Справа № 159/4854/15-к

Провадження № 1-кп/159/7/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2021 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

представника потерпілих ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши в залі судових засідань Ковельського міськрайонного суду Волинської області у відкритомусудовомузасіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015030000000242 від 07.05.2015 року, про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кріпке Красноперекопського району АР Крим, українця, громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, працюючого тренером по дзюдо Федерації дзюдо України, раніше не судимого, -

у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_6 07 травня 2015 року, близько 07 год. 50 хв., всупереч вимогам Правил дорожнього руху України, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, керуючи технічно справним автомобілем марки "TOYOTA COROLLA", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, рухаючись по вул. Ватутіна у м. Ковелі Волинської області зі сторони вул. Брестської м. Ковеля в напрямку м. Камінь-Каширський, був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, на заокругленні дороги виїхав на зустрічну смугу руху, перетнувши при цьому суцільну вузьку лінію осьової розмітки, перетин якої заборонено, та на лівому узбіччі допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_8 , що рухався у зустрічному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_8 отримав закриту черепно мозкову травму з переломом кісток склепіння черепа та з субарахноїдальним крововиливом зліва, множинні переломи ребер справа і зліва, множинні розриви тканин обох легень з двобічним гемотораксом та косо-поперечний перелом лівої великогомілкової кістки з розвитком шоку, що стало причиною його смерті.

У прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 1.10, 2.3 (б), 2.9 (а), 10.1, 34.1.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, а саме:

п. 1.10 ПДР України узбіччя - виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів. Узбіччя може використовуватись для зупинки і стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедистів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватись по них), гужових возів (саней);

п. 2.3 (б) ПДР України - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну;

п. 2.9 (а) ПДР України - водієві забороняється керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння;

п. 10.1 ПДР України - перед початком руху, перестроюванням та будь - якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 34.1.1 ПДР України - вузька суцільна лінія поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому діяння не визнав повністю. Заявлений потерпілими цивільний позов також не визнав повністю. Суду показав, що він ДТП не вчиняв, оскільки в той день автомобілем "Тойота Королла" не керував, а в момент ДТП перебував на передньому пасажирському сидінні цього автомобіля. Зокрема, 06 травня 2015 року він протягом дня вживав алкогольні напої зі своїми знайомими. Ближче до вечора попросив знайомих, які не вживали спиртне, загнати його автомобіль додому, оскільки сам в стані алкогольного сп`яніння автомобілем ніколи не керує. Після того, як загнали його автомобіль, вони пішли в сторону кафе "Берегиня". Стоячи на вулиці, до нього під`їхав візуально знайомий ОСОБА_9 на автомобілі "Тойота" та запропонував йому випити. Він погодився, а тому вони поїхали в бар навпроти поліції, де пили з ОСОБА_10 горілку аж до закриття бару. Близько 3-ї години ночі він попросив ОСОБА_11 завезти його додому. ОСОБА_9 сів за кермо автомобіля. Однак, при виїзді на трасу "Київ-Варшава" ОСОБА_9 повернув в сторону смт. Маневичі. На пропозицію ОСОБА_11 вони поїхали в с. Козлиничі до якогось священика знайомого ОСОБА_12 . По дорозі ОСОБА_9 їхав дуже швидко, на що він неодноразово робив йому зауваження, проте той не реагував. По приїзду в с. Козлиничі, вони під`їхали до будинку священика, однак їм ніхто не відкрив, в зв`язку з чим повернулись в м. Ковель. По приїзду в м. Ковель, вони поїхали до магазину "Сяйво", де зустріли знайомих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , з якими продовжили вживати спиртні напої. Близько 5-ї години ранку, останні попросили підвезти їх додому. ОСОБА_9 сів за кермо, він на переднє пасажирське сидіння, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 позаду. Після цього, вони поїхали на заправку "ВОГ", що по вул. Варшавській, де заправились, а ОСОБА_9 купував каву. В подальшому вони поїхали до кафе "Південне", однак воно було зачинене, а тому через вул. Будищанська вони поїхали до магазину "Наш Край", що по вул. Грушевського. Там ОСОБА_9 знову придбав каву. ОСОБА_13 і ОСОБА_14 знову попросили підвести їх додому, однак ОСОБА_9 відмовив їм, а тому вони пішли пішки в сторону стадіону "Сільмаш". Весь цей час він перебував на передньому пасажирському сидінні, а ОСОБА_9 за кермом. Після цього вони поїхали по вул. Брестській в сторону вул. Ватутіна. По дорозі він вже почав дрімати, а ОСОБА_9 заїхав до свого знайомого ОСОБА_15 , який працює на фірмі на вул. Ватутіна. ОСОБА_9 пішов до ОСОБА_15 , а він залишився в машині та дрімав. Через деякий час ОСОБА_9 повернувся та сів за кермо. Вони поїхали по вул. Ватутіна в сторону с. Бахів. Дрімаючи, він почув удар, а коли відкрив очі, то побачив, що вони летять в глибокий кювет. Самого зіткнення з велосипедистом він не бачив. При ударі автомобіля в кюветі, він, будучи в напівлежачому положенні, злетів з сидіння та вдарився правим боком об передню панель автомобіля. Коли отямився, ОСОБА_11 в автомобілі вже не було. Оскільки передні праві двері автомобіля були заблоковані, він пробував відкрити водійські двері, однак вони також не відкрились. В цей час ОСОБА_9 стояв вже на вулиці та кричав до нього "Вилазь бігом!" Він вимкнув магнітофон, щоб не загорівся автомобіль, та виліз з автомобіля через задні ліві двері. При цьому, ймовірно, торкався різних частин салону автомобіля. Вийшовши з автомобіля, він побачив забор, понад яким попрямував в напрямку м. Камінь-Каширський до автобусної зупинки, оскільки від удару відчував сильний біль, був в шоковому стані. З місця ДТП пішов, оскільки не був до нього причетний та вважав, що надасть показання з цього приводу пізніше. Вийшовши на трасу, присів та побачив біля місця ДТП скупчення людей. Потім приїхала "швидка" та надавала комусь допомогу. Після цього, він сів в маршрутне таксі та поїхав в лікарню, де зустрів знайомого лікаря. Прийнявши знеболююче, він поїхав додому спати. Приблизно через дві години до нього зателефонував ОСОБА_9 та сказав: "Я збив людину". На наступний день 08 травня пішов в лікарню на обстеження, де були зроблені відповідні записи в медичній картці. В подальшому сам прийшов в поліцію, щоб надати показання та всіляко сприяв слідству (їздив на допити, здавав кров для експертизи, проходив поліграф, сам розшукував відео з камер відеоспостереження). Вважає, що досудове розслідування було проведено однобічно, справа є сфабрикованою, доказів того, що він перебував за кермом немає, а оскільки за кермо автомобіля в той день не сідав, то своєї вини в ДТП не визнає. Просив виправдати його.

Не зважаючи повне невизнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому діяння, його винуватість у вчиненні цього діяння повністю доводиться дослідженими в ході судового розгляду справи доказами.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 суду показала, що 07.05.2015 року, близько 7.30 год. 8.00 год. її чоловік ОСОБА_8 вийшов з дому на роботу. Вона вийшла з дому пізніше. Коли перебувала на автобусній зупинці, сусідка повідомила їй про те, що автомобіль збив її чоловіка. Прибувши до місця ДТП, вона побачила лежачого на обочині чоловіка. На той час вже була швидка медична допомога, медичні працівники якої надавали допомогу її чоловікові. Вона зателефонувала дітям та повідомила про те, що сталось. В цей час хтось сказав: "Ось він стоїть!". Це був ОСОБА_16 . Однак на її запитання, останній сказав, що це не він вчинив ДТП, а той хто це зробив пішов в сторону Камінь-Каширська. ОСОБА_6 на той момент вона не бачила, а ОСОБА_9 більш нічого їй не повідомив.

Потерпіла ОСОБА_17 суду показала, що 07.05.2015 року, близько 8 год. їй зателефонувала мама та повідомила про аварію та смерть тата. За 20-30 хв. вона прибула на місце пригоди. Тіло батька лежало на узбіччі, а в кюветі стояв автомобіль, в якому було дуже побите лобове скло. В зв`язку з цим зрозуміла, що саме цією частиною автомобіля відбувся удар. ОСОБА_11 бачила в машині поліцейських, однак не спілкувалась з ним. Вважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні ДТП повністю доведена.

Потерпілий ОСОБА_18 суду показав, що про ДТП та її наслідки дізнався від сестри, яка йому зателефонувала. Коли він приїхав на місце ДТП, там вже була поліція. В автомобілі поліцейських сидів ОСОБА_16 . Під час проведення слідчий дій вони весь час перебували на місці пригоди.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 суду показав, що вранці 07.05.2015 року він прибув на підприємство "НЗК", де працює. Стоячи спиною до вул. Ватутіна на території підприємства, почув доволі гучний удар та звук побитого скла. Підбігши до забору підприємства, виглянув через нього, побачив в кюветі автомобіль, в пройомі заднього скла якого побачив силует людини. Як потім виявилось це був ОСОБА_20 . В той же час, побачив, що на дорозі лежить тіло, а тому побіг до потерпілого. Підбігши до нього, побачив, що там лежав ОСОБА_8 , який хрипів. Він залишався біля потерпілого до приїзду швидкої медичної допомоги. Потім до нього підійшов ОСОБА_9 , який, на його думку, був в п`яному стані. Обвинуваченого на місці пригоди не бачив.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.05.2015 року детально зафіксовано загальну обстановку на місці події. При цьому в лівому кюветі дороги виявлено автомобіль "Тойота", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , зі слідами механічних пошкоджень; за 2,5 м. від краю проїзної частини дороги виявлено тіло загиблого ОСОБА_8 , 1962 року народження; на правій смузі руху виявлено дорожній велосипед зеленого кольору з механічними пошкодженнями. Під час огляду місця події вилучено вказаний автомобіль "Тойота" та дорожній велосипед зеленого кольору, які поміщено на штрафмайданчик Ковельського МРВ УМВС. Тіло загиблого направлено в морг /т. 1 а.п. 83-88/.

Зазначений автомобіль та дорожній велосипед постановою слідчого від 07.05.2015 року у встановленому порядку було визнано речовими доказами /т. 1 а.п. 97/.

Згідно висновку експерта (експертиза трупа) № 97 від 10.07.2015 року, на тілі трупа потерпілого ОСОБА_8 при судово-медичній експертизі виявлені тілесні ушкодження у вигляді поєднаної тупої травми тіла: закритої черепно мозкової травми з переломом кісток склепіння черепа та з субарахноїдальним крововиливом зліва; закритої тупої травми грудної клітки з множинними переломами ребер справа 1-10 по середньоключичній лінії та зліва 1-10 ребер по середньоключичній лінії та 3-8 по середньолопаточній лінії з розривами обох легень та двобічним гемотораксом, відкритого косо-поперечного перелому лівої великогомілкової кістки, гематом лоба та потиличної ділянки голови з розвитком шоку, що утворились від дії тупих твердих предметів, можливо, від виступаючих частин кузова автомобіля, в час, вказаний у постанові, і за ступенем тяжкості, стосовно живої людини, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Смерть ОСОБА_8 настала від поєднаної тупої травми тіла: закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння черепа та з субарахноїдальним крововиливом зліва та з множинними переломами ребер справа і зліва і множинними розривами тканин обох легень з двобічним гемотораксом та з переломом косо-поперечним лівої великогомілкової кістки з розвитком шоку, що підтверджується виявленими патоморфологічними і судово гістологічними даними. У крові потерпілого етиловий спирт виявлений у кількості 0, 24 проміле, що відповідає сп`яніння практично відсутнє. Потерпілий в момент первинного контакту перебував передньою поверхнею тіла до автомобіля. Кров з трупа потерпілого відноситься до групи 0 (1) /т.1. а п. 98-103/.

Згідно висновку експерта № 94 від 18.05.2015 року, у ОСОБА_6 при судово-медичній експертизі виявлені тілесні ушкодження у вигляді гематомиправоїбокової поверхні живота з переходом на передньо - зовнішню поверхню правого стегна, яка утворилась від дії тупого твердого предмета, можливо, в час, вказаний у постанові і в медичній документації і за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. За вищевказаним тілесним ушкодженням у ОСОБА_6 , сказати, що він перебував за кермом автомобіля в момент ДТП, - не можливо /т. 1 а.п. 107-108/.

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 07.05.2015 року, в період часу з 10.30 год. до 10.50 год., було оглянуто автомобіль марки "Тойота Королла", номерний знак НОМЕР_1 , що знаходиться у кюветі проїзної частини в м. Ковелі по вул. Ватутіна з лівої сторони в напрямку м. Камінь-Каширський, біля приміщення "НЗК" по вул. Ватутіна, 61-а. В ході огляду салону цього автомобіля з чотирьох частин керма, уявно поділеного на чотири частини у вигляді годинника: 0-3, 3-6, 6-9, 9-12, за допомогою марлевих тампонів були зроблені змиви на наявність біологічних виділень. Аналогічні змиви були зроблені з важеля перемикання передач, з водійської ручки з внутрішньої сторони та передньої ручки дверей біля переднього пасажирського сидіння з внутрішньої сторони. Зазначені тампони разом з контрольним зразком марлевого тампона поміщено в окремий пакет. Крім цього, на задній стійці дверей водія з внутрішньої сторони виявлено та вилучено два сліди рук, з зовнішньої один слід рук /т. 1 а.п. 90-93/.

Вилучені в ході зазначеного огляду марлеві тампони зі змивами та контрольний марлевий тампон були у встановленому порядку, в присутності понятих, оглянуті слідчим та належним чином опечатані, що підтверджується протоколом огляду від 08.05.2015 року /т. 1 а.п. 110/.

Згідно висновку експерта № 453 від 11.06.2015 року, два сліди пальців рук, виявлені та відкопійовані на відрізок липкої стрічки, вилучені 07.05.2015 року під час огляду автомобіля "Тойота Королла", номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Ковель, вул. Ватутіна, залишені вказівним та середнім пальцями правої руки особи, копія дактилоскопічної карти якої заповнена на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /т. 1 а.п. 113-123/

Як вбачається з дослідницької частини зазначеного висновку, вказані вище сліди рук були від копійовані в ході огляду місця події з внутрішньої сторони дверцят водія (стійка дверцят).

В ході огляду салону автомобіля "Тойота Королла", номерний знак НОМЕР_1 , що зафіксовано відповідним протоколом від 07.05.2015 року (в період часу з 16.00 год. до 16.20 год.), в салоні вказаного автомобіля з правої сторони над двома правими дверцятами виявлено суцільну подушку безпеки у використаному стані, яку було вилучено шляхом зрізу ножицями верхніх країв з подальшим поміщенням у спеціальний пакет таким чином, що внутрішні її краї, які розміщені до салону, були складені один до одного /т. 1 а.п. 94/.

Як вбачається з протоколу огляду від 19.06.2015 року, в цей день, в присутності понятих та з участю спеціаліста-імунолога ОСОБА_21 , було оглянуто автомобіль "Тойота Королла", номерний знак НОМЕР_1 , в ході чого було виявлено та вилучено: з передньої торпеди справа у кишені білий приплюснутий стакан; у другому місці для розміщення стакана ближче до задньої частини дерев`яну паличку для розмішування напоїв; на задньому сидінні зліва за місцем водія одноразовий паперовийстакан коричневого кольору фірми "WOG";дерев`яну паличку, яка знаходилась між передніми сидіннями.

Крім цього, зроблено змиви: з кнопки відкривання скла задніх лівих дверей; у ручці підлокотника; з ручки для утримання, що знаходиться ззаду зліва біля даху на якій виявлено плями коричневого кольору; з ручки відкривання бензобака, що знаходиться біля переднього лівого сидіння водія; з ручки регулювання переднього лівого сидіння водія; з важеля вмикання фар та регулятора гучності автомагнітоли.

Крім цього, до місця розташування бокової правої подушки прикріплено вилучену під час ОМП подушку безпеки так, як вона розташовувалась після спрацювання. Розташувавши подушку безпеки по зрізах у салоні автомобіля, вона була повернута об`єктом № 1 до задньої правої стійки та порядкові номери зростають до переду автомобіля /т. 1 а.п. 156-164/.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив, що на момент ДТП в автомобілі перебував лише він та свідок ОСОБА_22 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 суду показав, що 06 травня 2014 року він ввечері взяв автомобіль "Тойота Королла" та поїхав до магазину "Сяйво" в м. Ковелі. Там зустрів знайомих, в тому числі й ОСОБА_23 . Почав розпивати спиртні напої (горілку) з ними. До них приєднався ОСОБА_6 , з яким раніше знайомий не був та який також розпивав спиртне з ними. В подальшому хлопці попросили порозвозити по домівках. Він сів за кермо, а ОСОБА_24 на переднє пасажирське сидіння. Інші хлопці сіли на задні сидіння. Проїхавши близько трьохсот метрів, йому стало погано, а тому він відмовився їхати далі та пересів на заднє сидіння. Як саме пересідав та на яке саме місце, хто саме сів за кермо, куди саме поїхали не пам`ятає. Сам момент ДТП також не пам`ятає, оскільки отямився лише тоді, коли відчув удар та почув, як з подушок безпеки виходило повітря. Яким саме чином вибирався з автомобіля і хто був за кермом в цей момент також не пам`ятає. Пригадує, що ОСОБА_24 на вулиці сказав "Всьо, давай!" і пішов понад забором. В подальшому він із свідком ОСОБА_25 перебував біля потерпілого.

В ході одночасного допиту свідка ОСОБА_22 та обвинуваченого ОСОБА_6 останні настоювали кожен на своїх показаннях.

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні підтвердив, що автомобіль, який був в кюветі, залишали двоє осіб чоловічої статі. Один з них пішов понад забором в сторону с. Бахів.

Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що на момент пригоди в автомобілі перебувало лише двоє осіб обвинувачений ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_22

23.06.2015 року в ОСОБА_22 було відібрано зразки крові для проведення імунологічної експертизи, що підтверджується відповідним протоколом отримання зразків для експертизи від 23.06.2015 року /т. 1 а.п. 167/.

07.08.2015 року в ОСОБА_6 було відібрано зразки крові для проведення експертизи, що підтверджується відповідним протоколом від 07.08.2015 року /т. 1 а.п. 172-173/.

В ході досудового розслідування проведено ряд судових імунологічних експертиз, в ході яких досліджувались змиви потожирових речовин з різних частин салону автомобіля "Тойота Корола", з інших речових доказів та зразки крові свідка ОСОБА_22 і обвинуваченого ОСОБА_6 .

За наслідками проведення таких експертиз складено відповідні висновки, згідно яких: на паперовому фірмовому стаканчику заправки "WOG" та на подушці безпеки виявлено сліди потожирових виділень, що можуть походити від ОСОБА_22 ; на кермі та на ручці дверцят водія (зі сторони салону) виявлено потожирові виділення, що можуть походити від ОСОБА_6 ; на ручці коробки передач виявлено потожирові виділення, що можуть походити як від ОСОБА_6 , так і від ОСОБА_22 ; на ручці дверцят переднього пасажира (зі сторони салону) слідів потожирових виділень не виявлено /т. 1 а.п. 124-133, 135-138, 140-145, 147-151/.

Допитані в судовому засіданні експерти, які проводили зазначені вище експертизи, підтвердили правильність своїх висновків.

Правильність цих висновків підтверджена і висновком експерта № 22/77, складеного за результатами комплексної судово-медично-імунолічно-дактилоскопічної експертизи (експертиза за матеріалами кримінального провадження).

Крім цього, зазначеним вище висновком встановлено: найбільш вірогідно, що на момент ДТП, котра мала місце 07.05.2015 року, ОСОБА_6 , з урахуванням отриманих ним тілесних ушкоджень, перебував за кермом автомобіля "TOYOTA COROLLA", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ; даних про те, що на момент ДТП ОСОБА_22 перебував за кермом цього автомобіля немає /т. 2 а.п. 52-65/.

Зазначений висновок, поміж іншого, повністю спростовує показання обвинуваченого про те, що тілесні ушкодження, які він отримав внаслідок ДТП, могли мати місце лише в тому випадку, коли він перебував в якості пасажира вказаного автомобіля.

Системний аналіз вказаних висновків експертів, в сукупності з наведеними вище іншими доказами, дає підстави суду прийти до власного висновку про те, що ОСОБА_22 в момент ДТП перебував на задньому пасажирському сидінні автомобіля, а ОСОБА_6 , відповідно, за кермом цього автомобіля.

Таке переконання суду, крім зазначеного вище, ґрунтується на таких фактах, які є доведеними та встановленими судом:

- обвинувачений ОСОБА_6 стверджував, що ОСОБА_22 постійно купував та вживав каву, в тому числі й на автозаправці "WOG";

- паперовий фірмовий стаканчик заправки "WOG" з потожировими виділеннями ОСОБА_22 було виявлено на задньому пасажирському сидінні автомобіля;

- на подушці безпеки, яка була вилучена з правої частини салону автомобіля, виявлено сліди потожирових виділень, що можуть походити від ОСОБА_22 ;

- по правій частині салону автомобіля потожирових виділень ОСОБА_6 не виявлено, тобто на правій (пасажирській) стороні в момент ДТП він не перебував;

- на кермі та на ручці дверцят водія (зі сторони салону) виявлено потожирові виділення, що можуть походити від ОСОБА_6 ;

- відсутні потожирові виділення ОСОБА_6 на автомагнітолі, хоча останній стверджував, що вимикав автомагнітолу перед тим, як вилізти з автомобіля;

- наявні відбитки слідів рук з внутрішньої сторони дверцят водія (стійка дверцят), які залишені ОСОБА_6 ;

- ОСОБА_6 залишив місце ДТП з метою, з його показань, звернутись в медичний заклад для надання йому допомоги, проте створював таким чином для себе певне алібі, оскільки офіційно звернувся в медичний заклад лише на наступний день, вказавши, що перебував на місці пасажира (поведінка винуватої особи).

Той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 перебував в стані алкогольного сп`яніння на момент ДТП не заперечується ним самим та підтверджується показаннями свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , які в судовому засіданні підтвердили, що обвинувачений незадовго до ДТП вживав спиртні напої разом з ними.

