Справа № 587/2699/15-к

Провадження № 1-кп/591/35/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2021 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі колегії суддів: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за участю секретаря ОСОБА_4 , прокурорів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , представника потерпілої ОСОБА_13 адвоката ОСОБА_14 , представника потерпілого ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_15 , обвинуваченого ОСОБА_16 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в Зарічному районному суді м. Суми кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, не одруженого, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого

за ч. 1 ст. 190, ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України

в с т а н о в и в:

ОСОБА_16 згідно протоколу№1від 29.04.2005загальних зборівзасновників тавідповідно донаказу №01-ОСвід 11.05.2005призначений тапостійно до06.02.2012займав посадудиректора ТОВ«ЖМ ГРУП»,код ЄДРПОУ33525838,тобто відповідно до примітки ст. 364 КК України, ОСОБА_16 був службовою особою і на нього, як на керівника товариства, було покладено організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції. Згідно статуту товариства ОСОБА_16 також був співзасновником цього товариства.

06.05.2008 директором ТОВ «ЖМ ГРУП» ОСОБА_16 від імені товариства укладено з заступником ТОВ «ЖМ ГРУП» ОСОБА_17 договір купівлі-продажу квартири б/н АДРЕСА_3 . Для забезпечення виконання даного договору ОСОБА_17 взяв кредитні кошти в ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та 06.05.2008 уклав у вказаній банківській установі кредитний договір №219 на отримання кредитних коштів у сумі 272 170,00 грн. Окрім цього, з метою забезпечення кредитного договору № 219 від 06.05.2008 між ОСОБА_17 та банком ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 06.05.2008 укладено договір іпотеки посвідчений нотаріусом, згідно якого в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_4 по вищевказаній адресі.

В подальшому, 01.03.2009 директором ТОВ «ЖМ ГРУП» ОСОБА_16 від імені товариства, діючого на підставі статуту, підписано з ОСОБА_17 договір №1 на реалізацію нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_3 . При цьому у п.2.11 вказаного договору передбачалось, що ОСОБА_16 мав вивести квартиру з під застави, після виплати покупцем всіх виплат, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок банку.

На початку 2009 року до ОСОБА_16 звернулась ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її бабуся ОСОБА_18 щодо можливості придбання квартири у власність у будинку АДРЕСА_5 . При цьому ОСОБА_16 повідомив про те, що ТОВ «ЖМ ГРУП» проводить реалізацію квартир у вказаному вище будинку та вони належать на праві власності ТОВ «ЖМ ГРУП».

Надалі 03.03.2009 між ОСОБА_16 , який діяв на підставі Статуту ТОВ «ЖМ ГРУП», Протоколу №1 зборів засновників ТОВ «ЖМ ГРУП» від 29.04.2005 та Протоколу №39 зборів засновників ТОВ «ЖМ ГРУП» від 21.09.2007, було підписано попередній договір №1 з ОСОБА_13 про продаж в майбутньому двокімнатної квартири АДРЕСА_6 .

Відповідно до п. 1 договору №1 від 03.03.2009 сторони зобов`язуються укласти договір купівлі продажу вищевказаної квартири на умовах, встановлених цим договором, не пізніше 30.07.2011.

При цьому у п.8 зазначеного договору передбачено, що з моменту укладення вказаного договору ОСОБА_16 зобов`язується не відчужувати вказану квартиру іншим особам, не надавати її в користування та не передавати в іпотеку.

Надалі, 06.03.2009 ОСОБА_16 , який діяв на підставі Статуту, Протоколу №1 зборів засновників ТОВ «ЖМ ГРУП» від 29.04.2005 та Протоколу №39 зборів засновників ТОВ «ЖМ ГРУП» від 21.09.2007 підписано доповнення до попереднього договору №1 з ОСОБА_13 про продаж в майбутньому трикімнатної квартири АДРЕСА_7 .

Відповідно до п. 4 доповнення до попереднього договору №1 продаж вказаної квартири буде здійснено за суму 356 580,00 грн.

При цьому, ОСОБА_16 було достовірно відомо, що вказана квартира належить ОСОБА_17 та перебуває у заставі банку.

В подальшому на виконання умов договору ОСОБА_13 у період 2009 - 2011 років перерахувала 356 580,00 грн. на рахунок ТОВ «ЖМ ГРУП».

З метою оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_13 неодноразово направлялись заяви з вимогою негайного виконання ТОВ «ЖМ ГРУП» вимог попереднього договору №1 від 03.03.2009, згідно якого ОСОБА_13 перерахувала повну суму за вказану квартиру.

Отримані грошові кошти від ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , зловживаючи службовим становищем, діючи з корисливих мотивів, на виплату кредиту не спрямував а обернув на користь ТОВ «ЖМ ГРУП», розпорядившись ними на власний розсуд з урахуванням потреб підприємства, тобто заволодів грошовими коштами шляхом привласнення, чим спричинив потерпілій ОСОБА_13 майнову шкоду в розмірі 356 580,00 грн.

Також 11.07.2008 директором ТОВ «ЖМ ГРУП» ОСОБА_16 від імені товариства укладено договір купівлі-продажу з бухгалтером ТОВ «ЖМ ГРУП» ОСОБА_19 квартири АДРЕСА_8 . Для забезпечення виконання даного договору ОСОБА_19 взяла кредитні кошти в ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», а саме 11.07.2008 уклала в даній банківській установі кредитний договір №327 на отримання кредитних коштів у сумі 33084,10 евро, що складає еквівалент 251 770,00 гривень за курсом НБУ на момент укладення вказаного договору. З метою забезпечення кредитного договору №327 від 11.07.2008 між ОСОБА_19 та банком ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 11.07.2008 укладено договір іпотеки посвідчений нотаріусом, згідно якого в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_9 по вищевказаній адресі.

В подальшому 20.10.2010 директором ТОВ «ЖМ ГРУП» ОСОБА_16 від імені товариства діючого на підставі статуту підписано з ОСОБА_19 договір №2 на реалізацію нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_8 . Відповідно до п.1.1. договору №2 від 20.10.2010 на реалізацію нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_8 ТОВ «ЖМ ГРУП» від імені якого на підставі статуту діє директор ОСОБА_16 , прийняло на себе обов`язки з реалізації вказаної квартири.

У 2010 році до ТОВ «ЖМ ГРУП» звернувся ОСОБА_11 щодо можливості придбати квартиру у будинку АДРЕСА_5 .

Надалі, 25.10.2010 директором ТОВ «ЖМ ГРУП» ОСОБА_16 від імені товариства було підписано попередній договір № 3 з ОСОБА_11 про продаж двокімнатної квартири АДРЕСА_10 , яка відповідно до п. 1.1. даного договору належить ТОВ «ЖМ ГРУП». При цьому, ОСОБА_16 було достовірно відомо, що вказана квартира перебуває в іпотеці та належить ОСОБА_19 .

Згідно п. 2.1. договору №3 ТОВ «ЖМ ГРУП» від імені якого на підставі статуту діє директор ОСОБА_16 згодна продати, а ОСОБА_11 згодний купити за власні кошти або за кошти інвестора вищевказану квартиру за ціною 180 000 грн.

Відповідно до п. 3.1.1. ТОВ «ЖМ ГРУП» від імені якого на підставі статуту діє директор ОСОБА_16 зобов`язується забронювати за ОСОБА_11 квартиру АДРЕСА_10 , та оформити право власності на вказану квартиру у строк та на умовах вказаного договору.

Згідно п.3.1.2. ТОВ «ЖМ ГРУП» від імені якого на підставі статуту діє директор ОСОБА_16 зобов`язується не вчиняти будь яких дій, спрямованих на відчуження даної квартири або виникнення прав третіх осіб щодо предмету договору (оренда, найом, позичка, обтяження, попередній договір, тощо).

Відповідно до п.3.2.1 ОСОБА_11 зобов`язаний оформити право власності на предмет договору, а саме квартири АДРЕСА_10 протягом 10 днів з дня повної сплати вартості квартири.

В подальшому 25.10.2010 ОСОБА_11 на рахунок ТОВ «ЖМ ГРУП» НОМЕР_1 відкритий в АТ БАНКУ «Меркурій» на виконання умов попереднього договору №3 від 25.10.2010 перераховано кошти в сумі 150000,00 грн.

26.04.2011 ОСОБА_11 на рахунок ТОВ «ЖМ ГРУП» НОМЕР_1 відкритий в АТ БАНКУ «Меркурій» на виконання умов попереднього договору №3 від 25.10.2010 перераховано кошти в сумі 30000,00 грн.

З метою оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_8 ОСОБА_11 направлено претензію з вимогою негайного виконання ТОВ «ЖМ ГРУП» вимог попереднього договору №3 від 25.10.2010, згідно якого ОСОБА_11 перерахував повну суму за вказану квартиру.

Отримані грошові кошти від ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , зловживаючи службовим становищем, діючи з корисливих мотивів, на виплату кредиту не спрямував а обернув на користь ТОВ «ЖМ ГРУП», розпорядившись ними на власний розсуд з урахуванням потреб підприємства, тобто заволодів грошовими коштами шляхом привласнення, чим спричинив потерпілому ОСОБА_11 майнову шкоду в розмірі 180000 грн.

Таким чином директор ТОВ «ЖМ ГРУП» ОСОБА_16 , зловживаючи службовим становищем, привласнив чуже майно, а саме грошові кошти ОСОБА_13 в сумі 356 580 грн. та грошові кошти ОСОБА_11 в сумі 180 000 грн., на загальну суму 536 580 грн., внесені до ТОВ «ЖМ ГРУП» за попередніми договорами купівлі-продажу квартир, що більш ніж у 600 разів перевищує неоподаткований мінімум громадян і є особливо великим розміром.

