ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2021 року м. Київ № 640/1172/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТ-ТРАНС"доГоловного управління ДПС у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.08.2020 року №№ 0006063207, 0006073207, 0006083207, 0006093207, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАНТ-ТРАНС" (далі також - ТОВ "АВАНТ-ТРАНС" , позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.08.2020 року №№ 0006063207, 0006073207, 0006083207, 0006093207.

Позов обґрунтовано тим, що позивач не погоджується із висновками, викладеними в Акті фактичної перевірки щодо порушення ним вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», вважає їх необґрунтованими, помилковими, надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Зокрема, позивач зазначає, що ТОВ "АВАНТ-ТРАНС" є автотранспортним підприємством, яке здійснює вантажні автомобільні перевезення і використовує пальне виключно для власних потреб.

При цьому, позивач зазначає, що якщо суб`єкт господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, використовує пальне виключно для власних потреб, такий суб`єкт господарювання не є особою, що реалізує пальне, та відповідно платником акцизного податку.

А тому, оскільки ТОВ "АВАНТ-ТРАНС" не здійснювало операції з роздрібної реалізації пального, - позивач не мав реєструватись платником акцизного податку, не мав отримувати ліцензію на роздрібну торгівлю пальним та не є розпорядником акцизного складу, який мав його зареєструвати у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Поряд з цим, позивач також звертав увагу, що ТОВ "АВАН-ТРАНС" не зберігалось пальне, окрім 3190,74 л., які відповідно до Акту інвентаризації від 31.03.2020р. знаходились в паливних баках автомобілів, належних та орендованих позивачем.

Таким чином, в зв`язку з тим, що ТОВ "АВАН-ТРАНС" не зберігало пальне в період з 01.04.2020р. по 24.04.2020р. застосування штрафних санкцій є безпідставне.

Враховуючи наведене вище, на думку позивача, податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 25.08.2020р. № 0006063207, від 25.08.2020р. № 0006073207, від 25.08.2020р. № 0006083207, від 25.08.2020р. № 0006093207 суперечать податковому законодавству, є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в підготовче засідання.

12 березня 2021 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому ГУ ДПС у м. Києві в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

Відзив обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

01 квітня 2021 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва було закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.

У зв`язку з поданням учасниками справи заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд на підставі частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до переконання про можливість її подальшого розгляду в письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "АВАН-ТРАНС" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.04.2016 року (номер запису 11 070 102 0000 062723). Основний вид економічної діяльності ТОВ "АВАН-ТРАНС" - вантажний автомобільний транспорт (49.41).

Головним управлінням ДПС у Житомирській області проведено фактичну перевірку ТОВ "АВАН - ТРАНС" (код ЄДРПОУ 40405441) щодо дотримання вимог законодавства України при здійсненні виробництва, зберігання та обігу підакцизних товарів за адресою: Житомирська обл., Новоград-Волинський район, село Наталівка, вулиця Промислова, 9.

За результатами перевірки, ГУ ДФС у Житомирській області складено Акт від 24.07.2020р. № 206/32/40405441.

Висновками даного акту перевірки встановлено:

- факт порушення позивачем ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині роздрібної торгівлі пальним за адресою: Житомирська обл., Новоград-Волинський район, село Наталівка, вулиця Промислова, 9 без отримання ліцензії на даний вид діяльності;

- факт не реєстрації розпорядником акцизного складу у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового акцизного складу, а саме ТОВ "АВАН-ТРАНС" за адресою: Житомирська обл., Новоград-Волинський район, село Наталівка, вулиця Промислова, 9 здійснював реалізацію пального, чим порушено пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14, п.22 підрозділу 5 розділу XX та пп.230.1.1 п.230.1 ст. 230 Податкового кодексу України;

- факт реалізації позивачем пального без реєстрації платником акцизного податку у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового ТОВ "АВАН-ТРАНС" за адресою: Житомирська обл., Новоград-Волинський район, село Наталівка, вулиця Промислова, 9, а саме ТОВ "АВАН-ТРАНС" не зареєструвався платником акцизного податку та в період з 03.06.2020р по 27.06.2020р. реалізував пальне в кількості 70 літрів на суму 945,00 грн. чим порушено п.22 підрозділу 5 розділу XX та пп.212.3.4 п.212.3 ст.212 Податкового кодексу України;

- факт порушення позивачем ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині зберігання пального ТОВ "АВАН-ТРАНС" за адресою: Житомирська обл., Новоград-Волинський район, село Наталівка, вулиця Промислова, 9 в період з 01.07.2019р. по 24.04.2020р.

Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАН-ТРАНС» було подано заперечення на акт перевірки, який листом від 20.08.2020р. № 9658/6/06-30-32-05-10 Головним управлінням ДПС у Житомирський області залишено без задоволення.

25 серпня 2020 року відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0006083207, яким за порушення ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (роздрібна торгівля пальним без наявності ліцензії) до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 250 000, 00 грн.;

- № 0006073207, яким за порушення п. «б» абзацу шостого пп.230.1.2 п.230.1 ст. 230 Податкового кодексу України (не здійснення реєстрації у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового акцизного складу) до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 000 000, 00 грн.;

№ 0006063207, яким за порушення пп.212.3.4 п.212.3 ст.212 Податкового кодексу України (реалізації позивачем пального без реєстрації платником акцизного податку у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового) до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 945, 00 грн.;

№ 0006093207, яким за порушення ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 500 000, 00 грн.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями обумовила позивача на звернення до суду з даним позовом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі ПК України) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно ст. 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Статтею 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Приписами п. 86.7 ст. 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі Закон № 481/95-ВР), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Приписами ст. 15 Закону № 481/95-ВР установлено, що ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Крім цього, згідно Закону № 481/95-ВР, для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

З вказаних вище положень законодавства випливає висновок, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.

Зазначене вбачається як з визначення термінів «місце зберігання пального», «зберігання пального», так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).

Відповідно до підпункту 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Частинами 1-3 ст. 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

надання послуг із зберігання пального іншим суб`єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до статті 15 цього Закону, - 500000 гривень;

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

При цьому, ст. 18 Закону № 481/95-ВР установлено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 01.07.2019 року по 24.04.2020 року відповідачем було встановлено факт зберігання позивачем пального за адресою: Житомирська область, Новоград-Волинський район, село Наталівка, вулиця Промислова, 9, без наявності ліцензій на даний вид.

Даний факт перевіряючими було встановлено на підставі наданих на перевірку оборотів по рахунку № 203 за період з 01.07.2019 року по 14.07.2020 року. Зокрема, згідно оборотів за по рахунку 203 за квітень 2020 року встановлено, що з 01.04.2020 року 20 600 літрів пального знаходилося на зберіганні у ТОВ «Бейлі Ойл» та 3 190, 74 літри на складі.

Вказані вище обставини стали підставою для прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Позивачем, в свою чергу, в підтвердження протиправності прийнятих податкових повідомлень-рішень, до суду, було надано договір № 20/03/02-ВЗ відповідного зберігання паливно-мастильних матеріалів від 02.03.2020 року, укладений між ТОВ «БЕЙЛІ ОІЛ» (Зберігач) та ТОВ «АВАНТ-ТРАНС» (Клієнт), за умовами якого Зберігач зобов`язується за винагороду надавати Клієнту послуги з відповідального зберігання належних йому паливно-мастильних матеріалів, а Зберігач зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх. Зберігання Товару за умовами цього Договору здійснюється на складських комплексах - склад ПММ, що належить Зберігачу на підставі права власності, та розташований за адресою: 12736, Житомирська область, Баранівський район, с. Дубрівка, вул. Вокзальна, 64.

На виконання даного договору, позивачем надано Акт надання послу від 31.03.2020 року № 4, відповідно до якого ТОВ «АВАНТ-ТРАНС» надано ТОВ «БЕЙЛІ ОІЛ» на зберігання 17,353 т. пального. Факт оплати за надання вказаних послуг підтверджуються, зокрема, платіжним дорученням від 05.05.2020 року № 202.

Також позивачем надано суду копію Акту про зняття залишків в баках автомобілів на 31.02.2020 року, згідно якого в автомобілі марки ДАФ, державний номер НОМЕР_1 містилося 31 л пального; в автомобілі марки РЕНО, державний номер НОМЕР_2 - 21 л.; в автомобілі марки РЕНО, державний номер НОМЕР_3 - 316 л.; в автомобілі марки РЕНО, державний номер НОМЕР_4 - 571 л.; в автомобілі марки ДАФ, державний номер НОМЕР_5 - 77 л; в автомобілі марки РЕНО, державний номер НОМЕР_6 - 269 л.; в автомобілі марки ДАФ, державний номер НОМЕР_7 - 245 л.; в автомобілі марки РЕНО, державний номер НОМЕР_8 - 400 л.; в автомобілі марки РЕНО, державний номер НОМЕР_9 - 18л.; в автомобілі марки РЕНО, державний номер НОМЕР_10 - 471 л.; в автомобілі марки ДАФ, державний номер НОМЕР_11 - 321 л.; в автомобілі марки РЕНО, державний номер НОМЕР_12 .