Суд визнає здобуті по даній справі докази допустимими, оскільки вони отримані в порядку, встановленому КПК України. Доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено.

Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд прийшов до переконливого висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому діяння доведена повністю.

Захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_7 в ході судового розгляду було заявлено клопотання про визнання недопустимим, як доказу, протоколу огляду місця події від 07.05.2015 року, складено слідчим ОСОБА_27 в присутності понятої ОСОБА_28 , оскільки остання на момент складення даного протоколу була працівником правоохоронного органу, а відтак недопустимими всіх інших здобутих на підставі цього доказу інших доказів, зокрема висновків експертизи /т. 1 а.п. 94/.

Суд відхиляє такі доводи захисника про недопустимість даного доказу, виходячи з таких міркувань.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 дійсно підтвердила, що була залучена понятою до участі в даній слідчій дії в той час, коли проходила навчальну практику в Ковельському МРВ УМВС України у Волинській області.

Проте особа, яка проходить навчальну практику в правоохоронному органі, не може вважатись працівником такого органу.

Навіть в тому разі, якщо певні процесуальні порушення в даному випадку й мали місце, то вони жодним чином не призвели до спотворення фактичних обставин та суті самої слідчої дії.

За таких обставин, підстав для визнання даного доказу недопустимим, суд не вбачає.

Як на підставу для виправдання обвинуваченого, останній та його захисник покликались на показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , які в судовому засіданні, кожен окремо, ствердили про те, що в м. Ковелі по вул. Грушевського, біля магазину "Наш Край", за кермом автомобіля "Тойота Королла" був саме ОСОБА_22 , а ОСОБА_6 знаходився на передньому пасажирському сидінні.

Однак, такі їх показання не можуть стати підставою для виправдання обвинуваченого, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, такий факт, з показань цих свідків, мав місце 07.05.2015 року близько 07 год. ранку, приблизно за 5 км до місця ДТП.

В той же час, ДТП мало місце близько 07 год. 50 хв. в м. Ковелі по вул. Ватутіна. Тобто, з моменту, коли дані свідки востаннє бачили ОСОБА_22 за кермом вказаного автомобіля, до моменту ДТП пройшло близько 50-ти хв. Відстань між тим місцем, де вони бачили його за кермом, та місцем, де сталась ДТП, становить близько 5-ти км.

За цей період часу будь-які свідки ні ОСОБА_22 , ні ОСОБА_6 за кермом цього автомобіля не бачили.

Протягом такого часу та на такій відстані свідок ОСОБА_22 та обвинувачений ОСОБА_6 мали достатні можливості помінятися місцями з тим, щоб ОСОБА_6 сів за кермо автомобіля.

Тим більше, що такі можливості були цілком виправдані з боку ОСОБА_6 , оскільки ОСОБА_30 нічого не пам`ятає в цей проміжок часу, а відтак був в тяжкому стані алкогольного сп`яніння, що цілком усвідомлював ОСОБА_6 . Такий стан сп`яніння, очевидно, спонукав ОСОБА_6 зайняти місце водія з метою збереження свого ж життя та здоров`я.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що за невеликий проміжок часу до ДТП ОСОБА_22 мав розмову з ним.

Такі показання вказаного свідка, знову ж таки, жодним чином не підтверджують ту обставину, що після такої розмови ОСОБА_22 сів за кермо автомобіля. Свідок ОСОБА_15 не бачив хто саме перебував за кермом автомобіля як до приїзду, так і після від`їзду автомобіля від його місця перебування, а тому такі показання не виправдовують обвинуваченого.

В ході судового розгляду обвинувачений неодноразово заявляв про те, що його потожирові виділення могли залишитись на певних частинах салону автомобіля, в тому числі й на кермі, через те, що під час виходу з автомобіля він торкався різних частин салону автомобіля.

Проте, якщо така ситуація й могла мати місце щодо керма автомобіля (під час переміщення обвинуваченого з переднього пасажирського на заднє сидіння він міг спиратись на кермо), то така ж ситуація щодо водійських дверцят повністю виключається.

Як зазначалось вище, висновками експертиз достовірно підтверджено, що на ручці дверцят водія (зі сторони салону) виявлено потожирові виділення, що можуть походити лише від ОСОБА_6 .

В своїх показаннях обвинувачений стверджував, що перед тим, як вибратись із салону автомобіля, він пробував відкрити водійські двері, а тому на ручці цих дверей залишились його потожирові виділення.

