Справа № 369/5218/19

Провадження № 2/369/1967/21

РІШЕННЯ

Іменем України

20.08.2021 Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Дубас Т.В.

при секретарі Мазурик Д.С.

за участю представника позивача ОСОБА_6, ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Кісельової Віталіни Володимирівни, державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсними та скасування протоколу та акту про проведені електронні торги, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що у провадженні приватного виконавця перебував на примусовому виконанні виконавчий лист щодо звернення стягнення на трикімнатну квартиру в м.Вишневе. При виконанні було передано на реалізацію квартиру АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності, шляхом продажу через електронні торги за допомогою організатора ДП «Сетам». Відповідно до протоколу про проведені прилюдні торги від 21 січня 2019 року переможцем став ОСОБА_3 22 січня 2019 року приватним виконавцем складено акт про проведені електронні торги. Дані торги проведені з грубим порушенням чинного законодавства.

У порушення ст.43 Закону України «Про іпотеку» державним підприємством не здійснено публікації в друкованих ЗМІ за місцемзнаходженням предмету іпотеки та веб-сайті проведення електронних торгів. Її не було повідомлено в установленому законом порядку про дату, час, місце проведення торгів, стартову ціну. Жодних повідомлень не отримувала за місцем свого проживання. Зазначила, що вартість її квартири становить 1000000 грн. Однак, залученим приватним виконавцем оцінювачем квартира оцінена в 628374 грн., що є значно заниженим. При проведенні оцінки жодних оглядів не було проведено, а використані фото, які були в матеріалах виконавчого провадження та зроблених в 2011 році при відкритті виконавчого провадження у державного виконавця.

Оскільки акт про проведені торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, тому це фактично є договір купівлі-продажу і до нього слід застосовувати відповідні положення ЦК України. Відповідно до ст.216 ЦК України кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Просила суд:

визнати недійсними електронні торги за лотом №323153 щодо реалізації трикімнатної квартири АДРЕСА_2 ;

визнати недійсним та скасувати протокол №383804 проведення електронних торгів від 22 січня 2019 року;

визнати недійсним та скасувати акт про проведені електронні торги від 22 січня 2019 року приватного виконавця Кісельової В.В.;

судові витрати покласти на відповідачів.

03 липня 2019 року до суду надійшов відзив на позов. Не погоджуючись з позовом ДП «СЕТАМ» вказали, що на підставі заявки приватного виконавця було внесено інформацію про реалізацію арештованого майна. Ними не проводиться перевірка законності дій виконавця, а лише перевіряється повнота заповнення заявки. Щодо оцінки майна, то вони керуються даними, наданими виконавцем, оскарження в судовому порядку оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію. Торги по лоту №323153 були призначені на 21 січня 2019 року. На виконання вимог закону було розміщено оголошення в газеті «Майдан-Брок» від 03 січня - 09 січня 2019 року №1 (940) та в газеті «Час Київщини» від 28 грудня 2018 року №50 (344). Інформаційне повідомлення про проведення електронних торгів на веб-сайті було опубліковано 21 грудня 2019 року. Також 26 грудня 2018 року було надіслано повідомлення всім учасникам виконавчого провадження про дату, час, місце проведення електронних торгів, в тому числі ОСОБА_2 .. Всю інформацію про лот, в тому числі щодо ціни, вноситься ними на підставі документів, поданих виконавчою службою. Оскільки ними повністю дотримано вимоги чинного законодавства, просили відмовити в задоволенні позову.

11 липня 2019 року до суду надійшов відзив на позов відповідача ОСОБА_3 . Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідач вказав, що у провадженні приватного виконавця перебував виконавчий лист щодо звернення стягнення на майно. При примусовому виконанні приватним виконавцем було залучено оцінювача, яким складено звіт про вартість майна. Перші торги були призначені на 13 листопада 2018 року, але вони не відбулись за відсутності зареєстрованих учасників. Другі торги були призначені на 21 січня 2019 року і вартість лоту була зменшена та становила 80% початкової ціни. Вся інформація щодо торгів була розміщена на відповідному веб-сайті реалізації майна, тому будь-яка особа має цілодобовий доступ до сайту та всієї інформації щодо лоту. Переможцем по торгам 21 січня 2019 року став він, про що приватним виконавцем складено акт про проведені електронні торги. Вся процедура проведення електронних торгів була дотримана сторонами. ОСОБА_2 не надала доказів того, що вартість квартири становила 1 000 000 грн., оцінка та будь-які дії приватного виконавця нею не оскаржувалась. Просив відмовити в задоволенні позову.