При цьому, відповідно до наданих копій свідоцтва про реєстрацію вказаних вище транспортних засобів та повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, останні знаходяться у власності та на правах оренди у ТОВ «АВАНТ-ТРАНС».

Таким чином, суд приходить до переконання, що 3 190, 74 літри пального, які на думку контролюючого органу, позивач зберігав без наявності відповідної ліцензії, зберігалось саме у паливних баках автотранспортних засобів, які знаходять у власності та на правах оренди ТОВ «АВАНТ-ТРАНС».

Поряд з цим суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», випливає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд звертає увагу, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Враховуючи викладене, з урахуванням вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та положень підпункту 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, оскільки відповідачем не надано пояснень та доказів у спростування доводів позивача, суд дійшов висновку, що позивач не повинен був отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне було завантажене у паливні баки транспортних засобів, для власних потреб.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надано суду доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки щодо зберігання позивачем в період з 01.07.2019 року по 24.04.2020 року факт зберігання пального за адресою: Житомирська область, Новоград-Волинський район, село Наталівка, вулиця Промислова, 9 , без наявності ліцензій на даний вид.

Крім того, ст. 18 Закону № 481/95-ВР установлено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

Таким чином, оскільки не запроваджено чіткого порядку отримання ліцензії у разі знаходження пального в паливних баках транспортних засобів, що сприяло б юридичній визначеності у правовідносинах, які стосуються майнових інтересів суб`єктів господарювання, то негативні наслідки у вигляді штрафу не можуть покладатися на платника податків, внаслідок чого суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 25.08.2020 року № 0006093207, відповідно до якого було встановлено порушення позивачем статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та застосовано до позивача суму штрафних санкцій (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у т.ч. за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 500 000 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 25.08.2020 року № 0006083207, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 250 000, 00 грн. за порушення ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (роздрібна торгівля пальним без наявності ліцензії), суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.

Матеріалами справи встановлено, що згідно акту фактичної перевірки ТОВ «АВАНТ-ТРАНС» в період з 01.04.2020 по 06.04.2020 року надавало водіям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пальне в рахунок зарплати, що було розцінено як роздрібна торгівля пальним за відсутності відповідної ліцензії.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно наявних в матеріалах справи копій подорожних листів, а саме від 20-30 червня 2020 року № 157 дійсно міститься відмітка « 22.06/30 в рах зарпл.» та від 08-14 червня 2020 року №б/н - «заправка в свою машину».

Втім, згідно пояснень водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , останні зазначили, що при заповнені ними подорожних листів було допущено помилки, а пальне вони отримували лише в службових цілях (для заправки виключно службових автомобілів).

Поряд з цим, суд звертає увагу, що вказані помилки позивачем було виправлено.

Також суд звертає увагу, що позивачем було надано суду копії розрахункових листів експедиторів (водіїв) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно яких останнім заробітна плата за період з січня 2020 року по червень 2020 року виплачувалася в повному обсязі, що спростовує доводи контролюючого органу про отримання ними пального в рахунок заробітної плати, що було кваліфіковано як роздрібну торгівлю пальним.

Водночас, суд зазначає, що відповідачем не було надано інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про здійснення позивачем роздрібну торгівлю пальним.

Таких доказів не було вставлено і судом під час розгляду даної справи.

Відповідно до п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

На підставі викладеного суд вважає, що відповідачем не доведено того, що позивачем здійснювалася роздрібна торгівля пальним без наявної ліцензії.

Таким чином, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що відповідач приймаючи податкове повідомлення - рішення від 25.08.2020 року № 0006083207 діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 25.08.2020 року № 0006073207 та № 0006063207, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог п.212.1 ст. 212 ПК України платниками акцизного податку є зокрема, не виключно особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво які реалізують пальне або спирт етиловий (пп. 212.1.15 п. 212.1 ст.212 ПК України).

Згідно п. 212.3.4. ст. 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Об`єктами оподаткування акцизним податком є зокрема: для осіб які здійсню реалізацію з акцизного складу / акцизного складу пересувного будь-яких обсягів пального понад обсяги, що:

отримані з інших акцизних складів / акцизних складів пересувних, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;

ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;

вироблені в Україні, реалізація яких є об`єктом оподаткування відповідно до пп. 213.1 п. 213.1 ст. 213 ПК України, або не підлягає оподаткуванню, або звільняється в оподаткування, або оподатковується на умовах, встановлених ст. 229 ПК України і підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизи накладних (пп. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 ПК України).

