єдиний унікальний номер справи 546/96/21

номер провадження 1-кп/546/51/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2021 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні судукримінальне провадження за № 12021175440000023, відомості про яке 25 січня 2021року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олексіївка Олексіївського району Цілиноградської області Республіки Казахстан, громадянина України, вдівця, маючого на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_5 , 2006 р.н., з середньою-спеціальною освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не депутата, не інваліда, учасником бойових дій не являється, не є потерпілим від аварії на ЧАЕС, раніше судимого:

-24.11.2020 Решетилівським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт,

у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 був засуджений 24 листопада 2020 року Решетилівським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин.

06.01.2021 року засуджений ОСОБА_4 з`явився до Решетилівського РС філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області для постановки на облік та ознайомлення з порядком та умовами відбування покарання у виді 100 (ста) годин громадських робіт. При постановці на облік засуджений ОСОБА_4 був попереджений, що в разі ухилення та порушення умов відбування покарання, його буде притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України.

Відповідно до Розпорядження секретаря Решетилівської міської ради Полтавської області № 9 від 11 січня 2021 року ОСОБА_4 прийнятий на безоплатну у вільний від основного місця роботи час для відбування призначеного вироком Решетилівського районного суду Полтавської області від 24.11.2020 покарання у виді 100 годин громадських робіт. Зазначеним розпорядженням був погоджений перелік об`єктів, на яких засуджений ОСОБА_4 відбуватиме покарання у вигляді 100 годин громадських робіт, а саме: по вул. Покровська у м. Решетилівка, вул. Полтавська у м. Решетилівка, вул. Джерельна у м. Решетилівка, кладовища та парки в межах територіальної громади м. Решетилівка, а також види робіт прибирання та завантаження сміття.

11 січня 2021 року ОСОБА_4 до відпрацювання громадських робіт та території Решетилівської міської ради не приступив без поважних причин. Останньому винесено застереження у вигляді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.

12 січня 2021 року ОСОБА_4 , будучи ознайомленим із правилами техніки безпеки, приступив до відбуття покарання у вигляді 100 годин громадських робіт за вироком Решетилівського районного суду Полтавської області від 24.11.2020 на території Решетилівської міської ради.

Однак в подальшому до виконання громадських робіт у визначений час не приступив.

Таким чином ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою ухилення від відбуття покарання, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, без поважних причин 11, 14, 15, 16, 22, 25 січня 2021 року не з`являвся до Решетилівської міської ради для відбування громадських робіт та зловживав алкогольними напоями, чим ухилився від відбуття покарання у вигляді громадських робіт.

Своїми умисними діями, що виразились в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України.

У судове засідання з`явилися прокурор та обвинувачений.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю, підтвердив фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті.

При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурором висловлено думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому необхідно обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, що характеризують його особу.

Обвинувачений погодився з думкою прокурора.

Враховуючи те, що обвинувачений у судовому засіданні свою вину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів у судовому засіданні щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції. Судом роз`яснено, що у такому випадку учасники кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.

Сторони кримінального провадження проти даного рішення суду не заперечували.

Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують його особу.

Обвинувачений у судовому засіданні показав, що події, а також час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описані в обвинувальному акті, викладені вірно, відповідають дійсності, та він їх в повному обсязі підтверджує. Пояснив, що був поставлений на облік в органі пробації та приступив до відбування покарання у виді громадських робіт лише один раз, однак в подальшому припинив їх відбувати, об`єктивних причин цьому пояснити не зміг. Зазначив, що був обізнаний з графіком відпрацювання, а також обсягом та виду робіт та об`єктами, на який необхідно було відпрацьовувати. Також пояснив, що будь-яких поважних причин припинення відбування покарання у виді громадських робіт у нього не було. Щиро розкаявся у скоєному, запевнив суд, що усвідомив протиправність своїх дій та в подальшому подібне не повториться, просив суворо не карати. Окрім того повідомив, що після пред`явлення йому підозри та обвинувачення він самостійно добровільно з`явився до Решетилівської міської ради та приступив до виконання громадських робіт, які на даний момент ним виконані у повному обсязі.

Суд, допитавши обвинуваченого, вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за частиною 2 статті 389 Кримінального кодексу України, оскільки встановлено, що останній умисно ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт. Органами досудового розслідування його дії кваліфіковані вірно.

