Справа № 487/127/20

Провадження № 1-кп/487/255/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в приміщені суду м. Миколаєва кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12016150030005285 від 09.11.2016 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженецьсела Струмок Татарбунарського району Одеської області, українець, громадянин України, одружений, на утриманні має неповнолітнього сина 2003 року народження та доньку 2010 року народження, офіційно не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий по АДРЕСА_2 , раніше судимий.

за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України,-

за участю сторін судового провадження:

прокурора - ОСОБА_4

потерпілого - ОСОБА_5

представника потерпілого - ОСОБА_6

захисника - ОСОБА_7

обвинуваченого- ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним:

ОСОБА_3 , з метою незаконного заволодіння транспортним засобом шляхом обману, з мобільного номеру телефону № НОМЕР_1 зв`язався з потерпілим ОСОБА_5 який на сайті «OLX.ua» розмістив оголошення про надання в оренду автомобіля «Fiat Ducato» державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , білого кольору, 2012 року випуску, повідомив про намір взяти зазначений автомобіль в оренду та домовився про зустріч.

Так, за попередньою домовленістю 24.06.2016 ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_5 біля супермаркету «Таврія-В», що розташований за адресою: місто Миколаїв, вулиця Лазурна, 17. Під час зустрічі з ОСОБА_5 . ОСОБА_3 ввів в оману потерпілого про те, що він бере автомобіль в оренду за ціною 5500 гривень у місяць, з випробувальним терміном на два тижня для перевірки технічного стану автомобілю, у зв`язку із чим отримав від ОСОБА_8 ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Fiat Ducato» державний номерний знак НОМЕР_2 , після чого маючи намір не повертати вказаний транспортний засіб залишив місце вчинення злочину на вказаному автомобілі.

В подальшому, ОСОБА_3 користуючись транспортним засобом «Fiat Ducato» державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 на правах оренди, без відома власника - ОСОБА_5 , в невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше липня 2016 року, незаконно розпорядився даним автомобілем, що призвело до подальшого відчуження вказаного транспортного засобу з власності потерпілого ОСОБА_5 .

В результаті злочинних дій ОСОБА_3 14.09.2016 автомобіль «Fiat Ducato», державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , білого кольору, 2012 року випуску був перереєстрований у місті Одесі на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 заподіяв потерпілому ОСОБА_5 матеріальний збиток на суму 165 720 гривень.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому

Вказаних висновків суд дійшов, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин:

Покази обвинуваченого ОСОБА_3 якийбезпосередньо придопиті під чассудового розглядувину вінкримінованому йомузлочині визнавв повномуобсязі та пояснив, що У червні 2016 році ОСОБА_3 знайшов оголошення на сайті «OLX.ua», в якому було вказано, що в оренду надається транспортний засіб «Fiat Ducato». Зателефонувавши до володільця транспортного засобу, вони домовились про зустріч у м. Миколаєві біля супермаркету "Таврія-В", що розташований біля річки.

24.06.2016 ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_5 біля супермаркету «Таврія-В». ОСОБА_3 повідомив, що він бере автомобіль в оренду за ціною 5000 гривень у місяць, з випробувальним терміном на два тижня для перевірки технічного стану автомобілю, у зв`язку із чим отримав від ОСОБА_5 ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Fiat Ducato». В свою чергу передав йому копію паспорту, копію посвідчення водія та грошові кошти у сумі 2500 грн.

Через два тижні ОСОБА_3 у телефонній розмові повідомив ОСОБА_5 , що не зможе приїхати до м. Миколаєва, та запропонував відправити йому кошти на картковий рахунок. Грошові кошти були перераховані на картковий рахунок, але в якій сумі обвинувачений не пам`ятає.

Деякий час ОСОБА_3 їздив на вищевказаному транспортному засобі, отримував дохід, але за останню виконану роботу з ним не розрахувались, після чого почались борги.

ОСОБА_3 був змушений продати автомобіль «Fiat Ducato», для того, щоб розрахуватись з боргами.

ОСОБА_5 телефонував ОСОБА_3 не одноразово, в свою чергу ОСОБА_3 не приймав дзвінки. Через деякий час дзвінки завершились.

Цивільний позов ОСОБА_3 визнає частково.

Покази потерпілого ОСОБА_5 , який повідомив,що у травні 2016 року ОСОБА_5 придбав у власність транспортний засіб «Fiat Ducato». У червні 2016 року він вирішив здавати авто в оренду, розмістив оголошення на сайті «OLX.ua».

Через деякий час ОСОБА_5 зателефонував чоловік, який представився ОСОБА_3 , вони домовились про зустріч у м. Миколаєві, біля супермаркету «Таврія-В».