Крім того 18.02.2008 між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», яке в подальшому було перейменовано на Акціонерно - комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі АКБ СР «Укрсоцбанк»), як кредитором, та юридичною особою ТОВ «ЖМ Груп», як боржником, укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 750/7-028, згідно положень п. 3.3.11 якого - позичальник, в особі директора ОСОБА_16 , без попередньої письмової згоди Кредитора, в особі АКБ СР «Укрсоцбанк», зобов`язаний не обтяжувати своє майно будь-якими зобов`язаннями.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за договором відновлювальної кредитної лінії № 750/7-028 між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ТОВ «ЖМ Груп», в особі директора ОСОБА_16 , 04.02.2010 укладено іпотечний договір № 750/16/10-003, відповідно до положень якого:

1) п. 1.1. - Іпотекодавець ТОВ «ЖМ Груп», в особі директора ОСОБА_16 , передає в іпотеку Іпатекодержателю, в особі АКБ СР Укрсоцбанк», свою власність, а саме, двокімнатну квартиру, загальною площею 87,7 м , житловою площею 52,7 м , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 ;

2) п. 2.1.4 - Іпотекодавець без письмової згоди Іпотекодержателя зов`язаний не відчужувати Предмет іпотеки, а також не передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

В подальшому, в січні 2012 року до ОСОБА_16 , як директора ТОВ «ЖМ Груп», звернувся ОСОБА_12 з пропозицією придбати у власність квартиру. В ході розмови ОСОБА_16 запропонував ОСОБА_12 придбати нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_11 , яке на праві власності належне ТОВ «ЖМ Груп», не повідомивши при цьому ОСОБА_12 , що зазначена квартира відповідно до іпотечного договору № 750/16/10-003 від 04.02.2010 перебуває у іпотеці АКБ СР «Укрсоцбанк».

Надалі,12.01.2012,в деннийчас доби,у приміщенніофісу ТОВ«ЖМ Груп»розташованого заадресою:Сумська область,Сумський район,с.Сад,вул.60років Жовтня,б.1,між ОСОБА_16 ,який діяввід імені ТОВ «ЖМ Груп» та ОСОБА_12 підписано попередній договір № 1 щодо продажу в майбутньому двокімнатної квартири АДРЕСА_12 . За умовами попереднього договору № 1 від 12.01.2012 передбачено:

1) п. 1.4. - ТОВ «ЖМ Груп», в особі директора ОСОБА_16 , гарантує і готове нести відповідальність, передбачену договором та законодавством України, що предмет договору отриманий на законних підставах, нікому раніше не проданий, не подарований, не відчужений іншим особам, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб, шляхом укладення попереднього договору, не переданий;

2) п. 2.1. - ТОВ «ЖМ Груп», в особі директора ОСОБА_16 , згодна продати, а ОСОБА_12 згоден купити за власні кошти або за кошти інвестора Предмет договору за ціною 306950,00 грн. сума авансу становить 140000,00 грн., який сплачується протягом травня місяця 2012 року. Решта вартості квартири в сумі 166950,00 грн. сплачується до 1 вересня 2014 року;

3) п. 3.1.2 - ТОВ «ЖМ Груп», в особі директора ОСОБА_16 зобов`язується не вчиняти будь - яких дій, спрямованих на відчуження Предмету договору або виникнення прав третіх осіб щодо предмету договору (оренда, наймом, позичка, обтяження, попередній договір, тощо);

4) п. 3.4.2 - ТОВ «ЖМ Груп», в особі директора ОСОБА_16 має право за згодою сторін користуватися Предметом договору;

5) п. 3.4.3. - ТОВ «ЖМ Груп», в особі директора ОСОБА_16 має право після підписання акту прийому - передачі Предмету договору проводити ремонтні роботи, із додержанням всіх норм і правил, передбачених діючим законодавством.

При цьому, ОСОБА_16 достовірно відомо було про те, що нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_11 , вже перебуває в іпотеці АКБ СР «Укрсоцбанк», тобто відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є в обтяженні, та ОСОБА_12 не може користуватись майном без дозволу вказаної банківської установи.

22.10.2014, під час зустрічі у офісному приміщенні ТОВ «ЖМ Груп», яке розташоване за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Сад, вул. 60 років Жовтня, б. 1, ОСОБА_16 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, зловживаючи довірою ОСОБА_12 , повідомив останнього, що відповідно до попереднього договору №1 йому необхідно здійснити платіж в розмірі 7000,00 грн. в рахунок оплати за нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_11 , після чого особисто отримав від ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 7000,00 грн., у такий спосіб заволодів грошовими коштами шляхом зловживання довірою, чим спричинив потерпілому ОСОБА_12 майнову шкоду в зазначеному розмірі.

При цьому, ОСОБА_16 не повідомив ОСОБА_12 , що зазначена квартира є предметом іпотеки та що відповідно до рішення №1 власників ТОВ «ЖМ Груп» від 06.02.2012 про проведення самоліквідації ТОВ «ЖМ Груп» призначено ліквідаційну комісію до складу якої, з моменту призначення, переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи та що повноваження ОСОБА_16 , як директора ТОВ «ЖМ Груп», припинено з моменту призначення ліквідаційної комісії, тобто з 06.02.2012.

В подальшому грошовими коштами ОСОБА_16 розпорядився на власний розсуд.

Свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень при зазначених обставинах ОСОБА_16 в судовому засіданні не визнав та пояснив, що дійсно між ним, як керівником ТОВ «ЖМ ГРУП» та потерпілими були укладені угоди щодо продажу квартир, зазначені в обвинуваченні, також були отримані кошти від потерпілих на користь ТОВ «ЖМ ГРУП», однак наміру незаконно заволодівати коштами потерпілих він не мав. На час укладення попередніх договорів купівлі-продажу квартир з потерпілими вказані в обвинуваченні квартири перебували в заставі, йому це було відомо, однак чи говорив він про це потерпілим не пам`ятає. Кошти, які отримувались від потерпілих, були витрачені на потреби ТОВ «ЖМ ГРУП». В подальшому підприємство збанкрутіло та не мало можливості виплати кошти за кредитними угодами щоб вивести квартири з під іпотеки, а тому переоформити право власності на себе потерпілі не мали можливості. Вважає, що між ТОВ «ЖМ ГРУП» та потерпілими виникли цивільно-правові відносини та в його діях відсутній склад будь-яких кримінальних правопорушень.

Суд, дослідивши докази у кримінальному провадженні вважає, що вина ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190 та ч.5 ст. 191 КК України доведена в повному обсязі, у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 366 КК України ОСОБА_16 слід виправдати у зв`язку з недоведеністю того, що в його діяннях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України.

Вина ОСОБА_16 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України підтверджується наступними доказами.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_16 згідно протоколу №1 від 29.04.2005 загальних зборів засновників та відповідно до наказу № 01-ОС від 11.05.2005 призначений та постійно до 06.02.2012 займав посаду директора ТОВ «ЖМ ГРУП», код ЄДРПОУ 33525838, також згідно статуту товариства ОСОБА_16 був співзасновником цього товариства (т.2 а.п.180-203, т. 3 а.п.191-193), тобто ОСОБА_16 був службовою особою.

06.05.2008 між ТОВ «ЖМ ГРУП» в особі ОСОБА_16 та ОСОБА_17 був укладений договір купівлі-продажу квартири б/н АДРЕСА_3 . 06.05.2008 ОСОБА_17 уклав у вказаній банківській установі кредитний договір №219 на отримання кредитних коштів у сумі 272 170,00 грн. Окрім цього, з метою забезпечення кредитного договору № 219 від 06.05.2008 між ОСОБА_17 та банком ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 06.05.2008 укладено договір іпотеки посвідчений нотаріусом, згідно якого в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_4 по вищевказаній адресі. Вказані обставини підтверджуються відповідними письмовими документами. В подальшому, 01.03.2009 директором ТОВ «ЖМ ГРУП» ОСОБА_16 від імені товариства підписано з ОСОБА_17 договір №1 на реалізацію нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_3 (т.3 а.п. 1-42 ). Вказані обставини в судовому засіданні також підтвердив ОСОБА_17 .

03.03.2009 ОСОБА_16 , як представником ТОВ «ЖМ ГРУП», було підписано попередній договір №1 з ОСОБА_13 про продаж в майбутньому двокімнатної квартири АДРЕСА_6 . 06.03.2009 ОСОБА_16 , як представник ТОВ «ЖМ ГРУП», підписав доповнення до попереднього договору №1 з ОСОБА_13 про продаж в майбутньому трикімнатної квартири АДРЕСА_7 . В подальшому на виконання умов договору ОСОБА_13 у період 2009 - 2011 років перерахувала 356 580,00 грн. на рахунок ТОВ «ЖМ ГРУП». З метою оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_13 неодноразово направлялись заяви з вимогою негайного виконання ТОВ «ЖМ ГРУП» вимог попереднього договору №1 від 03.03.2009, згідно якого ОСОБА_13 перерахувала повну суму за вказану квартиру. Вказані обставини підтверджуються відповідними письмовими доказами (т.2 а.п.102-104, 109-179, т.3 а.п. 43-137), показами обвинуваченого ОСОБА_16 , а також показами свідка ОСОБА_18 , потерпілої ОСОБА_13 , яка також зокрема пояснила, що на час виплати коштів не знала, що квартира фактично не належить ТОВ «ЖМ ГРУП».

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні зокрема підтвердила, що ОСОБА_13 є її онукою, попередній договір підписував особисто ОСОБА_16 , останній їй особисто казав, що квартира належить ТОВ «ЖМ ГРУП»

Отримані грошові кошти від ОСОБА_13 , ОСОБА_16 на виплату кредиту не спрямував, зазначені кошти були використані на потреби підприємства, що підтвердив сам ОСОБА_16 в судовому засіданні.

Також 11.07.2008 директором ТОВ «ЖМ ГРУП» ОСОБА_16 від імені товариства укладено договір купівлі-продажу з бухгалтером ТОВ «ЖМ ГРУП» ОСОБА_19 квартири АДРЕСА_8 . 11.07.2008 ОСОБА_19 уклала в даній банківській установі кредитний договір №327 на отримання кредитних коштів у сумі 33084,10 евро, що складає еквівалент 251 770,00 гривень за курсом НБУ на момент укладення вказаного договору. З метою забезпечення кредитного договору №327 від 11.07.2008 між ОСОБА_19 та банком ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 11.07.2008 укладено договір іпотеки посвідчений нотаріусом, згідно якого в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_9 по вищевказаній адресі. Вказані обставини підтверджуються відповідними письмовими доказами. В подальшому 20.10.2010 директором ТОВ «ЖМ ГРУП» ОСОБА_16 від імені товариства діючого підписано з ОСОБА_19 договір №2 на реалізацію нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_8 (т.2 а.п. 88-101, 230-244), показами обвинуваченого ОСОБА_16 , а також показами свідка ОСОБА_20

25.10.2010 директором ТОВ «ЖМ ГРУП» ОСОБА_16 від імені товариства було підписано попередній договір № 3 з ОСОБА_11 про продаж двокімнатної квартири АДРЕСА_10 , яка відповідно до п. 1.1. даного договору належить ТОВ «ЖМ ГРУП» В подальшому 25.10.2010 ОСОБА_11 на рахунок ТОВ «ЖМ ГРУП» НОМЕР_1 відкритий в АТ БАНКУ «Меркурій» на виконання умов попереднього договору №3 від 25.10.2010 перераховано кошти в сумі 150000,00 грн. 26.04.2011 ОСОБА_11 на рахунок ТОВ «ЖМ ГРУП» НОМЕР_1 відкритий в АТ БАНКУ «Меркурій» на виконання умов попереднього договору №3 від 25.10.2010 перераховано кошти в сумі 30000,00 грн. З метою оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_8 .В направлено претензію з вимогою негайного виконання ТОВ «ЖМ ГРУП» вимог попереднього договору №3 від 25.10.2010, згідно якого ОСОБА_11 перерахував повну суму за вказану квартиру (т. 2 а.п. 80-83).

Також вказані обставини підтверджуються показами ОСОБА_11 , який в судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_16 познайомився за кілька місяців до укладення договору, про продаж квартири дізнався з газети «Ваш Шанс». З приводу придбання квартири спілкувався з ОСОБА_16 , останній запропонував придбати квартиру з розстроченням платежу, також запропонував укласти попередній договір купівлі-продажу квартири, нотаріально посвідчити його не пропонував. ОСОБА_16 казав, що квартира належить ТОВ «ЖМ ГРУП». Гроші за квартиру він передавав працівнику товариства, на якого вказав ОСОБА_16 . Коли повністю заплатив за квартиру він зателефонував ОСОБА_16 та хотів оформити право власності, однак з різних причин це питання відкладалося. Він ходив в БТІ та замовляв виготовлення технічного паспорту на квартиру, коли працівник БТІ обміряв квартиру, він дізнався, що квартира зареєстрована за ОСОБА_19 , однак ОСОБА_16 казав що ОСОБА_19 це працівник ТОВ «ЖМ ГРУП», обіцяв через місяць зареєструвати право власності. Про банкрутство товариства ОСОБА_16 також нічого не казав, Про те, що під квартиру, яку він мав намір придбати, був отриманий кредит, він дізнався тільки влітку 2013 року. ОСОБА_16 заперечував, що квартира перебуває в іпотеці банку. Він особисто сходив до банку та переконався, що квартира перебуває в іпотеці. Після цього він зателефонував обвинуваченому, останній спочатку заперечував цю обставину, а потім підтвердив, що квартира перебуває в іпотеці. В квартиру він не заходив з 2013 року після того, як представник банку повідомив, що банк хоче забрати квартиру.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснив, що дійсно кілька квартир ТОВ «ЖМ Груп» перебувало в заставі ПАТ «Укрсоцбанк», без згоди банку ці квартири не могли бути реалізовані.

Вказані вище обставини підтверджуються зазначеними вище доказами в сукупності та сумнівів не викликають.

Суд не може прийняти до уваги покази обвинуваченого ОСОБА_16 в частині, що він не мав умислу на заволодіння коштами, оскільки такі пояснення спростовуються дослідженими вище доказами в своїй сукупності. Зокрема ті обставини, що ОСОБА_16 домовлявся з потерпілими про продаж квартир, які фактично не належали ТОВ «ЖМ Груп» та перебували в заставі банку, про що він був обізнаний та не повідомляв про це потерпілим, підписав від імені товариства попередні договори купівлі-продажу квартир, які фактично не належали ТОВ «ЖМ Груп», після отримання грошових коштів будучи директором та співзасновником товариства не спрямував їх на погашення кредиту та виведення квартир з під застави для оформлення на потерпілих права власності, а використав кошти на потреби підприємства, свідчать про те, що ОСОБА_16 мав умисел на заволодіння коштами та привласнив їх зловживаючи службовим становищем.

