Справа № 182/5191/19

Провадження № 2/0182/696/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18.08.2021 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:головуючого-судді: Рунчевої О.В., секретаря: Нагаєвої Н.О., за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі цивільну справу за позовом Нікопольської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Нікопольська міська рада звернулася до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з зазначеним позовом (а.с.2-6), посилаючись на наступні обставини.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 12.06.2019 року по АДРЕСА_1 у власності ОСОБА_3 , згідно договору дарування № 1137 та № 1132 від 26.05.2014 року, знаходиться Ѕ та Ѕ частини нежитлової будівлі копіювального центру та магазину канцтоварів.

Згідно інформації відділу Держгеокадастру у м. Нікополі Дніпропетровської області ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,0732 га має кадастровий номер 1211600000:03:001:0058. ОСОБА_3 є користувачем вказаної земельної ділянки.

Рішенням Нікопольської міської ради від 29.01.2016 № 17-4/VII «Про надання в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 в оренду земельної ділянки на АДРЕСА_2 за фактичним розміщенням нежитлової будівлі вирішено - надати ФОП ОСОБА_3 в оренду земельну ділянку на АДРЕСА_1 , площею 0,0732 га кадастровий номер 1211600000:03:001:0058 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; встановити на земельну ділянку на АДРЕСА_1 орендну плату у розмірі 3 % від діючої нормативної грошової оцінки земель; зобов`язати укласти та зареєструвати договір оренди землі відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставірішення Нікопольськоїміської радивід 29.01.2016№ 17-4/УІІ18.11.2016Нікопольською міськоюрадою та ФОП ОСОБА_3 булоукладено договіроренди земельноїділянки площею 0,0732га (кадастровийномер:1211600000:03:001:0058),яка знаходиться АДРЕСА_1 терміномна 7років, договір зареєстрований 20.03.2017 (строком дії 17.11.2023). Код цільового призначення 03.07.

В період з липня 2016 року по лютий 2017 року ОСОБА_3 , користуючись земельною ділянкою, зберегла у себе кошти за рахунок Нікопольської міської ради без достатньої правової підстави та зобов`язана повернути їх в розумінні ч.1 2 ст. 1212 ЦК України.

За інформацією відділу у м. Нікополі міськрайонного управління у Нікопольському районі та м. Нікополі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 20.10.2016 року №18-426-99.4-2936/2-16 та від 13.03.2017 №18-4-0.172-3/120-17, кумулятивний коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель міста Нікополя станом у 2016 році складає 2,18, у 2017 році складає 2,315.

Згідно витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земель м. Нікополя, надану відділом у м. Нікополі міськрайонного управління у Нікопольському районі та м. Нікополі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області у 2018 році від 26.07.2018 № 1168, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211600000:03:001:0058, площею 732 м? по АДРЕСА_1 у 2018 році складає 1031351,40 грн., (з врахуванням кумулятивного коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель м. Нікополь станом на 01.01.2018 рік, який складає 2,315).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 732,0 м?, без урахування коефіцієнтів індексації становить 445 508,16 грн., розрахована шляхом ділення нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2018 рік на кумулятивний коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель м. Нікополя на 2018 рік (1 031 351,40 : 2,315).

Сплата земельного податку у звітному періоді за інформацією Нікопольської ОДПІ не здійснювалась.

Отже згідно проведеного позивачем розрахунку, визначено розмір безпідставно збережених відповідачем коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав за період з липня 2016 року по лютий 2017 рік в сумі 19724,88 грн. за земельну ділянку площею 732 м2 по АДРЕСА_1 .

Нікопольською міською радою було направлено 18.06.2019 року на адресу відповідача претензію від 14.06.2019 року № 285/19, яку отримано останньою 29.06.2019 року, але безрезультатно - умови претензії не виконано, кошти не сплачені, відповіді не надано..

Враховуючи викладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати, що становить 19724,88 грн. за період з липня 2016 року по лютий 2017 року, а також витрати по сплаті судового збору.

В матеріалах справи маються додаткові пояснення до позовної заяви (а.с. 62-64), в яких вказано, що дата державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1211600000:03:001:0058 19.11.2015 року, тобто об`єктом цивільних прав вказана земельна ділянка стала саме з 19.11.2015 року. Згідно інформації відділу Держгеокадастру у м. Нікополі Дніпропетровської області ГУ Держгеокадастру , нормативно правова оцінка земель м. Нікополя проведена у 2008 році ПП "Лада" та затверджена рішенням сесії Нікопольської міської ради від 01.08.2008 року № 40-28/У, введена в дію з 01.01.2009 року рішенням сесії Нікопольської міської ради від 24.10.2008 року № 2-31/У. Кумулятивний коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель міста Нікополя складає у 2017 році 2,315. Таким чином, спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 є сформованою, має кадастровий номер та грошову оцінку.

Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.10.2019 року відкрито провадження за позовом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження по справі (а.с.44-45).