Пунктом 232.1 ст 232 ПК України передбачено, що облік обсягів пального або спирту етилового у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (далі - СЕА РПСЕ) ведеться окремо в розрізі платників податку - розпорядників акцизних складів/акцизних складів пересувних та акцизних складів/акцизних складів пересувних за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

У зв`язку з прийняттям Закону України від 24 грудня 2015 року № 909-УІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (дата набрання чинності - 01.01.2016), яким було внесено зміни до Податкового кодексу України (далі - ПК України) у частині віднесення пального до підакцизної групи товарів, постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 113 «Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального» з 1 березня 2016 року було запроваджено систему електронного адміністрування реалізації пального.

Зазначеною постановою затверджено Порядок електронного адміністрування реалізації пального (далі - Порядок № 113), який діяв до 01.07.2019.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 113 передбачено, що ДФС веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального (далі - реєстр платників). Включення осіб до реєстру платників, внесення змін до нього, виключення з реєстру платників здійснюється засобами системи електронного адміністрування реалізації пального та контролюючими органами за основним місцем обліку особи як платника податків.

До реєстру платників включаються такі дані про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку з реалізації пального (далі - платники податку):

ідентифікаційні - для юридичних осіб: найменування та код згідно з ЄДРПОУ; для уповноважених юридичних осіб, які ведуть облік діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи та є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів: назва договору, найменування уповноваженої особи та податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з пунктом 63.6 статті 63 та пунктом 64.6 статті 64 Кодексу; для фізичних осіб - підприємців: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);

реєстраційні - дата реєстрації особи платником податку, дати запису у реєстрі платників про реєстрацію, внесення змін, анулювання реєстрації, дата та причина анулювання реєстрації платника податку;

довідкові - дані про пункти (склади, комплекси, станції, інші об`єкти), в яких реалізується пальне (код, найменування, місцезнаходження та інші дані), відповідні коди адміністративно-територіальних одиниць згідно з Класифікатором об`єктів адміністративно-територіального устрою України (далі - КОАТУУ).

ДФС щодня оприлюднює на власному офіційному веб-порталі інформацію з реєстру платників із зазначенням ідентифікаційних та реєстраційних даних платників податку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 408 затверджено Порядок електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затверджений (далі - Порядок № 408), яким передбачено з 1 липня 2019 року введення в дію системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Пунктом 1 Порядку № 408 встановлено обов`язок платників акцизного податку: з 1 травня 2019 р. до 1 червня 2019 р. зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового всі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники будуть станом на 1 липня 2019 року.

Суб`єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників акцизного податку з 1 липня 2019 р., зобов`язані до 1 липня 2019 р. зареєструватися як платники акцизного податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники акцизного податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Згідно з пп. 230.1.2. п. 230.1 ст. 230 ПК України, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у тарі виробника без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Відповідно до підрозділу 5 розділу XX ПК України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами- лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:

- акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року;

- акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року;

- акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

За приписами пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розпорядником акцизного складу є суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Згідно з п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України, необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

При цьому, пунктом 18 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачено, що норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються:

з 1 липня 2019 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20 000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);

з 1 жовтня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20 000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);

з 1 квітня 2020 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);

з 1 липня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу (незалежно від загальної місткості резервуарів, розташованих на акцизному складі такого розпорядника), а також до вітчизняних підприємств, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне).

Відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України, платником акцизного податку є: особа, яка реалізує пальне.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що ТОВ «АВАНТ-ТРАНС» не є платником акцизного товару, тобто не є суб`єктом який реалізує чи зберігає пальне, у останнього відсутній обов`язок щодо реєстрації у реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального, а тому застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1 000 000, 00 грн. за не здійснення реєстрації у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового акцизного складу та у розмірі 945, 00 грн. за реалізацію позивачем пального без реєстрації платником акцизного податку у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового є протиправними, а винесені податкові повідомлення-рішення від 25.08.2020 року № 0006073207 та № 0006063207 підлягають скасуванню.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно, беручи до уваги положення частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 22700, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 132, 134, 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТ-ТРАНС" (код ЄДРПОУ 40405441, 01601, м. Київ, Печерський узвіз, 3) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.08.2020 року №№ 0006063207, 0006073207, 0006083207, 0006093207.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТ-ТРАНС" (код ЄДРПОУ 40405441, 01601, м. Київ, Печерський узвіз, 3) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот гривень) 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко