печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29606/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Бусик О.Л.

при секретарі Шевчук А.В.

за участю:

представників позивача: Хлистуна П.М., Рейнт О.В.

представника відповідача: Бутової Н.М.

представника третьої особи: Лозка О.М.

представника третьої особи: Бєлікова О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Первинної профспілкової організація Київської дирекції залізничних перевезень Профспілки залізничників і транспортних будівельників України до Акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи Дорожня профспілкова організація Південно-Західної залізниці, Київський територіальний комітет профспілки залізничників та транспортних будівельників України, про визнання незаконними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2020 року позивач - Первинна профспілкова організація Київської дирекції залізничних перевезень Профспілки залізничників і транспортних будівельників України (далі - Первинна профспілкова організація) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») про визнання незаконним та скасування наказу в.о. директора виконавчого регіональної Філії «Південно-західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» (далі - Філія) Деркачука О.М. від 23 квітня 2020 року №141/Н «Про встановлення неповного робочого тижня» та наказу першого заступника начальника виробничого підрозділу «Київська дирекція залізничних перевезень» (далі - Дирекція) Яновського В.П. від 28 квітня 2020 року №108/ДН-1 «Про встановлення неповного робочого тижня», зобов`язання відповідача провести оплату праці працівників виробничого підрозділу «Київська дирекція залізничних перевезень», на яких була поширена дія наказу в.о. директора виконавчого регіональної Філії «Південно-західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» №141/Н від 23 квітня 2020 року «Про встановлення неповного робочого тижня» та наказу першого заступника начальника виробничого підрозділу «Київська дирекція залізничних перевезень» від 28 квітня 2020 року №108/ДН-1 «Про встановлення неповного робочого тижня» згідно з попередніми умовами трудового договору за весь період дії цих наказів.

В обґрунтування позову позивач вказував на те, що в трудових відносинах з відповідачем у Дирекції станом на 30 червня 2020 року на обліку перебувало 2224 працівників, згідно штатного розпису - 2537 працівників, з яких 259 працівників укладали трудові договори і працювали на роботах з п`ятиденним графіком роботи.

23 квітня 2020 року наказом в.о. директора Філії АТ «Укрзалізниця» №141/Н «Про встановлення неповного робочого тижня» було вирішено «встановити з 01 липня 2020 року і до відміни режим неповного робочого тижня з неробочими днями по понеділках для працівників, які працюють за графіком п`ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями». Пунктом 5.2 зазначеного наказу встановлено проводити оплату праці за фактично відпрацьований час.

Видання зазначеного наказу мотивовано необхідністю виконання рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 15 квітня 2020 року про запровадження з 01 липня 2020 року до відміни неповного робочого тижня в АТ «Укрзалізниця», а також недопущення погіршення фінансово-економічного становища Філії, збереження кваліфікаційних кадрів і з огляду на складну ситуацію, яка склалася в галузі, у зв`язку із встановленням Кабінетом Міністрів України карантину спричиненого коронавірусом на всій території України.

28 квітня 2020 року наказом першого заступника начальника Дирекції від 28 квітня 2020 року №108/ДН-1 «Про встановлення неповного робочого тижня» наказано встановити з 01 липня 2020 року і до відміни режим неповного робочого тижня з неробочими днями по понеділках для працівників, які працюють за графіком п`ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями.

В пункті 5.1 зазначеного наказу начальникам станцій відділів та секторів Дирекції наказано провести роз`яснювальну роботу в трудових колективах, про зміну істотних умов праці та ознайомити усіх працівників під особистий підпис.

Пунктом 5.2 цього наказу зазначено проводити оплату праці за фактично відпрацьований час.

Позивач посилався на те, що зазначені накази є незаконними, такими, що постановлені з порушенням вимог законодавства, зокрема: ст. тс. 21, 32, 52, 56, 94, 97, 141, 142, 241-1, 247 КЗпП України, ст. ст. 5, 15, 18, 22 Закону України «Про оплату праці», ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» та п. 3.2.3 та п. 4.7 діючого Колективного договору між адміністрацією і територіальним комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України.

Вказані накази видані особами, які не мали на це відповідних повноважень.

Крім того, відповідач провів зміну істотних умов праці працівників виробничого підрозділу «Київська дирекція залізничних перевезень» в бік їх погіршення без їх економічного і соціального обґрунтування та без погодження з профспілковим комітетом.

Ні статтею 56 КЗпП України ні п. 4.7 діючого колективного договору не передбачено право власника або повноваженого ним органу на встановлення режиму робочого тижня з оплатою праці без угоди з працівником.

В наказах не встановлено конкретних термінів відміни режиму неповного робочого тижня, що дає підстави вважати, що запровадження такого режиму на невигідних для працівників умовах здійснено назавжди.

Разом з тим, відповідач не наділений правом в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Законних підстав для видання спірних наказів та запровадження на їх підставі у виробничому підрозділі «Київська дирекція залізничних перевезень» для працівників, які працюють за графіком п`ятиденного робочого тижня режиму неповного робочого тижня з оплатою праці за фактично відпрацьований час немає.

До позовної заяви позивач додав клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати у відповідача списки працівників виробничого підрозділу «Київська дирекція залізничних перевезень» регіональної Філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», яких за наказом в.о. директора виконавчого регіональної Філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» О.М. Декарчука №141/Н від 23 квітня 2020 року «Про встановлення неповного робочого тижня» та наказом першого заступника начальника виробничого підрозділу «Київська дирекція залізничних перевезень» В.П. Яновського переведено з 5-денного режиму роботи на 4-денний.

Витребувати належним чином завірену копію довіреності, виданої в.о. директора регіональної Філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Декарчуку О.М, діючої на момент підписання ним спірного наказу №141/Н від 23 квітня 2020 року «Про встановлення неповного робочого тижня», на підтвердження його повноважень.

Витребувати належним чином завірену копію довіреності, виданої першому заступнику начальника виробничого підрозділу «Київська дирекція залізничних перевезень» В.П. Яновському, діючої на момент підписання ним спірного наказу №108/ДН-1 від 28 квітня 2020 року «Про встановлення неповного робочого тижня», на підтвердження його повноважень.

Ухвалою судді від 16 липня 2020 року у справі відкрито провадження для розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

13 листопада 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, що позивач безпідставно стверджує про те, що спірні накази постановлені з порушенням норм чинного законодавства та умов колективного договору, укладеного між адміністрацією і територіальним комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників, оскільки вони повністю узгоджуються з Положенням про Філію АТ «Укрзалізниця» та прийняті на виконання рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 15 квітня 2020 року (протокол №Ц-45/35 Ком.т) про запровадження з 01 липня 2020 року до відміни неповного робочого тижня в АТ «Укрзалізниця». Так, за змістом пунктів 10.1 та 11.3 Положення про Філію, організаційно-розпорядчі документи відповідних органів товариства, структурних підрозділів апарату управління товариства є обов`язковими для виконання директором, директором виконавчим, заступниками директора виконавчого та працівниками Філії. Дирекція є виробничим підрозділом Філії АТ «Укрзалізниця» без права юридичної особи, яка діє на підставі Положення. Отже підстави вважати, що вказані накази є незаконні - відсутні.

Твердження позивача про те, що відповідачем проведено зміну умов праці працівників Дирекція без погодження з профспілковим комітетом не відповідають дійсності, оскільки наказ № 141/Н від 23 квітня 2020 року погоджено з головою Дорожньої профспілкової організації Південно-Західної залізниці Лозко О.М., про що свідчить підпис зазначеної особи в наказі, а наказ від 28 квітня 2020 року № 108/ДН-1 погоджено з головою Київського територіального комітету профспілки залізничників і транспортних будівельників України Бєліковим О.С. Первинна профспілкова організація Дирекції Профспілки залізничників і транспортних будівельників України (до зміни назви профспілковий комітет «Київдержтранс») входить до складу Київського територіального комітету профспілки залізничників і транспортних будівельників України, тому посилання позивача на те, що вказаний наказ не погоджений з Первинною профспілковою організацією Київської дирекції залізничних перевезень Профспілки залізничників і транспортних будівельників України є безпідставними.

Що стосується доводів позивача про встановлення неповного робочого тижня з ініціативи роботодавця і що це суперечить вимогами ст. 56 КЗпП України та положення и п. 4.7 діючого колективного договору, то вони також є безпідставними, оскільки за умови додержання процедури зміни суттєвих умов праці, що передбачена положеннями статті 32 КЗпП України, може бути встановлено неповний робочий час за ініціативи роботодавця. Питання, які саме обставини впливають на зміну істотних умов праці, чинним законодавством не врегульовано, оскільки в ньому відсутній їх вичерпний перелік. В той же час, зміна робочого часу з ініціативи роботодавця можлива у разі зміни істотних умов праці, до яких можна віднести встановлення неповного робочого часу, які, в свою чергу можуть відбутись у зв`язку із змінами в організації виробництва.

Оскільки обсяг перевезень на підставі введення карантину зменшився, у зв`язку з чим зменшився обсяг виконуваних працівниками робіт, і як наслідок зменшився дохід залізниці, зокрема у зв`язку з тривалим зупиненням пасажирських перевезень, позивач безпідставно стверджує, що зміни в організації виробництва і праці у відповідача не відбулись.

Разом з тим, спірними накази передбачено, що при виконанні робіт у службових відрядженнях протягом неробочих понеділків, за необхідністю встановлювати таким працівникам повні робочі тижні. А у випадку необхідності організувати в неробочі понеділки чергування персоналу з наданням компенсації відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, під час видання спірних наказів відповідачем було враховано як показники роботи Дирекції так і обсяги виконуваних працівниками робіт, максимально враховані інтереси працівників відповідача, зокрема соціально незахищених верств населення (одиноких матерів, працівників передпенсійного віку).

Крім того, на виконання частини 3 ст. 32 КЗпП України працівники відповідача були повідомлені про зміну істотних умов праці (про встановлення неповного робочого тижня), про що свідчать особисті підписи працівників про ознайомлення зі спірними наказами.

Що стосується повноважень осіб, які підписали вказані накази, то в.о. виконавчого директора Філії АТ «Укрзалізниця» Деркачуку О.М. видана довіреність від 15 квітня 2020 року, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ісаєнко О.В. та зареєстрована в реєстрі №1756, на підставі якої Деркачука О.М. уповноважено здійснювати дії в інтересах довірителя - АТ «Укрзалізниця» пов`язані з діяльністю Філії, діяти від імені довірителя, представляти його інтереси, видавати та підписувати від імені Філії розпорядчі документи (накази) та затверджувати документи з питань діяльності Філії, її структурних підрозділів, які є обов`язковими для всіх працівників Філії, її структурних підрозділів та не повинні суперечити рішенням органів та наказам довірителя.

Отже, саме на виконання рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 15 квітня 2020 року, в межах повноважень, передбачених п. 5.5. Положення про філію та довіреності №1756 від 15 квітня 2020 року Деркачуком О.М. було видано спірний наказ №141/Н від 23 квітня 2020 року.

На виконання рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 15 квітня 2020 року та наказу №141/Н від 23 квітня 2020 року, в межах повноважень, передбачених п. 10 довіреності №215 від 04 лютого 2020 року, першим заступником начальника Київської дирекції залізничних перевезень Яновським В.П. видано наказ від 28 квітня 2020 року №108/ДН-1 «Про встановлення неповного робочого тижня».

Отже, спірні накази видані з дотриманням норм чинного законодавства, підписані особами уповноваженими на таке підписання та з дотриманням процедури попередження працівників про зміну істотних умов праці, тому підстави для задоволення позову - відсутні.

До відзиву відповідач додав довіреності від 04 лютого 2020 року та 15 квітня 2020 року, видані АТ «Укрзалізниця» на ім`я Яновського В.П. та Деркачука О.М. , а також копії списків працівників Київської дирекції залізничних перевезень, ознайомлених з наказом від 28 квітня 2020 року №108/ДН-1.

У судовому засіданні від 19 листопада 2020 року представник відповідача подав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою суду від 19 листопада 2020 року клопотання представника відповідача задоволено, провадження у справі закрито.

30 листопада 2020 року позивач подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 січня 2021 року ухвалу Печерського районного суду від 19 листопада 2020 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

30 березня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано про те, що належних та допустимих доказів на підтвердження наявності повноважень на підписання спірних наказів відповідачем надано не було. Крім того, відповідач сам надав докази на підтвердження відсутності повноважень Деркачука О.М. та Яновського В.П. на підписання спірних наказів. Так, як вбачається з довіреності АТ «Укрзалізниця» уповноважено Деркачука О.М. та/або першого заступника директора виконавчого Філії АТ «Укрзалізниця» Костюшка В.П. та/або заступника директора Філії АТ «Укрзалізниця» Бахуринську К.В. здійснювати певний перелік дій в інтересах довірителя, пов`язаних з діяльністю регіональної Філії АТ «Укрзалізниця». Отже, право Деркачука О.М. одноосібно вирішувати питання встановлення неповного робочого тижня працівникам і підписувати з цього питання накази (в тому числі наказу №141/Н від 23 квітня 2020 року "Про встановлення неповного робочого тижня") у вказаній довіреності не вбачається.

