позивача жодним чином не направлені на захист порушеного права чи інтересу необмеженого кола осіб, оскільки в даному випадку профспілка переслідує власний інтерес.

Крім того, як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" зареєстрована 19.06.2019 року, номер запису: 12241020000090882. Третя особа -2 зазначала, що у банку створено та зареєстровано більше 20 профспілкових організацій, включаючи Всеукраїнську професійну спілку працівників Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк, та 19 організацій такої профспілки з різним статусом.

Згідно з ч.1 ст. 20 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілки, їх організації та об`єднання ведуть колективні переговори, укладають колективні договори, генеральну, галузеві (міжгалузеві), територіальні угоди від імені працівників у порядку, встановленому законом.

Колективний договір - це основний інструмент захисту забезпечення прав та інтересів працівників. Він укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавця.

Відповідно до статті 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Стаття 12 КЗпП України визначає сторін колективного договору, згідно з якою колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинними профспілковими організаціями, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони.

Строки, порядок ведення переговорів, вирішення розбіжностей, що виникають під час їх ведення, порядок розробки, укладення та внесення змін і доповнень до колективного договору, відповідальність за його виконання відповідно до статті 14 КЗпП України регулюються Законом України "Про колективні договори і угоди".

Згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; заборона дискримінації.

Як визначено в рішення Конституційного Суду України від 29.10.1998 року у справі №14-рп/98 <…> Поняттям "професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації", яке вживається в абзаці шостому частини першої статті 43-1 Кодексу законів про працю України, охоплюється будь-яка професійна спілка (профспілкова організація), яка відповідно до Конституції та законів України утворена на підприємстві, в установі, організації на основі вільного вибору її членів з метою захисту їх трудових і соціально-економічних прав та інтересів, незалежно від того, чи є така професійна спілка стороною колективного договору, угоди <…>.

Суд зазначає, що позивач має статус первинної профспілкової організації та об`єднує осіб, які працюють в АТ КБ "ПриватБанк", проте в матеріалах справи відсутні жодні належні, допустимі та достовірні докази укладання колективного договору, а тому така профспілкова організація не має відповідних повноважень, що можуть виникати з такого колективного договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року по справі № 201/10081/19.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з місцевим судом, що Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" наділена правом на звернення до суду з метою захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки, проте не наділена правом на звернення до суду з вказаним позовом, який направлений на захист свого власного інтересу.

Крім того, матеріали справи не містять доказів укладення колективного договору між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинними профспілковими організаціями, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони, а тому така профспілкова організація не має відповідних повноважень, що можуть виникати з такого колективного договору.

Також Суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року №712 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року №594", а також оспорювані позивачем пункти Статуту Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", Положення про Наглядову раду Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" жодним чином не порушують права й охоронювані законом інтереси Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" з урахуванням й того, що позивач не є носієм корпоративних прав третьої особи - 2.

Так, при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем жодним чином не обґрунтовано в чому полягає порушення прав й законних інтересів членів Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", а також яким чином вказані оскаржувані положення регулюють та впливають на правовідносини діяльності професійних спілок. Відсутність порушення прав та законних інтересів Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутності підстав для задоволення позовних Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", оскільки підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, яке здійснюється особою, котрій це право належить, з метою його захисту.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Первинну профспілкову організацію співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк".

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 року у справі № 910/4029/20 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Первинну профспілкову організацію співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк".

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.08.2021р., в зв`язку з виходом судді Зубець Л.П. з відпустки.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець