Код суду 233 № 233/3729/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року м. Костянтинівка

Суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Леміщенко О.О., за участю секретаря судового засідання Арбузової Ю.В. прокурора Янюк Я.Ю., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Донецькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Костянтинівка Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянку України, працює на посаді майстра дільниці У КП «Служба єдиного замовника Костянтинівської міської ради», зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, і якій роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України та ст. 263 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

12.08.2021 року на розгляд до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області надійшли два протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, №491 від 27.07.2021 року та 492 від 27.07.2021 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Згідно з відомостями, викладеними у протоколі, ОСОБА_1 , порушуючи вимоги абзацу 1 ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції», згідно п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. З зазначеного Закону, будучи суб`єктом на якого поширюється дія вказаного Закону, несвоєчасно без поважних причин 25.06.2021 о 18 год. 57 хв. здійснила подачу декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, а також несвоєчасно без поважних причин 25.06.2021 о 19 год. 02 хв. здійснила подачу декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік.

Дії ОСОБА_1 в кожному випадку окремо кваліфіковані за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнала себе винуватою у вчиненні інкримінованих правопорушень та пояснила, що вона дійсно подала декларації за 2018 та 2019 роки лише у червні 2021 року, але так їй сказав зробити юрист підприємства, де вона працює. Вона є юридично не обізнаною людиною, тому виконувала всі вказівки юриста, який раніше казав, що обов`язок подання декларації для її посади скасовано. У 2017 та 2018 роках її ніхто не попереджав про те, що вона зобов`язана була подавати декларації за 2018 та 2019 роки. Просила закрити провадження у справі.

Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, прокурора, дослідивши матеріали справи, встановлено наступне.

Відповідно до Статуту Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Костянтинівської міської ради»» (далі - Підприємство») засновником Підприємства є Костянтинівська міська рада. Власником майна Підприємства є територіальна громада м. Костянтинівка.

Відповідно до статті 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридичною особою публічного права визнається юридична особа, яка створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Отже, КП «Служба єдиного замовника Костянтинівської міської ради» є юридичною особою публічного права.

Відповідно до наказу від 08.07.2015 року №62 з 08.07.2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду майстра дільниці КП «Служба єдиного замовника Костянтинівської міської ради».

Відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, члени Ради Національного банку України (крім Голови Національного банку України), особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до Роз`яснення Національного агентства з питань запобігання корупції 03.02.2021 № 1 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларацій та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані)» щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація.

В свою чергу відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОУГО-19)» від 17.03.2020 № 530-Х внесено зміни до Закону України «Про запобігання корупції», згідно з якими у 2020 році продовжено до 1 червня термін подання щорічних декларацій та декларацій після звільнення.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 зобов`язана була подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік до 00:00 год. 01.04.2019 року, а також за 2019 рік до 00:00 год. 01.06.2020 року.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру декларацій ОСОБА_1 подала до Єдиного державного реєстру декларацій щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік 25.06.2021 о 18:57 год., а за 2018 рік 25.06.2021 року о 19:02 год.

Ухвалюючи рішення по справі суддя виходить з того, що одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є забезпечення судами своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин, передбачених ст.ст. 247, 280 КУпАП. При вирішенні таких справ суди мають також з`ясовувати крім іншого, мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв`язку між діянням і виконанням особою повноважень, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен дати належну оцінку.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, суди зобов`язані забезпечувати своєчасний та якісний їх розгляд, точне й неухильне застосування чинного законодавства. Вирішуючи справи цієї категорії, суди повинні керуватися Конституцією, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), законом «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VІІ, КУпАП, іншими нормативно-правовими актами, а також практикою Європейського суду з прав людини.

Рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи. Наведена правова позиція повністю кореспондується зі змістом ст. 62 Конституції України, за якою усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною першою ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до положень ст.ст. 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП ,є формальним, оскільки обов`язковим елементом об`єктивної сторони є дія - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинен довести наявність в діях особи умисел (прямий або непрямий), спрямований на несвоєчасне її подання та мету такого поступку.

Суб`єктивна сторона правопорушень, пов`язаних з корупцією, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Умисною є форма вини, яка характеризується тим, що особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків та бажає настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставиться до їх настання чи свідомо допускає їх настання (непрямий умисел).

Необережна форма вини характеризується тим, що особа не усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, не передбачає можливість настання негативних наслідків, хоча могла і повинна була усвідомлювати та передбачати - недбалість, або коли особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків, але легковажно розраховує на ненастання таких наслідків - самовпевненість.

Таким чином, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, суддя мав отримати докази того, що вона усвідомлювала суспільну небезпечність несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачала можливість настання негативних наслідків - неможливості здійснення фінансового контролю з боку держави, та бажала настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставилася до їх настання чи свідомо допускала їх настання (непрямий умисел).

В той же час, з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вона не була заздалегідь і своєчасно попереджена про обов`язок подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 та 2019 роки, тобто взагалі не знала про такий свій обов`язок і не могла про нього знати, оскільки не є фахівцем в галузі права.

Відповідно доч.2ст.251КУпАП обов`язокщодо збираннядоказів покладаєтьсяна осіб,уповноважених наскладання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Будь-яких доказів обізнаності ОСОБА_1 про свій обов`язок подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 та 2019 роки оперуповноваженим 6-го взводу управління стратегічних розслідувань в Донецькій області ДСР Національної поліції України Куликом А.О., яким складено протоколи про адміністративні правопорушення, не надано.

Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов`язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Викладені обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_1 умислу як прямого, так і непрямого, спрямованого на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що є самостійною підставою для закриття провадження відносно неї на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 172-6, 247, 284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Суддя О.О. Леміщенко