ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 340/1265/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

за участю секретаря судового засідання Солодкова К.А.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представників: відповідача - Волосовська А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 ( суддя першої інтанції ОСОБА_2 ) в адміністративній справі №340/1265/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати наказ ДПС України від 19.02.2021 року №374-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".

В обгрунтування вимог позову зазначено, що ОСОБА_1 з 28.09.2020 року перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на мобільний телефон по Viber отримав наказ ДПС України від 19.02.2021 року №374-о «Про звільнення ОСОБА_1 », з яким не погоджується, оскільки вважає, що його прийнято з порушенням норм Закону України «Про державну службу». Позивач зауважив, що ним не було отримано попередження про наступне звільнення, що як на його думку, є порушення ДПС України процедури звільнення. Як підстава для звільнення у спірному наказі зазначена ліквідація ГУ ДПС у Кіровоградській області відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу". Вважає своє звільнення незаконним та стверджує, що фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація територіальних органів податкової служби, а правонаступником ГУ ДПС у Кіровоградській області є ГУ ДПС у Кіровоградській області відокремлений підрозділ, для проходження служби в якому позивач мав би бути переведений на аналогічну до займаної ним посади або йому повинна була запропонована інша посада.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року позов задоволено.

З апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернувся відповідач ДПС України, в якій зазначив, що у зв`язку з ліквідацією ГУ ДПС у Кіровоградській області, яка відбулася на виконання постанови Кабінету Міністрів України №893 від 30.09.2020 року "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", позивача правомірно звільнено з посади на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу". Відповідач стверджує, що у даному випадку відбулася саме ліквідація державної установи з переданням повноважень та функцій з реалізації державної політики іншому новому податковому органу. При звільненні позивача дотримано процедуру, передбачену Законом України "Про державну службу" та Кодексом законів про працю України, а саме за 30 днів до дня звільнення, 21.12.2020 року позивачу направлено листа із попередженням про наступне вивільнення шляхом. Відповідно до статей 22, 87 Закону України "Про державну службу" пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби у разі ліквідації державного органу є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком. З прийняттям Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" зі статті 87 Закону України "Про державну службу" виключено обов`язок суб`єкта призначення пропонувати державному службовцю іншу рівноцінну посаду державної служби чи іншу роботу у цьому державному органі навіть у випадку реорганізації державного органу.

Апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги підстави звільнення державного службовця за ініціативою суб`єкта призначення, відповідно до ст. 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, за змістом якої (в редакції чинній на час звільнення), процедура звільнення як у випадку реорганізації, так і у випадку ліквідації державного органу, була однакова, та була дотримана податковим органом під час звільнення позивача.

Також апелянт посилається на помилковість висновків суду першої інстанції щодо недостатності для звільнення лише самої ініціативи суб`єкта призначення, оскільки саме відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 87 закону України «Про державну службу» вказана підстава, є окремою підставою для звільнення державного службовця, а чинні, на час виникнення спірних правовідносин норми вказаного закону, не зобов`язували суб`єкта призначення приймати до уваги можливу наявність у позивача переважного права на залишення на роботі.

Крім того, прийнято рішення про припинення у зв`язку з ліквідацією Головного управління ДПС у Кіровоградській області, як юридичної особи публічного права та відповідна інформація внесена до ЄДРЮОФОПГФ, що свідчить саме про ліквідацію, а не реорганізацію. До того ж порівняння судом штатних розписів не може бути достовірним та достатнім доказом того, що мала місце реорганізація, а не ліквідація державного органу.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні позивач проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено, що ОСОБА_1 з 15.09.2003 року працював у податкових органах на різних посадах, з 12 жовтня 2015 року на посаді заступника начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області (наказ ДФС України від 12.10.2015 року №3201-о) та згідно наказу ДПС України від 03.03.2020 року №185-о заступником начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області, має четвертий ранг державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби (а.с. 60-127 т.2).

Наказом ГУ ДПС у Кіровоградській області від 28.09.2020 року №337-о "Про надання відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_1 " надана відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 28 вересня 2020 по 11 квітня 2021 року (а.с.30 т.2).

Наказом ГУ ДПС у Кіровоградській області від 12.04.2021 року №336-о "Про надання відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_1 " надано Личуку О.М., заступнику начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області, відпустку без збереження заробітної плати, як батьку дитини, якого потребує домашнього догляду, з 12 квітня по 12 жовтня 2021 року (а.с.142 т.2).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №893 від 30.09.2020 року "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, зокрема Головне управління ДПС у Кіровоградській області.

Пунктом 2 цієї постанови установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій; права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Головою ДПС України направлено поштою персональне попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 , в якому зазначено про те, ОСОБА_1 буде звільнений відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" не раніше 30 календарних днів з моменту ознайомлення з цим попередженням (а.с.30 т.2). Вказане поштове відправлення не було вручено позивачу із позначкою пошти "за закінченням терміну зберігання" (а.с.31-34 т.2).

Наказом ДПС України "Про звільнення ОСОБА_1 " №374-о від 19.02.2021 року припинено державну службу та звільнено з посади заступника начальника Головного управління ДПС у Кіровоградській області, у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" в перший робочий день після закінчення відпустки (надалі спірний наказ, а.с.134 т.2).

Наказом голови комісії з ліквідації ГУ ДПС у Кіровоградській області від 24.12.2021 року №323-о "Про оголошення наказу ДПС від 19.12.2021 року" вищеописаний наказ був оголошений (а.с.135 т.2).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що фактично відбулася реорганізація, а не ліквідація державного органу, внаслідок якої створене Головне Управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43995486), яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ліквідованої юридичної особи - Головного управління ДПС у Херсонській області (код ЄДРПОУ 43142606), оскільки повноваження ліквідованої установи перейшли до правонаступника, а не припинені взагалі. Провівши системний аналіз доповнень та змін до статті 87 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, суд першої інстанції дійшов висновку, вони суттєво змінили порядок звільнення особи за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, з підстав ліквідації та реорганізації державного органу в сторону звуження гарантій державного службовця на продовження служби. Враховуючи те, що суб`єкт призначення, не навів жодного аргументу як підставу для звільнення позивача та не прийняття рішення про його переведення до реорганізованого органу, відсутність скорочення чисельності посад державних службовців, суд першої інстанції застосував положення статті 43 Конституції України.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частинами 1, 2, 6 статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (Закон №889-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 5 Закону №889-VІІІ відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Підстави припинення державної служби визначені статтею 83 Закону №889-VІІІ.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VІІІ державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VІІІ підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є - ліквідація державного органу.

Частиною 3 ст. 87 Закону № 889-VІІІ встановлено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи позивач не отримував попередження про припинення державної служби на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VІІІ, а 19.02.2021 року позивач звільнений із займаної посади.

Перевіряючи висновки суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги стосовно питання існування такої підстави припинення державної служби, як ліквідація державного органу, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до частин другої, третьої статті 81 ЦК України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Ліквідація - це одна із форм припинення юридичної особи. Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав i обов`язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права й обов`язки припиняються.

Зокрема, особливістю ліквідації державного органу як юридичної особи публічного права є те, що одночасно з його ліквідацією припиняється й реалізація державою функцій, покладених на цей орган.

Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою.

У цьому акті має бути наведене обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їхньої передачі іншим органам виконавчої влади.

Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для вирішення питання про те, що для з`ясування питання чи мало місце - ліквідація юридичної особи публічного права чи її реорганізація, необхідно надати оцінку правовому акту, який став підставою ліквідації, зокрема, на предмет того, чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший державний орган виконавчої влади, оскільки якщо внаслідок ліквідації державного органу його функції були передані іншому чи новоутвореному державному органу, то в такому випадку має місце не ліквідація, а реорганізація державного органу.

30.09.2020 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» (Постанова №893), якою ліквідував як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком та установив, що права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

До Переліку територіальних органів ДПС, що ліквідуються, згідно із Додатком до Постанови №893 включене, зокрема, Головне управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606).

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893, Державна податкова служба України 08.10.2020 року видала наказ № 556 (т.1 а.с.134), яким ліквідувала як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1. За змістом Додатку № 1 до наказу - ліквідоване Головне управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606)

Наразі зазначено, що відповідач в стані припинення, 19.10.2020, 1004441100011013572, Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

До ЄДР 30.09.2020 року внесений запис про державну реєстрацію створення відокремленого підрозділу юридичної особи - Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Постанови КМУ № 893 від 30.09.2020 року, права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи

Відповідно до абзацу 4 пункту 3 Постанови КМУ № 893 від 30.09.2020 року Державна податкова служба зобов`язана забезпечити утворення територіальних органів Державної податкової служби відповідно до статті 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».

Наказом ДПС України № 643 від 12.11.2020 року «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС» затверджені положення, зокрема про Головне управління ДПС у Кіровоградській області.

Відповідно до п. 1 наказу ДПС України №755 від 24.12.2020 року «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій», враховуючи виконання вимог, визначених абзацом третім пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 (893-2020-п) "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", вирішено розпочати з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 № 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови № 893.

Таким чином, фактично відбулася реорганізація, а не ліквідація державного органу, внаслідок якої створене Головне Управління ДПС у Кіровоградській області (відокремлений підрозділ ДПС України без статусу юридичної особи публічного права), яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ліквідованої юридичної особи - Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Оскільки Постановою № 893 Кабінет Міністрів України визначив, що всі функції та повноваження ліквідованого органу переходять до новоствореного органу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відбулася реорганізація, а не ліквідація, оскільки повноваження ліквідованої установи перейшли до правонаступника, а не припинені взагалі.

При цьому апеляційний суд погоджується із посиланням суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду, викладені у судовому рішення цього суду від 22.04.2021 року у справі №440/395/20, які також викладені і в іншій постанові від 06.08.2020 року у справі № 591/3069/16-а.

За таких обставин апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо ліквідації державного органу, а не його реорганізації: Головне управління ДПС у Кіровоградській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права, код ЄДРПОУ ВП 43995486), яке з 01.01.2021 року здійснює всі повноваження та функції Головного управління ДПС у Кіровоградській області (як юридичної особи публічного права, код ЄДРПОУ 43142606).

Перевіряючи висновки суду першої інстанції та доводи апелянта щодо незаконного звільнення позивача, апеляційний суд зазначає таке.

10.12.2015 року прийнятий Закон України «Про державну службу» № 889-VIII, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 якого підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

За змістом ч. 3 Закону № 889-VIII процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Таким чином, стаття 87 Закону № 889-VIII на час проходження позивачем державної служби, передбачала чіткий вичерпний перелік підстав припинення державної служби (в тому числі і за ініціативою суб`єкта призначення), і при цьому містила імперативне положення, яке є по своїй суті однією з гарантій того, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Проте, 19.09.2019 року Верховною Радою України прийнятий Закон України №117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» (Закон №117-IX), який набрав чинності 25.09.2019 року.

Так, Законом №117-IX були внесені зміни до статті 87 Закону України «Про державну службу» №889-VIII, яка регламентує припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення

Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII щодо підстав припинення державної служби: слова «ліквідація державного органу» замінені словами «скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців», а слова «у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі» виключені.

Абзац перший ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII «Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю» викладений в такій редакції: « Суб`єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п`ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту».

Абзац другий ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII «Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення» - виключений.

В абзаці третьому ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII слова «має право поворотного прийняття на службу за його заявою» замінені словами «за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби».

14.01.2020 року Верховною Радою України прийнятий Закон України №440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» (надалі - Закон №440-IX), який набрав чинності 13.02.2020 року, яким також були внесені зміни до низки законодавчих актів, в тому числі і до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, зокрема, до статті 87 Закону № 889-VIII.