Як вбачається з досліджених доказів ОСОБА_16 був директором та співзасновником товариства, тобто був певної мірою зацікавлений в діяльності та розвитку товариства, отримавши грошові кошти від потерпілих він як директор міг розпорядитися ними будь-яким чином, зокрема спрямувати на погашення кредитних договорів, однак він цього не зробив, а використав їх в діяльності товариства, тобто у власних інтересах, таким чином привласнивши грошові кошти.

Дії ОСОБА_16 , який через значний час намагався відшкодувати завдану шкоду, не свідчать про відсутність у нього умислу на заволодіння коштами потерпілих, такі дії суд розцінює як намагання відшкодувати завдану шкоду у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

З врахуванням зазначених доказів суд вважає, що вина ОСОБА_16 за ч.5 ст. 191 КК України доведена в повному обсязі.

Вина ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, підтверджується наступними доказами.

Ті обставини, що 18.02.2008 між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», яке в подальшому було перейменовано на Акціонерно - комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі АКБ СР «Укрсоцбанк») та ТОВ «ЖМ Груп» було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 750/7-028, а в подальшому в якості забезпечення виконання зобов`язань за цим договором між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ТОВ «ЖМ Груп», в особі директора ОСОБА_16 , 04.02.2010 було укладено іпотечний договір № 750/16/10-003, згідно якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_13 , підтверджується письмовими доказами (т. 4 а.п.10-34). Крім того ці обставини підтвердив під час допиту обвинувачений ОСОБА_16

12.01.2012, в денний час доби, у приміщенні офісу ТОВ «ЖМ Груп» розташованого за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Сад, вул. 60 років Жовтня, б. 1, між ОСОБА_16 , який діяв від імені ТОВ «ЖМ Груп» та ОСОБА_12 підписано попередній договір № 1 щодо продажу в майбутньому двокімнатної квартири АДРЕСА_12 , також ОСОБА_12 сплачувалися кошти за квартиру.

Факт підписання попереднього договору № 1 щодо продажу в майбутньому двокімнатної квартири АДРЕСА_13 від 12.01.2012 та сплати коштів ОСОБА_12 підтверджується письмовими доказами (т. 3 а.п. 165-182), також зазначену обставину підтвердили обвинувачений ОСОБА_16 та потерпілий ОСОБА_12 .

Відповідно до рішення №1 власників ТОВ «ЖМ Груп» від 06.02.2012 про проведення самоліквідації ТОВ «ЖМ Груп» призначено ліквідаційну комісію до складу якої, з моменту призначення, переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи та що повноваження ОСОБА_16 , як директора ТОВ «ЖМ Груп», припинено з моменту призначення ліквідаційної комісії, тобто з 06.02.2012 (т.3 а.п. 192). Згідно постанови Господарського суду Сумської обл. від 29.11.2012 (т.3 а.п.213-214) ТОВ «ЖМ Груп» було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, головою ліквідаційної комісії призначено ОСОБА_21 . Також ТОВ «ЖМ Груп» було визнано банкрутом згідно постанови Господарського суду Сумської обл. від 16.10.2014 (т.3 а.п.219-226), тобто за кілька днів до отримання коштів в сумі 7000 грн. від ОСОБА_12 .

Та обставина, що на виконання підписаного попереднього договору ОСОБА_16 22.10.2014 особисто отримав від ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 7000,00 грн., підтверджується письмовою розпискою (т. 3 а.п. 183), крім того в судовому засіданні цю обставину підтвердили як обвинувачений ОСОБА_16 , так і потерпілий ОСОБА_12 .

Тому фактичні обставини щодо інкримінованого кримінального правопорушення за ч.1 ст. 190 КК України сумнівів не викликають.

Ті обставини, що ОСОБА_16 отримав від ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 7000 грн. в якості оплати за квартиру, яка перебувала в заставі, про що ОСОБА_16 було достовірно відомо та він не повідомляв про це ОСОБА_12 , а також перед цим грошові кошти, отримані від ОСОБА_12 , використовувалися не для погашення кредиту та виведення квартири з під застави, а на інші цілі, а також ті обставини, що ОСОБА_16 не повідомив ОСОБА_12 про рішення №1 власників ТОВ «ЖМ Груп» від 06.02.2012 про проведення самоліквідації ТОВ «ЖМ Груп», відповідно якого призначено ліквідаційну комісію (т. 3 а.п.191-193) та не повідомляв про наявність судових спорів з приводу банкрутства свідчать про те, що ОСОБА_16 мав злочинний умисел на заволодіння коштами та ці обставини спростовують твердження обвинуваченого щодо відсутності у нього умислу на заволодіння коштами.

Та обставина, що ОСОБА_16 після отримання готівкою коштів в сумі 7000 грн. від ОСОБА_12 ці кошти вніс в касу товариства, не виключає факту заволодіння коштами обвинуваченим, а свідчить лише про те, що ОСОБА_16 розпорядився коштами на власний розсуд, передавши їх ТОВ «ЖМ Груп», співзасновником якого він являється.

З врахуванням зазначених доказів суд вважає, що вина ОСОБА_16 за ч.1 ст. 190 КК України доведена в повному обсязі.