Проте, такі його показання повністю спростовуються протоколом огляду місця події від 07.05.2015 року з фототаблицями /т. 1 а.п. 90-93/. Зокрема, як вбачається із зазначених фототаблиць (фото № 2, 3), водійські двері автомобіля були повністю заблоковані деревом так, що відкритись будь-яким чином вони не могли. Будь-яких перешкод побачити та усвідомити це в обвинуваченого не було, не бачити цього він не міг, а тому в нього не було підстав пробувати, чи відкриваються ці двері з середини автомобіля.

Крім цього, як зазначалось вище, на автомагнітолі автомобіля відсутні будь-які потожирові виділення, що ставить під сумнів показання обвинуваченого про те, що він її вимикав, а в цілому щодо способу залишення ним автомобіля.

Обвинувачений неодноразово заявляв про те, що справа проти нього сфабрикована, оскільки потожирові виділення якимось чином видалялись та не відбирались із всіх контактних частин салону автомобіля.

Дійсно, експерт ОСОБА_21 , будучи допитаною в судовому засіданні, вказувала, що в неї склалось враження про те, що потожирові виділення в салоні автомобіля знищувались, оскільки за тривалий період експлуатації автомобіля, в тому числі й напередодні та вночі перед ДТП, в салоні мало б залишитись набагато більше таких виділень, в тому числі й на ручці передніх пасажирських дверцят (зі сторони салону) та на кермі.

В той же час, на переконання суду, якщо таке знищення потожирових виділень в салоні автомобіля й мало місце, то в такому разі неможливо було б видалити лише такі виділення певних осіб і залишити лише виділення обвинуваченого в певних місцях.

Таким чином, вказані доводи обвинуваченого, спрямовані на його виправдання, є повністю безпідставними та не підтвердженими будь-якими доказами.

Решту доводів обвинуваченого та його захисника щодо недоведеності винуватості обвинуваченого у вчиненому суд розцінює як своєрідний спосіб захисту та такі, що спрямовані на уникнення обвинуваченим відповідальності за вчинене.

З огляду на викладене, з`ясувавши обставини справи, суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 органами досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч. 2 ст. 286 КК України.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 своїми необережними діями, котрі виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину) та особу винного у їх сукупності, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючих покарання обставин справи.

Так суд враховує, що ОСОБА_31 вчинено тяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України (ст. 12 КК України).

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд не вбачає.

До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, суд відносить вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Суд враховує також те, що обвинувачений ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності /т. 1 а.п. 187/; раніше до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України не притягувався /т. 1 а.п. 184/; на диспансерному обліку в психіатра та нарколога не перебуває /т. 1 а.п. 185, 186/; виключно позитивно характеризується по місцю проживання, по місцю роботи та громадськими організаціями /т. 1 а.п. 189-192/.

Поряд з цим, призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що тривалий час з моменту скоєння злочину обвинувачений не розкаявся у вчиненому, не відшкодував заподіяні збитки потерпілим, не усвідомив і на даний час протиправність своєї поведінки, а також позицію потерпілих щодо міри покарання, які просили застосувати до обвинуваченого максимально можливу міру покарання, передбачену санкцією відповідної статті.

Відповідно до ст.ст.50,65КК України, особі, яка вчинила злочин, має бутипризначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості,індивідуалізації та законності,покаранняповинно відповідатихарактеру вчинених дій, ступеню тяжкості скоєного та даним про особу винного.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе лише в місцях позбавлення волі і про відсутність підстав для застосування щодо нього положень ст. 75 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням, чи положень ст. 69 КК України, яка передбачає призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Вирішуючи питання щодо виду та строку покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд прийшов до висновку, що для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, необхідним і достатнім покаранням є покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинення даного кримінального правопорушення (злочину) з позбавленням права керування транспортними засобами.

Виходячи із даних про особу обвинуваченого та його належної процесуальної поведінки як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, зважаючи на міру покарання, яка обирається судом, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Вирішуючи цивільний позов потерпілих (цивільних позивачів) до обвинуваченого (цивільного відповідача) про відшкодування майнової та немайнової (моральної шкоди), заподіяної кримінальним правопорушенням, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно вимог ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

В судовому засіданні потерпілі (цивільні позивачі), а також їх представник заявлений цивільний позов підтримали повністю.