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.09.2020 року закрито підготовче провадження по даній справі, справу призначено до розгляду по суті (а.с. 89-90).

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.09.2020 року цивільну справу за вказаним позовом передано на розгляд Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області (а.с. 43-44).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 12.10.2020 року позовну заяву Нікопольської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати прийнято до свого провадження, продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі (а.с. 99).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 11.03.2021 року закрито підготовче засідання по справі, справу призначено до розгляду по суті (а.с. 111).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення вимог позовної заяви заперечував у повному обсязі.

Суд, вислухавши учасників справи та вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно доч.1ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Згідно зіч.1ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ст.ст.263,264 ЦПК Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.ч. 1-4ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Зазначені норми процесуального права узгоджуються і з положеннямистатті 20 ЦК України, згідно якої право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно ч.1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.ч.1,2ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Судом встановлено наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.06.2019 року № 170202697 (а.с.8), відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору дарування 1/2 частини нежитлової будівлі копіювального центру та магазину канцтоварів № 1137 від 26.05.2014 року та підставі договору дарування 1/2 частини нежитлової будівлі копіювального центру та магазину канцтоварів № 1132 від 26.05.2014 року належить Ѕ та Ѕ частини нежитлової будівлі копіювального центру та магазину канцтоварів по АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.07.2019 року № 174703710 (а.с. 7 ), власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211600000:03:001:0058 є територіальна громада м. Нікополя в особі Нікопольської міської ради.

За інформацією відділу у м. Нікополі міськрайонного управління у Нікопольському районі та м. Нікополі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26.07.2018 року № 1168, згідно технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста, на земельну ділянку по АДРЕСА_1 : базова вартість земельної ділянки у грн./м2 складає 107,01 грн., економіко планувальна зона: 59 (100%), коефіцієнт Км2: 1,82, локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони: 0,95 1,20, сукупний коефіцієнт Км3 1,25. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки 2,315. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки 1031 351,40 грн. (а.с.11).

Рішенням Нікопольської міської ради від 29.01.2016 № 17-4/VII «Про надання в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 в оренду земельної ділянки на АДРЕСА_2 за фактичним розміщенням нежитлової будівлі вирішено - надати ФОП ОСОБА_3 в оренду земельну ділянку на АДРЕСА_1 , площею 0,0732 га кадастровий номер 1211600000:03:001:0058 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; встановити на земельну ділянку на АДРЕСА_1 орендну плату у розмірі 3 % від діючої нормативної грошової оцінки земель; зобов`язати укласти та зареєструвати договір оренди землі відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 23).

На підставірішення Нікопольськоїміської радивід 29.01.2016№ 17-4/УІІ18.11.2016Нікопольською міськоюрадою та ФОП ОСОБА_3 булоукладено договіроренди земельноїділянки площею 0,0732га (кадастровийномер:1211600000:03:001:0058),яка знаходиться АДРЕСА_1 терміномна 7років, договір зареєстрований 20.03.2017 (строком дії 17.11.2023). Код цільового призначення 03.07 (а.с. 29).

За інформацією про нарахування та сплату земельного податку та орендної плати за землю з юридичних та фізичних осіб, наданою Нікопольським управлінням ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.07.2018 року (а.с.12,12-на звороті), у 2016, 2017,2018 роках сплата ОСОБА_3 за земельною ділянкою по АДРЕСА_1 - не здійснювалась.

28.08.2018 року, з метою здійснення контролю за додержанням земельного законодавства та обстеження земельної ділянки комунальної власності, а також враховуючи рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 30.03.2018 року № 265, робочою групою було здійснено вихід на місцевість та обстежено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та зазначено, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майнооб`єкти нерухомості, які знаходяться за вказаною адресою належать ОСОБА_3 . За результатами обстеження було складено Акт обстеження земельної ділянки в місті Нікополі від 28.08.2018 року (а.с.17).

Антологічний вихід та обстеження вказаної земельної ділянки було здійснено робочою групою 19.07.2019 року, у відповідності до рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 12.09.2018 року № 687. За результатами обстеження також складено Акт обстеження земельної ділянки в місті Нікополі від 19.07.2019 року (а.с. 20).

Згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.01.2019 року № 22-28-0.22-125/2-19 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель", коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Кумулятивний коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у м. Нікополі станом на 2016 рік 2,18 та на 2017 рік - 2,315 (а.с. 10)

В обгрунтування позову представник позивача посилався, що ОСОБА_3 зобов`язана повернути безпідставно збережені кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Відповідно до пункту 2 частини другоїстатті 22 Цивільного кодексу Українизбитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина першастатті 1166 Цивільного кодексу Українивстановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другоїстатті 152 Земельного кодексу Українивласник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першоїстатті 156 Земельного кодексу Українивласникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного таЗемельного кодексів Українивідшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина першастатті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина другастатті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулюванняглави 83 Цивільного кодексу Україниє відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 1212 Цивільного кодексу Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положенняглави 83 Цивільного кодексу Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першоїстатті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу Україниправо користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу Українивстановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першоїстатті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу Українине вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Отже, підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки, зберігає у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Разом з тим, за змістом частини 3 статті 124 Земельного кодексу Українипередача в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленомустаттею 123 цього Кодексу, відповідно до частини 2 якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки, зокрема із земель комунальної власності, за проектом землеустрою щодо її відведення звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної ради.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою (частина 2 статті 25 Закону України Про землеустрій).