Для підтвердження повноважень Яновського В.П. на дату підписання наказу №108/ДН-1 від 28 квітня 2020 року, то відповідач не конкретизував, де в довіреності від 04 лютого 2020 року надано право Яновському В.П. вирішувати питання встановлення режиму неповного робочого часу і одноосібно підписувати з цього питання накази (в тому числі наказу №108/ДН-1 від 28 квітня 2020 року). При цьому, вказана довіреність діяла до 24 квітня 2020 року, тобто на час видання наказу від 28 квітня 2020 року у Яновського В.П. були відсутні повноваження на представництво відповідача і підписання зазначеного наказу.

Твердження відповідача про те, що зміна умов праці працівників Дирекції відбулась за погодженням з профспілковим комітетом не відповідає дійсності, оскільки голова Дорожньої профспілкової організації Південно-Західної залізниці Лозко О.М. був ознайомлений з наказом №141/Н від 23 квітня 2020 року, що не дає підстав вважати, що вказаний наказ було прийнято за погодженням з цією профспілковою організацією. Це саме й стосується наказу №108/ДН-1 від 28 квітня 2020 року, на якому вказано, що голова Київського територіального комітету профспілки залізничників і транспортних будівельників України Бєліков О.С. був ознайомлений із зазначеним наказом.

Крім того, відповідач не надав профспілкам та суду фінансово-економічного обґрунтування змін істотних умов праці та необхідності запровадження режиму неповного робочого тижня.

Видання спірних наказів вказує на порушення особами, які їх видали правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме п`ятиденний робочий тиждень, який передбачений частиною першою статті 57 КЗпП України.

Крім того, працівники, на яких поширена дія спірних наказів згоди на працю в режимі неповного робочого тижня зі зменшенням заробітної плати не надавали. Ознайомлення вказаних працівників зі спірними наказами не дає підстав вважати надання такої згоди на роботу в таких умовах. Без наявності такої згоди має місце застосування відповідачем примусу до праці.

Посилання відповідача на роз`яснення, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 та на роз`яснення Міністерства праці та соціальної політики України від 15 лютого 2001 року щодо встановлення меншої норми тривалості робочого часу не спростовують доводів позивача і не вказують на правомірність дій і рішень відповідача при виданні спірних наказів, оскільки відповідач не виконав вимоги чинного законодавства.

06 квітня 2021 року від позивача надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третіх осіб Дорожню профспілкову організацію Південно-Західної залізниці та Київського територіального комітету профспілки залізничників та транспортних будівельників України.

Ухвалою суду від 22 квітня 2021 року заяву позивача задоволено, залучено до участі у справі в якості третіх осіб Дорожньої профспілкової організації Південно-Західної залізниці та Київського територіального комітету профспілки залізничників та транспортних будівельників України.

30 квітня 2021 року від відповідача надійшли пояснення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких вказано про те, що спірні накази видані з дотриманням вимог чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позивачу слід відмовити у задоволенні позову.

Позивач ігнорує той факт, що спірні накази були видані на виконання рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 15 квітня 2020 року (протокол №Ц-45/35 Ком.т.) про запровадження з 01 липня 2020 року до відміни неповного робочого тижня в АТ «Укрзалізниця», яке в силі пп. 2.7, 10.1, 11.3 Положення про Філію АТ «Укрзалізниця» є для Філії та її виробничих підрозділів обов`язковими.

Що стосується повноважень осіб, які підписали спірні накази, то Положення про Філію, довіреність №1756 від 15 квітня 2020 року не містять обмежень щодо одноособового підписання внутрішніх документів, наказів, зокрема наказу про встановлення неповного робочого тижня, який видано на виконання рішення правління АТ «Укрзалізниця». Разом з тим, Положенням про Філію встановлено, що саме директор виконавчий (одноособово) приймає рішення з питань оплати праці та робочого часу працівників (пп. 4), видає нормативні документи з поточних питань діяльності Філії, обов`язкові для усіх працівників Філії та її структурних підрозділів, які не повинні суперечити рішенням, наказам та/або розпорядженням товариства (пп. 11)

Наказ №108/ДН-1 від 28 квітня 2020 року підписано першим заступником начальника Дирекції Яновським В.П. на виконання рішення АТ «Укрзалізниця» від 15 квітня 2020 року та наказу №141/Н від 23 квітня 2020 року в межах наданих повноважень.

Згідно з положенням про Дирекцію начальник Дирекції самостійно вирішує питання Дирекції, видає накази, в тому числі щодо запровадження неповного робочого тижня. Наказом від 29 грудня 2015 року №22/ДН-1 «Про розподіл обов`язків між начальником Київської дирекції залізничних перевезень, його заступниками та головним інженером» визначено, що на час відсутності начальника дирекції його обов`язки виконує перший заступник начальника Київської дирекції залізничних перевезень.

Ураховуючи те, що начальник Дирекції згідно з наказом від 23 квітня 2020 року №157 Риженко М.М. перебував у відпустці, тому згідно з наказом від 29 грудня 2015 року №22/ДН-1 його обов`язки виконував перший заступник начальника Київської дирекції залізничних перевезень Яновський В.П., який підписав наказ від 28 квітня 2020 року №108/ДН-1.

Позивач стверджує, що спірні накази не погоджені з профспілковими організаціями, оскільки наявність підпису голів профспілкових організацій у цих наказах не свідчить про їх згоду на запровадження неповного робочого тижня, однак ні чинним законодавством ні колективним договором не передбачено чіткий порядок погодження наказів з профспілками. Відсутність заперечень та наявність підпису на вказаних наказах голів профспілкових організацій свідчить про згоду профспілкових організацій з даними наказами та їх погодження.

Крім того, безпідставними є посилання позивача на те, що ознайомлення працівників зі спірними наказами не їхньою згодою на роботу в умовах неповного робочого тижня та є застосуванням відповідача примусу до праці, оскільки відповідач не отримував жодних письмових звернень працівників, на які розповсюджувалась дія наказу щодо незгоди із запровадженням неповного робочого тижня та наявності примусу до праці за таким режимом.

Посилання позивача на те, що звернення до суду із вказаним позовом за захистом прав працівників свідчить, що працівники не погоджуються із зміною істотних умов праці є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які уповноважують позивача звертатись до суду за захистом прав конкретних фізичних осіб, як членів профспілки та працівників відповідача, в той час як позивач самостійно позбавлений можливості приймати такі рішення та стверджувати про незгоду зі зміною істотних умов праці.

Отже, відсутні підстави для визнання незаконними та скасування наказів, оскільки зміна істотних умов праці проведена відповідно до вимог частини третьої статті 32 КЗпП України.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача провести оплату праці працівників Київської дирекції залізничних перевезень, на яких була поширена дія спірних наказів, згідно з попередніми умовами трудового договору за весь період дії цих наказів є безпідставною та необґрунтованою, оскільки державою надана одноразова матеріальна допомога працівникам відповідача у зв`язку із втратою частини заробітної плати через встановлення неповного робочого тижня. Отже, підстави для задоволення вказаної позовної вимоги - відсутні.

Крім того, позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки вимоги позивача зводяться до фактичного спонукання відповідача на виконання умов колективного договору, проте законом визначені способи забезпечення виконання такого договору, зокрема шляхом ініціювання притягнення до відповідальності осіб, підприємства у вигляді штрафу аж до звільнення. До такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 03 червня 2020 року в справі № 210/207/16-ц.

За таких обставин, підстави для задоволення позову - відсутні.

13 травня 2021 року та 17 травня 2021 року від третьої особи - Дорожнього комітету профспілки залізничників та транспортних будівельників України надійшли пояснення, в яких зазначено про те, що відповідач не довів наявність у в.о. директора виконавчого регіональної Філії Деркачука О.М. та заступника директора виробничого підрозділу Яновського В.П. повноважень на підписання спірних наказів. Дорожній комітет профспілки залізничників та транспортних будівельників України повністю підтримує позов і виступає на стороні позивача.

Вказані накази не погоджені з Дорожнім комітетом профспілки залізничників та транспортних будівельників України. Відповідач провів зміну істотних умов праці виробничого підрозділу без погодження з профспілковим комітетом. Підпис голови Дорожнього комітету профспілки залізничників та транспортних будівельників України не свідчить про погодження цього наказу з профспілковою організацією.

Відповідач не надав профспілкам фінансово-економічного обґрунтування змін істотних умов праці та необхідності запровадження режиму неповного робочого тижня.

Отже спірні накази є незаконними, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавстві та підлягають скасуванню.

Аналогічні пояснення надано 13 травня 2021 року та 17 травня 2021 року третьою особою - Київським територіальним комітетом профспілки залізничників та транспортників.

14 червня 2021 року від АТ «Укрзалізниця» надійшли пояснення, в яких вказано про те, що згідно з наказами від 31 березня 2021 року №121-Н та від 31 березня 2021 року №128/ДН-1 «Про відміну неповного робочого тижня» відмінено з 15 квітня 2021 року режим неповного робочого (чотириденного робочого тижня з неробочими днями по понеділках для працівників відповідача, в тому числі Київської дирекції залізничних перевезень, які працюють за графіком 5 денного робочого тижня з двома вихідними днями, запровадженого наказами від 23 квітня 2020 року №141-Н та від 28 квітня 2020 року №108/ДН-1 «Про встановлення неповного робочого тижня». Таким чином, на даний час відсутній предмет спору в даній справі.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити з викладених у позові підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Представники третіх осіб в судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.3. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» зі змінами на всій території України встановлено карантин, що зумовило зупинення всіх пасажирських залізничних перевезень та інших робіт з вантажоперевезення у зв`язку із закриттям кордонів з країнами-сусідами України.

Зазначені обставини є загальновідомими тому відповідно до частини третьої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 15 квітня 2020 року (протокол №Ц-45/35 Ком.т.) схвалено запровадження з 01 липня 2020 року для працівників товариства, які працюють за п`ятиденним робочим тижнем з двома вихідними днями, роботу за режимом неповного (чотириденного) робочого тижня.

Відповідно до пункту 18 Статуту АТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №735 товариство утворює Філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи як на території України, так і за її межами, які діють на підставі положень.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про регіональну філію «Південно-Західна залізниця» (далі - Положення про філію), філія є відокремленим підрозділом товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені товариства та в його інтересах, здійснює делеговані товариством функції у визначеному регіоні транспортної мережі, відповідно до мети, завдань та предмету діяльності товариства. Пунктом 2.3. Положення про філію визначено, що у виробничому та адміністративному підпорядкуванні Філії знаходяться структурні (виробничі, функціональні) підрозділи. (далі - структурні підрозділи). Київська дирекція залізничних перевезень є виробничим підрозділом регіональної Філії «Південно-Західна залізниця АТ «Укрзалізниця» без права юридичної особи, яка діє на підставі Положення.

Пунктами 10.1 та 11.3 Положення про Філію встановлено, що Філія здійснює свою діяльність в межах, визначених законодавством, статутом товариства, рішеннями відповідних органів товариства та цим Положенням. Організаційно-розпорядчі документи органів товариства, структурних підрозділів апарату управління товариства є обов`язковими для виконання директором, директором виконавчим, заступниками директора виконавчого та працівниками Філії.

Пунктом 5.5 Положення про Філію начальник Філії на підставі довіреності та у межах своїх повноважень приймає зокрема рішення з питань оплати праці та робочого часу працівників Філії, а також видає нормативні документи з поточних питань діяльності Філії, обов`язкові для всіх працівників Філії та її структурних підрозділів, які не повинні суперечити рішенням, наказам та/або розпорядженням Товариства, зокрема підписувати від імені Філії розпорядчі документи (накази) та затверджувати документи з питань діяльності Філії, її структурних підрозділів, які є обов`язковими для всіх працівників Філії, її структурних підрозділів та не повинні суперечити рішенням органів та наказам Довірителя.

15 квітня 2020 року Деркачуку О.М. та/або першому заступнику директора виконавчого Філії АТ «Укрзалізниця» Костюшку В.П. та/або заступнику директора Філії АТ «Укрзалізниця» Бахуринській К.В. видана довіреність, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ісаєнко О.В. та зареєстрована в реєстрі №1756, якою Деркачука О.М. уповноважено здійснювати дії в інтересах довірителя - АТ «Укрзалізниця» пов`язані з діяльністю регіональної Філії.

На виконання рішення Правління АТ «Укрзалізниця» від 15 квітня 2020 року, 23 квітня 2020 року, в межах наданих пунктом 5.5 Положення про Філію та довіреності №1756 виконуючий обов`язки директора виконавчого регіональної Філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Деркачук О.М. видав наказ № 141/Н «Про встановлення неповного робочого тижня».

