Справа № 545/1604/21

Провадження № 2-а/545/50/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2021 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Потетій А.Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора СРПП Відділу поліції № 2 Полтавського районного управління поліції ГУПН в Полтавській області сержанта поліції Дудки Івана Сергійовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення посилаючись на те, що 07.05.2021 року на 1-му кілометрі дороги Чорноглазівка - Глухове, інспектором СРПП ВП №2 Полтавського РУП сержантом поліції Дудкою І.С. відносно нього винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія БАБ № 039575, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень, за порушення передбачене ч.2 ст. 126 КУпАП, а саме «Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом».

Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП є незаконним, оскільки було грубо порушено норми матеріального та процесуального права, а саме:

7 травня 2021 року незрозуміло відрекомендувавшись, інспектор звинуватив його у тому, що він рухаюсь на транспортному засобі який перевищує дозволені габарити. Хоча, відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» є вичерпний перелік зупинки транспортного засобу, серед якого немає пункту щодо негабаритності транспортного засобу, визначеного ними лише на їх візуальний погляд. Інформація щодо габаритів моделі його транспортного засобу є в публічному доступі в мережі, а тому приходить до висновку, що дана причина зупинки була вдаваною. Далі, після того як провели заміри транспортного засобу, стало відомо, що дозволені габарити не було перевищено, інспектор почав звинувачувати його в тому, що він перебував в наркотичному або в алкогольному сп`янінні та запропонував дихнути у невідомий йому пристрій.

Під час перевірки його на алкогольне сп`яніння згідно ч.2 ст.266 КУпАП «Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення», інспектор не повідомив мене про те, що ведеться відеозапис відповідно в такому випадку мав долучити до процедури двох свідків, ні першої, ні другої вимоги норми застосовано не було. Та він намагався виконувати вимоги поліцейського все одно, однак і тут у працівників поліції не виникло підстав для притягнення його до відповідальності, оскільки він перебував у тверезому стані. Робить висновок, що інспектор ставився до нього упереджено.

Далі інспектор попросив його документи, він знову ж таки зі свого боку викопуючи п.п. а) п. 2.4 ПКМУ «Правила дорожнього руху» пред`явив для перевірки документи. Тривалий час інспектор в них вдивлявся та пішов до службового автомобіля. Через деякий час інспектор повернувся з постановою в якій уже було прийняте рішення. Пояснень що саме він порушив та будь яких доказів йому надано не було, тому позивач вважає, що справу в розумінні ч.1 ст.268 КУпАП, а саме: «Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи», розглянуто не було.

Також, відповідно до п.9-10 розділу III Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Цієї процедури, інспектором який виносив постанову, також виконано не було, тим самим були порушені мої права передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 КУ.

Позивач не зміг скористатися ні правовою допомогою, ні надати пояснення чи клопотання, оскільки розгляду справи по суті не було.

Згідно ст. 16 Закону України «Про дорожній рух»: «Водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи: і суть скоєного правопорушення, якщо таке мало місце». Дана норма дублюється і в ч.3 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину - зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки.»

Лише при законній зупинці автотраспорту водій зобов`язаний пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у наступних документах. В перших діях патрульної поліції почалось порушення моїх прав, а саме не законна зупинка мого транспортного засобу.

З вищезазначеного наголошує про дотримання ним норм законодавства і правил дорожнього руху, а з боку працівників поліції, представників влади вбачалось тільки свавілля та упередженість, бо була мета знайти за що притягнути до адміністративної відповідальності через що грубо порушувались норми матеріального та процесуального тим самим порушувались і його права передбачені законодавством України.

У судове засідання позивач не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

У відповіді на відзив позивач вказує, що на його пояснення стосовно безпідставної зупинки, відповідач вказує на п.22.7 ПДР України сільськогосподарська техніка, ширина якої перевищує 2,6 м, повинна обладнуватися знаком «Розпізнавальний знак транспортного засобу» тобто мета зупинки здійснення обміру транспортного засобу. Однак ігнорує наявність інформації щодо габаритів моделі його транспортного засобу в публічному доступі в мережі. Тож позивач наполягає все ж на безпідставності зупинки його транспортного засобу.

Після встановлення відсутності правопорушення з боку габаритності транспортного засобу, відповідач надає пояснення стосовно наявності у позивача ознак алкогольного сп`яніння та почав здійснювати огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера Драгер з дотриманням вимог визначеними ст. 266 КУпАП, однак він заперечую проти того, що його було попереджено про здійснення відеофіксації огляду.

Згідно ч.2 ст.11 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач для доказу дотримання процесуального порядку даний відеозапис не залучив до справи.

Після встановлення відсутності правопорушення і з боку алкогольного сп`яніння стосовно позивача, відповідач вирішив перевірити його документи, які він не мав наміру приховувати тому є незрозумілим пояснення у відзиві щодо повідомлення пред`явити документи ще до початку огляду на сп`яніння. Він надав документи відразу за вимогою інспектора після огляду на сп`яніння.

Відповідач встановив правопорушення передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, а саме «Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом». У відзиві вказано, що я залишив місце розгляду справи тим самим не забажав брати участь у розгляді справи і в послідовності своїми конклюдентними діями показав, що мені відомо і зрозуміло про свої права, як особи яка притягається до адміністративної відповідальності. Однак з його боку, після пред`явлення документів інспектор забрав їх та пішов до службового автомобіля. Через деякий час повернувся з постановою в якій уже було прийняте рішення. Пояснень що саме він порушив та будь яких доказів йому надано не було, тому він вважає, що справу в розумінні ч.1 ст.268 КУпАП розглянуто не було.

На підтвердження дотримання процесуального порядку притягнення до адміністративної відповідальності відповідач посилається на його конклюдентні дії якими він наче б то показав про відомість і зрозумілість своїх прав, як особи яка притягається до адміністративної відповідальності. Та з практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції конклюдентні дії у цивільному праві це дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір. До конклюдентної дії належить використання автоматів, придбання через касира розфасованих товарів тощо. Тому є незрозумілим як конклюдентні дії (намір встановити правовідношення,) згідно визначення вказаного вище, може свідчити про зрозумілість йому його прав.

Відповідач у судове засідання не з`явилася про місце, дату і час судового засідання повідомлений належним чином.

Увідзиві на позов відповідач прохає відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що 07.05.2021 року на 1-му кілометрі дорогою Чорноглазівка - Глухове ним був зупинений механічний транспортний засіб трактор колісний JOHN DEERE 6135В реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , відповідно до ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» водія було проінформовано про конкретну зупинку транспортного засобу, а саме відповідно до п. 3 ч. 1 є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, відповідно до п. 22.7 ПДР України сільськогосподарська техніка, ширина якої перевищує 2,6 м, повинна обладнуватися знаком «Розпізнавальний знак транспортного засобу».

Водію було повідомлено, що транспортний засіб, яким він керує можливо перевищує дозволені норми та спільно з водієм було здійснено виміри транспортного засобу після чого було встановлено, що габарити транспортного засобу відповідають встановленим нормам.

Під час спілкування з водієм в останнього було виражене тремтіння рук та зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, що згідно з п. 3, 4 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 р., є ознаками алкогольного сп`яніння тому згідно ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці за допомогою алкотестера Drager під відеозапис, про що останнього було повідомлено, що згідно ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» ведеться відеофіксація огляду на стан алкогольного сп`яніння, результат огляду був 0.00 проміле тому протокол про адміністративне правопорушення не складався.

Ще до початку огляду на стан алкогольного сп`яніння водію було повідомлено, щоб той пред`явив документи передбачені п. п. 2.1а 2.16 згідно п. 2.4. ПДР України після перевірки документів водію було повідомлено, що він не має відповідної категорії тому, що водій пред`явив посвідчення тракториста - машиніста серії НОМЕР_2 з дозволеною категорією А - це трактори колісні класу до 20 кН та свідоцтво про реєстрацію машини на трактор колісний JOHN DEERE 6135В з потужністю двигуна 99.29 кВт, тобто понад 20кН, що підпадає під категорію В. Після того як водія було проінформовано, що зараз згідно статті 279 КУпАП розпочнеться розгляд справи на місці зупинки транспортного засобу, останній залишив місце розгляду справи та пішов до свого транспортного засобу тим самим не забажав брати участь в розгляді справи , згідно ст. 268 КУпАП розгляд справи може бути розглянуто лише у випадках коли є данні про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, своїми конклюдентними діями водій показав те, що йому відомо і зрозуміло про свої права як особи яка притягається до адміністративної відповідальності, також водій не заявив жодного клопотання про залучення адвоката чи іншого фахівця в галузі права або ж перенесення розгляду справи та не надав пояснення під час розгляду справи, після чого розгляд справи був завершений та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 2 ст. 126 КУпАП згідно ст. 285 КУпАП водію негайно було оголошено та ознайомлено з винесеною постановою, на що останній відмовився від підписання постанови про що було зроблено відповідний запис в постанові.

Зважаючи на те, що сторони висловили свою позицію, відповідач подав відзив на позов, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

На підставі викладеного суд вирішив провести розгляд справи у письмовому провадженні відповідно до вимог ст. 205 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено судом, згідно даних постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №039575 від 07.05.2021 року, 07.05.2021 року на 1-му кілометрі дороги Чорноглазівка - Глухове, водій ОСОБА_1 керував трактором колісний JOHN DEERE 6135В, яким не має права керувати, а саме без відповідної категорії «В», чим порушив п. 2.1 а ПДР України, ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух» та його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень, за порушення передбачене ч.2 ст. 126 КУпАП.

Частина 2 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно п. 2.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон);

в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС;

г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил;

ґ) поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Таким чином, як диспозиція ч. 2 ст. 126 КУпАП, так і п.2.1 ПДР України носять бланкетний характер.

Відповідно до Додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 1993 р. № 557 «Про затвердження зразків посвідчення тракториста-машиніста та документів, необхідних для реєстрації тракторів та інших машин» (чинної на час отримання ОСОБА_1 посвідчення тракториста-машиніста ІНФОРМАЦІЯ_1 ) затверджений зразок посвідчення тракториста-машиніста, який містить категорії тракторів і самохідних машин, на керування якими видається посвідчення, в т.ч.: «A»- Трактори колісні класу до 20 кН включно і гусеничні класу до 30 кH включно, «B» - Трактори колісні класу понад 20 кH і гусеничні класом понад 30 кН.

Згідно з п. 4 Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1994 р. № 217 (зі змінами) (далі - Положення), машини, керування якими здійснюється за наявності посвідчення, залежно від їх типів і призначення поділяються, в числі інших, на такі категорії: «А1» - трактори з потужністю двигуна до 73,5 кВт; «А2» - трактори з потужністю двигуна понад 73,5 кВт; «B1» - самохідні зерно- і кукурудзозбиральні машини; «B2» - самохідні кормозбиральні машини; «B3» - самохідні машини для збирання коренеплодів, картоплі, овочів, фруктів і ягід.

Пунктом 25 Положення визначено, що посвідчення на право керування машинами має необмежений термін дії і обмінюється у разі його непридатності для користування та у разі заміни посвідчення.

У разі заміни посвідчення в новому посвідченні замість категорії A відкривається категорія A1, замість B-A2, C-B1, D-B2, E-B3, а замість категорії F відкривається одна або кілька таких категорій, як C, D1, D2, E1, E2, F1, F2, G1 і G2.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 виданого 29.08.2019 року, трактор колісний JOHN DEERE 6135В має потужність двигуна 99,29 кВт, що відповідає номінальному тяговому зусиллю до 20кН.

Згідно посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_2 видане ОСОБА_1 21.06.1999 року він має відкриту категорію «А», яка дозволяє йому керувати тракторами колісними класу до 20 кН включно і гусеничними класу до 30 кH включно.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Пунктом 2 ч.2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.1 «б» ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб.

Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Судом встановлено, що поліцейським належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 ПДР України.

Поліцейський відповідно до п. 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» та п. 2.4 ПДР України не мав підстав вимагати у водія пред`явити документи передбачені п. 2.1 ПДР України.

Частиною 1 ст. 254 КУпАП передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Ураховуючи викладене суд приходить до висновку, що підстав для проведення габаритного контролю, перевірки особи на стан сп`яніння та перевірки документів водія у поліції не було, так як дана вимога не грунтувалася на законі, ОСОБА_1 не порушував Правила дорожнього руху, та не мав наміру їх порушувати в розумінні статті 35 ЗУ «Про національну поліцію».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вказані обставини є такими, що підтверджують законність та обгрунотованість позовних вимог, а тому вони підлягають до задоволення, а тому слід скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимі серії БАБ № 039575 від 07.05.2021 року складеного відносно позивача, що у свою чергу відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження по справі по адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 77, 241-246 КАС України, ст. ст. 122 ч. 1, 126, 247, 259-263, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про Національну поліцію», Конституцією України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати як незаконну постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 039575 від 07.05.2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 гривень.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - з Департаменту патрульної поліції (місце знаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд 3; код за ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при проголошенні у той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.Г. Потетій