Зважаючи на доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні даного злочину та документальне підтвердження цивільними позивачами майнових збитків, заподіяних цим злочином /т. 1 а.п. 37-40/, суд, в силу вимогст.ст.1166,1201ЦК України,ст.128КПК України, стягує з обвинуваченого в користь ОСОБА_4 20617,00 грн. заподіяних злочином майнових збитків та в користь ОСОБА_18 503,32 грн. заподіяних майнових збитків, які полягають у витратах на поховання потерпілого ОСОБА_8 та на спорудження надгробного пам`ятника.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд вважає цілком переконливими твердження потерпілих, що внаслідок протиправних, хоча й не умисних, дій обвинуваченого кожному з них завдана істотна моральна шкода, яка полягає у відчутті душевного болю від усвідомлення факту втрати чоловіка, батька; в усвідомленні непоправності того, що сталося, яке переслідуватиме їх усе життя, що залишилося; в переживаннях за своє майбутнє; в порушенні усталеного порядку життя та співіснування; у вимушених змінах у житті кожного з них, тощо.

Суд вважає ці страждання інтенсивними, такими, що не можуть бути компенсовані, а тому вони вимагають належного відшкодування. Протиправні дії обвинуваченого безумовно і беззаперечно прямо зумовили для позивачів вказану моральну шкоду, що не може бути спростовано.

Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнали кожен з потерпілих, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір відшкодування немайнової (моральної) шкоди у 100000 грн. кожному з позивачів, тобто в меншій сумі, ніж просила позивач ОСОБА_4 , а тому цивільний позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Крім цього, в силу вимог ч. 1 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого: в користь потерпілої ОСОБА_4 - 3000,00 грн.; в користь потерпілого ОСОБА_18 2000,00 грн.; в користь потерпілої ОСОБА_17 2000,00 грн. витрат, пов`язаних з правовою допомогою /т. 1 а.п. 41-43/.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню, пов`язані із залученням експертів на проведення судових імунологічних експертиз та судової дактилоскопічної експертизи в загальній сумі 4638,24 грн., у відповідності до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, також підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави в повному обсязі.

Відомості про накладення арешту на майно відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

До вступу вироку в законну силу обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний західу видіособистого зобов`язання з покладенням на нього обов`язків: не відлучатися з постійного місця проживання та реєстрації без дозволу суду; повідомляти суд та іншийдержавний орган,що відаєвиконанням вирокупрозміну свогомісця проживання; з`являтися на виклик до суду та іншого державного органу, що відає виконанням вироку.

Цивільний позов ОСОБА_4 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 до ОСОБА_6 про відшкодування майнової та немайнової (моральної) шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_4 20617 (двадцять тисяч шістсот сімнадцять) гривень 00 копійок у відшкодування заподіяної майнової шкоди, 100000 (сто тисяч) гривень у відшкодування заподіяної немайнової (моральної) шкоди та 3000 (три тисячі) у відшкодування витрат, пов`язаних з правовою допомогою.

Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_18 503 (п`ятсот три) гривні 32 копійки у відшкодування заподіяної майнової шкоди, 100000 (сто тисяч) гривень у відшкодування заподіяної немайнової (моральної) шкоди та 2000 (дві тисячі) у відшкодування витрат, пов`язаних з правовою допомогою.

Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_17 100000 (сто тисяч) гривень у відшкодування заподіяної немайнової (моральної) шкоди та 2000 (три тисячі) у відшкодування витрат, пов`язаних з правовою допомогою.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 в дохіддержави процесуальнівитрати покримінальному провадженнюв сумі4638(чотиритисячі шістсоттридцять вісім)гривень 24 копійки за проведення судових імунологічних експертиз та судової дактилоскопічної експертизи.

Речові докази:

-автомобіль марки "TOYOTA COROLLA", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ,який переданийна зберіганняна майданчик тимчасового зберігання затриманих транспортних засобів Ковельського МВ УМВС України у Волинській області (на даний час - Ковельського РУП ГУНП у Волинській області) повернути ОСОБА_22 ;

-велосипед дорожній, що переданий на зберігання на майданчик тимчасового зберігання затриманих транспортних засобів Ковельського МВ УМВС України у Волинській області (на даний час - Ковельського РУП ГУНП у Волинській області), - повернути потерпілій ОСОБА_4 ;

-змиви із салону автомобіля; стакан паперовий білий; три папірці з-під цукру; паперовий фірмовий стаканчик заправки "WOG"; дерев`яну паличку, що зберігаються в Ковельському міськрайонному суді, - знищити;

-зразки крові свідка ОСОБА_22 ; компакт-диск з відеозаписом огляду місця події від 07.05.2015 року; компакт-диски з відеозаписом зі стоянки по вул. Ватутіна в м. Ковелі за 07.05.2015 року, що зберігаються при матеріалах кримінального провадження, - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Головуючий ОСОБА_1