Прибувши у визначений час до супермаркету, до мене підійшов ОСОБА_3 зі своїм товаришем, вони оглянули транспортний засіб, та погодились взяти його в оренду.

ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_3 укласти письмово договір оренди, однак ОСОБА_3 не погодився, а запропонував взяти авто на два тижні випробувального терміну, перевірити авто на технічний стан, після чого він приїде до м. Миколаєва та вони укладуть договір оренди.

Ціна оренди складала 5000 грн. ОСОБА_5 взяв у ОСОБА_3 копію паспотру та копію посвідчення водія, в свою чергу передав технічний паспорт та авто.

Через 2 тижні ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_3 , в розмові ОСОБА_3 повідомив, що не зможе приїхати у місто, але він перерахує кошти ОСОБА_5 на картковий рахунок. Грошові кошти були отримані на картковий рахунок ОСОБА_5 .

Протягом місяця ОСОБА_3 на телефонні дзвінки не відповідав.

Пісял чого ОСОБА_5 звернувся до поліції, де йому стало відомо, що транспортний засіб «Fiat Ducato» перереєстрували на іншу особу.

Доказами на підтвердження встановлених судом обставин є пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_5 та наданими прокурором матеріалами кримінального провадження, а саме:

- витягом з єдиного реєстру досудового розслідування від 09.11.2016 року, щодо вжиття заходів до ОСОБА_3 , який шахрайським шляхом заволодів автомобілем заявника Fiat Ducato державний номер НОМЕР_2 , спричинивши матеріальну шкоду на суму 200 тисяч гривень;

- заявою про вчинення кримінального правопорушення від 08.11.2016 року, відповідно до якої ОСОБА_5 просив вжити заходи до ОСОБА_3 , який шахрайським шляхом заволодів автомобілем заявника Fiat Ducato державний номер НОМЕР_2 , спричинивши матеріальну шкоду на суму 200 тисяч гривень, та фототаблицею до нього;

- реєстраційною карткою транспортного засобу, відповідно до якої транспортний засіб "Fiat Ducato" номер кузова НОМЕР_3 , білого кольору, 2012 року випуску 14.09.2016 року перереєстровано на ОСОБА_9 ;

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 18.01.2017 року та описом до нього, відповідно до якого вилучено реєстраційну справу автомобіля "Fiat Ducato" номер кузова НОМЕР_3 , в якій наявні: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ; заява №102036522 від 14.09.2016; експертне дослідження від 28.07.2016; договір комісії №3559/16/000060 від 14.09.2016; договір купівлі-продажу транспортного засобу №3559/16/000060 від 14.09.2016; акт огляду реалізованого транспортного засобу №3559/16/000060 від 14.09.2016;

- висновком експертного дослідження №16/185/2845 від 28.07.2016 року, відповідно до якого номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_5 , наданого на дослідження транспортного засобу "Fiat Ducato" номерний знак НОМЕР_2 , не змінювалися. Бланк наданого на дослідження документа "Свідоцтво про реєстрацію ТЗ" серія НОМЕР_4 відповідає бланкам, які в офіційному обігу;

- заява №102036522 від 14.09.2016 про перереєстрацію транспортного засобу на нового власника за договором купівлі-продажу, відповідно до якої транспортний засіб "Fiat Ducato" зареєстровано за ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- договором купівлі-продажу транспортного засобу №3559/16/000060 від 14.09.2016, відповідно до якого ТОВ МП "Універсал-ЛТД" продало ОСОБА_9 транспортний засіб "Fiat Ducato" номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_5 ;

- договором комісії №3559/16/000060 від 14.09.2016 відповідно о якого ТОВ МП "Універсал-ЛТД" надає посередницькі послуги в пошуку покупця ОСОБА_5 на переданий на комісію транспортний засіб "Fiat Ducato" номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_5 ;

- протоколом отримання зразків для експертизи від 18.01.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_5 надав зразки почерку для проведення судово-почеркознавчої експертизи;

- копією ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.04.2017 року, відповідно до якої слідчому СВ Заводськго ВП ГУНП ОСОБА_10 надано дозвіл на проведення обшуку в приміщенні ТОВ МП "Універсал-ЛТД" за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 102;

- копією протоколу обшуку від 13.04.2017 року, відповідно до якого в ході проведення обшуку приміщення ТОВ МП "Універсал-ЛТД", були виявлені та вилучені документи;

- копією угоди про купівлю-продаж з третіми особами №60 від 14.09.2016, відповідно до якого ТОВ МП "Універсал-ЛТД" продало ОСОБА_9 транспортний засіб "Fiat Ducato" номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_5 ;