Так, частина третя статті 87 Закону №889-VIII доповнена новим абзацом першим такого змісту: «Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. У зв`язку з цим абзаци перший - третій вважати відповідно абзацами другим четвертим».

Аналіз прийнятих Верховною Радою України доповнень та змін до статті 87 Закону № 889-VIII дає можливість дійти висновку, що такі зміни та доповнення суттєво змінили порядок звільнення особи за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, з підстав ліквідації та реорганізації державного органу в сторону звуження гарантій державного службовця на продовження служби.

Так, скасований обов`язок суб`єкта призначення пропонувати працівнику іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншу роботу (посади державної служби) у цьому державному органі, а також виключене положення п.1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII, стосовно того, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Відповідні зміни були внесені і у КЗпП України Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» 12.12.2019 № 378-IX, який набрав чинності 02.02.2020 року.

Зокрема, статтю 49-2 КЗпП України, яка регулює порядок вивільнення працівників, після частини п`ятої було доповнено новою частиною такого змісту: «Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті».

Отже, доповнення та зміни до ст. 49-2 КЗпПУ, також суттєво змінили порядок звільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу» за ініціативою суб`єкта призначення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 зокрема з підстав реорганізації державного органу в сторону звуження гарантій державного службовця, оскільки: до державних службовців не застосовуються положення частини другої статті 40 КЗпПУ «Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу» та положення частини другої статті 49-2 КЗпПУ «При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством».

З матеріалів справи встановлено, що про наступне звільнення на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" позивачу не було відомо, оскільки поштове відправлення так і не було йому вручене. При тому, що жодних письмових повідомлень про наступне звільнення на будь-які месенджери як то Viber направлено не було, водночас спірний наказ був направлений на мобільний телефон у Viber.

При цьому позивачу з моменту попередження і до фактичного звільнення 19.02.2021 року не пропонувалася жодна вакантна посада державної служби у новоствореному ГУ ПДС у Кіровоградській області ВП, хоча такі посади були наявні (у тому числі і посада заступника керівника).

Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо законності підстави для звільнення позивача, та погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для скасування оскаржуваного наказу.

При цьому апеляційний суд зазначає, що апелянт не зазначив жодних підстав на спростування висновків суду першої інстанції щодо відсутності законних підстав звільнення позивача та відсутності обґрунтованого рішення про переведення позивача до реорганізованого органу.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції зазначає, що у разі реорганізації державного органу, незалежно від скорочення чисельності або штату державних службовців, підставою для припинення відносин державної служби мають бути інші об`єктивні підстави для звільнення державних службовців, та такими причинами не може бути лише одне бажання суб`єкта призначення.

Також апеляційний суд погоджується і з аналізом штатних розписів, як припиненого органу, так і органу, який з 01.01.2021 року здійснює функції та повноваження припиненого органу, відповідно до яких загальна кількість штатних посад становить 600 штатних одиниць, а тому відсутній факт скорочення чисельності державних службовців.

При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що порівняння судом першої інстанції штатних розписів не може бути достовірним та достатнім доказом того, що мала місце реорганізація, а не ліквідація державного органу, оскільки такі доводи є довільним трактуванням апелянтом мотивувальної частини рішення суду першої інстанції та є припущенням апелянта.

Апеляційний суд зазначає, що апелянтом не спростовані доводи про те, що звільняючи позивача із посади, суб`єкт призначення надав оцінку роботі позивача, зазначив причини звільнення саме позивача, порівняно із іншими службовцями, переведеними до утвореного органу, відтак, обираючи серед працівників особу, яка підлягає звільненню суб`єкт призначення діяв свавільно, тобто без будь-яких обґрунтувань, на власний розсуд, не пояснюючи причини прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 в адміністративній справі №340/1265/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 серпня 2021 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяС.В. Білак

суддяВ.А. Шальєва