Дослідивши письмові докази, що характеризують особу обвинуваченого, судом встановлено наступне.

Згідно з довідкою ГУНП в Полтавській області та процесуальних документів вбачається, що обвинувачений неодноразово раніше судимий, однак судимості погашені. Останній раз засуджений вироком Решетилівського районного суду Полтавської області від 24.11.2020 за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт.

Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у т.ч. і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим. Саме такі правові висновки викладені у постанові ККС ВС від 27 вересня 2018 року у справі № 647/1831/15-к. Враховуючи зазначене суд не оцінює надані стороною обвинувачення копії вироків, за якими судимості погашені, а також копії ухвал відповідно до яких кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 було закрито. Судом враховується лише наявність не погашеної судимості.

Відповідно до витягу з ІППН вбачається, що ОСОБА_4 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за ст.ст. 176, 178,175-1 КУпАП.

Згідно з довідкою КНП «Решетилівська ЦРЛ Решетилівської районної ради Полтавської області» ОСОБА_4 на обліку у лікарів фтизіатра та психіатра не перебуває. З 2017 року перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом: психічно-поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності.

У характеристиці на ОСОБА_4 виконавчим комітетом Решетилівської міської ради зазначено лише те, що в 2013 та 2021 роках він відбував покарання у виді громадських робіт та не являється депутатом.

Із наданої Решетилівським РС філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області інформації від 15.03.2021 вбачається, що ОСОБА_4 станом на 19.02.2021 відпрацював громадські роботи, призначені вироком Решетилівського районного суду Полтавської області від 24.11.2020, у повному обсязі, у зв`язку з чим знятий з обліку.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (ч. 1 ст. 65 КК України).

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує наступні обставини:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України, віднесено кримінальним законом до кримінальних проступків;

- особу обвинуваченого, який не працює, вдівець, є батьком неповнолітньої дитини, проживає один, не перебуває на обліку у лікарів фтизіатра та психіатра, однак перебуває на обліку у лікаря нарколога, раніше судимий та притягався до адміністративної відповідальності.

Також судом враховується, що негативні наслідки вчиненого кримінального правопорушення обвинуваченим усунуті самостійно та добровільно шляхом повного відпрацювання громадських робіт, однак вже під час перебування кримінального провадження в провадженні суду.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності зі ст. 66 КК України суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням усіх обставин у справі, відомостей, що характеризують особу обвинуваченого, який у судовому засіданні визнав повністю свою вину у вчиненні кримінального проступку, розкаявся у вчиненому, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність тих, які його обтяжують, усунення негативних наслідків вчиненого кримінального проступку, враховуючи думку прокурора, а також загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку за необхідне призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 389 КК України у виді обмеження волі, вважаючи таке покарання необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно дочастин 1,3,4статті 75КК України,якщо суд,крім випадківзасудження закорупційне кримінальнеправопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Обов`язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначені статтею 76 КК України.

Суд, враховуючи конкретні обставини справи, особу обвинуваченого, думку прокурора, який просив призначити покарання у виді обмеження волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, застосувавши до нього положення статті 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1, пунктом 2 частини 2 статті 76 КК України.

Відповідно доч.1ст.71КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком (сукупність вироків).

Зазначена норма застосовується судом при вирішенні питання призначення остаточного покарання на момент постановлення вироку.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що невідбута частина покарання за вироком Решетилівського районного суду Полтавської області від 24.11.2020 мала місце лише на момент повідомлення ОСОБА_4 про підозру та складення обвинувального акту.

Однак, під час судового провадження обвинувачений ОСОБА_4 повністю виконав призначене йому вироком Решетилівського районного суду Полтавської області від 24.11.2020 покарання у виді 100 годин громадських робіт, у зв`язку з чим органом пробації знятий з обліку, як особа яка відбула покарання.

Враховуючи зазначене, оскільки на момент постановлення вироку у даній справі не залишилося будь-якої частини невідбутого покарання за попереднім вироком, то суд позбавлений можливості застосувати норми ч. 1 ст. 71 КК України або вирішити питання самостійного виконання вироків.

На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені ним протиправні діяння у майбутньому, що буде, в свою чергу, достатньою превентивною мірою, слугуватиме попередженню вчиненню ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає. Відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-370, 373, 374, 394, 395, 532 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст.389ККУкраїни та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Згідно зі ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1