За змістом частини 1 статті 26 цього Законузамовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі.

При цьому, згідно зістаттею 79 Земельного кодексу Україниземельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.

Відповідно до статті79 -1 Земельного кодексу Україниформування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Законом України "Про Державний земельний кадастр"визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістомстатті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр"Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 1статті 9 зазначеного Закону).

Частиною 1статті 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр"передбачено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

При цьому, устатті 15 зазначеного Законунаведено перелік відомостей про земельні ділянки, за змістом якого до Державного земельного кадастру включаються такі відомості: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині 2статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 2статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Крім того, за змістом пункту289.1 статті 289 Податкового кодексу Україниі частини 1статті 13 Закону України "Про оцінку земель"для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до частини 1статті 15 Закону України "Про оцінку земель"підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначенняне рідше ніж один раз на 57 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначеннянерідше ніж один раз на 57 років, а несільськогосподарського призначеннянерідше ніж один раз на 710 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Частинами 1, 2статті 20 цього Законупередбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з частинами 1, 3статті 23 Закону України "Про оцінку земель"технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом частини 4 статті 23 цього Закону рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту271.2 статті 271 Податкового кодексу України, якою, в свою чергу, передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно доПодаткового кодексу України.

Згідно з пунктом288.4, підпунктами288.5.1,288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України(у редакції, чинній до 01.01.2017 року) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки. З 01.01.2017 у зв`язку із внесенням змін до зазначених положеньПодаткового кодексу Українирозмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою від розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

З урахуванням зазначених положень законодавства суд дійшов висновку, що, оскільки нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності, є обов`язковим наявність витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для розрахунку заявленої до стягнення суми безпідставно збережених відповідачем грошових коштів у виді орендної плати за землю.

Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213(даліМетодика). Згідно з пунктом 21 якої нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, наданий позивачем розрахунок суми за користування земельною ділянкою комунальної власності, площею 372 м2, здійснений з урахуванням коефіцієнтів, визначених згідно з рішенням сесії Нікопольської міської ради від 01.08.2008 року за № 40-28/V, введених в дію з 01.01.2009 року рішенням сесії Нікопольської міської ради від 24.10.2008 року № 2-31/V, а також коефіцієнтів функціонального призначення, помножених на площу земельної ділянки, яку займає об`єкт незавершеного будівництва, власником якого є відповідач у справі.

Однак, оскільки Нікопольською міською радою заявлено вимогу про стягнення безпідставно збереженого майна у виді орендної плати, нарахування мають здійснюватись саме на підставі технічної документації та витягу з нормативної грошової оцінки землі, а із наведених позивачем розрахунків неможливо встановити чи вірними є застосовані функціональне призначення, коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені, як вихідні дані для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення.

Також суд вважає за реобхідне зазначити, що між сторонами укладено договір оренди землі, тобто наявні зобов`язально правові відносини між сторонами, а наявність зобов`язальних правовідносин і чинного договору оренди землі, в якому передбачено орендну плату за користування спірною земельною ділянкою є законною правовою підставою набуття грошових коштів і виключає застосування правилст. 1212 ЦК України.

Таким чином позивачем взагалі невірно обрано спосіб захисту своїх порушених прав при зверненні до суду з даним позовом в порядку ст. 1212 ЦК України про стягнення безпідставно збережених коштів з відповідача.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, договір оренди землі було укладено між сторонами лише 18.11.2016 року (а.с. 24-26) та п. 9 вказаного договору передбачає розмір орендної плати - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 29136 грн. 31 коп на рік. В той же час для своїх розрахунків позивач використовує період за липень грудень 2016 року та грошову оцінку землі за 12 місяців у розмірі 29136 грн. 23 коп., без належних доказів користування відповідачем земельною ділянкою раніше дати укладення вказаного договору оренди землі та без достатнього обгрунтування саме такої нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Право кожної особи на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено нормами ст. 15 ЦК України. Якщо буде встановлено, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд ухвалює рішення про відмову у позові.

Відповідно до ст. ст.11,16 ЦК Україницивільні права й обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначеност.16 ЦК України. За змістом зазначеної норми цивільного права, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Невірно обраний спосіб захисту порушеного права - є підставою для відмови у задоволенні пред`явлених особою вимог.

Відповідно до ч.1ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1ст.77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

При цьому, згідно з ч. 6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідноправомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинствасуду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити,із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то відповідно до положеньст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати, не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст.6,12,13,18,19,76-89, 137,141,263,265,268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Нікопольської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 20.08.2021 року.

Суддя: О. В. Рунчева