Крім того ОСОБА_16 обвинувачується у тому, що будучи службовою особою, а саме обіймаючи посаду директора ТОВ «ЖМ ГРУП», перебуваючи 25.10.2010 у приміщенні ТОВ «ЖМ ГРУП» за адресою с. Сад, вул. 60 років Жовтня, 1 Сумського району, вніс до попереднього договору №3 від 25.10.2010 з ОСОБА_11 завідомо недостовірні дані про те, що квартира АДРЕСА_10 належить ТОВ «ЖМ ГРУП», підписавши вищевказаний договір ОСОБА_16 передав його ОСОБА_11 , чим фактично видав вказаний документ.

По вищевказаному попередньому договору ОСОБА_11 згідно обвинувачення заподіяно матеріальної шкоди в частині не оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_10 в сумі 180 000,00 грн., яка в 250 і більше разів перевищує встановлений на 2010 рік розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що являється тяжкими наслідками згідно примітки до ст. 364 КК України.

Також ОСОБА_16 обвинувачується у тому, що будучи службовою особою, а саме обіймаючи посаду директора ТОВ «ЖМ ГРУП», 12.01.2012, в денний час доби, у приміщенні офісу ТОВ «ЖМ ГРУП» за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Сад, вул. 60 років Жовтня, б. 1, між ОСОБА_16 та ОСОБА_12 укладено попередній договір №1 з ОСОБА_12 щодо продажу в майбутньому двокімнатної квартири АДРЕСА_12 , при цьому ОСОБА_16 не повідомив ОСОБА_12 про те, що зазначена квартира відповідно до іпотечного договору № 750/16/10-003 від 04.02.2010 перебуває в іпотеці АКБ СР Укрсоцбанк».

При цьому, ОСОБА_16 достовірно відомо було про те, що нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_14 , вже перебуває в іпотеці АКБ СР «Укрсоцбанк», тобто відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є в обтяженні, та ОСОБА_12 не може користуватись майном без дозволу вказаної банківської установи.

Таким чином, директор ТОВ «ЖМ ГРУП» ОСОБА_16 обвинувачується у тому, що вчинив службове підроблення офіційного документу, а саме пунктів 2.1., 3.1.2, 3.4.2, 3.4.3 попереднього договору № 1 від 12.01.2012 укладеного з ОСОБА_12 , до якого вніс дані та підписав вказаний договір про не виконання зобов`язань, які фактично вже зроблені та можливість користування майном, яке заборонено без згоди банківської установи.

По вищевказаному попередньому договору ОСОБА_12 згідно обвинувачення заподіяно матеріальної шкоди в частині не оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_12 та не можливістю стягнення вказаного майна в сумі 275000,00 грн., яка в 250 і більше разів перевищує встановлений на 2012 рік розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що являється тяжкими наслідками згідно примітки до ст. 364 КК України.

Згідно обвинувачення зазначені попередні договори є офіційними документами, адже вони встановили юридичні факти зобов`язання продати квартиру та придбати її, і породили юридичні наслідки. На підставі цих попередніх договорів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 сплатили грошові кошти, а ТОВ «ЖМ ГРУП» оприбутковувало їх. Підписавши вищевказані договори, ОСОБА_16 передав їх ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , чим фактично видав вказані документи.

Таким чином директор ТОВ «ЖМ ГРУП» ОСОБА_16 згідно обвинувачення вчинив службове підроблення офіційних документів, усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав настання суспільно небезпечних наслідків та бажав настання таких наслідків, тобто діяв із прямим умислом.

Тобто ОСОБА_16 обвинувачується у тому, що своїми умисними діями, які виразилися у внесенні до офіційного документу, а саме попереднього договору № 3 від 25.10.2010 неправдивих відомостей, а також у службовому підробленні офіційного документу, а саме попереднього договору № 1 від 12.01.2012, а також видачі вказаних документів, що спричинило тяжкі наслідки, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 366 КК України.

Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_16 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України не визнав, пояснив, що дійсно підписував попередній договір №3 від 25.10.2010 з ОСОБА_11 та попередній договір № 1 від 12.01.2012 з ОСОБА_12 , однак вважає, що з потерпілими склалися цивільно-правові відносини та в його діях відсутній склад злочину.

Дослідивши докази по кримінальному провадженню суд вважає необхідним визнати невинуватими ОСОБА_16 у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 366 КК України та виправдати за зазначеною статтею у зв`язку з недоведеністю того, що в діянні ОСОБА_16 є склад зазначеного кримінального правопорушення.

Так, в судовому засіданні беззаперечно встановлено, що ОСОБА_16 дійсно підписав зазначені в обвинуваченні попередній договір №3 від 25.10.2010 з ОСОБА_11 та попередній договір № 1 від 12.01.2012 з ОСОБА_12 .

Вказану обставину підтвердив сам обвинувачений а також потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , також це підтверджується зазначеними договорами (т.2 а.п.80-82, т.3 а.п.165-166).