Згідно з пунктом 5.2 Положення про виробничий підрозділ Київська дирекція залізничних перевезень регіональної Філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» (далі - Дирекція), затвердженого наказом регіональної Філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 31 січня 2017 року №06Н-Н, начальник Дирекції видає накази, обов`язкові для виконання всіма працівниками Дирекції.

Згідно з наказом АТ «Укрзалізниця» від 12 грудня 2019 року Яновського В.П. призначено на посаду першого заступника начальника Дирекції Філії АТ «Укрзалізниця».

04 лютого 2020 року першого заступника начальника Дирекція Філії АТ «Укрзалізниця» Яновського В.П. разом з Риженком М.М. , кожен з яких має право діяти окремо від одного за умови дотримання правил, встановлених пунктами 5.6, 5.7 Положення про філію, уповноважено діяти від імені довірителя, зокрема видавати та підписувати розпорядчі документи (накази) та затверджувати внутрішні документи в межах діяльності структурного підрозділу, які є обов`язковими всіх працівників Філії, її структурних підрозділів та не повинні суперечити рішення органів та наказам Довірителя. Довіреність видана без права передоручення та дійсна до 24 квітня 2020 року.

Згідно з наказом від 29 грудня 2015 року №22/ДН-1 «Про розподіл обов`язків між начальником Київської дирекції залізничних перевезень, його заступниками та головним інженером» визначено, що на час відсутності начальника Дирекції його обов`язки виконує перший заступник начальника Дирекції.

Згідно з наказом від 23 квітня 2020 року №157 начальнику Дирекції Риженко М.М. надано відпустку без збереження заробітної плати з 27 квітня 2020 року до 30 квітня 2020 року.

28 квітня 2020 року перший заступник начальника Дирекції Яновський В.П. на виконання рішення Правління АТ «Укрзалізниця» від 15 квітня 2020 року та наказу Деркачука О.М. № 141/Н від 23 квітня 2020 року, видав наказ №108/ДН-1«Про встановлення неповного робочого тижня».

Встановивши вказані обставини слід дійти висновку про те, що спірні накази видані та підписані начальником Філії та першим заступником Дирекції в межах наданих повноважень їм повноважень.

Посилання позивача про те, що Деркачук О.М. згідно із довіреністю не мав право 23 квітня 2020 року одноособово видавати наказ № 141/Н є безпідставними, оскільки сполучники та/або означають, що такі повноваження вказані в довіреності особи мають здійснювати разом чи окремо. Тому підстави вважати, що Деркачук О.М. , видаючи спірний наказ діяв в порушення умов вказаної довіреності, відсутні. В той же час, повноваження видавати накази начальником Філії передбачені пунктом 5.5 Положення про Філію.

Відповідно до частини другої статті 48 ЦПК України позивачем у цивільній справі можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Виходячи зі змісту позовної заяви Первинна профспілкова організації звертається до суду з позовом в інтересах трудового колективу Дирекції.

Відповідно до пунктом 8 статі 247 КЗпП України та ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації представляє інтереси працівників за їх дорученням під час розгляду індивідуальних трудових спорів та у колективному трудовому спорі, сприяє його вирішенню.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі 910/9010/17 міститься висновок про те, що Стаття 25 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачає, що профспілки представляють права та інтереси працівників у відносинах з роботодавцем в управлінні підприємствами, установами, організаціями, а також у ході приватизації об`єктів державної та комунальної власності, беруть участь у роботі комісій з приватизації. Втім, професійна спілка може представляти фізичну особу - члена трудового колективу в цивільному процесі лише за наявності документів, що підтверджують повноваження представника (довіреності). Трудовий колектив не має статусу юридичної особи і не може виступати учасником господарського або цивільного процесу. Відповідно, професійна спілка не може виступати представником трудового колективу в господарському чи цивільному процесі, а при зверненні з позовом в інтересах трудового колективу має вважатись такою, що діє від власного імені.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належні та допустимі докази, що підтверджують представництво позивачем конкретних працівників Дирекції, членів трудового колективу та первинної профспілкової організації позивач суду не надав.

Ураховуючи відсутність у позивача доручень конкретних працівників Дирекції та виходячи зі змісту позовної заяви зазначений спір слід рахувати як колективний трудовий спір (конфлікт).

Порядок вирішення колективних трудових спорів передбачено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». Цей Закон визначає правові і організаційні засади функціонування системи заходів по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) і спрямований на здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними.