- копією акту приймання-передачі транспортних засобів від 14.09.2016, відповідно до якого ОСОБА_5 передав ТОВ МП "Універсал-ЛТД" транспортний засіб "Fiat Ducato" номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_5 для подальшої реалізації;

- копією заяви ОСОБА_5 від 14.09.2016, відповідно до якої ОСОБА_5 підтверджує, що протягом 2016 року ним не проводились операції з продажу чи обміну об`єктів рухомого майна;

- постановою про визнання речовими доказами від 31.08.2017 року, відповідно до якої автомобіль "Fiat Ducato" номер кузова НОМЕР_3 , ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу визнано речовими доказами та здані на зберігання;

- висновком судово-почеркознавчої експертизи №17-302/971 від 25.09.2017 року та додатками до нього, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_5 в графі "Продавець" в акті огляду реалізованого транспортного засобу №3559/16/000060 від 14.09.2016 року виконано не ОСОБА_5 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_5 в графі "Комітент" в договорі комісії №3559/16/000060 від 14.09.2016 року виконано не ОСОБА_5 , а іншою особою. Встановити, чи однією особою виконано підпис в графі "Продавець" в акті огляду реалізованого транспортного засобу №3559/16/000060 від 14.09.2016 року та в графі "Комітент" в договорі комісії №3559/16/000060 від 14.09.2016 року не виявилось можливим з причин, викладених у дослідницькій частині висновку;

-висновком експерта №124 від 20.11.2017 та додатками до нього, відповідно до якого середня ринкова вартість транспортного засобу "Fiat Ducato" номер кузова НОМЕР_3 , д/н НОМЕР_6 , станом на 24.06.2016 року, при обов`язкових умовах зазначених в дослідницькій частині, складає: 165 720 грн. 00 коп.. Середня ринкова вартість транспортного засобу "Fiat Ducato" номер кузова НОМЕР_3 , д/н НОМЕР_6 , станом на 16.09.2016 року, при обов`язкових умовах зазначених в дослідницькій частині, складає: 174 540 грн. 00 коп.. Ринкова вартість транспортного засобу "Fiat Ducato" номер кузова НОМЕР_3 , д/н НОМЕР_6 , станом теперішній час (на момент огляду ТЗ, тобто 16.11.2017), складає: 128 174 грн. 00 коп.;

- постановою про виділення матеріалів кримінального провадження від 24.11.2017 року, відповідно до якої виділено з матеріалів кримінального провадження №12017150030003861 в копіях та оригіналах в матеріали кримінального провадження №12016150030005285;

- постановою про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного в розшук від 17.10.2018 року, відповідно до якої досудове розслідування за підозрою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, ч.2 ст. 289 КК України - зупинено. Оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Досліджені судом докази є належними, допустимими та достатніми для ухвалення судового рішення.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 вінкримінованомуйомукримінальномуправопорушенні доведена повністю,і дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому.

За положеннями ст. 9 Конституції України, ч. 2 ст. 8 КПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ зобов`язанні застосовувати положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику ЄСПЛ, як джерела права.

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції кожному гарантовано право на справедливий суд.

Вирішуючи питання, щодо призначення обвинуваченим покарання суд виходить з загальних засад призначення покарання, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи кожного обвинуваченого та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який віднесено законом до категорії злочинів середньої тяжкості.

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого, визнання провини, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, суд також враховує особу обвинуваченого то, що він раніше судимий, має не зняту та не погашену судимість, на обліку в КУ "Одеського обласного медичного центру психічного здоров`я" не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

З урахуванням декількох обставин, які пом`якшують відповідальність обвинуваченого, активна сприяння розкриттю злочину, працюючого неофіційно, визнання провини, суд вважає за можливе виправлення засудженого без застосування до нього покарання у вигляді позбавлення волі, та призначити йому покарання у вигляді штрафу.

На думку суду застосування саме такого виду та міри основного покарання відповідатиме меті кримінального покарання, сприятиме виправленню обвинуваченого та запобігатиме вчиненню нових злочинів, як обвинуваченим, так і іншими особами.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_5 вказує у цивільному позові, що протиправними діями ОСОБА_3 завдано матеріальну шкоду в сумі 357 540, 00 грн., що полягає: у незаконному заволодінні транспортним засобом - 174 540,00 грн, у недоотриманому доході у вигляді несплати ОСОБА_3 орендної плати з серпня 2016 року по жовтень 2018 року (26 місяців * 5500 грн.) - 143 000,00 грн., у витратах на правову допомогу в розмірі 40 000, 00 грн.