З досліджених в судовому засіданні попередніх договорів вбачається, що предметом договорів є продаж об`єктів нерухомого майна, нотаріально вони не посвідчувалися.

Предметом злочину, передбаченого статтею 366 КК України, є офіційний документ (примітка до ст. 358 КК). При встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків.

Окрім того, така правова позиція викладена у постановах ВСУ щодо ознак предмета службового підроблення (справи № 5-10кс13, № 5-50кс15), яка зводиться до того, що нормативне визначення службового підроблення визнає офіційними документами ті з них, що складаються і видаються службовими особами від імені органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності, які посвідчують певні факти і події, що мають правове значення. Ці документи мають бути належним чином складені за формою та містити необхідні реквізити.

Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

На думку колегії суддів, зазначені в обвинуваченні документи, а саме попередній договір №3 від 25.10.2010 з ОСОБА_11 та попередній договір № 1 від 12.01.2012 з ОСОБА_12 не є офіційними, оскільки не відповідають вимогам, установленим у примітці до ст. 358 КК України.

Так, згідно ч.4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно ч.1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Частиною 1 ст. 635 ЦК України передбачено, що попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Предметом зазначених в обвинуваченні попереднього договору №3 від 25.10.2010 з ОСОБА_11 та попереднього договору № 1 від 12.01.2012 з ОСОБА_12 є купівля-продаж нерухомого майна, однак нотаріально вони не посвідчувалися, тобто не були укладені за визначеною законом формою та наслідків правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків не спричиняють, а тому не є офіційними документами в розумінні примітки до ст. 358 КК України.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення не було доведено, що в діянні ОСОБА_16 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України.

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190 КК та ч.5 ст. 191 КК України доведена в повному обсязі та його дії кваліфікувати: за ст. 190 ч.1 КК України, оскільки він заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою; за ч.5 ст. 191 КК України, оскільки він будучи службовою особою та зловживаючи своїм службовим становищем привласнив чуже майно в особливо великих розмірах.

При призначенні ОСОБА_16 виду і міри покарання суд враховує ступінь тяжкості та обставини вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_16 , судом не встановлено.

Враховуючи тяжкість та характер вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України, суд вважає необхідним призначити покарання ОСОБА_16 за цією статтею у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_16 від призначеного покарання за ст. 190 ч.1 КК України.

Враховуючи тяжкість та характер кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, інші зазначені вище обставини справи, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_16 покарання за цією статтею у виді позбавлення волі в мінімальних розмірах з позбавленням права займати посади на підприємствах, установах та організаціях, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а також з конфіскацією майна, так як це покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення.

Підстав для застосування запобіжного заходу суд не вбачає.

Крім у кримінальному провадженні потерпілими ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 були заявлені цивільні позови до обвинуваченого ОСОБА_16 про відшкодування шкоди, зокрема ОСОБА_11 про стягнення майнової шкоди в розмірі 180тис. грн., ОСОБА_12 про стягнення майнової шкоди в розмірі 286950 грн., ОСОБА_13 про стягнення майнової шкоди в розмірі 360780 грн. та моральної шкоди в розмірі 150000 грн.

Обвинувачений позови в частині майнової шкоди визнав у повному обсязі.

У відповідності зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними діями фізичної особи потерпілому відшкодовується особою, яка завдала шкоду.

Згідно з вимогами ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями іншої особи відшкодовується цією особою.

Судом встановлено, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого потерпілим була заподіяна майнова шкода, обвинувачений позови в частині майнової шкоди визнав, а тому позови в цій частині підлягають задоволенню.

Також проаналізувавши докази суд вважає, що потерпілій ОСОБА_13 дійсно була заподіяна моральна шкода оскільки остання зазнала моральних страждань у зв`язку з неправомірною поведінкою відносно її майна, зокрема остання тривалий час, а саме кілька років була позбавлена можливості зареєструвати право власності на квартиру, витрачала зусилля на повернення майна, з врахуванням всіх обставин справи суд вважає, що розмір завданої моральної шкоди становить 100 тис. грн.

Суд не може прийняти репліки учасників судового провадження про наявність доказів на підтвердження часткового відшкодування завданих збитків, оскільки ці докази не досліджувалися в судовому засіданні, а подання таких доказів під час судових дебатів чи після їх закінчення КПК України не передбачено. Відшкодування завданих збитків обвинуваченим може і повинно бути враховано на стадії виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України,

у х в а л и в:

Визнати невинуватим ОСОБА_16 у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 366 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю того, що в його діяннях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України.

Визнати винним ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. та у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України звільнити його від цього покарання.

Визнати винним ОСОБА_16 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 7 років з позбавленням права займати посади на підприємствах, установах та організаціях, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, а також з конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_16 рахувати з дня фактичного затримання на виконання вироку.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про стягнення майнової шкоди задовольнити повністю, цивільний позов ОСОБА_13 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_11 180 тис. грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_12 286 950 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_13 360780 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 100 тис. грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

На вирок суду може бути подана апеляція протягом 30 діб з моменту його проголошення до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Судді