Отже, безпосереднє вирішення колективного трудового спору в судовому порядку чинним законодавством не передбачено, крім випадків, зазначених у статтях 23, 25 цього Закону, частині п`ятій статті 20, частинах 2, 3, 4 ст. 42 Закону України «Про професійні спілки їх права та гарантії».

Відтак, колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних - це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом із питань: установлення нових або змін чинних соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення або зміни колективного договору, виконання колективного договору або його окремих положень.

Оскільки при трудових конфліктах має місце зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин, то в такому разі застосовується примирно-третейський порядок їх вирішення.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 07 червня 2017 року в справі № 3-115гс17 та ухвалі Верховного Суду України 07 травня 2009 року у справі № 6-22269св08.

Ураховуючи наведене, слід дійти висновку про те, що оскільки у позивача відсутні документи, які уповноважують позивача представляти інтереси фізичних осіб, як членів трудового колективу у цивільному процесі, тому у нього й відсутні повноваження для звернення до суду з даним позовом.

Крім того, статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Зміна істотних умов праці (розміру оплати праці, тривалості робочого часу, режиму роботи) може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Пунктом 31 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП України в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.

Законодавство не містить вичерпного переліку змін в організації виробництва та праці. Згідно роз`яснень, які містяться в п. 10 цієї постанови Пленуму Верховного Суду України до змін організації виробництва та праці відноситься раціоналізація робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо.

Організація праці, передбачає об`єктивно необхідні дії роботодавця, спрямовані на належну організацію трудового процесу та виконання працівниками своїх трудових обов`язків, зокрема створення належних та безпечних умов праці, забезпечення працівника всіма необхідними для роботи матеріалами, встановлення режиму відпочинку тощо.

Таким чином, під змінами в організації виробництва та праці слід розуміти об`єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу щодо організаційно-господарських, фінансово-економічних заходів, які спрямовані на впровадження нової техніки, вдосконаленням структури підприємства, режиму робочого часу, управлінської діяльності, для підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних та соціальних показників, запобіганню банкрутству і масовому звільненню працівників та збереження кадрового потенціалу в період тимчасових зупинок у роботі. Ознакою зазначених змін є впровадження їх на всьому підприємстві, установі, організації або більшості його структурних підрозділів.

Звертаючись до суду з позовом, позивач указував на те, що у відповідача були відсутні підстави для запровадження режиму неповного робочого тижня.

Однак з такими доводами позовної заяви погодитися не можна, оскільки як вже зазначалось постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» зі змінами на всій території України встановлено карантин, що зумовило зупинення всіх пасажирських залізничних перевезень та інших робіт з вантажоперевезення у зв`язку із закриттям кордонів з країнами-сусідами України.

У зв`язку з чим в АТ «Укрзалізниця», зокрема в Дирекції відбулись зміни в організації виробництва і праці, показники роботи підрозділу в 2020 році знизились, що призвело до зменшення обсягів роботи працівників та зменшення доходів залізниці в цілому. Вказані показники відображені у довідці від 23 жовтня 2020 року, що надана відповідачем на підтвердження вказаних обставин.

Отже підставою прийняття оспорюваних наказів стало зниження показників роботи підрозділу в 2020 році у зв`язку із запровадження карантину, що призвело до зменшення обсягів роботи працівників та зменшення доходів залізниці в цілому.

Таким чином, зміна істотних умов праці працівників Дирекції полягала у тимчасовому зменшені робочого тижня і була зумовлена змінами в організації виробництва та праці, пов`язані із зменшенням обсягу виробництва на підприємстві, внаслідок чого зменшився обсяг виконуваної роботи працівниками Дирекції, тому твердження позивача про відсутність фінансово-економічного обґрунтування змін істотних умов праці та відсутність у відповідача правових підстав для запровадження режиму неповного робочого тижня - безпідставні.

Таким чином, встановивши вказані обставини, слід дійти висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 3, 8, 21, 43, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст. 32, 247 Кодексу Законів про працю України, Законом України «Про професійні спілки їх права та гарантії», Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», ст.ст. 10, 12, 13, 48, 81, 258, 263, 265, 273, 280-282, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Первинної профспілкової організація Київської дирекції залізничних перевезень Профспілки залізничників і транспортних будівельників України до Акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи Дорожня профспілкова організація Південно-Західної залізниці, Київський територіальний комітет профспілки залізничників та транспортних будівельників України, про визнання незаконними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 10 серпня 2021 року.

Суддя: О.Л. Бусик