Обґрунтовуючи підстави для задоволення цивільного позову в частині стягнення збитків, позивач посилається на ту обставину, що він позбувся транспортного засобу "Fiat Ducato", середня ринкова вартість транспортного засобу "Fiat Ducato" номер кузова НОМЕР_3 , д/н НОМЕР_6 , станом на 16.09.2016 року, складає: 174 540 грн. 00 коп відповідно до висновку експерта №124 від 20.11.2017.

Станом на 26.11.2018 року ОСОБА_5 отримав під розписку отримав автомобіль "Fiat Ducato" номер кузова НОМЕР_3 , ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу.

Суд вважає за необхідне цивільний позов ОСОБА_5 в частині стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди, що полягає: у незаконному заволодінні транспортним засобом - 174 540,00 грн., задовольнити частково, у зв`язку з тим, що відповідно до висновку експерта №124 від 20.11.2017 та додатками до нього, середня ринкова вартість транспортного засобу "Fiat Ducato" номер кузова НОМЕР_3 , д/н НОМЕР_6 станом на 16.09.2016 року, при обов`язкових умовах зазначених в дослідницькій частині, складає: 174 540 грн. 00 коп.. Ринкова вартість транспортного засобу "Fiat Ducato" номер кузова НОМЕР_3 , д/н НОМЕР_6 , станом теперішній час (на момент огляду ТЗ, тобто 16.11.2017), складає: 128 174 грн. 00 коп., а саме різницю, яка складає 46 366,00 грн.

Крім того ОСОБА_5 просить суд стягнути з ОСОБА_11 матеріальну шкоду, що полягає у недоотриманому доході у вигляді несплати ОСОБА_3 орендної плати з серпня 2016 року по жовтень 2018 року.

Враховуючи наведене,стверджує,що розмірупущеної вигодискладає 143 000,00 грн. (26 місяців * 5500 грн).

Так, згідно ч.1ст.22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому ч.2ст.22 ЦК Українивизначено поняття та види збитків. Зокрема, законодавцем вказано, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. При цьому, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Жодних доказів на підтвердження вказаного розміру шкоди не подано. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення, а тому підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення шкоди у вигляді упущеної вигоди відсутні.

Такі правові висновки містяться по постановах Верховний Суд від 03.08.2018 року по справі № 923/700/17, Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15, від 09.12.2014 у справі № 5023/4983/12., у Постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №921/377/14-г/7.

Щодо вказаної позивачем неотриманої нею орендної плати як упущеної вигоди, то суд виходить з наступного:

Згідно ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до положень ст.ст. 759, 760, 810, 811 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

У даному випадку намір і очікування позивача отримати орендну плату від орендаря пов`язувались з укладенням у майбутньому договору оренди. Разом з тим, у жодному з наведених випадків договори оренди не були укладені, і відповідно не було правових підстав для сплати і отримання орендної плати. Тому очікувані ним доходи від оренди у майбутньому у разі укладення договору оренди не є конкретною упущеною вигодою, яка передбачена у ст.22 ЦКУ і відшкодування якої може бути покладене на відповідача.

Крім того, відсутні підстави для висновку, що вказані позивачем договори оренди дійсно і безперечно були б укладені і у тому разі, якби відповідач не допустив вказаного позивачем порушення.

Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_5 в частині стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди, що полягає: у недоотриманому доході у вигляді несплати ОСОБА_3 орендної плати з серпня 2016 року по жовтень 2018 року (26 місяців * 5500 грн.) - 143 000,00 грн.

Крім того, ОСОБА_5 просить суд стягнути з ОСОБА_11 матеріальну шкоду, що полягає у витратах на правову допомогу в розмірі 40 000, 00 грн.

Щодо вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 5ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч. 2 ст.ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 6ст. 137 ЦПК України,обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

У постанові Верховного Суду від 09.10.2020 у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що так як представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.

До заяви про стягнення витрат на правничу допомогу не надано детального розрахунку витрат, на підтвердження обсягу та вартості наданих послуг.

Інформація, яка міститься в акті виконаних послуг, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Неподання розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката відсутні.

З обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають стягненнюсудові витратипонесені назалучення експертав сумі6844,80 грн.

Долю речових доказів вирішити на підставі 100 КК України.

Керуючись ст. ст. 369-376 КПК України , суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 19.06.2020 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч.1ст.190 КК Українидо 5 років позбавлення волі із звільненням на підставі ст.75,76 КК Українивід відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки, виконувати самостійно.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнитичастково.Стягнути з ОСОБА_3 накористь ОСОБА_5 46366,00 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

З обвинуваченого ОСОБА_3 підлягаютьстягненню судовівитрати понесеніна залученняексперта всумі 6844,80 грн.

Речові докази, а саме автомобіль "Fiat Ducato" номер кузова НОМЕР_3 , ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу - залишити ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1