16 липня 2019 року надійшов відзив відповідача приватного виконавця Кісельової В.В. Не погоджуючись з позовом вказала, що ДП Сетам провело електронні торги відповідно до вимог чинного законодавства. Позивачка не оскаржувала проведеної оцінки та не обґрунтувала свій позов, а заява містить лиш припущення. Жодною нормою не встановлено будь-яких обмежень щодо часу виїзду оцінювача на об`єкт оцінки, в тому числі у святковий чи вихідний день. Вказала, що всі судові рішення мають бути виконані та обов`язок по їх примусовому виконанню покладається саме на виконавчу службу. Просила відмовити в задоволенні позову.

29 липня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив від позивача ОСОБА_2 . Зазначила, що вона не була повідомлена у встановленому порядку про передачу матеріалів виконавчого провадження приватному виконавцю, проведення оцінки. А тому оскаржити дії приватного виконавця щодо проведеної оцінки не мала можливості. Відповідачі не надали доказів отримання нею повідомлення про проведену оцінку та призначенні торги, чим грубо порушили її право. Наголосила, що оцінювач не здійснював виїзд для огляду квартири, а використав фото, зроблені ще в 2011 році, та підтримала всі доводи, викладені у позовній заяві. Просила задоволити позов у повному обсязі.

У судове засідання 11.06.2021 представник позивача ОСОБА_4 з`явився. Позовні вимоги підтримав. Просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання 11.06.2021 не з`явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

В судовому засіданні 11.06.2021 було оголошено перерву до 15 год. 00 хв., в подальшому учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_2 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, передбачено Законом України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5.

У провадженні приватного виконавця Кісельової В.В. знаходилося виконавче провадження ВП № 57431165 з примусового виконання виконавчого листа №2-5799/10, виданого Шевченківським районним судом м.Києва, яким звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_1 .

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що постановою приватного виконавця Кісельової В.В. від 19 жовтня 2018 року проведено опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Копія постанови направлена боржнику ОСОБА_2 .

Згідно копії листа приватного виконавця Кісельової В.В. від 02 листопада 2018 року, направленого на адресу ОСОБА_2 та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яким повідомлено про оцінку арештованого майна боржника.

05 листопада 2018 року приватним виконавцем Кісельовою В.В. направлено заявку на адресу ДП «СЕТАМ» на реалізацію арештованого майна з електронних торгів, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

14 листопада 2018 року ДП «СЕТАМ» направлено всім учасникам виконавчого провадження лист, в якому повідомлено відомості щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів: реєстраційний номер лота, відомості про предмет іпотеки, день та час проведення електронних торгів, початкова ціна продажу майна.

Оскільки електронні торги не відбулись, то 26 грудня 2018 року ДП «СЕТАМ» направлено всім учасникам виконавчого провадження лист, в якому повідомлено відомості щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення 21 січня 2019 року прилюдних торгів: реєстраційний номер лота, відомості про предмет іпотеки, день та час проведення електронних торгів, початкова ціна продажу майна.

З наданих суду копій оголошень, надрукованих в газеті «Майдан-Брок» № 1 (940) за 03 січня - 09 січня 2019 року та в газеті «Час Київщини» №50 (344) за 28 грудня 2018 року, в яких розміщено відомості щодо реалізації квартири за адресою АДРЕСА_3 , шляхом проведення прилюдних торгів. Інформаційне повідомлення про проведення електронних торгів на веб-сайті було опубліковано 21 грудня 2019 року.

Відповідно до пояснень сторін, матеріалів справи та відкритих джерелах Інтернет вбачається, що газета «Час Київщини» за сферою розповсюдження відноситься до місцевих (Київська область, усе населення) та газета «Майдан Брок» за сферою розповсюдження поширюється на Київську область.

З листа АТ «Укрпошта» від 15 вересня 2020 року на адвокатський запит вбачається що видання «Майдан Брок» та «Час Київщини» включені до «Каталогу місцевих видань України для Києва та Київської області на 2018 рік», видання «Майдан Брок» включено до «Каталогу місцевих видань України для Києва та Київської області на 2019 рік», видання «Час Київщини» не включено до «Каталогу місцевих видань України для Києва та Київської області на 2019 рік»; передплата періодичного друкованого видання «Майдан Брок» на адреси користувачів зони обслуговування ВПЗ Вишневе 08132 на 2018 рік не оформлювалась, а періодичне друковане видання «Час Київщини» індекс 89970 передплачено 2 примірники.

Листом від 07 березня 2019 року Управління статистики у Києво-Святошинському районі повідомило ОСОБА_5 щодо переліку підприємств, зареєстрованих за КВЕД 58.13 «Видання газет» станом на 01 січня 2019 року по Києво-Святошинському району, яке містить перелік з 11 найменувань.

Згідно з частиною четвертою статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу; або не випливає з їхньої суті.

