ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2021року

м. Київ

Справа №161/5211/20

Провадження № 51-2160км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Волинського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року у кримінальному провадженні №12020030010000627 по обвинуваченню

ОСОБА_6 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Верхи Камінь-Каширського району Волинської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 серпня 2020 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, 19 лютого 2020 р. близько 21 год. 40 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в кімнаті прийому громадян Луцького ВП ГУНП у Волинській області по вул. Грибоєдова, 2 м. Луцька, під час складання поліцейськими щодо нього адміністративних матеріалів, усвідомлюючи, що працівники поліції є службовими особами та виконують свої службові обов`язки, висловив пропозицію про надання поліцейському неправомірної вигоди та надав неправомірну вигоду в сумі 200 грн. рядовому поліції ОСОБА_7 за непритягнення його до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

Вироком Волинського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано. Ухвалено призначити ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 369 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 1000неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. В решті вирок місцевого суду залишений без зміни.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а також ОСОБА_6 призначено покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі внаслідок м`якості. В обґрунтування зазначених тверджень прокурор зазначає, що апеляційний суд не навів належних мотивів, з яких визнав апеляційну скаргу безпідставною, не обґрунтував свій висновок про можливість виправлення засудженого за умови призначення такого м`якого покарання, як штраф. При цьому апеляційний суд належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу останнього, який вини не визнав, у скоєному не розкаявся, злочин вчинив у стані алкогольного сп`яніння. Крім того прокурор вказує, що судом невірно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосовано закон, який має бути застосовано, оскільки суд призначив ОСОБА_6 покарання, яке передбачене санкцією ч. 1 ст. 369 КК України в редакції закону від 22.11.2018 р., а не в редакції закону від 10.11.2015 р., яка була чинна на момент вчинення кримінального правопорушення.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_6 вказує на безпідставність наведених прокурором доводів і просить залишити вирок апеляційного суду без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і просила змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414КПК України.

У касаційній скарзі прокурором наводяться три підстави, які відповідно до положень ст. 438 КПК України можуть призвести до скасування або зміни судових рішень.

Перевіривши вказані доводи, Верховний Суд приходить до висновку, що задоволенню підлягають вимоги прокурора, які стосуються неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. При цьому суд касаційної інстанції виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_6 засуджений до покарання у виді 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто до покарання, яке встановлено санкцією ч. 1 ст. 369 КК України в редакції закону № 2617-VIII від 22.11.2018 р. Вказаний закон набув чинності 01 липня 2020 року, проте кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_6 19 лютого 2020 року, тобто до набрання чинності наведеного вище закону.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

За положеннями ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 КК України в редакції закону № 770-VIII від 10.11.2015р., яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, пропозиція чи обіцянка службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища караються штрафом від п`ятисот до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Поряд з цим, санкція ч. 1 ст. 369 КК України в редакції закону № 2617-VIII від 22.11.2018 р., яка набрала чинності на момент постановлення вироку апеляційним судом, передбачає покарання у виді штрафу в розмірі від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавлення волі на той самий строк. Тобто зазначена норма закону посилює кримінальну відповідальність, а тому не може бути застосована.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та призначив ОСОБА_6 покарання, яке є більш суворим, ніж було передбачено санкцією ч. 1 ст. 369 КК України, що діяла на момент вчинення ним кримінального правопорушення.

За таких обставин, касаційна скарга прокурора в цій частині є слушною.

Поряд з цим Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги прокурора щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі.

Так є безпідставними твердження прокурора, що суд апеляційної інстанції не навів належних мотивів на спростування доводів апеляційної скарги щодо м`якості призначеного ОСОБА_6 покарання.

Виходячи з вимог апеляційної скарги, прокурор по суті оскаржував рішення суду першої інстанції в частині застосування відносно ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України, а саме щодо звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням. Вказані доводи апеляційний суд розглянув і визнав застосування судом першої інстанції ст. 75 КК України відносно ОСОБА_6 незаконним з наведенням відповідних мотивів, з якими погоджується і суд касаційної інстанції.

Що стосується тверджень прокурора про м`якість призначеного ОСОБА_6 покарання у виді штрафу, то Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Також за змістом ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, зокрема суму наданої неправомірної вигоди (200 грн.), особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, обставину, що погіршує покарання, - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, відсутність будь-яких даних про те, що покарання у виді штрафу буде недостатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, Верховний Суд приходить до висновку, що вимоги прокурора про необхідність призначення засудженому більш суворого покарання є безпідставними.

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок апеляційного суду зміні, шляхом приведення у відповідність розміру призначеного ОСОБА_6 покарання у виді штрафу.

З цих підстав Верховний Суд постановив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Волинського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року відносно ОСОБА_6 змінити. Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 1 ст. 369 КК України (в редакції закону України № 770-VIII від 10.11.2015 року) до покарання у виді штрафу в розмірі семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят) грн.

В решті вирок залишити без зміни.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3