Керуючись частиною першою статті 650, частиною першою статті 655 та частиною четвертою статті 656 ЦК України, можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Виходячи з правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Відповідні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 725/3212/16-ц, провадження № 14-3цс18, від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12, провадження № 14-624цс18.

Відповідно до протоколу № 383804 проведення електронних торгів ДП «СЕТАМ» від 21 січня 2019 року, згідно якого переможцем торгів по лоту № 323153 (трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_3 ) є учасник № 13 ОСОБА_3 із найвищою ціновою пропозицією 563 100 грн.

22 січня 2019 року приватним виконавцем Кісельової В.В. складено акт про проведені електронні торги, зазначено, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком № 2831/5.

Зокрема підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Порядком № 2831/5, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів.

Нерухоме майно передається на реалізацію з прилюдних торгів за ціною та у порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку», водночас процедуру підготовки та порядок проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а також розрахунків за придбане майно й оформлення результатів торгів визначено Порядком № 2831/5.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з частиною сьомою статті 51 Закону України «Про іпотеку» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 43 Закону України «Про іпотеку» організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку прилюдних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки, а в разі проведення електронних торгів - також на вебсайті проведення електронних торгів, повідомлення про проведення таких торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів, та іншу необхідну інформацію.

Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, приватного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.

Обов`язок організатора прилюдних торгів друкувати в місцевих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки повідомлення про проведення таких торгів з реалізації предмета іпотеки та письмове сповіщення, в тому числі, іпотекодавця, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна закріплено також у пункті 2 розділу VII Порядку № 2831/5.

При зверненні до суду позивачка посилалась на відсутність належного підтвердження отримання нею повідомлення про призначенні торги.

Так, у постанові від 18 листопада 2015 у справі № 6-1884цс15 Верховний Суд України зазначив, що дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину. Проте сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, - це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні торгів, повинно бути встановлене порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Такої самої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 462/2232/16.

Підставою для пред`явлення позову про визнання електронних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час їх проведення, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 910/8052/17).

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також зроблено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, крім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Отже, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, які могли вплинути на результати торгів, а тому, крім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Враховуючи надані сторонами докази суд приходить до висновку, що ДП «Сетам» як організатор прилюдних електронних торгів розмістив інформацію про дату, час і місце проведення торгів з реалізації переданої позивачем в іпотеку квартири в місцевих газетах «Майдан-Брок» та «Час Київщини», а також надіслав лист всім учасникам виконавчого провадження з інформацією щодо проведення електронних торгів.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази отримання боржником повідомлення про початкову ціну реалізації майна та проведення прилюдних торгів 21 січня 2019 року. Разом із тим, такі порушення самі по собі не є автоматичною підставою для визнання торгів недійсними, оскільки позивачка не довела, що вони вплинули на результати торгів, враховуючи, що оголошення у газетах, на веб-сайті були розміщені своєчасно, і ці газети розповсюджуються на території всього Києво-Святошинського району, в тому числі і у м. Вишневе, а доступ до Єдиної системи виконавчих проваджень, веб-сайту оголошень про електронні торги є цілодобовим та безперешкодним. Подані суду листи Укрпошти, на які посилається позивач, можуть підтверджувати лише факт не розповсюдження даних газет Укрпоштою, але чинне законодавство не обмежує розповсюдження засобів масової інформації лише даним суб`єктом.

Всебічно та повно з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши доводи та заперечення сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач при розгляді справи не надав будь-яких доказів порушення його прав, а обмежився лише поясненнями та виявленими, на його переконання, порушеннями, при цьому жодного причинно-наслідкового зв`язку щодо порушення процедури та його прав на навів. Посилання позивача на те, що державний виконавець перевищив свої повноваження та у незаконний спосіб передав на реалізацію майно, позивача не було повідомлено про результати оцінки майна, а також дати проведення електронних торгів, чим порушено його права, не є безумовною підставою визнання електронних торгів недійсними, оскільки у випадку незгоди із діями або бездіяльністю виконавця сторона виконавчого провадження має право оскаржити їх до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби и звернутись до суду зі скаргою у порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством. Також за весь час розгляду справи позивач так і не оскаржив проведену у виконавчому провадженню оцінку майна, не вказала причини неможливості оскаржити, хоча дана справа в суді перебуває з 2019 року, не продала звіт про оцінку на рецензію до уповноваженого органу, не надала суду висновок експерта на спростування оцінки та не повідомила про причини неможливості подати такі докази, а обмежилась лише власними поясненнями.

Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 13 квітня 2016 року, справа № 6-2988цс15, що під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами необхідних відомостей, даних висновків суду першої інстанції не спростовують, а навпаки підтверджують. Оскільки у цій постанові Верховний Суд України також прийшов до висновку, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Доказів таких порушень прав і законних інтересів позивача, як встановлено судом при розгляді справи, позивачем під час розгляду справи не надано. За таких обставин доводи позовної заяви, що ОСОБА_2 не отримано відповідне повідомлення з датою, часом та місцем проведення електронних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу, не можуть самі по собі вважатися підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Суд враховує, що згідно п. 1, 3 розділу І чинного Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, Веб-сайт реалізації майна функціонує у цілодобовому режимі та є доступним усім користувачам мережі Інтернет; Організатор та Партнери забезпечують постійний доступ учасникам до їх особистих кабінетів, а спостерігачам - до Веб-сайту з метою отримання відомостей про хід електронних торгів (торгів за фіксованою ціною).

Враховуючи наведене і ті обставини, що виконавче провадження, в межах якого нерухоме майно позивача було реалізоване, триває із 2011 року, про що позивач вказує у своєму позові, та сам позивач як заінтересована особа і боржник у виконавчому провадженні, не був позбавлений можливості дізнатися про дату проведення електронних торгів із загальнодоступного веб-сайту реалізації майна.

Оцінюючи доводи позови щодо допущених ДП «СЕТАМ» порушень ч. 3 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» та п. 2 розділу VІІ Порядку реалізації арештованого майна, відповідно до яких організатор не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку електронних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки повідомлення про проведення таких прилюдних торгів, суд враховує наступне.

Відповідно до розділу 2 Положення про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21 лютого 2006 року № 12/5, у заяві про державну реєстрацію друкованого ЗМІ (далі - заява) має бути вказана, зокрема, сфера розповсюдження друкованих засобів масової інформації: місцева - у межах Автономної Республіки Крим, однієї області, обласного центру, одного міста, району, окремих населених пунктів, а також підприємств, установ, організацій; регіональна - дві та більше областей, міста Київ або Севастополь і область, Автономна Республіка Крим і область; загальнодержавна - у межах України; зарубіжна - за межами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. N 1287 «Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств та розміри реєстраційних зборів» затверджено зразки свідоцтв про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності, в яких зазначається сфера розповсюдження.

З відкритих джерел мережі Інтернет вбачається, що сферами розповсюдження друкованих видань «Майдан-Брок» та «Час Київщини», у яких відповідачем ДП «СЕТАМ» розміщено повідомлення про проведення прилюдних торгів, є Київська область, що відповідає вимогам Положення про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації щодо визначення видань з місцевою сферою розповсюдження.

З наявних у справі доказів, з урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку, що оголошення у газетах були розміщені своєчасно, і ці газети розповсюджуються на території всього Києво-Святошинського району, в тому числі і у м. Вишневе.

Суд не погоджується з доводами позивача, що згідно відповіді Управління статистики у Києво-Святошинському районі газети «Майдан-Брок» та «Час Київщини» не розповсюджуються на території Києво-Святошинського району, оскільки ці доводи перекручують фактичні обставини, викладені у цій відповіді, зокрема, в ній наведено перелік видавництв станом на 01 січня 2019 року по Києво-Святошинському району, що саме по собі не виключає розповсюдження інших місцевих видань, в тому числі обласних, у м. Вишневе.

Оскільки вимоги закону щодо публікації в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки про проведення електронних торгів відповідачем ДП «СЕТАМ» були дотримані, доводи ОСОБА_2 про нездійснення публікації в інших засобах масової інформації, зокрема, в газеті «Новий день», не є доказом неправомірних дій відповідача і відхиляються судом.

Оцінюючи доводи позивача, що порушення порядку розміщення інформаційного повідомлення про торги в засобах масової інформації зменшує можливість участі в торгах потенційних покупців і, відповідно, впливає на формування ціни реалізації, суд враховує, що позивачем не зазначено із наданням відповідних доказів розміри тиражів (кількість виготовлених примірників) інших видань, у яких, на його думку, мало бути розміщено оголошення про електронні торги, і не обґрунтовано, чому, на його думку, тиражі засобів масової інформації районного або міського рівня розповсюдження забезпечують повідомлення більшої кількості потенційних покупців, ніж тиражі засобів масової інформації обласного рівня розповсюдження.

Відтак, безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, є доводи про те, що наведені порушення проведення електронних торгів призвели до порушення прав позивача як боржника, адже її інтерес полягає в продажу майна за якомога вищою ціною з метою погашення заборгованості, а порушення порядку розміщення інформаційного повідомлення про торги в засобах масової інформації зменшило можливість участі в торгах потенційних покупців і, відповідно, вплинуло на формування ціни реалізації.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

Враховуючи подані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позивач не довів свої позовні вимоги, а тому в задоволенні позову відмовляє.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Кісельової Віталіни Володимирівни, державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсними та скасування протоколу та акту про проведені електронні торги відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Т.В. Дубас